Постанова

від 10.12.2024 по справі 914/561/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа №914/561/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувшиапеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія здоров`я і краси від 19.07.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2088/24 від 23.07.2024) та ОСОБА_1 16.08.2024(вх. № ЗАГС 01-05/2339/24 від 19.08.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2024 (повний текст рішення складено та підписано 29.07.2024, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/561/21

за позовом: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ),Львівська область, м. Дрогобич

до відповідача-1: ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3 ), Львівська область, Сколівський район, с. Побук

до відповідача-2: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), Львівська область, м. Трускавець

до відповідача-3: ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4 ), м. Львів

до відповідача-4: Виробничо-торгівельного приватного підприємства Дімекс (надалі ВТПП Дімекс), м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія здоров`я і

краси (надалі ТОВ Лабораторія здоров`я і краси), м. Львів

про: визнання недійсним рішення загальних зборів учасників,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 ; Кінь А.В. - адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: ОСОБА_5 ;

від відповідача-3: ОСОБА_4 ;

від відповідача-4: не з`явився;

від третьої особи: ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ВТПП Дімекс про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2024 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ВТПП Дімекс, оформлені протоколом № 22/02 від 22.02.2018. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 135.00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 135.00 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 135.00 грн судового збору. Стягнуто з ВТПП Дімекс на користь ОСОБА_2 1 135.00 грн судового збору. Відмовлено представнику відповідача-2 ОСОБА_5 у стягнення витрат на правову допомогу за заявою від 24.06.2024.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи вказане рішення, установив порушення вимог законодавства під час скликання та проведення Загальних зборів учасників підприємства від 22.02.2018, яке прийняте без його участі, внаслідок його неналежного повідомлення та за відсутності кворуму, чим було порушено корпоративні права позивача, а саме: права на участь у загальних зборах підприємства та, відповідно, на участь в управлінні товариством. Щодо заяви про застосування строку позовної давності, то суд встановив, що позовна заява подана до суду в межах строку позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ Лабораторія здоров`я і краси подало апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, відтак, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник не погоджується з висновком суду щодо неналежного повідомлення позивача про дату та час проведення загальних зборів ВТПП Дімекс, зазначає, що позивача було повідомлено належним чином, оскільки він був присутній на зборах підприємства 31.01.2018, тому був обізнаний про збори 22.02.2018, окрім того, ОСОБА_2 було направлено повідомлення про проведення зборів підприємства, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком, виданим Укрпоштою. Також апелянт вважає помилковим висновок суду щодо відсутності кворуму при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому звертає увагу на те, що статут підприємства не містить заборони щодо права голосу при вирішені загальними зборами підприємства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і підприємством. Зазначає, що неналежне повідомлення учасника про проведення зборів не є безумовною підставою для визнання недійсними рішення загальних зборів, а судове рішення про задоволення позову у цій справі жодним чином не відновить прав позивача, що свідчить про невірно обраний спосіб їх захисту.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані нею докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення Загальних зборів підприємства, що підтверджується оригіналом опису вкладення та фіскальним чеком від 05.02.2018, виданим Укрпоштою. Твердження ОСОБА_2 про проведення 22.02.2018 Загальних зборів без його участі, чим нібито позбавлено його, як учасника, брати участь в управлінні підприємством, є безпідставним, оскільки рішення, оформлені у протоколах № 31/01/02 та № 31/01/03, є ідентичними рішенню від 22.02.2018 та доводять те, що права ОСОБА_2 не порушуються. Отже, в даному випадку позивач діє недобросовісно, оскільки такі дії суперечать його попередній поведінці. Щодо висновку суду про прийняття оскаржуваного рішення за відсутності кворуму, то апелянт звертає увагу на те, що законодавство, яке регулює діяльність приватного підприємства, та статут підприємства не містять заборони щодо права голосу при вирішені загальними зборами підприємства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і підприємством. Також звертає увагу суду на обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки задоволення даного позову жодним чином не відновить його право та становище, яке існувало до цього.

