Ухвала

від 12.12.2024 по справі 945/2624/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2624/24

Провадження № 2/945/1273/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

12 грудня 2024 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач) адвокат Душаченко Ірина Сергіївна звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідачі) про визнання права власності на 20/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається нате,що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 липня 2016 року вона є власником 80/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , які належали її батьку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Власником 20/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , був ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10 липня 2003 року ОСОБА_2 - спадкоємець ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбав за 6000 грн. 20/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , про що між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 10 липня 2023 року складено розписку. З липня 2003 року ОСОБА_3 володів і проживав у цілому житловому будинку АДРЕСА_1 .

У жовті 2023 року, через пошкодження будинку внаслідок російської агресії, у позивача виникла необхідність реєстрації речових прав на нерухоме майно - цілого житлового будинку АДРЕСА_1 . У ході збору документів, виявилося, що власником 20/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказував на те, що він не знав, що ОСОБА_2 не успадкував належну ОСОБА_4 частку у спірному житловому будинку після смерті останнього.

У зв`язку з викладеним вище, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на 20/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з положеннями абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

За змістом ст.344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року № 5 роз`яснено, що набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не повинен знати і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а також обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником (постанова Верховного суду від 19 вересня 2018 року, справа № 296/6949/17).

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння.

За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2018 року, у справі № 571/1099/16-ц, і у постанові від 31 жовтня 1018 року, у справі № 683/2047/16-ц.

З наведеного вище можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна та, окрім цього, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю.

У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17).

Посилаючись у позові на володіння спірним майном тривалий час, позивач у позові не зазначає і до позову не додає будь - яких доказів на підтвердження того, що при заволодінні часткою чужого майна він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на цілий житловий будинок. Натомість, до позовної заяви позивачем додано копію свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 липня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, з тексту якого слідує, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1944 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дочка ОСОБА_1 ; спадщина на яку видано це свідоцтво складається з 80/100 (восьмидесяти сотих) часток житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі договору купівлі - продажу житлового будинку, зареєстрованого Універсальною товарною біржею РІКо - Альянс 06 лютого 2002 року за № 5-27, зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 15 лютого 2002 року за реєстровим номером 78. Цей договір визнано дійсним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2008 року (справа № 2-02-440). Отже з моменту отримання вказаного вище документа, а саме з 28 липня 2016 року, позивач знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .

Звертаючись досуду звимогами довідповідача ОСОБА_2 ,як доспадкоємця ОСОБА_4 ,позивач у позовній заяві зазначає, що ОСОБА_2 не успадкував належну ОСОБА_4 частку у спірному житловому будинку після смерті спадкодавця. При цьому, жодного доказу, що підверджує той факт, що ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_4 позивач у позовній заяві не зазначає і до позовної заяви таких доказів не додає.

Отже позов не містить відомостей про те, яким чином і яке право позивача порушено ОСОБА_2 .

Крім цього, звертаючись досуду звимогами довідповідача Ольшанськоїселищної радиМиколаївського районуМиколаївської області,позивач у позовній заяві також не зазначає, яким чином і яке право позивача порушено Ольшанською селищною радою Миколаївського району Миколаївської області.

Таким чином, позов не містить достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст. 344 ЦК України. При цьому, зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за даним позовом.

Згідно з положеннями п. п. 8, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позовна заява містить перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, при цьому будь - які вказівки на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності) позовна заява не містить. Крім цього, позивачем не зазначено відомостей про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких ним додано до позовної заяви.

Також позовна заява не містить попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позовна заява не містить ціни позову, у зв`язку з технічними проблемами на сайті Фонду державного майна України, як про це зазначає позивач у позові.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з положеннями п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додана платіжна інструкція від 03 вересня 2024 року № 0.0.3859935272.1.

При цьому,як слідуєз довідкиголовного спеціалістаМиколаївського районногосуду Миколаївськоїобласті ШуріноїН.О.від 08листопада 2024року, зазначена вище платіжна інструкція в національній валюті від 03 вересня 2024 року № 0.0.3859935272.1 про сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. поєднана зі справою № 945/2114/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ольшанська селищна рада про визнання права власності за набувальною давністю; 16 жовтня 2024 року у вищевказаній цивільній справі судом було винесеного ухвалу щодо зобов`язання фінансового органу Державної казначейської служби України повернути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Отже, платіжна інструкція від 03 вересня 2024 року № 0.0.3859935272.1 про сплатусудового збору не може вважатися належним доказом сплати судового збору під час подання даної позовної заяви.

Таким чином, 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності за набувальною давністю, не сплачено судовий збір.

Оскільки позовна заява не містить ціни позову (дійсної вартості спірного майна), суд не має можливості визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті (або доплаті) позивачем.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Як було встановлено судом, вказаний у якості відповідача у справі ОСОБА_2 на території Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області не зареєстрований; за відомостями ВОМІРМП та ВІС УДМС у Миколаївській області не значиться. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серію паспорта, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивачем у позові не зазначено. Тобто позивачем не дотримано п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та не вказано дійсних даних відповідача, що унеможливлює взагалі пошук та ідентифікацію вказаної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, позовну заяву належить залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ч. ч. 1 - 3 ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, який рахується з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Судовий збір, у разі його сплати, позивачу необхідно сплатити за такими реквізитами: отримувач коштів - Миколаїв.ГУК/Миколаївськ.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37992030; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA868999980313151206000014230; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Павленко