Постанова

від 11.12.2024 по справі 916/97/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/97/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, А.І. Ярош,

секретар судового засідання - В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»: Р.І. Пархомчук

від Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»: Д.В. Марченко

від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України: О.В. Шевченко

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ»: А.С. Волков, А.М. Бендатий

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 (суддя Ю.М. Невінгловська, м.Одеса, повний текст рішення складено 27.05.2024)

у справі №916/97/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»

до відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

про зобов`язання вчинити дії,

та

за зустрічним позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ»

про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною,

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА»;

2) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною,

В С Т А Н О В И В :

Коротка історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», в якому просило:

-зобов`язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» виконувати зобов`язання за договором про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», на умовах, які визначені сторонами у зазначених договорі та додаткових угодах, до закінчення строку дії договору про використання території підприємства;

-зобов`язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» відновити та здійснювати надання послуг зі зберігання на території підприємства, у тому числі на складах, зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, якими оперує клієнт на підставі будь-якого з прав, а також послуг з використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта на умовах, визначених договором про використання території підприємства та додатковими угодами від 06.11.2019, від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» обґрунтовані порушенням Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» прийнятих на себе зобов`язань за договором про використання території підприємства та додаткових угод до цього договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» зазначало, що, незважаючи на імперативні норми договору про використання території підприємства (з урахуванням змін, внесених пунктом 7.1. додатковою угодою №2), 30.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» отримало засобами електронного зв`язку лист Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» №108/17, зміст якого свідчить про те, що подальша пролонгація договору про використання території підприємства буде суперечити нормам чинного законодавства, статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», а сам договір про використання території підприємства є розірваним з 01.01.2021. Позивач за первісним позовом наголошував на тому, що, починаючи з 01.01.2021 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у повному обсязі припинило надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» послуг за договором про використання території підприємства, зокрема, погодження та надання перепусток працівникам та автотранспорту Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», надання послуг використання території та інфраструктури Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», надання можливості виконувати всі види робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», незважаючи на те, що останнє є портовим оператором.

У лютому 2021 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», в якому просило:

-визнати припиненими договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткову угоду до нього від 06.11.2019;

-визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до цього договору.

Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання припиненими договору про використання території підприємства та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 обґрунтовані посиланням на недоцільність пролонгації договору про використання території підприємства, оскільки значна кількість норм у цьому договорі є невигідними та призводять до збитковості підприємства. Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» скористалося своїм правом, передбаченим пунктом 7.1 договору про використання території підприємства, і направило Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» лист від 28.09.2020 №253/03.14-18-2035, в якому повідомило Товариство про розірвання договору про використання території підприємства. Таким чином, на переконання Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», ним було виконано вимоги щодо припинення дії договору про використання території підприємства шляхом направлення попередження, а тому цей договір, закінчився 31.12.2020.

Щодо позовної вимоги про визнання додаткової угоди від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 недійсною, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову, зазначило, що така угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає інтересам держави і суспільства. Крім того, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» зазначало, що за умовами оспорюваної додаткової угоди дію договору про використання території підприємства було продовжено на тривалий термін і на максимально невигідних для порту умовах, які не лише є безприбутковими, але також призведуть до значних збитків державного підприємства. Зокрема, на думку позивача за зустрічним позовом, умови оспорюваної додаткової угоди з додатками порушують вимоги Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про морські порти України», Закону України «Про захист економічної конкуренції» та суперечать наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК». При цьому Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» вважало, що вчинений сторонами правочин шляхом укладення додаткової угоди від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 є удаваним правочином для приховання іншого правочину договору оренди державного нерухомого майна. Крім того, на думку позивача за зустрічним позовом, оспорювана додаткова угода з боку Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» підписана представником з перевищенням повноважень, а тому не створює для Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» жодних прав та обов`язків. Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» звертало увагу на те, що воно не здійснювало наступного схвалення правочину та не вчиняло дій, які свідчать про прийняття цього правочину до виконання.

У березні 2021 року Міністерство інфраструктури України (далі також - Мінінфраструктури) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», в якому просило:

-визнати припиненими договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткову угоду до нього від 06.11.2019;

-визнати недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до цього договору.

Міністерство інфраструктури України, звертаючись до господарського суду із позовом, зокрема, зазначало, що оспорювана додаткова угода суперечить положенням частини третьої статті 22 Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331, оскільки вона не надсилалась для погодження та не погоджувалась Міністерством інфраструктури України. Також Міністерство інфраструктури України вважало, що вчинений сторонами правочин шляхом укладення додаткової угоди від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 є удаваним правочином для приховання іншого правочину - договору оренди державного нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.12.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі №916/97/21, відмовлено у повному обсязі в задоволенні первісних позовних вимог. Задоволено зустрічний позов. Також вказаними судовими рішеннями задоволено позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства інфраструктури України. Визнано припиненими договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткову угоду до нього від 06.11.2019, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК». Визнано недійсною додаткову угоду від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до договору про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 21.12.2021 у справі №916/97/21 скасовано, справу №916/97/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи зустрічний позов та позов третьої особи, дійшли висновку про те, що додаткова угода від 12.10.2020 №2 з додатками № 1, №2, №3 до договору про використання території підприємства за своїм змістом суперечить принципам здійснення державно-приватного партнерства, які визначені Законом України «Про державно-приватне партнерство», зокрема, принципу визначення приватного партнера на конкурсних засадах, та положенням Закону України «Про концесію», Закону України «Про управління об`єктами державної власності», а також наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331. Таким чином, суди констатували, що зміст оспорюваного правочину суперечить положенням законодавства. Однак господарські суди не зазначили та не установили, яким саме вимогам та положенням законодавства суперечить оспорюваний правочин.

Крім того, суди не зазначили та не установили, які саме положення оспорюваного правочину суперечать та не відповідають вимогам законодавства, та в чому конкретно полягає їх невідповідність і суперечність.

При цьому суди, пославшись на невідповідність та суперечність оспорюваного правочину положенням наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331, не встановили правову природу цього наказу, зокрема, належність такого наказу до нормативно-правового актів чи актів індивідуальної дії.

Також Верховним судом зазначено, що з огляду на положення статей 92, 237-239, 241 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Однак зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарськими судами не надано належно правової оцінки наведеному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2024:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» задоволено.

2.Зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» виконувати зобов`язання за договором про використання території підприємства від 17.10.2019 № 130/д, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою від 12.10.2020 № 2 з додатками № 1, № 2, № 3, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», на умовах, які визначені сторонами у зазначених договорі та додаткових угодах, до закінчення строку дії договору про використання території підприємства.

3.Зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» відновити та здійснювати надання послуг зі зберігання на території підприємства, у тому числі на складах, зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, якими оперує клієнт на підставі будь-якого з прав, а також послуг з використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта на умовах, визначених договором про використання території підприємства та додатковими угодами від 06.11.2019, від 12.10.2020 № 2 з додатками №1, №2, №3.

4.Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 4540,00 грн.

5.У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною - відмовлено.

6.У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною - відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності законодавчо визнаних підстав для визнання припиненими договору про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 та визнання недійсною додаткової угоди від 12.10.2020 №2 з додатками №1, №2, №3 до договору про використання території підприємства, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи слід відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» в апеляційній скарзі просило рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов та позов третьої особи задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-суд дав неправильну оцінку правовій природі договору №130/д про використання території підприємства, як договору про надання послуг, а також додатковій угоді №2 до цього договору з додатками №1, №2 та №3, адже останньою були внесені істотні зміни до цього договору, з огляду на що додаткова угода №2 від 12.10.2020 містить в собі елементи (ознаки) договору оренди рухомого та нерухомого майна, що належить до державної власності, договору про надання послуг, договору зберігання та навіть договору про спільну діяльність, але здебільшого зміст додаткової угоди №2 складають умови договору про оренду майна, що укладений із порушенням чинного законодавства;

-судом залишено поза увагою практику Верховного Суду у справах про визнання правочину удаваним;

-суд зробив помилковий висновок, що додаткова угода №2 не підпадає під дію наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», яким заборонено без попереднього дозволу Міністерства інфраструктури України вчинення правочинів, що передбачають виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки чи іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації проекту державно-приватного партнерства в межах п`ятого терміналу МТП «Чорноморськ»;

-суд дійшов помилкового висновку, що додаткова угода №2 не суперечить принципам державно-приватного партнерства;

-суд першої інстанції залишив поза увагою доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» щодо ризиків невиконання Україною своїх зобов`язань за міжурядовою угодою щодо експлуатації поромної переправи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

В апеляційній скарзі Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» просило рішення Господарського суду Одеської від 15.05.2024 у справі №916/97/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-враховуючи умови додаткової угоди №2 та додатків до неї, та враховуючи ті наслідки, які мали місце для державного підприємства після укладення такого правочину, а також беручи до уваги ті правомірні обмеження та заборони, встановлені наказом Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331, додатковою угодою передбачено умови, що встановлюють обмеження права користування нерухомим майном та іншими основними засобами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», які необхідні для реалізації проекту державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»;

-незважаючи на те, що додаткова угода №2 передбачає вчинення сторонами дій, внаслідок яких може відбутися зміна складу та зменшення вартості майна, що планується до передачі в рамках проекту, всупереч приписам частини третьої статті 22 Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності», наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331, вказана додаткова угода для погодження до Мінінфраструктури не надсилалася та Міністерством не погоджувалася;

-судом не враховано, що Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» посилалося на норми Законів України «Про державно-приватне партнерство», «Про концесію» та «Про управління об`єктами державної власності», які стосуються державно-приватного партнерства, з метою продемонструвати самі принципи державно-приватного партнерства, процедуру здійснення такого партнерства, повноваження органу управління, цілі видання наказу №331 та причини суперечності укладеної додаткової угоди №2 принципам державно-приватного партнерства, а не з метою врегулювати відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» нормами вищезгаданих нормативних актів;

-видавши наказ від 29.05.2020 №331, що регламентує обов`язки Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у частині отримання дозволу Міністерства інфраструктури України на укладення правочину, останнє діяло, реалізовуючи свою господарську компетенцію, відповідно до законодавства України, у той час як Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» порушило власну господарську компетенцію, уклавши оспорюваний правочин, оскільки не мало право на укладення додаткової угоди № 2 до договору без отримання дозволу Мінінфраструктури;

-у представника Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» були відсутні повноваження для укладання додаткової угоди №2;

-державним підприємством було виконано вимоги щодо припинення дії договору шляхом направлення попередження, а отже, строк дії договору №130/д закінчується 31.12.2020, про що було відомо обом сторонам договору, саме тому позовна вимога Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у цій частині полягає у визнанні договору «Про використання території підприємства» від 17.10.2019 №130/д та додаткової угоди до договору від 06.11.2019 припиненими;

-беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автологістика» посилається на договір та додаткову угоду, як на дійсні правочини, позивач за первісним позовом, обираючи вказаний спосіб захисту, не врахував, що такі вимоги дублюють положення договору та додаткової угоди, які, за умови їх дійсності, є обов`язковими для сторін у силу закону (стаття 629 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України), внаслідок чого позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

Міністерство в апеляційній скарзі просило рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/97/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення у справі №916/97/21, яким задовольнити повністю позов Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та зустрічний позов, а в задоволенні первісного позову - відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-судом першої інстанції неправильно визначено правову природу договору, зокрема не надано оцінки зміні правової природи договору додатковою угодою №2 від 12.10.2020, оскільки висновки суду про належність договору до договорів про надання послуг не відповідають положенням Закону України «Про морські порти України» (стаття 19) та Цивільному кодексу України (стаття 902), крім того, суд першої інстанції ніяким чином не обґрунтував той факт, що договір передбачає повну передачу процесу виконання послуг з надавача послуг (Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») на клієнта (Товариства з обмеженою відповідальністю «Автологістика»), що порушує статтю 902 Цивільного кодексу України та загалом змінює правову природу договору, а також не дослідив той факт, що додаткова угода №2 передбачає самостійне та безперешкодне використання приватним суб`єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» державного майна (як рухомого, так і нерухомого), яке перебуває на праві господарського відання Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»;

-суд не надав належної правової оцінки доводам Мінінфраструктури та Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» щодо того, що предмет первісного договору було змінено в редакції додаткової угоди № 2 таким чином, що первісний договір зберігання на складі №25 Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» набув ознак договору про використання усієї території та інфраструктури спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та, фактично, договору оренди державного майна.

-судом не було надано оцінки тій обставині, що здійснений сторонами правочин шляхом укладення додаткової угоди №2 містить ознаки правочину, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (договору оренди державного нерухомого майна), порядок укладення якого із Фондом державного майна України або його регіональним відділенням передбачає дотримання особливої процедури, закріпленої спеціальним законодавством, та має відмінні правові наслідки аніж звичайний господарський договір), цілком відповідає визначенню удаваного правочину; разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд державного майна України, а отже, Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

-суд не надав правову оцінку обставинам, що свідчать про припинення договору №130/д про використання території підприємства від 17.10.2019 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено;

-судом не враховано, що наказ №331 за своєю природою є рішенням уповноваженого органу управління (Мінінфраструктури), прийнятим відповідно до закону, з метою заборони балансоутримувачу (Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») здійснення певних дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проєкту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, яке в силу абзацу другого частини третьої статті 22 Господарського кодексу України є обов`язковим до виконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»;

-наказ №331 по суті є актом управління господарською діяльністю (абзац 3 частини першої статті 174 Господарського кодексу України) та породжує для Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» організаційно-господарські зобов`язання;

-висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, який викладений у рішенні від 14.12.2022 у справі №640/4429/22, відповідно до якого наказ Міністерства інфраструктури України №331 від 29.05.2020 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «МТП «Чорноморськ» не поширює свою дію на договір про використання території підприємства №130/д від 17.10.2019, зокрема, на додаткову угоду № 2 від 12.10.2020 з додатками №1, № 2, № 3 до вказаного договору, не є преюдиційною обставиною, а є правовою оцінкою адміністративного суду, а тому Господарський суд Одеської області безпідставно врахував вказане судове рішення при вирішенні спору;

-оскільки Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», як суб`єкт господарювання, що належить до сфери управління Мінінфраструктури, не було уповноважено укладати додаткову угоду без попередньої згоди Мінінфраструктури, то керівник Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (директор або в.о. директора): не наділений правом на укладання від імені Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» додаткової угоди без попередньої згоди Мінінфраструктури; не наділений правом підписувати від імені Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» довіреність, яка б уповноважувала будь-яку особу на укладення додаткової угоди без попередньої згоди Мінінфраструктури; отже, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» не могло набути прав та обов`язків за додатковою угодою без попередньої згоди Мінінфраструктури;

-нехтування на момент укладення додаткової угоди №2 обов`язковими нормами наказу №331 є неправомірною дією сторони - Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», а також свідчить про те, що оспорюваний правочин не відповідає нормі законодавства - абзацу другому частини третьої статті 22 Господарського кодексу України;

-суд першої інстанції, задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», не надав належної правової оцінки доводам позивача та не встановив, чи позивачем було обрано належний та ефективний спосіб захисту.

Позиція Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

Мінінфраструктури у письмових поясненнях (вх.№2354/24/Д3 від 04.07.2024) підтримало доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з огляду на їх обґрунтованість, у зв`язку з чим просило апеляційний суд їх задовольнити.

Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» щодо апеляційних скарг

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просило залишити його без змін, а у задоволенні апеляційних скарг відмовити.

Зокрема, позивач за первісним позовом зазначив, що Господарський суд Одеської області вірно вказав, що договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д, укладений між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», із змінами, внесеними додатковою угодою №2 з додатками №1, №2, №3 від 12.10.2020, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, не підпадає під правове регулювання Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про державно-приватне партнерство», Закону України «Про концесію», а також не порушує норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та не суперечать нормам Закону України «Про морські порти України».

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» зауважило, що договір про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д, виходячи з його предмету та умов, не належить до договорів оренди, поруки, гарантії, сервітуту, а також до кола інших правочинів, що передбачають виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки чи іншого нерухомого майна або основних засобів державного підприємства. Враховуючи викладене, дослідивши умови договору про використання території підприємства від 17.10.2019 №130/д, із змінами, внесеними додатковою угодою №2 з додатками №1, №2, №3 від 12.10.2020, у взаємозв`язку з положеннями наказу Міністерства інфраструктури України №331 від 29.05.2020 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК», господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини, які випливають з наведених правочинів, не підпадають під дію вказаного наказу.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначив, що місцевим господарським судом вірно враховано, що встановлення факту зловживання чи перевищення представником порту своїх повноважень під час укладення додаткової угоди №2, фактично має на меті встановлення обставин злочину, наявність якого підлягає встановленню лише в межах кримінального провадження, тоді як портом та Міністерством не надано до матеріалів справи належних доказів щодо наявності вчинення посадовою особою порту кримінального злочину під час укладення додаткової угоди, і що оскаржуваний договір, з врахуванням положень додаткової угоди №2 від 12.10.2020 з додатками №1, №2, №3 до вказаного договору, не спрямовані на порушення правового господарського порядку, а їх мета не суперечить інтересам держави та суспільства.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

13.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - І. Г. Філінюка, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/97/21. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

17.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - І. Г. Філінюка, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2024.

18.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - І. Г. Філінюка, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря, що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2024.

19.06.2024 матеріали справи №916/97/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21. Призначено апеляційні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 до сумісного розгляду на 30.07.2024 о 14:00 год.

Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 залишено без руху.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21. Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 до сумісного розгляду разом з апеляційними скаргами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на 30.07.2024 о 14:00год.

У зв`язку з перебуванням судді К.В. Богатиря з 08.07.2024 по 06.08.2024 у відпустці, розгляд справи №916/97/21 не відбувся, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 30.07.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи №916/97/21 відбудеться 14.10.2024 о 14:00 год.

Поряд з цим, 21.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Підприємства «ФЕРРІТРАНССЕРВІС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 (вх.№3225/24 від 21.08.2024). Одночасно із поданням апеляційної скарги Підприємством «ФЕРРІТРАНССЕРВІС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 (вх.№3227/24 від 21.08.2024).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді І.Г. Філінюка та судді - члена колегії О.Ю. Аленіна у відпустці та надходження по справі апеляційної скарги за вх.№3225/24, за розпорядженням керівника апарату суду №380 від 21.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/97/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2024 для розгляду справи №916/97/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, А.І. Ярош.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 справу №916/97/21 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, А.І. Ярош. Розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 призначено на 22.10.2024 о 12:00 год.

Іншою ухвалою суду від 26.08.2024 апеляційну скаргу Підприємства «ФЕРРІТРАНССЕРВІС» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 залишено без руху, а ухвалою від 23.09.2024 вказану апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку із неусуненням недоліків, допущених при її поданні.

У судовому засіданні 22.10.2024 оголошено перерву до 27.11.2024.

У судовому засіданні 27.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024.

У судових засіданнях, які відбувались за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» в режимі відеоконференції, представники учасників надавали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

24.09.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі - адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (далі - портовий оператор) укладено договір №79-П-АМПУ-19 про забезпечення доступу портового оператора до причалу, пунктами 1.1., 7.1. якого передбачено, що адміністрація зобов`язується забезпечити доступ портового оператора до причалу №28 Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги. Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом трьох років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Додатковою угодою №1 від 10.12.2019 до договору №79-П-АМПУ-19 від 24.09.2019 сторони внесли зміни в пункт 1.1. вказаного договору та виклали його у наступній редакції: «Адміністрація зобов`язується забезпечити доступ портового оператора до причалів №26, №27, №28 Чорноморської філії ДП «АМПУ», що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги».

17.10.2019 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (далі - клієнт) укладено договір №130/д про використання території підприємства.

У пункті 1.1. договору від 17.10.2019 №130/д сторони узгодили, що підприємство надає послуги по використанню складської площі 5 терміналу (склад №25) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» при виконанні робіт з обробки вантажів силами та засобами клієнта. Підприємство приймає вантаж на склад для подальшого зберігання, а клієнт зобов`язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Пунктом 2 договору від 17.10.2019 №130/д було передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором, підприємство приймає на себе зобов`язання прийняти на зберігання згідно заявки, акту прийому-передачі вантаж клієнта. Клієнт, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, згідно заявки, акту прийому-передачі передає на зберігання підприємству заявлений вантаж клієнта, а клієнт зобов`язується оплатити надані йому підприємством послуги в погодженому цим договором порядку.

Пунктом 2.1. договору від 17.10.2019 №130/д передбачено обов`язки підприємства. Так, підприємство:

-створює належні умови для виконання клієнтом своїми силами та засобами при перевантаженні вантажу та технологічних операцій на території підприємства (підпункт 2.1.1.);

-забезпечує утримання та нагляд за територією для її підтримки у експлуатаційному стані та можливості виконання клієнтом перевантаження вантажів та технологічних операцій (підпункт 2.1.2.);

-за заявкою і актом прийому-передачі вантажу здійснює прийом на зберігання вантажу від клієнта та передачу вантажу клієнту згідно заявки і акту прийому-передачі, відповідно до діючих норм, правил і звичаїв (підпункт 2.1.3.);

-забезпечує складську площу, необхідну для приймання на зберігання вантажу клієнта (підпункт 2.1.4.);

-здійснює зберігання вантажу на складі підприємства, вживає всіх залежних від нього заходів щодо забезпечення збереження вантажу (підпункт 2.1.5).

Вартість послуг урегульовано сторонами у пункті 3.1. договору від 17.10.2019 №130/д.

Даний договір набуває чинності від дня його укладення і діє до 31.12.2020. Цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні відповідне письмове повідомлення не менше ніж 90 календарних днів до початку вказаної дати закінчення цього договору (пункт 7.1. договору від 17.10.2019 №130/д).

Пунктом 7.2. договору від 17.10.2019 №130/д визначено, що даний договір може бути достроково розірваний сторонами за взаємною згодою шляхом укладання додаткової угоди.

Умови договору можуть бути змінені шляхом укладання сторонами додаткових угод у порядку, передбаченому чинним законодавством України і даним договором. Додаткові угоди і доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну чинність у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами і скріплені печатками (пункт 7.5. договору).

06.11.2019 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (підприємством) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнтом) укладено додаткову угоду до договору, яка стосувалась узгодження між сторонами порядку переміщення товарних автомобілів.

12.10.2020 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (підприємством) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнтом) укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторони погодились внести зміни та доповнення до договору.

Зокрема, сторони дійшли спільної згоди доповнити договір від 17.10.2019 №130/д наступними поняттями (термінами):

- ESTAFETA - інформаційна система управління перевезеннями і логістикою, що забезпечує обмін даними щодо процесу обслуговування вантажу між клієнтом, підприємством та/або іншими учасниками процесу обслуговування вантажу, зберігає інформацію щодо статусу, місцезнаходження та стану вантажу у кожній точці завантаження/розвантаження та інспекції, автоматизує процеси перевезення, зберігання та обслуговування товарних автомобілів та забезпечує врегулювання претензійних вимог учасників процесу обслуговування вантажів;

-територія підприємства - це територія спеціалізованого поромного комплексу (колишній 5-й термінал) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»;

інфраструктура підприємства - сукупність об`єктів інфраструктури будь-якого призначення, в тому числі, але не виключно, підйомно-опускні та інші мости, механізми, рампи всіх видів та найменувань, стоянки, склади, дорожнє покриття (інші види покриття), контрольно-пропускні пункти, будівлі та інші.

Згідно із пунктом 1.1. договору від 17.10.2019 №130/д (в редакції додаткової угоди №2) підприємство надає послуги зберігання на території підприємства (в тому числі на складах), зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, яким (якими, якою) оперує клієнт на підставі будь-якого із прав, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити вказані послуги в порядку і на умовах, визначених договором, додатковими угодами та додатками до нього.

Пунктом 1.2. договору від 17.10.2019 №130/д (в редакції додаткової угоди №2) передбачено, що підприємство надає послуги використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити вказані послуги в порядку і на умовах, визначених договором, додатковими угодами та додатками до нього.

Розділ 2 «Обов`язки сторін» доповнено підпунктами стосовно обов`язків підприємства, в тому числі:

-підприємство зобов`язане надати у платне використання необхідні клієнту навантажувальні столи та рампи (підпункт 2.1.12);

-підприємство зобов`язане приймати від клієнта в « 1С:Підприємство» заявки, ордери та інші документи, зокрема, але не обмежуючись, перепустки фізичних осіб (зокрема, але не обмежуючись працівниками клієнта) на вхід на територію підприємства та вихід з території підприємства, і забезпечити пропуск на територію підприємства та з території підприємства транспорту та людей (фізичних осіб), вказаних у документах, протягом 15 хвилин з моменту надання клієнтом таких документів в паперовому вигляді чи відправлення клієнтом таких документів в електронному вигляді в « 1С:Підприємство» (підпункт 2.1.14);

-підприємство зобов`язане відповідно до умов договору та Положення про пропускний режим забезпечити безперешкодний пропускний режим цілодобового переміщення через пропускні пункти на територію та з території підприємства фізичних осіб - персоналу (працівників) клієнта, транспорту, обладнання, будь-якого майна, яким оперує клієнт на підставі будь-якого із прав (підпункт 2.1.15);

-підприємство зобов`язане забезпечити з урахуванням умов Положення про пропускний режим безперешкодну реалізацію клієнтом права на використання території підприємства та інфраструктури підприємства, зокрема шляхом безперешкодного та необмеженого по кількості допуску (доступу) на територію підприємства фізичних осіб (зокрема, але не обмежуючись персоналу (працівників) клієнта), транспорту, технологічного транспорту та обладнання, вантажів, будь-якого майна, яким (якими, якою) оперує клієнт на підставі будь-якого із прав (підпункт 2.1.17.)

За умовами додаткової угоди №2 пункт 7.1. договору від 17.10.2019 №130/д викладено у наступній редакції:

« 7.1. Даний Договір набуває чинності від дня його укладення та діє до 31.12.2023 включно.

По завершенню строку, визначеного в абзаці першому даного пункту (31.12.2023), Договір вважається автоматично пролонгованим до 31.12.2024 включно. Дана позиція являється погодженою сторонами та не потребує додаткових дій.

Якщо не менше ніж за 90 календарних днів до завершення строку, визначеного в другому абзаці даного пункту (31.12.2024), жодна зі сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про намір припинити дію Договору, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік без підписання додаткових угод.

Після набрання чинності даним Договором всі попередні переговори по ньому, листування, попередні договори, протоколи про наміри, а також інші усні або письмові домовленості сторін з питань, які так чи інакше стосуються дії умов даного Договору, втрачають юридичну чинність. Всі правовідносини, що виникають із цього Договору або пов`язані з ним, у тому числі, пов`язані з дією, висновком, підписанням, виконанням, зміною або призупиненням дії Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором і відповідними нормами діючого в Україні законодавства. Договір може бути розірваний виключно за згодою двох сторін, про що в обов`язковому письмовому порядку укладається додаткова угода до Договору. Ініціативна сторона, яка хоче розірвати Договір, направляє про це письмове повідомлення іншій стороні за 20 календарних днів. Відлік розпочинається з дати відправки такого повідомлення.

Договір автоматично закінчує свою дію з дати вступу концесіонером в права по договору, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійного договору) щодо усього Спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК». У випадку, якщо за умовами концесійного договору концесіонеру передається частина спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», Договір між клієнтом та підприємством в повній мірі продовжує свою дію відносно тієї частини Спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», яка не передана за умовами концесійного договору».

Пунктом 9 додаткової угоди №2 до договору визначено, що додатками до цієї Додаткової угоди є:

-додаток №1 «Про окремі особливості взаємодії сторін» від 12.10.2020;

-додаток №2 «Порядок розрахунків» від 12.10.2020;

-додаток №3 «Стандарт якості вантажних операцій портового оператора» від 12.10.2020.

Зокрема, умовами додатку 1 додаткової угоди №2 передбачено наступне:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує право, а підприємство зобов`язується надати клієнту послуги безперешкодного доступу (разом із використанням) на територію підприємства та інфраструктури підприємства, а також майна підприємства будь-якого призначення, необхідного для організації процесу обробки вантажу та/або транспорту, що виконуються з використанням залізничних вагонів, включаючи завантаження вагонів на судно (накатка вагонів) та розвантаження вагонів із судна (викатка вагонів), власними силами та засобами клієнта (підпункт 1.1.6. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей);

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує доступ до електронної бази даних програми « 1С: Підприємство», що використовується підприємством з правом формування видаткових та навантажувальних ордерів, а також з правом передачі до бази даних цієї програми документів та інформації для оформлення перепусток на територію підприємства та з території підприємства (підпункт 1.1.9. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей);

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує право на послуги зі зберігання на території підприємства обладнання, контейнерів, технологічного транспорту клієнта, тощо за тарифами, встановленими договором, додатковими угодами та додатками до нього (підпункти 1.1.7., 1.1.8., 1.1.11. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей);

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) має право облаштувати пропускний пункт з території клієнта на територію підприємства та з території підприємства на територію клієнта за межами складу №25 підприємства в погодженому сторонами місці у суміжній зоні територій спеціалізованого поромного комплексу підприємства та клієнта (у відповідному районі суміжних земельних ділянок) та узгодити розміщення й умови функціонування такого пропускного пункту з відповідними державними органами (службами) у встановленому законом порядку (підпункт 1.1.16. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей).

Оскаржувану додаткову угоду №2 з додатками 1, 2, 3 підписано виконуючим обов`язки начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи Новічковою О.В. на підставі довіреності №66 від 23.03.2020, за якою Новічкову О.В. в.о. директора Попов О.М. уповноважив укладати та підписувати в порядку, установленому чинним законодавством та локальними актами від імені підприємства всі, не заборонені чинним законодавством України, доходні договори з основної діяльності підприємства.

На запит суду ДП «МТП «ЧОРНОМОРСЬК» надало до матеріалів справи довіреність №71 від 05.05.2020, за якою в.о. директора порту Попов О.М. уповноважив в.о. заступника директора з правових та майнових питань Маляренка О.С. виконувати наступні дії, пов`язані з господарською діяльністю підприємства, зокрема, підписувати від імені Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» будь-які листи, відповіді на запити, заяви, в межах своєї компетенції. А також надано довіреність №14 від 02.01.2020, за якою в.о. директора порту Попов О.М. уповноважив в.о. заступника директора з правових та майнових питань Маляренка О.С. укладати і підписувати в порядку, установленому чинним законодавством та локальними актами від імені підприємства всі, не заборонені чинним законодавством України, доходні договори з основної діяльності підприємства.

В матеріалах даної справи міститься лист від 25.09.2020 № 794/03.5-10 в.о. заступника директора з розвитку - начальника СПК Шевченко І.О., адресований в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Попову О.М. та в.о. заступника директора з правових питань Маляренку О.С., про недоцільність пролонгації договору, а також лист останнього від 28.09.2020 № 253/03.14-18, адресований директору Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», разом з доказами його направлення адресату, про намір розірвати договір, внаслідок чого зазначений договір вважається розірваним з 01.01.2021.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» листом від 30.12.2020 №108/17, підписаним в.о. заступника директора з правових та майнових питань Горбова О.В., також повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», що наступна пролонгація договору здійснюватися не буде, у зв`язку з чим підприємство утримується від подальшого продовження дії договору. Також вказаним листом додатково було нагадано про те, що відповідний правочин є розірваний з 01.01.2021.

Листом від 31.12.2020 №18/18-06 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» застерегло Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про те, що для регулювання відносин між підприємствами протягом 2021 року існує необхідність укладання відповідного договору.

Листами від 30.12.2020 №109/17 та від 30.12.2020 №110/17 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» повідомило в.о. начальника Одеської митниці Держмитслужби та начальника Одеського Прикордонного загону, відповідно, про те, що договір від 17.10.2019 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», яке здійснює свою діяльність в зоні митного контролю Відділу митного оформлення №3 митного поста Чорноморськ Одеської митниці Держмитслужби, діє лише до 31.12.2020.

Також колегією суддів установлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури України об`єктами державної власності» державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» включено до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (додаток 1 до розпорядження).

Наказом Мінінфраструктури від 16.09.2016 №319 Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» перейменовано у Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», затвердженого наказом Мінінфраструктури від 15.12.2017 №449 (далі - статут Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Мінінфраструктури.

Згідно із пунктом 4.10. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» віддавати в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду, а також розпоряджатись в будь-який інший спосіб майном, в тому числі й тим, що належить до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за умови дотримання законодавства України та, у випадках ним передбачених, за попередньою згодою уповноваженого органу управління, на конкурентних засадах.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 4.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»).

Згідно із розділом 11 статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» уповноважений орган управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема веде облік об`єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснює контроль за ефективністю використання та збереження таких об`єктів; затверджує фінансові та інвестиційні плани Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності, зокрема виконання показників фінансових планів Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», та вживає заходів щодо поліпшення його роботи.

29.05.2020 Мінінфраструктури видано наказ від №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (далі - наказ №331) в рамках підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства з метою реалізації проекту в морському порту Чорноморськ.

Відповідно до пункту 3 наказу №331 для визначення об`єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об`єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонити без попереднього дозволу Мінінфраструктури:

1)укладання (продовження строку) договорів оренди, сервітуту, вчинення інших правочинів, що передбачатимуть виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту;

2)укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу;

3)вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів, та/або майнових прав на такі об`єкти, які необхідні для реалізації Проекту;

4)укладення договорів поруки, гарантії;

5)списання основних засобів, що мають залишкову вартість, які необхідні для реалізації Проекту, безоплатної передачі та реалізації такого майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління;

6)вчиняти інші дії, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках Проекту.

Предметом первісного позову є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» зобов`язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» виконувати зобов`язання за договором, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою №2 з додатками №1, №2, №3; зобов`язати Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» відновити та здійснювати надання послуг зі зберігання на території підприємства (у тому числі на складах), зокрема, але не обмежуючись, самохідної, несамохідної та іншої техніки, вантажів, технологічного транспорту та обладнання, якими оперує клієнт на підставі будь-якого з прав, а також послуг з використання території підприємства та інфраструктури підприємства при виконанні всіх видів робіт (послуг) з обробки вантажів силами та засобами клієнта на умовах, визначених договором, додатковою угодою від 06.11.2019, додатковою угодою №2 з додатками №1, №2, №3.

Предметом зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, є вимоги визнати договір №130/д від 17.102019 та додаткову угоду до нього від 06.11.2019 припиненими, а додаткову угоду №2 з додатками №1, №2, №3 до договору недійсними.

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

У статті 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція діє доки не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому приписами статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У постанові від 02.02.2022 у справі №927/1099/20 Верховний Суд зазначив про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Розглядаючи спір, господарський суд, перш за все, має встановити правову природу договору, надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з`ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склалися між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору, застосувати відповідні норми права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №923/77/22, від 09.04.2024 у справі №905/342/23.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором. Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

З визначення поняття договору оренди випливають такі ознаки оренди, як різновиду майнового найму: оренда передбачає передачу майна у користування; таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах; оренда передбачає передачу майна у строкове (тимчасове) користування.

Загальні положення про надання послуг викладено у главі 63 Цивільного кодексу України.

Згідно частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині другій цієї статті цієї статті також зазначено, що її положення застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц.

На відміну від послуги, чітко визначеною метою договору оренди є набуття орендарем права користування майном, яке є похідним від права власності та носить матеріальний характер, проявляється у споживанні корисних властивостей речі.

Аналіз наведених положень закону, які визначають суть оренди та послуги, свідчить про те, що договір оренди відрізняється від договору про надання послуг своїм предметом. Зокрема, послуга існує як окреме явище - певне нематеріальне благо, споживається в процесі вчинення певної діяльності або здійснення певної діяльності, не набуваючи матеріального вигляду. В свою чергу, предметом оренди є майно, тобто об`єкт матеріального світу, що визначений індивідуальними ознаками і є неспоживною річчю, або майнові права, як особливий вид майна.

Відповідно до пункту 1.1. договору від 17.10.2019 №130/д, викладеного в первісній редакції (до укладення спірної додаткової угоди №2) Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» зобов`язувалось надавати послуги по використанню складської площі 5 терміналу (склад № 25) при виконанні робіт з обробки вантажів. Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» приймало вантаж на склад для подальшого зберігання, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» зобов`язувалося оплатити надані йому послуги в погодженому договором порядку.

Однак у подальшому спірною додатковою угодою №2 було суттєво змінено предмет договору від 17.10.2019 №130/д, а саме, умовами додатку 1 додаткової угоди №2 від 12.10.2020, серед іншого, передбачено що:

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує право, а Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» зобов`язується надати клієнту послуги безперешкодного доступу (разом із використанням) на територію Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та інфраструктури Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», а також майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» будь-якого призначення, необхідного для організації процесу обробки вантажу та/або транспорту, що виконуються з використанням залізничних вагонів, включаючи завантаження вагонів на судно (накатка вагонів) та розвантаження вагонів із судна (викатка вагонів), власними силами та засобами клієнта (підпункт 1.1.6. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей);

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує доступ до електронної бази даних програми « 1С: Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», що використовується Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», з правом формування видаткових та навантажувальних ордерів, а також з правом передачі до бази даних цієї програми документів та інформації для Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (підпункт 1.1.9. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей);

-Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) має право облаштувати пропускний пункт з території клієнта на територію Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та з території Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на територію клієнта за межами складу №25 Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» в погодженому сторонами місці у суміжній зоні територій спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та клієнта (у відповідному районі суміжних земельних ділянок) та узгодити розміщення й умови функціонування такого пропускного пункту з відповідними державними органами (службами) у встановленому законом порядку (підпункт 1.1.16. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей).

При цьому, вищевказані послуги мали надаватись відповідачем позивачу безперешкодно та без попередньої заявки за замовчуванням.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» (клієнт) отримує право на послуги зі зберігання на території Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» обладнання, контейнерів, технологічного транспорту клієнта, тощо за тарифами, встановленими договором, додатковими угодами та додатками до нього (підпункти 1.1.7.. 1.1.8., 1.1.11. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей).

Крім того, за умовами додаткової угоди №2 позивачу мали безперешкодно та без попереднього погодження надаватись відповідачем послуги з використання навантажувальних столів підприємства всіх видів та найменувань, використання мостів (у т.ч. підйомно-опускних), рамп підприємства, які є частиною інфраструктури підприємства, всіх видів та найменувань (підпункти 1.1.13., 1.1.14. пункту 1.1. розділу 1. Загальні положення (Предмет особливостей).

Предмет первісного договору був обмежений наданням Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» послуг по використанню складської площі п`ятого терміналу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та зберіганню вантажу на складі.

Натомість предметом додаткової угоди №2 є значно ширше коло правовідносин, що включають, зокрема, послуги безперешкодного доступу (разом із використанням) до території підприємства та інфраструктури підприємства, а також майна підприємства будь-якого призначення при здійсненні діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», послуги безперешкодного пропускного режиму (контролю) цілодобового переміщення через пропускні пункти на територію Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з території Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та на територію Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» з території Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» тощо.

Додаткова угода №2 містить визначення інфраструктури підприємства як сукупності об`єктів інфраструктури будь-якого призначення, в тому числі, але не виключно інфраструктурою вважаються: підйомно-опускні та інші мости, механізми, рампи всіх видів та найменувань, стоянки, склади та дорожнє покриття (інші види покриття), контрольно-пропускну пункти, будівлі та інші.

За умовами додаткової угоди №2 позивачу мали бути надані послуги використання саме вказаних об`єктів інфраструктури Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Тобто, додаткова угода № 2 не лише істотно збільшує обсяг майна, яке є предметом договору, але і наділяє Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» суттєвими повноваженнями щодо користування таким рухомим та нерухомими майном Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у власній господарській діяльності.

Крім того, договір передбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» власними силами та власними засобами організовує процес обробки вантажу, отримує право безперешкодного доступу (разом із використанням) на територію Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та інфраструктури і майна Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» будь-якого призначення.

Тобто, додатковою угодою №2 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» фактично наділено правом використання обладнання та території Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» при здійсненні своєї господарської діяльності щодо обробки вантажу власними силами та власними засобами.

Договір та додаткова угода № 2 взагалі не передбачають будь-яких дій Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», окрім надання доступу на території морського порту. Враховуючи викладене, перелічені послуги фактично не надаються Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Водночас колегія суддів зауважує, що договір надання послуг не передбачає виникнення у отримувача послуг будь-якого права користування майном (рухомим чи нерухомим), адже правовою метою такого договору є здійснення надання послуг безпосередньо надавачем послуг на користь іншої сторони. В свою чергу, якщо разом з наданням послуг передбачено самостійне використання отримувачем послуг майна іншої особи, то в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне), та такий договір стає змішаним договором, який містить положення найму (оренди) майна та положень договору надання послуг.

Первісна редакція договору відповідала ознакам договору про надання послуг, оскільки предметом договору було надання послуг складського зберігання (склад № 25), тобто, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» брало безпосередню активну участь у наданні послуг, зокрема приймало вантаж на склад для подальшого зберігання.

Проте додаткова угода №2 за своїм змістом спрямована на зміну правової природи та предмету договору, а сукупний аналіз її положень свідчить про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» права користування будь-яким майном, інфраструктурою та територією Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» для здійснення своєї господарської діяльності без фактичного залучення Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА».

Наведені умови додаткової угоди №2 з додатками до неї вказують на те, що положеннями зазначеного правочину передбачено користування нерухомим майном та іншими основними засобами Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з метою споживання корисних властивостей майна на строковій та платній основі, що здійснюватиметься клієнтом (Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА») для здійснення підприємницької та іншої діяльності..

З урахуванням викладеного, договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 містить ознаки договору оренди державного майна.

Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 Цивільного кодексу України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю, є Фонд державного майна України.

Пунктом 30 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що до повноважень уповноважених органів управління належить надання орендодавцям (в даному випадку Фонд державного майна України) об`єктів державної власності згоди на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Як зазначалось, таким органом управління відповідно до статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 № 265-р, є Мінінфраструктури.

Враховуючи, що додаткова угода №2 з додатками 1, 2, 3 передбачає використання державного нерухомого майна на підставі такої угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України, органу управління - Мінінфраструктури, та без їх дозволу, спірну додаткову угоду №2 укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, всупереч Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правочин укладено не на конкурентних засадах, орендна плата визначена за домовленістю сторін, а не за результатами аукціону.

З урахуванням викладеного, зміст правочину, оформленого у вигляді додаткової угоди №2, суперечить Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 30 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», що є підставою для визнання його недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 №265 «Питання управління Міністерством інфраструктури України об`єктами державної власності» державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» включено до переліку підприємств, установ а організацій, що належать до сфери управління Мінінфраструктури (додаток 1 до розпорядження).

Відповідно до пункту 1.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» останнє є державним унітарним підприємством і діє як комерційне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Мінінфраструктури.

Отже, Мінінфраструктури здійснює функції з управління об`єктом державної власності (далі уповноважений орган управління) - майном Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Згідно із пунктом 4.10. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» віддавати в заставу, спільну діяльність, концесію, управління, оренду, а також розпоряджатись в будь-який інший спосіб майном, в тому числі й тим, що належить до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів підприємство має право лише за умови дотримання законодавства України та, у випадках ним передбачених, за попередньою згодою уповноваженого органу управління, на конкурентних засадах.

Згідно із частинами першою і другою статті 22 Господарського кодексу України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики. Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до частини третьої статті 73 Господарського кодексу України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Частина друга статті 73 Господарського кодексу України передбачає, що саме орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Згідно із частиною шостою статті 73 Господарського кодексу України особливості управління державним унітарним підприємством визначаються Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Пунктом 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань відповідно до закону приймають рішення про заборону здійснення певних дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

Норми Закону України «Про державно-приватне партнерство» визначають організаційно-правові засади взаємодії державних партнерів з приватними партнерами та основні принципи державно-приватного партнерства на договірній основі.

Державно-приватне партнерство - співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів, що згідно із Законом України «Про управління об`єктами державної власності» здійснюють управління об`єктами державної власності, органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, національних галузевих академій наук (державних партнерів) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, установ, організацій (приватних партнерів), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, та відповідає ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом (абзац 2 частини першої статті 1 Закону України «Про державно-приватне партнерство»).

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство»:

-пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства готуються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи органами Автономної Республіки Крим, Національною академією наук України, галузевими академіями наук, державними, комунальними підприємствами, установами, організаціями, господарськими товариствами, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, або особами, які відповідно до цього Закону можуть бути приватними партнерами, і подаються до органу, уповноваженого проводити аналіз ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

-пропозиція про здійснення державно-приватного партнерства складається з техніко-економічного обґрунтування здійснення державно-приватного партнерства, зміст якого визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

-у разі якщо ініціаторами підготовки пропозиції є центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, Національна академія наук України, галузеві академії наук, державні, комунальні підприємства, установи, організації, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) яких належить державі, територіальній громаді чи Автономній Республіці Крим, підготовка пропозиції здійснюється у два етапи;

-на першому етапі здійснюється підготовка концептуальної записки здійснення державно-приватного партнерства, зміст якої визначається Порядком проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства, затвердженим Кабінетом Міністрів України, проведення її детального аналізу, за результатами якого приймається рішення щодо доцільності або недоцільності підготовки техніко-економічного обґрунтування;

-на другому етапі - підготовка техніко-економічного обґрунтування.

Закон України «Про концесію» від 03.10.2019 №155-ІХ визначає правові, фінансові та організаційні засади реалізації проектів, що здійснюються на умовах концесії, з метою модернізації інфраструктури та підвищення якості суспільно значущих послуг. Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 даного Закону, концесія є формою здійснення державно-приватного партнерства, що передбачає надання концесієдавцем концесіонеру права на створення та/або будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт та технічне переоснащення), та/або управління (користування, експлуатацію, технічне обслуговування) об`єктом концесії, та/або надання суспільно значущих послуг у порядку та на умовах, визначених концесійним договором, а також передбачає передачу концесіонеру переважної частини операційного ризику, що охоплює ризик попиту та/або ризик пропозиції.

Частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про концесію» передбачено, що ініціаторами підготовки пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії можуть бути центральні або місцеві органи виконавчої влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук, державне, комунальне підприємство, установа, організація, господарське товариство, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді або іншому господарському товариству, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, а також юридичні особи приватного права (резиденти та/або нерезиденти) або об`єднання таких юридичних осіб (резидентів та/або нерезидентів). Підготовка пропозицій про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії та проведення на їх підставі аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства здійснюються у порядку, передбаченому Розділом 3 Закону України «Про державно-приватне партнерство», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Наказом Мінінфраструктури №3 від 02.01.2018 установлено, що підготовка техніко-економічних обґрунтувань пілотних проектів у сфері інфраструктури здійснюється, зокрема, для проекту концесії залізнично-поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» - на підставі концептуальної записки (додаток 3).

Додатком 3 до наказу Мінінфраструктури №3 від 02.01.2018 є Концептуальна записка «Проект концесії залізнично-поромного комплексу державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

В даній Концептуальній записці під залізнично-поромним комплексом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» розуміється відокремлений структурний підрозділ (термінал № 5) Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», який здійснює свою господарську діяльність на основі активів та пасивів, що залишилися в результаті реорганізації, проведеної відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту».

В рамках підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства з метою реалізації проекту в морському порту Чорноморськ прийнято наказ Мінінфраструктури від 29.05.2020 № 331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (далі також - наказ №331).

Відповідно до пункту 3 наказу №331 для визначення об`єкта державно-приватного партнерства (концесії) та забезпечення його інвестиційної привабливості Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» вжити заходів для недопущення зменшення складу майна (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів та земельних ділянок, на яких розташовані такі об`єкти) шляхом відчуження та/або погіршення стану такого майна (крім передачі з балансу на баланс за рішенням Мінінфраструктури) та заборонити без попереднього дозволу Мінінфраструктури:

1)укладання (продовження строку) договорів оренди, сервітуту, вчинення інших правочинів, що передбачатимуть виникнення обмежень права користування чи встановлення обтяжень на земельні ділянки та іншого нерухомого майна або основних засобів, які необхідні для реалізації Проєкту;

2)укладення кредитних договорів, договорів позики, надання та отримання фінансової допомоги, правочинів та/або господарських зобов`язань щодо відступлення права вимоги та/або зарахування зустрічних однорідних вимог, факторингу, правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є переведення боргу;

3)вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є обтяження земельних ділянок, іншого нерухомого майна та/або основних фондів, та/або майнових прав на такі об`єкти, які необхідні для реалізації Проекту;

4)укладення договорів поруки, гарантії;

5)списання основних засобів, що мають залишкову вартість, які необхідні для реалізації Проекту, безоплатної передачі та реалізації такого майна для погашення заборгованості, передачі майна в управління;

6)вчиняти інші дії, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках Проекту.

Отже, Мінінфраструктури здійснює функції з управління об`єктом державної власності (далі уповноважений орган управління) - майном Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

З урахуванням того, що апеляційним судом встановлено, що договір від 17.10.2019 №130/д у редакції додаткової угоди №2 містить ознаки договору оренди державного майна, а також беручи до уваги, що зазначений правочин передбачає виникнення обмежень права користування нерухомим майном або основними засобами, які необхідні для реалізації Проєкту (оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» отримує безперешкодний доступ до усієї території спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та інфраструктури Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»), і що внаслідок укладення додаткової угоди №2 може відбутися зменшення вартості майна, що планується до передачі в рамках Проекту (адже фактично майном порту на власний розсуд з метою здійснення власної господарської діяльності користуватиметься Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», а тому існує ризик зменшення вартості майна, в тому числі в результаті його пошкодження чи знищення), укладення додаткової угоди №2 мало бути погодженим Мініфрастуктури, проте всупереч положенням частини третьої статті 22 Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 додаткова угода №2 не надсилалась Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на погодження та не погоджувалась Міністерством інфраструктури України.

Наказ Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» був виданий Мінінфраструктури на виконання пункту 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частин першої та другої статті 4 Закону України «Про концесію», статті 10 Закону України «Про державно-приватне партнерство» та статті 73 Господарського кодексу України, тоді як укладення додаткової угоди №2 за відсутності погодження з Мінінфраструктури, як органом управління, суперечить закріпленим у вказаних нормативних актах принципам державно-правового партнерства, адже шляхом укладення додаткової угоди №2 з додатками до неї Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» отримало право користування державним майном, яке необхідне для реалізації проєкту державно-приватного партнерства в межах п`ятого терміналу, без дотримання встановленої процедури.

Умови пункту 7.1. договору (у редакції додаткової угоди № 2) стосовно того, що договір автоматично закінчує свою дію з дати вступу концесіонером в права по договору, укладеному в рамках державно-приватного партнерства (концесійного договору) щодо усього спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», не спростовує того, що додаткова угода №2 могла бути укладена лише після надання попереднього дозволу Мініфраструктури, оскільки обмеження на вчинення правочинів, встановлені наказом №331, поширюються також на період підготовки проєкту, а не лише на період концесії.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу наказу Міністерства інфраструктури України від 29.05.2020 №331 «Про підготовку до здійснення державно-приватного партнерства в межах п`ятого термінала ДП «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», як підзаконного відомчого правового акту індивідуальної дії. Так, за змістом п.1 даного Наказу передбачено здійснити заходи щодо підготовки до здійснення державно-приватного партнерства (концесії залізнично-поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») в межах п`ятого термінала Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та майна Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у морському порту Чорноморськ.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що беручи до уваги положення статті 203 Цивільного кодексу України, невідповідність правочину підзаконному акту індивідуальної дії не є підставою для недійсності правочину, адже частина перша статті 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину повинен відповідати не лише вимогам Цивільного кодексу України та актам цивільного законодавства, але й інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку Мініфраструктури виступає від імені держави, оскільки відповідно до пункту 1 Положення про Мінінфрастуктури є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Також Мінінфраструктури у межах повноважень, передбачених законом, видає накази обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 Положення про Мініфрастуктури). Водночас Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» є державним підприємством, яке входить до сфери управління Мініфраструктури.

Відповідно до частини четвертої статті 55 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи (частина третя статті 55 Господарського кодексу України).

Надаючи правову оцінку наказу №331, суд першої інстанції не врахував пункту 20-4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», яка наділяє уповноважені органи управління (у даному випадку - Мініфраструктури) правом ухвалювати рішення про заборону здійснення певних дій, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проекту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії.

Наказ №331 за своєю природою є рішенням уповноваженого органу управління (Мінінфраструктури), прийнятим відповідно до закону, з метою заборони балансоутримувачу (Державному підприємству «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК») здійснювати певні дії, внаслідок яких може відбутися відчуження майна чи зменшення його вартості, що планується до передачі в рамках проєкту на умовах державно-приватного партнерства, у тому числі концесії, яке в силу абзацу другого частини третьої статті 22 Господарського кодексу України є обов`язковим до виконання Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК».

Видавши наказ №331, що регламентує обов`язки Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у частині отримання дозволу Мінінфраструктури на укладення правочину, Мінінфраструктури реалізовувало свою господарську компетенцію щодо управління об`єктами державної власності відповідно до законодавства України, а також права власника державного майна.

Натомість Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» порушило власну господарську компетенцію, уклавши оспорюваний правочин, оскільки не мало право на укладення додаткової угоди №2 до договору без отримання дозволу Мінінфраструктури.

Щодо вчиненення правочину представником Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» з перевищенням повноважень колегія суддів зазначає наступне.

Від імені Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» додаткова угода № 2 з додатками № 1, № 2, № 3 підписана на підставі довіреності від 23.03.2020 № 66, виданої в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» Поповим О.М. на ім`я в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічкової О.В.

Довіреністю від 23.03.2020 №66 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» уповноважило в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи Новічкову О.В. на наступні дії, пов`язані з господарською діяльністю підприємства: укладати та підписувати в порядку, установленому чинним законодавством та локальними актами від імені підприємства всі, не заборонені чинним законодавством України, доходні договори з основної діяльності підприємства

Згідно із частиною шостою статті 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до пункту 8.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» директор самостійно, в межах своєї компетенції, вирішує питання підприємства, за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції уповноваженого органу управління та наглядової ради підприємства, укладає договори (угоди, контракти), видає довіреності, тощо. Директор підприємства представляє Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у правовідносинах, своїми діями набуваючи прав та обов`язків підприємства.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами частини першої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно із частиною третьою статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Отже, керівник Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» є уповноваженою особою на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має Підприємство, як самостійний суб`єкт правовідносин.

На підставі статті 65 Господарського кодексу України, статей 92, 237, 238 Цивільного кодексу України, пункту 8.1. статуту Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», керівник підприємства є уповноваженою особою на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», як самостійний суб`єкт правовідносин, а повноваження будь-якого представника підприємства на укладання господарських договорів від імені підприємства є похідними від правосуб`єктності Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», саме тому представник не може набути жодних прав та обов`язків для особи, яка не здатна їх мати відповідно до законодавства.

Тобто, оскільки Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», як суб`єкт господарювання, що належить до сфери управління Мінінфраструктури, не було уповноважено укладати додаткову угоду без попередньої згоди Мінінфраструктури, то керівник Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (директор або в.о. директора): не наділений правом на укладання від імені підприємства додаткової угоди без попередньої згоди Мінінфраструктури; не наділений правом підписувати від імені підприємства довіреність, яка б уповноважувала будь-яку особу на укладення додаткової угоди без попередньої згоди Мінінфраструктури.

При цьому колегія суддів враховує, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №910/14105/21, від 02.11.2021 у справі №915/1153/20.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на положення статей 92, 237-239, 241 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пункту 7.1 договору Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» листом № 253/03.14-18-2035 від 28.09.2020 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про свій намір розірвати договір, унаслідок чого вважати договір розірваним з 01.01.2021.

Зазначений лист було відправлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» в межах строку, передбаченого договором, та отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» 06.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За таких обставин, наявні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» діяло недобросовісно і нерозумно, зокрема щонайменше не проявило розумну обачність, укладаючи оспорюваний правочин за умов, коли у відповідності до умов договору було попередньо повідомлене про його розірвання.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів схвалення додаткової угоди №2 Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», зокрема, доказів того, що підприємство вчинило дії, що свідчать про прийняття її до виконання, оскільки доказів фактичного виконання додаткової угоди не надано жодною із сторін.

Навпаки, матеріали справи свідчать про те, що після підписання 12.10.2020 додаткової угоди №2, дії Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» були направлені саме на припинення договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА».

Так, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» листом від 30.12.2020 №108/17, підписаним в.о. заступника директора з правових та майнових питань Горбова О.В., повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», що наступна пролонгація договору здійснюватися не буде, у зв`язку з чим підприємство утримується від подальшого продовження дії договору. Також вказаним листом додатково було нагадано про те, що відповідний правочин є розірваний з 01.01.2021. Листом від 31.12.2020 №18/18-06 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» застерегло Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про те, що для регулювання відносин між підприємствами протягом 2021 року існує необхідність укладання відповідного договору. Листами від 30.12.2020 №109/17 та від 30.12.2020 №110/17 Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» повідомило в.о. начальника Одеської митниці Держмитслужби та начальника Одеського Прикордонного загону відповідно, про те, що договір від 17.10.2019 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», яке здійснює свою діяльність в зоні митного контролю Відділу митного оформлення №3 митного поста Чорноморськ Одеської митниці Держмитслужби, діє лише до 31.12.2020.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що укладення в.о. начальника служби правового забезпечення та претензійної роботи порту Новічковою О.В додаткової угоди №2 за відсутності погодження Мініфраструктури є підставою для визнання недійсною додаткової угоди №2 від 12.10.2020 на підставі частини другої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності (з порушенням господарської компетенції), а наявні фактичні обставини справи виключають застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 92, статті 241 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами скаржників про наявність підстав для задоволення позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» та Мінінфраструктури в частині визнання недійсними додаткової угоди №2 з додатками № 1, № 2, № 3 до договору, а також відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про зобов`язання Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» виконувати обов`язки за цими правочинами.

Щодо вимог про визнання договору та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 припиненими, колегія суддів зазначає наступне.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав чи інтересу, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до норм статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 6.12. Постанови від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Згідно із пунктом 7.1. договору він набуває чинності від дня його укладання і діє до 31.12.2020. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не направить іншій стороні відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 90 календарних днів до початку вказаної дати закінчення цього договору.

Отже, договором встановлено строк його дії, а також визначено можливість пролонгації договору за умови, що жодна зі сторін не заперечує проти пролонгації та не направить відповідне повідомлення у встановленому договором порядку.

Як вбачається з матеріалів даної справи та зазначалось раніше, листом від 28.09.2020 №253/03.14-18 відповідач повідомив позивача про намір розірвати договір (а.с.75 т.2).

Вказаний лист було отримано позивачем 06.10.2020 (а.с.76-78 т.2).

Тобто, Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» у порядку, передбаченому пунктом 7.1. договору, скористалось своїм правом та повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» про свій намір не продовжувати дію договору. Отже, строк його дії закінчився 31.12.2020.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання договору та додаткової угоди до нього припиненим спрямовані на досягнення правової визначеності шляхом підтвердження судом припинення прав Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на використання складської площі 5 терміналу.

При цьому, з огляду на заперечення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» щодо таких дій з боку Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», задоволення вимоги шляхом визнання договору та додаткової угоди до нього від 06.11.2019 припиненими є належним та ефективним способом захисту прав.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи з підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову і позову третьої особи.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку із викладеним, судовий збір розподіляється пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21 скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким:

-у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, про зобов`язання вчинити дії - відмовити;

-зустрічний позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ», про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною - задовольнити.

-позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА», Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання договору та додаткової угоди припиненими, визнання додаткової угоди недійсною - задовольнити.

4.Визнати договір «Про використання території підприємства» №130/д від 17.10.2019, додаткову угоду до договору від 06.11.2019, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» та Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК», - припиненими.

5.Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 12.10.2020 з додатками №1, №2, №3 до договору «Про використання території підприємства» №130/д від 17.10.2019.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» 4540,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи та 3405,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

8.Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» на користь Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви третьої особи 3405,00 грн за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

9.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЛОГІСТИКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «УКРФЕРРІ» 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/97/21.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя А.І. Ярош