ТОВ Лабораторія здоров`я і краси подало клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/5490/24 від 21.08.2024) про витребування у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. номер свідоцтва право на зайняття нотаріальною діяльністю: 2150 (Львівська обл., м. Львів, пр-т Чорновола, буд.41, 067-487-41-27) належним чином засвідчені копії справ про посвідчення договору від 01.06.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 748 та № 758, в тому числі копія протоколу загальних зборів учасників №31/05 від 31.05.2018; витребувати у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. номер свідоцтва право на зайняття нотаріальною діяльністю: 5238 (м. Львів, вул. Липинського, 3/2, тел. 032-252-95-72) належним чином засвідчену копію справи про посвідчення договору від 30.11.2018, зареєстрованого в реєстрі за № 3264.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1 ст.81 ГПК України).

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч.2 ст.81 ГПК України).

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ч.4 ст.81 ГПК України).

Слід зазначити, що аналогічне за змістом клопотання про витребування вказаних документів було заявлено в суді першої інстанції представником відповідача-2 (а.с. 79-81 том V). Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 клопотання представника відповідача-2 ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. належним чином засвідчені копію протоколу загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» від 31.05.2018 №31/05, а також витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» від 30.11.2018 №30-11. В решті клопотання відповідача-2 відхилено за безпідставністю та необґрунтованістю (а.с. 104-125 том V).

На виконання вимог ухвали суду приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзви Н.Б. було надано суду належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» від 30.11.2018 №30-11 (а.с. 190-191 том V). Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. надіслав суду належним чином засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників ВТПП «Дімекс» від 31.05.2018 №31/05 (а.с. 231-232 том VІ).

Враховуючи наведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки витребувані докази знаходяться в матеріалах справи і учасники справи не позбавлені можливості ознайомитися з ними. В частині витребування справ про посвідчення договорів від 01.06.2018 та від 30.11.2018, то заявником не обґрунтовано, яким чином витребувані докази можуть вплинути на розгляд даної справи.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 269 ГПК України).

Учасники справи не оскаржували ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 у справі № 914/561/21 в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. Такі доводи не є вимогами апеляційної скарги ТОВ Лабораторія здоров`я і краси.

19.08.2024 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про дослідження в судовому засіданні доказів, які, на думку заявника, суд першої інстанції залишив поза увагою, а саме: опис вкладення в цінний лист (7900607673080), копію фіскального чеку № 4358 від 05.02.2018 та протоколи № 31/01/02 та № 31/01/03 від 31.01.2018.

В судовому засіданні колегією суддів було оглянуті наведені вище докази.

Також 19.08.2024 представником ОСОБА_1 подано клопотання про призначення додаткової експертизи щодо дати підпису на протоколі № 31/01/02 від 31.01.2018.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2023 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи щодо підпису, виконаного від імені ОСОБА_2 на протоколі №31/01/02 від 31.01.2018 загальних зборів учасників ВТПП Дімекс та поставлено питання щодо виконання підпису ОСОБА_2 особисто чи іншою особою, а також було поставлене питання щодо дати виконання такого підпису (а.с. 104-125 том V).

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №127-Е від 14.03.2024 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів учасників ВТПП Дімекс № 31/01/02 від 31.01.2018 виконано ним особисто. Питання щодо дати виконання підпису експертом не вирішувалось, у зв`язку з відсутністю у ЛНДІСЕ належної приладної бази для проведення такого виду досліджень (а.с. 187-192 том VІ).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Частиною 2 ст. 99 ГПК України передбачено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам) (ч.1 ст. 107 ГПК України).

Згідно з п.1.2.13. Інструкції передбачено проведення первинної, додаткової, повторної, комісійної та комплексної експертизи. Первинною є експертиза, коли об`єкт досліджується вперше. Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз). Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Суд звертає увагу учасників справи, що предметом у даній справі є визнання недійсним рішень загальних зборів, оформлених протоколом № 22/02 від 22.02.2018.

Натомість представником ОСОБА_1 не обґрунтовано доцільність визначення точної чи приблизної дати виконання підпису на протоколі №31/01/02 від 31.01.2018.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення експертизи ухвалою суду від 20.04.2023 були суперечливі та взаємовиключні доводи учасників судового розгляду щодо встановлення обставин присутності позивача на загальних зборах учасників ВТПП «Дімекс», які відбулись 31.01.2018, а тому точна дата підпису ОСОБА_2 на протоколі №31/01/02 від 31.01.2018 загальних зборів учасника ВТПП «Дімекс» для з`ясування даних обставин жодним чином не впливає на предмет доказування в залежності від дати підписання.

З огляду на наведене, клопотання відповідача-2 про призначення додаткової експертизи до задоволення не підлягає.

Представник ТОВ Лабораторія здоров`я і краси в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю.

Позивач відзиву на апеляційні скарги не подав, в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив в усному порядку.

Відповідач-1 відзивів на апеляційні скарги не подав, явку уповноваженого представника в судові засіданні не забезпечив.

Відповідач-3 відзиву на апеляційні скарги не подав, представник в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив в усному порядку.

Відповідач-4 відзивів на апеляційні скарги не подав, явку уповноваженого представника в судові засіданні не забезпечив.

За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зазначити, що Західний апеляційний господарський суд неодноразово відкладав розгляд апеляційних скарг з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу та рівності його учасників перед законом і судом, враховуючу незабезпечення учасниками справи явки уповноважених представників у судові засідання. Вказуючи при цьому, що участь представників сторін в судовому засіданні визначається на їх власний розсуд; неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ст. 197 ГПК України учасники справи не були позбавлені права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Однак, відповідачі-1, 4 правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалися.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/561/21 за їх відсутності, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Відповідно до статуту ВТПП Дімекс, затвердженого загальними (установчими) зборами засновників (учасників) товариства (протокол № 31/01/01 від 31.01.2018), засновниками (учасниками) підприємства є громадяни України:

- ОСОБА_3 із часткою у розмірі 84 600,00 грн, що складає 9% статутного капіталу підприємства;

- ОСОБА_4 із часткою у розмірі 470 000,00 грн, що складає 50% статутного капіталу підприємства;

- ОСОБА_2 із часткою у розмірі 103 400,00 грн, що складає 11% статутного капіталу підприємства;

- ОСОБА_1 із часткою у розмірі 282 000,00 грн, що складає 30% статутного капіталу підприємства (а.с. 23-38 том І).

Засновники підприємства мають право брати участь в управлінні справами підприємства особисто або через своїх представників, в порядку, визначеному цим статутом підприємства, за винятком випадків, передбачених законодавством України (пп. 9.1.1 п.9.1 статуту)

Підпунктом 16.3 п. 16.3.25 статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів засновників належить, зокрема, прийняття рішення та надання дозволу (повноважень) директору підприємства на укладення договорів (угод, контрактів) незалежно від їх суми, щодо користування чи розпорядження будь-яким нерухомим майном підприємства, включаючи земельні ділянки, в тому числі, але не виключно - щодо оренди, застави, іпотеки та відчуження нерухомого майна підприємства; надання або одержання будь-якої позики, кредиту, поруки (поручительства), гарантії, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна підприємства.

Загальні збори засновників можуть вирішувати будь-які інші питання діяльності підприємства (п. 16.4 статуту).

22.02.2018 відбулися загальні збори учасників ВТПП Дімекс (рішення, оформлене протоколом № 22/02), на яких вирішено:

1. Надати поруку за ОСОБА_3 від підприємства - Виробничо торгівельного приватного підприємства Дімекс за договором безпроцентної позики від 22.02.2018 на загальну суму 5 746 740 грн, що станом на 22.02.2018 становить еквівалент 213 000,00 доларів США за курсом НБУ 2698 грн за 100 доларів США з ОСОБА_1 , та уповноважити на підписання договору поруки директора підприємства ОСОБА_3 ;

2. В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики на суму на загальну суму 5 746 740 грн, що станом на 22.02.2018 становить еквівалент 213 000,00 доларів США за курсом НБУ 2698 грн за 100 доларів США укладеним між ОСОБА_3 (позичальником) та фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавцем) передати в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить підприємству на праві приватної власності, а саме нежитлове приміщення літ. У-2 та літ. Р- 2загальною площею 3019,3 кв.м, яке складається з приміщення літ. У-2 загальною площею 1860,2 кв.м та приміщення літ. Р- 2 загальною площею 1159,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3925 га за кадастровим номером 4610136300:03:003:0042 (а.с 20-21 том І).

Згідно з п.16.6 статуту загальні збори засновників підприємства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь засновники (або їх уповноважені представники), які володіють більше як 60 % загальної кількості голосів засновників підприємства.

22.02.2018 у зборах приймали участь ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що разом володіли 89 % статутного капіталу.

Цього ж дня, 22.02.2018, на виконання рішення загальних зборів між ОСОБА_1 (сторона-1 іпотекодержатель) та ВТПП «Дімекс» (сторона-2 іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, а в подальшому 31.05.2018 та 29.11.2018 укладено договори про внесення змін до іпотечного договору від 22.02.2018. За умовами вказаного правочину забезпечено всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з договору безпроцентної позики від 22.02.2018 на суму 5 746 740,00 грн (еквівалент в доларах США 213 000,00) за рахунок нерухомого майна, яке належить іпотекодавцю (а.с. 39-44 том І).

27.11.2020 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Цибко Т.Б. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення літ. Р- 2 загальною площею 1159,1 кв.м на підставі іпотечного договору від 22.02.2018 (а.с. 45 том І).

У п. 16.5 статуту ВТПП Дімекс визначено, що повноваження, передбачені пунктами 16.3.1-16.3.6, 16.3.8-16.3.25 статуту належать до виключної компетенції загальних зборів засновників і не можуть бути передані до компетенції іншого органу управління підприємства.

Рішення з питань, зазначених у пунктах 16.3.1-16.3.6, 16.3.8-16.3.25 статуту, приймаються, якщо за них проголосують засновники, що володіють в сукупності більш як 85 % загальної кількості голосів всіх засновників підприємства. Рішення з питання про виключення засновника з підприємства приймається, якщо за нього проголосують засновники, що володіють в сукупності більше як 50 % присутніх на зборах засновників підприємства. При цьому засновник, щодо якого приймається рішення про виключення (його представник) у голосуванні участі не бере, але його присутність може бути врахована при визначенні кворуму на загальних зборах засновників.

Про прийнятті рішення на загальних зборів засновників повідомляється виконавчий орган підприємства шляхом надсилання листів (в тому числі електронною поштою), факсимільних повідомлень, телефонограм, ознайомлення з такими рішеннями під розписку, а також в усній формі.

Відповідно до п.16.7 статуту про проведення загальних зборів засновники інформуються за 10 днів до їх проведення, шляхом надіслання поштового повідомлення або вручення повідомлення особисто засновнику (його представнику). У повідомленні про проведення загальних зборів повинно бути зазначено час і місце проведення загальних зборів засновників підприємства та порядок денний.

Проте, як стверджує позивач, його, як засновника (учасника) підприємства, не було належним чином повідомлено про час та місце проведення загальних зборів ВТПП Дімекс, яке відбулося 22.02.2018, в зв`язку з чим він не зміг реалізувати своє право на участь в управлінні справами підприємства в формі участі в прийнятті рішень загальними зборами, а відчуження належного підприємству нерухомого майна без можливості отримання внаслідок цього прибутку, унеможливлює реалізацію законного інтересу позивача на отримання частки прибутку підприємства від використання такого нерухомого майна.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто, особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Як зазначалося вище, між сторонами існує спір щодо наявності/відсутності правових підстав для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів з огляду на неповідомлення позивача про проведення таких зборів у спосіб та строки, встановлені законом, що призвело до порушення його корпоративних прав та законних інтересів; а також прийняття рішення за відсутності кворуму з врахування ч.3 ст. 98 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач є учасником ВТПП "Дімекс".

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (ч.1 ст. 113 ГК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18 виснувала щодо системи ознак та характеристик для визначення організаційно-правової форми приватного підприємства:

- приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності (пункт 8.16 постанови);

- за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичні особи поділяються на товариства та установи, у зв`язку із чим приватне підприємство є товариством, оскільки воно має хоча б одного учасника (пункт 8.17 постанови);

- якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством (пункт 8.18 постанови);

- встановлення виду підприємницького товариства, до якого належить приватне підприємство, а саме, що приватне підприємство є господарським товариством або кооперативом, у кожному конкретному випадку зумовлюватиме застосування до спірних правовідносин відповідного законодавства, зокрема: законів України "Про господарські товариства", «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» (пункт 8.19 постанови).

Тобто, Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, що приватне підприємство - це класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності, а не окрема організаційно-правова форма юридичної особи. У разі, коли підприємство створене для ведення підприємницької діяльності, то воно є підприємницьким товариством і в залежності від виду (господарське товариство чи кооператив) здійснюється застосування відповідного законодавства. Визначення виду підприємницького товариства залежить від конкретних обставин (мета діяльності, визначення розміру часток та права голосу).

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ВТПП Дімекс створено з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької, закупівельної та іншої діяльності для задоволення економічних і соціальних інтересів учасників підприємства; підприємство має статутний капітал, поділений на частки.

Підприємство не випускає акції, а тому воно не може бути акціонерним товариством. Згідно з ч. 3 ст. 96 ЦК Учасник учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, за загальним правилом учасники (засновники) не несуть відповідальності за зобов`язаннями приватного підприємства (якщо інше не встановлено статутом). У такому випадку приватне підприємство не є повним або командитним товариством чи товариством з додатковою відповідальністю, а відповідно до ст.84 ЦК України в чинній редакції, яка встановлює вичерпний перелік підприємницьких товариств, таке підприємство може бути лише товариством з обмеженою відповідальністю або виробничим кооперативом (сільськогосподарським кооперативом, сільськогосподарським кооперативним об`єднанням).

Визначальною ознакою кооперативу є те, що один член кооперативу має лише один голос у вищому органі (абз.4 ст. 4 Закону України "Про кооперацію", абз.1 ч.3 ст. 4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"), з можливістю мати у певних випадках додаткову кількість голосів (абз.2 ч.3 ст.4 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію").

Отже, оскільки статутом підприємства не встановлено, що один член (засновник, учасник) має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, то підприємство не є кооперативом.

У зв`язку із цим господарський суд дійшов висновку, що організаційно-правова форма ВТПП "Дімекс" прирівнюється до товариства з обмеженою відповідальністю.

Подібна правова позиція щодо визначення організаційно-правової форми приватного підприємства була викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2024 у справі № 925/200/22.

Відповідно твердження скаржників про те, що судом не вірно визначено організаційно-правову форму ВТПП "Дімекс" є безпідставними.

Відносини з управління та діяльності ПП як підприємницького товариства безпосередньо врегульовані Законом України «Про господарські товариства» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Загальних зборів).

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Відповідно до норми ст. 167 ГК України (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Аналогічні положення були закріплені у підпункті «а» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, право учасника на участь в управлінні справами підприємства у порядку, визначеному законом та установчими документами (статутом) підприємства, що охоплює собою, зокрема і права учасника бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, гарантоване законом.

За положеннями ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно з ч.1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Колегія суддів зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто, офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.

Згідно з ч.5 ст. 98 Цивільного кодексу ЦК України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;

- відсутність протоколу загальних зборів.

Позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що хоча право учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте, обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах.

У разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів з підстав неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів, то сама по собі ця обставина не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.

Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:

- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;

та /або

- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 01.09.2023 у cправі №909/1154/21.

Отже, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з`ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема, щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/10275/20.

Колегія суддів враховує, що хоча ані ЦК України, ані ГК України не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства, такий порядок може бути самостійно визначений підприємством у його локальних актах, зокрема в статуті.

Разом з тим, обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У разі заперечення учасником факту повідомлення його з боку товариства про проведення загальних зборів обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту п.16.7 статуту вбачається, що про проведення Загальних зборів засновники інформуються за 10 днів до їх проведення, шляхом надіслання поштового повідомлення або вручення повідомлення особисто засновнику (його представнику). У повідомленні про проведення Загальних зборів повинно бути зазначено час і місце проведення Загальних зборів засновників підприємства та порядок денний.

Позивач факт належного повідомлення про проведення загальних зборів від 22.02.2018 заперечив.

Однак, в матеріалах справи містяться копії опису вкладення у цінний лист (7900607673080) від 05.02.2018 та поштова квитанція (7900607673080) Укрпошти від 05.02.2018 (фіскальний чек № 4358), з яких вбачається, що відправник ПП ВТП «Дімекс» (код 22348654) 05.02.2018 відправило на ім`я ОСОБА_2 цінний лист, в якому повідомило останнього про проведення загальних зборів підприємства на 22.02.2018 разом з порядком денним (а.с. 96-97 том І, а.с. 66-67 том IV).

При цьому, будь-яких інших дат та/або посилань на інші події вказане повідомлення не містить, відтак, очевидним є факт відображення у наведеному повідомленні дати проведення загальних зборів учасників підприємства.

Окрім того, відповідно до відповіді ГУ ДПС у Львівській області, вказаний фіскальний чек №4358 сформований 05.02.2018 о 18:20:20 год на суму 27,00 грн через реєстратор розрахункових операцій ЛТД АТ «Укрпошта» з фіскальним номером 1304010770, заводським номером ББ00005264 є відображеним в базі даних ІТС «податковий блок» (а.с. 68-69 том IV).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником скаржника було надано для огляду в судовому засіданні оригінал опису вкладення у цінний лист (7900607673080) від 05.02.2018 та поштова квитанція (7900607673080) Укрпошти від 05.02.2018 (фіскальний чек № 4358).

З огляд на положення ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо того, що позивач, як учасник ВТПП Дімекс, розмір внеску до статутного фонду якого складає 103 400,00 грн, що становить 11 % від загального розміру статутного фонду товариства, був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів 22.02.2018. Відповідно, мав можливість і час підготовитися до проведення загальних зборів та забезпечити явку уповноваженого представника.

В свою чергу наведеним спростовуються твердження позивача про порушення його прав як учасника підприємства на участь у таких зборах, права одержати інформацію про такі загальні збори учасників підприємства, підготуватись і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, повноцінно взяти участь у їх обговоренні, у тому числі, під час підготовки та проведення загальних зборів учасників підприємства.

Отже, у даному випадку відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів підприємства з підстав недотримання процедури їх скликання, а саме - неповідомлення позивача про проведення загальних зборів. Доводи суду першої інстанції в цій частині рішення апеляційна інстанція визнає необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Зважаючи на зміст фактичних обставин справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів відхиляє доводи скаржників про те, що позивач був присутній на загальних зборах підприємства 31.01.2018, відтак був повідомлений про наступну дату загальних зборів ВТПП Дімекс - 22.02.2018, на яких приймались ідентичні за змістом до оскаржуваних у цій справі рішень, оформлених протоколом від 22.02.2018 №22/02, зокрема, щодо надання згоди усіх учасників підприємства про надання майнових порук ВТПП Дімекс на виконання зобов`язань між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та надання згоди на передання в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань нерухоме майно, що належало підприємству на праві власності, оскільки законодавством чітко визначено порядок повідомлення учасника підприємства про проведення загальних зборів. Натомість присутність учасника на одних загальних зборах не може вважатись доказом належного повідомлення про проведення наступних загальних зборів підприємства.

Доводи скаржника щодо суперечливої поведінки позивача стосовно належного повідомлення ОСОБА_2 внаслідок присутності на зборах підприємства 31.01.2018 та проставлення підпису ОСОБА_2 на протоколі від 31.01.2018 також не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається із долученого до матеріалів справи протоколу від 31.01.2018, в останньому немає жодного зазначення щодо проведення загальних зборів ВТПП Дімекс саме 22.02.2018.

Щодо покликання скаржників на те, що відсутність 11% голосів позивача не вплинула на результат голосування, то наведене спростовується судовою практикою Верховного Суду викладені у постанові від 15.09.2022 у справі № 906/461/19, у постанові від 05.11.2020 у справі № 910/12792/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1807/17. Зокрема, Суд вказав, що позивачу не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників рішень, оскільки вплив учасника на прийняття загальним зборами рішень не вичерпується лише голосуванням. Участь позивача у загальних зборах не обмежується виключно голосуванням з питань порядку денного. Голосуванню передують обговорення між учасниками питань порядку денного, внесення обґрунтованих пропозицій відносно порядку денного, виступи учасників, що за певних обставин можуть істотно вплинути на загальний хід голосування та змінити його результати в порівнянні з тими результатами, які мали місце за відсутності на загальних зборах неповідомленого учасника. Можливою є ситуація, коли учасник, який володіє невеликою часткою у статутному капіталі товариства, своїми пропозиціями до порядку денного, виступом відносно пропозицій з голосування питань порядку денного, тощо, переконавши іншого (інших) учасника в правоті своєї позиції, шляхом голосування, при наявності необхідного кворуму голосів у таких учасників для прийняття рішень, може змінити хід голосування.

Також однією з правових підстав для визнання недійсним прийнятих на зборах рішень з питань вчинення правочинів з учасниками підприємства, позивач покликається на прийняття даних рішень внаслідок голосування за них цих самих учасників підприємства, що суперечить імперативній нормі ч. 3 ст. 98 ЦК України.

Згідно з ч. 3 ст. 98 ЦК України учасник товариства не має права голосу при прийнятті загальними зборами товариства рішень з питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством, якщо інше не встановлено законом. Це правило не застосовується у товаристві з одним учасником.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 прийняли оспорюванні рішення, оформлені протоколом № 22/02 щодо надання поруки за ОСОБА_3 від ВТПП Дімекс за договором безпроцентної позики від 22.02.2018 на загальну суму 5 746 740 грн з ОСОБА_1 та в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики передали в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить підприємству на праві приватної власності, а саме: нежитлове приміщення літ. У-2 та літ. Р-2 загальною площею 3019,3 кв.м.

За вказане рішення проголосовано 100% голосів присутніх учасників (або 89% загальної кількості голосів всіх учасників), що відповідає правилу абз.2 п. 16.5 статуту підприємства в редакції станом на 22.02.2018 - більше 85 відсотків загальної кількості голосів всіх Засновників підприємства для прийняття відповідних рішень.

Проте, прийняті рішення стосуються вчинення правочинів між підприємством та учасником підприємства - договору поруки між підприємством та ОСОБА_3 , а також іпотечного договору між підприємством та ОСОБА_1 , при цьому за обидва рішення голосували, в тому числі. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Натомість, як зазначено судом вище, ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 не мали права приймати участь у голосуванні з питань щодо вчинення з ними правочину, тобто де вони були зацікавлені у прийнятті позитивного рішення переслідуючи особисті інтереси. Тому на думку суду, при прийнятті даних рішень був відсутній кворум для голосування з питань щодо надання поруки за ОСОБА_3 від ПВТП Дімекс за договором безпроцентної позики від 22.02.2018 на загальну суму 5 746 740 грн з ОСОБА_1 , та уповноважити на підписання договору поруки директора підприємства ОСОБА_3 та щодо передачі в іпотеку позикодавцю фізичній особі ОСОБА_1 нерухомого майна, що належить підприємству на праві приватної власності, а саме: нежитлове приміщення літ. У-2 та літ. Р- 2 загальною площею 3019,3 кв. м., яке складається з приміщення літ. У-2 загальною площею 1860,2 кв. м. та приміщення літ. Р- 2 загальною площею 1159,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3925 га за кадастровим номером 4610136300:03:003:0042.

Беручи до уваги норми ч.3 ст. 98 ЦК України, суд зазначає, що вказані рішення оформлені протоколом № 22/02 від 22.02.2018 було прийнято за відсутності кворуму, тобто, не були правомочними. Відповідно, таке рішення не могло призвести до виникнення прав та обов`язків у його учасників.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (див. постанови Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №914/1394/17, від 07.12.2021 у справі №908/3564/19 тощо).

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом, в обґрунтування наявності у нього порушеного права, що підлягає судовому захисту, зіслався на те, що внаслідок відчуження належного підприємству нерухомого майна без можливості отримання внаслідок цього прибутку унеможливлює реалізацію законного інтересу позивача на отримання частки прибутку підприємства від використання такого нерухомого майна.

Права акціонера є корпоративними і ґрунтуються на володінні майновими правами, тому відчуження нерухомого майна передбачає певні зміни в структурі активів позивача. Інтерес учасника господарського товариства полягає у збереженні певного майнового та фінансового стану товариства, його ліквідних активів, вочевидь прийняте рішення спрямоване на погіршення такого стану, є збитковими для товариства, не має зрозумілої економічної мети, вчинене всупереч інтересам товариства та майновим інтересам учасника товариства.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Водночас, досліджуючи наявність порушених прав та/або інтересів позивача, а також інших фактичних обставин, що мають значення для цієї справи, колегія суддів встановила, що спірне рішення загальних зборів за своїм змістом стосувалося підтвердження факту наявності згоди загальних зборів на укладення договору поруки та передачі в іпотеку нерухоме майно, що належить підприємству на праві приватної власності. Матеріалами справи підтверджується факт укладення 22.02.2018 саме на виконання рішення загальних зборів між ОСОБА_1 (як іпотекодержатель) та ВТПП «Дімекс» (як іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, а в подальшому 31.05.2018 та 29.11.2018 укладено договори про внесення змін до іпотечного договору від 22.02.2018.

При цьому, самі договори позивач не заперечує та не оскаржує, а оскаржує лише рішення загальних зборів учасників підприємства від 22.02.2018, з огляду на що колегія суддів зазначає, що визнання в судовому порядку недійсним спірного рішення загальних зборів не призведе до недійсності самих договорів.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від його імені. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не наділені правами діяти від імені товариства. Підписання виконавчим органом товариства (директором) договору з іншою особою може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Отже, укладення спірного договору не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

При цьому інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються.

Отже, саме по собі спірне рішення загальних зборів учасників підприємства про наявність згоди на укладення договорів не порушує прав позивача на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством, визнання недійсним такого рішення не призведе до повернення майна у власність підприємства, а тому не відновить жодних майнових прав позивача у спірних правовідносинах, а також не відновить і права позивача на участь у загальних зборах. Тобто, обраний спосіб захисту не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів позивача у цих правовідносинах.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, у постановах Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 925/1442/23, від 02.11.2023 у справі № 902/45/20.

Оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав у вигляді самого лише визнання недійсним рішення загальних зборів про надання згоди на укладення договорів з урахуванням збереження чинності самих договорів про іпотеку, не призводить ні до захисту, ні до відновлення порушеного права позивача та є неефективним, то наведене є самостійною підставою для відмови у позові.

В зв`язку з вищенаведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ВТПП Дімекс, оформленого протоколом № 22/02 від 22.02.2018.

Суд першої інстанції, залишивши поза увагою зазначені судом апеляційної інстанції обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (щодо змісту спірного рішення та аргументів позивача щодо змісту рішення, щодо впливу спірного рішення на права та/або інтереси позивача, щодо відновлення прав та/або інтересів позивача в обраний ним спосіб тощо), дійшов помилкового висновку про ефективність обраного позивачем у цій справи способу захисту та про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо застосування строків позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що положення про позовну давність застосовуються у разі встановлення судом наявності порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Вимоги, заявлені позивачем до відповідачів у цій справі, хоча і визнані за результатами розгляду справи обґрунтованими, проте відмовлено у задоволенні у зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

У зв`язку із відмовою у задоволені позову, суд не розглядає заяву про застосування строку позовної давності.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наслідками апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що наведені в оскарженому рішенні місцевого господарського суду висновки не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, тому його необхідно скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З огляду на те, що суд задовольняє апеляційні скарги, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія здоров`я і краси задовольнити.

2.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2024 у справі № 914/561/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4.Стягнути з Косика Олега Осиповича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія здоров`я і краси (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172, код ЄДРПОУ 44102721) 3 405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) 2 724,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.

7.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

8.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Матущак О.І.

Скрипчук О.С.