Постанова

від 03.12.2024 по справі 347/237/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2024 р. Справа №347/237/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

суддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.,

представники сторін:

позивача: Шершень Ю.С.,

відповідача 1:Хованець А.І.,

відповідача 2: не з`явився,

третя особа на стороні позивача: ОСОБА_1 (особисто),

третя особа на стороні відповідача: не з`явилась,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" б/н від 01.09.2024 (вх. суду від 02.09.2024 № 01-05/2464/24)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 (повний текст складено 14.08.2024, суддя Горпинюк І.Є.)

у справі № 347/237/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД", с. Смодна, Івано-Франківська обл.

до відповідача 1: ОСОБА_2 с. Кобаки, Івано-Франківська обл.

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , с. Смодна, Івано-Франківська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Косів, Івано-Франківська обл.

про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" звернулось з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_1 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просило суд:

- визнати недійсним Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 06.03.2020 року, укладений ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс з ОСОБА_2 щодо передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ Брокбізнесбанк та ТзОВ Беркут ЛТД № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього;

- визнати недійсним договір № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15.04.2019 року, укладений ПАТ «Брокбізнесбанк» з ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» в частині передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією AT «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього (пункт № 398 в Додатку № 1 до Договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15.04.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі і з ухваленої у даній справі постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року, при первісному розгляді справи Косівським районним судом Івано-Франківської області, протокольною ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, позовну вимогу щодо визнання недійсним договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» в частині передачі права вимоги за договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією AT «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13 січня 2006 року та додаткових угод до нього (пункт № 398 в додатку № 1 до договору № 308 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 15 квітня 2019 року) залишено без розгляду.

Відтак, суд першої інстанції розглядав спір у даній справі лише щодо першої позовної вимоги.

В обґрунтування вимог щодо недійсності Договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 06.03.2020 року позивач стверджує, що ОСОБА_2 є фізичною особою, навіть не має статусу ФОП, а отже не може бути ні банком, ні фінансовою установою і тому не має необхідної правоздатності, відповідно не може приймати на себе права та обов`язки кредитора за кредитним договором, яким первинно був АТ Брокбізнесбанк, котрий володів банківською ліцензією № 138 від 26.12.1996.

Крім цього, на думку позивача, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги № 01/03-20 від 06.03.2020 року укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» та ОСОБА_2 є договором факторингу. Фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, внесені до реєстру банків та до реєстру фінансових установ.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі № 347/237/21 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД".

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір № 01/03-20 від 06.03.2020 є правочином з відступлення права вимоги на умовах купівлі-продажу і не містить ознак договору факторингу, а тому позов з цих підстав не підлягає до задоволення.

Щодо підстав позову з покликанням на те, що ОСОБА_2 є фізичною особою та не може приймати на себе права та обов`язки кредитора за кредитним договором, то місцевий господарський суд вказав, що враховуючи факт розірвання рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2012 у справі № 0910/2-103/2011 кредитного договору №1825 від 13.01.2006, ТОВ Беркут ЛТД з часу розірвання договору перестало бути користувачем фінансової послуги кредиту, тобто втратило право правомірно не повертати отримані кредитні кошти протягом погодженого сторонами строку за відповідну плату (проценти). Натомість, з часу розірвання договору у ТОВ Беркут ЛТД існує зобов`язання з повернення отриманих у кредит грошових коштів та нарахованих на дату розірвання кредитного договору процентів.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" звернулось до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 року у справі № 347/237/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 06.03.2020 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "ДЕПТ ФІНАНС" та ОСОБА_2 щодо передачі права вимоги за Договором кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії між Івано-Франківською філією АТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «Беркут ЛТД» № 1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього.

Скаржник зазначає, що з укладенням договору 1 про відступлення права вимоги у Договорі кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006 року відбулася заміна кредитодавця - Банку, який мав банківську ліцензію на здійснення операцій з надання банківських послуг, на іншу юридичну особу відповідача 2, який хоч і має право на надання послуг факторингу, але не відноситься до банківських установ у розумінні Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність», яка може надавати банківські послуги.

В подальшому, за договором 2 про відступлення права вимоги у Договорі кредиту у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006 року відбулася заміна кредитодавця, на відповідача 1 фізичну особу.

На думку апелянта, фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, внесені до реєстру банків та до реєстру фінансових установ.

Таким чином, апелянт стверджує, що оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, то фінансова компанія не могла відступити права вимоги на користь фізичної особи.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2024 у справі № 347/237/21 залишити без змін.

Відповідач 1 вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що оскаржуваний Договір № 01/03-20 від 06.03.2020 за своєю правовою природою не є договором відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, а є договором факторингу, оскільки право вимоги може бути відступлене не лише за його номінальною вартістю, а за ціною, яку сторони погодили керуючись принципом свободи договору та виходячи з погодженої ними реальної вартості права грошової вимоги.

Крім того, відповідач 1 звертає увагу, що у п. 1.1 1.2 оскаржуваного договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони окремо обумовили, що цей договір за правовою природою є правочином з передання шляхом продажу права вимоги, а будь-які платежі, що здійснюються на виконання договору не можуть вважатися фінансуванням кредитора новим кредитором.

Також відповідач 1 зазначив, що оспорюваний договір не передбачав можливості ОСОБА_2 здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у ОСОБА_2 виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу № 347/237/21 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" б/н від 01.09.2024 (вх. суду від 02.09.2024 № 01-05/2464/24) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі № 347/237/21.

Ухвалою суду від 16.10.2024 призначено справу №347/237/21 до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2024.

Врахувавши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх матеріалів справи, забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу, у судовому засіданні 26.11.2024 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 03.12.2024.

У судовому засіданні 03.11.2024 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 підтримав правову позицію апелянта. Представник відповідача заперечив заявлені доводи з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу, сторони надали суду пояснення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Відповідно до укладеного Договору №1825 від 13.01.2006 року та додаткових угод до нього Івано-Франківська філія АТ «Брокбізнесбанк» (правонаступник ПАТ «Брокбізнесбанк») надала для ТзОВ «Беркут ЛТД» кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 22.01.2011 року. Сторони погодили суму ліміту в розмірі 1 500 000 грн, для поповнення обігових коштів. Погашення основної суми кредиту ТзОВ «Беркут ЛТД» зобов`язалось здійснювати згідно графіку. Для забезпечення виконання кредитних зобов`язань було укладено іпотечний договір №37-Д від 02.02.2006 року, зареєстрований ПН ІФНО ОСОБА_3 з додатковими угодами до нього, за яким ТзОВ «Беркут ЛТД» передало в іпотеку нерухомість, а також договір поруки №1825/1 від 01.03.2010р., поручителем якого виступив ОСОБА_1 .

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.07.2012 року, яке набрало законної сили, кредитний договір № 1825 від 13.01.2006 року було розірвано та стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Беркут ЛТД» та ОСОБА_1 на користь АТ «Брокбізнесбанк» кредитну заборгованість на суму 1 677 802,76 грн, 1700,00 грн держмита та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

15.04.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс" укладено Договір № 308 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (далі Договір № 308 від 15.04.2019).

При укладенні договору № 308 від 15.04.2019 від імені ПАТ Брокбізнесбанк діяла Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Брокбізнесбанк Міхно С.С. на підставі, зокрема, Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, постанови Правління Національного Банку України №339 від 10.06.2014 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014 Про початок ліквідації ПАТ Брокбізнесбанк та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Договір № 308 від 15.04.2019 сторони уклали керуючись статтями 6, 512-519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України та Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2019-02-27-000125-b від 22.03.2019.

Згідно з п. 2.1 договору № 308 від 15.04.2019, за цим договором Банк (АТ Брокбізнесбанк) відступає шляхом продажу Новому кредитору (ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс) належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники , включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за кредитними договорами, договорами про надання кредиту (овердрафту) договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

За змістом п. 2.2 договору № 308 від 15.04.2019, за цим договором Новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, право вимагати та отримувати платежі за гарантією (якщо така видавалась), відшкодування за договором страхування тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Відповідно до п. 4.1 договору № 308 від 15.04.2019 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 14 481 737,45 грн, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону) переможцем якого став Новий кредитор.

У додатку № 1 до договору № 308 від 15.04.2019 сторони погодили реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами.

В тому числі, під номером 398, у зазначеному додатку № 1 зазначено Позичальника Товариство з обмеженою відповідальністю Беркут ЛТД; код ЄДРПОУ Позичальника 32167246; номер кредитного договору 1825; дата укладення договору 13.01.2006; дата закінчення договору 22.01.2013; код валюти кредиту 980; загальний залишок заборгованості (на 15.04.2019, без пені) 1 676 802,76 грн; залишок заборгованості по тілу кредиту: строкова 0 грн, прострочена 1 266 358,56 грн; залишок заборгованості по відсотках: строкова 0 грн, прострочена 410 444,20 грн.

Платіжним дорученням № 603 від 10.04.2019 ТОВ Депт Фінанс сплатило в користь отримувача (ліквідатор АТ Брокбізнесбанк 15 682 450,00 грн з призначення платежу: оплата за пул активів зг. протоколу електронних торгів № UA-EA-2019-02-27-000125-b від 22.03.2019, лот F10GL41929, перемож. ТОВ ФКДепт Фінанс 40254432.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк". З 11 червня 2014 року відкликані банківська ліцензія, генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій та розпочата процедура ліквідації зазначеного банку.

15 жовтня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10731110121000818 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

З наведеного, а також інформації, розміщеної на вебпорталі Prozorro sale за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2019-02-27-000125-b/ щодо проведення аукціону № UA-EA-2019-02-27-000125-b слідує, що договір № 308 від 15.04.2019 укладено за наслідком проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна ПАТ Брокбізнесбанк, як банку, що ліквідується, в порядку, врегульованому статтею 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

14.05.2019 між АТ Брокбізнесбанк (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, за яким у зв`язку з укладенням Договору № 308 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.04.2019 Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права вимоги за іпотечними договорами, укладеними між АТ Брокбізнесбанк та іпотекодавцями (боржниками) та нотаріально посвідчені, які забезпечують виконання зобов`язань за кредитними договорами, згідно Додатку № 1 до цього Договору, усіма додатковими угодами та додатками до них , що є їх невід`ємною частиною, а Новий іпотекодержатель приймає це відступлення.

06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Депт Фінанс (Кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено Договір № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продаж) прав вимоги від 06.03.2020 (далі Договір № 01/03-20 від 06.03.2020).

За умовами Договору № 01/03-20 від 06.03.2020, Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Кредитора до позичальника, визначеного у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за кредитним договором та/або договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

За змістом п. 2.2 договору № 01/03-20 від 06.03.2020, за цим договором Новий кредитор в день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває наступні права кредитора за Основними договорами: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору та визначених на момент набуття Новим Кредитором Права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття Права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань у випадках та на умовах, встановлених Основними договорами. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги.

Відповідно до п. 4.1 договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Кредитору грошові кошти у сумі 15000,00 грн, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Кредитору сплачена в повному обсязі до підписання даного Договору.

У п. 1.1-1.3 Договору № 01/03-20 від 06.03.2020 обумовлено, що сторони погоджуються, що за своєю правовою природою даний Договір є правочином з передання Кредитором шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, Новому кредитору (відступлення права вимоги). Сторони цим визнають, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, що здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Кредитора Новим кредитором. Сторони цим безвідклично відмовляються від будь-яких своїх претензій, які можуть виникнути у майбутньому, стосовно правової природи цього Договору.

Згідно з Додатком 1 до Договору № 01/03-20 від 06.03.2020, за договором № 01/03-20 від 06.03.2020 відступлено права вимоги за такими договорами: 1) тип договору кредитний договір із змінами та додатками; сторона договору (боржник/заставодавець/поручитель) ТОВ Беркут ЛТД; № договору 1825; дата укладення договору 13.01.2006; загальна заборгованість за Договором на дату купівлі-продажу майнових прав 1 676 802/76; заборгованість по нарахованим % за кредитом на дату купівлі-продажу майнових прав 410 444,20 грн; Пеня, штраф тощо на дату купівлі-продажу майнових прав 0 грн; 2) тип договору Договір поруки із змінами та додатками; сторона договору (боржник/заставодавець/поручитель) ОСОБА_1 ; № договору 1825/1; в забезпечення виконання якого договору укладався (для договорів забезпечення)/додатком до якого є даний договір 1825; дата укладення договору 01.03.2010.

Актом від 06.03.2020 прийому-передачі документів до договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020, ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс (Кредитор) та ОСОБА_2 (Новий кредитор) засвідчили передачу Кредитором Новому кредитору документів: 1) Кредитний договір № 1825 від 13.01.2006, з урахуванням усіх змін та доповнень, додатків та додаткових угод до нього; 2) Іпотечний договір від 02.02.2006, з урахуванням усіх змін, доповнень, додатків та додаткових угод до нього; 3) Матеріали кредитної справи № 1825 від 13.01.2006 ТОВ Беркут ЛТД; 4) Матеріали судової справи № 1825 від13.01.2006 ТОВ Беркут ЛТД. Даний акт прийому-пердачі є невід`ємною частиною договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 06.03.2020.

Також, 11.03.2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (Первісний іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Новий іпотекодержатель) було укладено Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. під № 98, за умовами якого у зв`язку із укладенням Договору № 01/03-20 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2020 Первісний іпотекодержатель відступає Новому іпотекодержателю права вимоги за Договором іпотеки, укладеним між Акціонерним банком Брокбізнесбанк та ТОВ Беркут ЛТД, посвідченим Кочан М.В. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 02.02.2006 за реєстровим номером 37-Д, та забезпечує виконання зобов`язань за Договором Кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006, укладеного між АТ Брокбізнесбанк та ТОВ Беркут ЛТД з усіма додатковими угодами та додатками до них, що є їх невід`ємними частинами (далі Договір іпотеки), право вимоги за яким має ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс згідно Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором, посвідченим Апатенко М.А., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14 травня 2019 року за реєстровим № 652, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення. Предмет іпотеки за Договором іпотеки визначено в Додатку № 1 до цього договору.

У Додатку 1 до договору про відступлення права вимоги від 11.03.2020 зазначено, що іпотекодавцем/позичальником є ТОВ Беркут ЛТД, код ЄДРПОУ: 32167246; номер кредитного договору Договір кредитної лінії № 1825 від 13.01.2006; опис об`єкта іпотеки: адмінкорпус, що знаходиться в АДРЕСА_1 по вул. Незалежності, буд. № 53а/5, загальною площею 255,50 кв.м; договором іпотеки є договір іпотеки, посвідчений Кочан М.В., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу 02.02.2006 за реєстровим номером 37-Д.

У лютому 2021 року ТОВ "Беркут ЛТД" звернулось з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_1 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, у задоволенні позову ТОВ "Беркут ЛТД" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Депт Фінанс", Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", треті особи: ОСОБА_1 , Косівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсними правочинів відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2024 року касаційну скаргу ТОВ "Беркут ЛТД", подану представником Шершенем Ю.С., задоволено частково, рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 червня 2022 року скасовано, провадження у справі № 347/237/21 закрито, повідомлено ТОВ "Беркут ЛТД", що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

При перегляді рішень місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частин першої, третьої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, законодавцем встановлено можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

За змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Такі висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Слід зазначити, що в оскаржуваному договорі № 01/03-20 від 06.03.2020 відсутні будь які домовленості між сторонами щодо плати, за яку фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта, що є істотною умовою договору факторингу.

Крім цього, в оскаржуваному договорі № 01/03-20 від 06.03.2020 відсутні і зобов`язання сторін щодо надання фінансової послуги, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, будь яких домовленостей між сторонами, що грошові кошти передаються клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту) сторонами у договорі не обумовлено.

Разом з тим , у п. 1.1 - 1.2 оскаржуваного договору № 01/03-20 від 06.03.2020 сторони погодили, що цей договір за правовою природою є правочином з передання шляхом продажу права вимоги, а будь-які платежі, що здійснюються на виконання договору не можуть вважатися фінансуванням кредитора новим кредитором.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір № 01/03-20 від 06.03.2020 за своєю правовою природою є правочином з відступлення права вимоги на умовах купівлі-продажу.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду також висловилась, щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Як вбачається з встановлених судами у цій справі обставин, за результатами торгів АТ "Брокбізнесбанк" (первісний кредитор), який перебував у процедурі ліквідації банку, та ТОВ "Фінансова компанія "Депт Фінанс" (новий кредитор) укладений договір № 308 від 15.04.2019, за умовами якого АТ Брокбізнесбанк відступило ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс в тому числі право вимоги до ТОВ Беркут ЛТД на суму 1 676 802,76 грн, яке виникло на підставі кредитного договору № 1825 від 13.01.2006 року.

В подальшому, за оскаржуваним договором № 01/03-20 від 06.03.2020 ТОВ Фінансова компанія Депт Фінанс відступила зазначене право вимоги в користь ОСОБА_2 .

У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18, від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21, від 10 січня 2024 року у справі № 640/15485/19, від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19, від 07 лютого 2024 року у справі № 369/12596/19 зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.

Враховуючи факт розірвання рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.06.2012 у справі № 0910/2-103/2011 кредитного договору №1825 від 13.01.2006, ТОВ Беркут ЛТД з часу розірвання договору перестало бути користувачем фінансової послуги кредиту, однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, з часу розірвання договору у ТОВ Беркут ЛТД існує зобов`язання з повернення отриманих у кредит грошових коштів та нарахованих на дату розірвання кредитного договору процентів.

З огляду на викладене, враховуючи також те, що оспорюваний договір не передбачав можливості ОСОБА_2 здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у ОСОБА_2 виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, колегія суддів вказує про підставний висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі № 347/237/21 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут ЛТД" б/н від 01.09.2024 (вх. суду від 02.09.2024 № 01-05/2464/24) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2024 у справі № 347/237/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець