Постанова від 11.12.2024 по справі 910/7236/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/7236/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколом судового засідання від 11.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 ( повний текст складено 16.04.2024)

у справі № 910/7236/23 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"

про розірвання договору підряду, стягнення 12 085 643,96 грн, -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг"

про стягнення 351 431,80 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" про розірвання договору підряду та стягнення 10 796 287,78 грн основного боргу, 906 284,51 грн інфляційних втрат та 383 071,67 грн 3% річних, а всього 12 085 643,96 грн. (з урахуванням заяв про зменшення та збільшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору субпідряду №978-006 від 24.12.2021 та повернення попередньо сплачених коштів (авансу), втім відповідач відповіді на повідомлення не надав, як і не повернув аванс, у зв`язку з чим позивач просить розірвати договір та стягнути аванс у розмірі 11 643 373,32 грн, 3% річних у розмірі 197 139,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 825 226,14 грн.

20.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернувся із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 351 431,80 грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог за зустрічним позовом).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом прийнято в односторонньому порядку рішення про дострокове розірвання договору субпідряду №978-006 від 24.12.2021, тоді як позивач за зустрічним позовом вже виконав ряд підготовчих дій, зокрема, облаштував будівельний майданчик, придбав витратний матеріал, у зв`язку з чим просить стягнути понесені збитки, з яких 104 855,31 грн - вартість придбання та подальшої амортизації контейнера Containex (побутове приміщення для працівників), який було придбано у ТОВ «Техно-Лідер» згідно з рахунком №18 від 13.01.2023 та видатковою накладною №4 від 14.01.2023 за ціною 308 700,00 грн; 120 781,09 грн - вартість придбання та подальшої амортизації тахеометру електронного ІМ-55 вартістю 164 717,64 грн та його приналежностями (штатив дерев`яний, віха телескопічна, провідник електричний, відбивач плівковий) загальною вартістю 172969,43 грн. Цей тахеометр було придбано у ТОВ «Укргео-Проект» згідно з рахунком №25 від 11.01.2022, оплаченим згідно з платіжною інструкцією №7866 від 12.01.2022; 125 795,40 грн - частина вартості інших товарів, які відносяться до малоцінних та швидкозношувальних предметів та малоцінних необоротних активів, факт придбання яких підтверджується відповідними рахунками на оплату та видатковими накладними, які надано до матеріалів справи.

Субпідрядник вказує, що вказані витрати ТОВ «Основа-Солсиф» підлягають відшкодуванню з боку ТОВ «Ютем-Інжиніринг» з огляду на те, що вони були безпосередньо пов`язані з виконанням робіт за договором (зокрема, закупівля відповідних матеріалів погоджувалась з підрядником), а необхідність їх відшкодування зумовлена діями підрядника щодо розірвання договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/7236/23 позовні вимоги ТОВ "Ютем-Інжиніринг" до ТОВ "Основа-Солсиф" про розірвання договору підряду та стягнення 12 085 643,96 грн задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Основа-Солсиф" на користь ТОВ "Ютем-Інжиніринг" основний борг у розмірі 10 796 287,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 104 507,19 грн, 3% річних у розмірі 220 383,44 грн та судовий збір у розмірі 166 817,68 грн. В решті первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічних вимог ТОВ "Основа-Солсиф" до ТОВ "Ютем-Інжиніринг" про стягнення 351 431,80 грн відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, 02.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 02.05.2024, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2024 по справі №910/7236/23 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Основа-Солсиф". Прийняти в цій частині нове рішення по справі № 910/7236/23, яким: - зустрічну позовну заяву задовольнити; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" 351 431,80 грн.

Одночасно, в тексті апеляційної скарги скаржником також заявлено клопотання, в якому просить призначити у справі № 910/7236/23 комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф", зокрема, стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення комплексної будівельно-технічної та економічної судової експертизи, оскільки наявність або відсутність збитків, завданих позивачеві за зустрічним позовом розірванням спірного договору могла бути встановлена лише внаслідок експертизи. Крім того, внаслідок вказаних експертиз міг бути встановлений розмір збитків.

Також скаржник вважає необґрунтованими доводи суду, що оскільки в межах предмету та підстав зустрічного позову субпідрядник визнав, що підрядник відмовився від договору підряду №978-006 на підставі ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, яка встановлює безумовне право підрядника (як замовника відносно субпідрядника) відмовитися від договору без будь-яких причин та умов, то підстави вважати, що ТОВ «Ютем-Інжиніринг», скориставшись таким правом, допустив протиправну поведінку, відсутні.

Так, скаржник посилається на ч. 4 ст. 1166 та ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України щодо права підрядника на відшкодування збитків у разі відмови замовника від договору до закінчення роботи, зокрема, що вказана частина встановлює безумовне право замовника відмовитись від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану роботу та відшкодувати збитки, завдані розвіванням договору.

Крім того, скаржник стверджує, що ціна договору становить 125 591 684,67 грн., але виконаний він був лише на суму в 4 566 140,90 грн., що становить 3,64 % від його ціни. А через особливості визначення договірної ціни, яка фіксувала вартість робіт, але не фіксувала вартість загальновиробничих витрат, що включені до вартості цих робіт, окремо вартість таких витрат не зазначена. По суті, такі витрати, в тому числі, на придбання контейнера, тахометра, електроконвектора тощо та їх амортизацію, була «зашита» у вартості конкретних робіт, що мали виконуватись відповідно до умов договору, виходячи з його ціни впродовж відповідного строку виконання таких робіт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" у судовій справі №910/7236/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: ОСОБА_2, судді: Сибіга О.М., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/7236/23.

30.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7236/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/7236/23 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.

14.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 надав суду докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7236/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" б/н від 02.05.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024. Призначено до розгляду на 24.07.2024.

08.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечило проти доводів скаржника.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» звернуло увагу, що скаржник під час розгляду справи в суді першої інстанції посилався на ст. 224 Господарського кодексу України, в той час як в апеляційній скарзі обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Крім того, товариство вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не доведено настання негативних наслідків для нього у зв`язку з достроковим розірванням спірного договору.

24.07.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 14.08.2024.

12.08.2024, через систему «Електронний суд», від Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відкладено розгляд справи до 18.09.2024.

18.09.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2024.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024, в зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя №2760/0/15-24 від 19.09.2024 суддю ОСОБА_1., звільнено у відставку, для розгляду справи № 910/7236/23 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: ОСОБА_2, судді: Сибіга О.М., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 справу № 910/7236/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" б/н від 02.05.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 - прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, судді - Сибіга О.М., Станік С.Р.

09.10.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено перерву до 15.10.2024.

11.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф", в яких навів доводи доцільності призначення судових експертиз.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, в зв`язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, для розгляду справи № 910/7236/23 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: ОСОБА_2, судді: Станік С.Р., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 справу № 910/7236/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" б/н від 02.05.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 - прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_2, судді - Станік С.Р., Скрипка І.М.

14.10.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» на додаткові пояснення скаржника. В своїх запереченнях звертає увагу на те, що скаржник просить призначити експертизу для визначення не тільки розміру збитків, але й для встановлення самого факту їх понесення.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 20.11.2024.

У зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 звільнено суддю ОСОБА_2 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.11.2024 у справі №910/7236/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 прийнято справу №910/7236/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л. Розгляд справи №910/7236/23 призначено на 11.12.2024

В судове засідання 11.12.2024 з`явились представники сторін.

Представник скаржника (позивач за зустрічним позовом) надав свої пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти доводів апеляційної скарги скаржника, просив залишити її без задоволення.

Щодо клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» про призначення будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя у суду виникає необхідність із встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 Господарського процесуального кодексу України ухвала викладається окремим документом і складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

За змістом ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку призначення судом експертизи, про що суд постановляє ухвалу. Отже зупинення провадження у справі у зв`язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком.

Здійснивши аналіз вказаних положень, колегія суддів зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або коли наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, що проведення зазначених експертиз може підтвердити наявність або відсутність завданих збитків, а також їх розмір.

Проте, колегія суддів зауважує на тому, що предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення збитків в сумі 351 431,80 грн., отже саме формулювання, за висновком колегії суддів, є неприйнятним, адже на розгляд експерта мають ставитись питання, що потребують спеціальних знань. Пред`явлення вимоги про відшкодування збитків покладає на позивача за зустрічним позовом обов`язок довести, що ці збитки не є абстрактними, а дійсно були ним понесені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні у справі докази дають можливість суду вирішити спір по суті без призначення судової будівельно-технічної експертизи та економічної експертизи.

Крім того, слід зазначити, що позивач за зустрічним позовом не був позбавлений права при розгляді справи в суді першої інстанції, як і в суді апеляційної інстанції надати експертний висновок з цих самих питань.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку що відсутня необхідність призначення у даній справі судової будівельно-технічної та економічної експертиз, оскільки такі обставини можливо підтвердити/спростувати наявними у матеріалах справи доказами, що додані сторонами до справи.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» (далі - субпідрядник) було укладено договір №978-006 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого субпідрядник зобов`язується на свій ризик, власними та/або залученими силами, за завданням підрядника виконати та здати роботи на об`єкті в установлені цим договором терміни, відповідно до вимог Проектної документації, положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні, а підрядник прийняти і оплатити такі роботи.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 договору обсяг та характер робіт визначений в додатку №1 до договору «Обсяг Робіт» та в Проектній документації.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна договору складає 125591684,67 грн, крім того ПДВ 20% - 25118336,93 грн, разом з ПДВ 150710021,60 грн, та визначена у додатку №2 до договору «Договірна ціна».

Відповідно до п.3.1. договору субпідрядник починає роботи з дати укладання Договору та завершує їх у терміни, що вказані в календарному План-графіку виконання робіт (додаток №3 до цього договору).

Протягом 10 календарних днів після укладення Договору, але до отримання першого платежу за договором, субпідрядник спільно з підрядникові розробляє детальний План-графік виконання доручених йому робіт за Договором, який передбачає їх виконання у терміни, встановлені в додатку №3 до цього Договору, і включає весь комплекс заходів з придбання, поставки всіх матеріалів, обладнання і конструкцій та всіх необхідних будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних та вимірювальних робіт і послідовність операцій, що необхідні для належного виконання і завершення кожної окремої частини робіт всіх робіт в цілому відповідно до договору. Детальний План-графік виконання робіт за Договором відображає всі взаємодії, інспектування, схвалення, тестування та інші елементи в розрізі Субпідрядник-Підрядник, в міру необхідності і відповідно до вказівок підрядника, для того, щоб спрогнозувати майбутні заходи і потреби проекту. Детальний План-графік виконання робіт за договором відображає також потребу субпідрядника в основних машинах та механізмах, та робочому персоналі, необхідних для завершення кожної окремої частини робіт і всіх робіт в цілому відповідно до договору (п.3.2. договору).

За умовами пункту 4.1 договору оплата за виконані будівельно-монтажні роботи (надалі - БМР) проводиться підрядником відповідно до наступного порядку: підрядник перераховує субпідряднику щомісячні авансові платежі в залежності від технологічної потреби забезпечення робіт матеріалами згідно календарного план-графіку виконання робіт та плану фінансування в розмірі до 100% від вартості МС, 100% вартості мобілізації техніки та до 30% вартості робіт на об`єкті протягом 5 робочих днів з моменту отримання від субпідрядника відповідного рахунку та його узгодження підрядником (пункт 4.1.1 договору). Погашення авансових платежів здійснюється шляхом вирахування з оплати виконаних БМР проавансованої вартості МС до повного погашення авансового платежу (пункт 4.1.2 договору). Підрядник здійснює платежі за виконані БМР в розмірі вартості робіт, вказаних в акті виконаних робіт за звітний період, в строк до 45 днів з моменту їх підписання з врахуванням погашення сум авансових платежів відповідно до пункту 4.1.2 цього договору та з вирахуванням утримання 5% від вартості БМР без вартості МС (пункт 4.1.3 договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору підрядник зобов`язується за власний рахунок і власними силами поставити на будівельний майданчик об`єкта, обладнання та матеріали, які вказані у додатку №5 до Договору.

При цьому, у пункті 5.10 договору субпідрядник погодився, що він гарантує, що все обладнання, матеріали, конструкції і вироби, котрі поставляються ним у рамках цього договору будуть новими та виготовлені не раніше 2021 року. Під «новими» слід розуміти, такі котрі раніше не використовувались і не монтувались і повністю відповідають всім технічним вимогам.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що здача-приймання виконаних субпідрядником робіт здійснюється комісією за участю відповідальних представників підрядника і субпідрядника, за необхідністю з представником авторського і технічного нагляду та замовника, протягом 5 днів з дня одержання повідомлення, направленого засобами електронного зв`язку (e-mail) від субпідрядника, з дотриманням норм діючого законодавства України.

Результат здачі - приймання виконаних робіт оформлюються сторонами актом за підписом сторін (пункт 10.2 договору).

Згідно з пунктом 18.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних та фінансових зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до договору «Обсяг робіт» сторони встановили, що ТОВ «Ютем-Інжиніринг» (підрядник) уклав контракт підряду з ТОВ «Кривий Ріг Промислові Гази» та Air products plc (замовник) на виконання робіт з «Нового будівництва комплексу промислових споруд з виробництва промислових газів та рідин за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1.

У вказаному додатку сторони визначили обсяг робіт субпідрядника, а саме: об`єми робіт, вимоги до будівельно-монтажних робіт, норми, стандарти, технічні умови та правила, графік проекту, звітність, умови закупівлі та управління матеріальними ресурсами тощо.

У додатку №2 до договору сторонами було узгоджено договірну ціну виконання робіт у загальному розмірі 150 710 021,60 грн, у т.ч. ПДВ - 25 118 336,93 грн.

У додатку №3 до договору сторони погодили Календарний План-графік виконання Робіт, відповідно до якого початок виконання робіт 15.11.2021, строк завершення виконання робіт 11.08.2022.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов пункту 4.1 договору ТОВ «Ютем-Інжиніринг» сплатив на користь ТОВ «Основа-Солсиф» кошти попередньої оплати у загальному розмірі 15362288,08 грн у наступному порядку: 10.01.2022 згідно платіжної інструкції №19 на суму 2644957,15 грн, 15.02.2022 згідно платіжної інструкції №215755 на суму 517330,93 грн, 18.02.2022 згідно платіжної інструкції №215817 на суму 3000000,00 грн, 22.02.2022 згідно платіжної інструкції №215828 на суму 9200000,00 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

У подальшому, як зазначив позивач у позовній заяві, керівнику проекту підрядника від субпідрядника з урахуванням умов пунктів 6.14, 6.18, 17.2 договору надійшло 24 лютого 2022 року електронне повідомлення про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим субпідрядник призупиняє роботи по договору на невизначений термін. Підрядником були прийняті дані обставини, як форс-мажорні.

У квітні 2022 року замовником (ТОВ «Кривий Ріг Промислові Гази») було прийнято рішення зупинити роботи на об`єкті «Нового будівництва комплексу промислових споруд з виробництва промислових газів та рідин за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1 і розірвати контракт з ТОВ «Ютем-Інжиніринг», про що позивач отримав офіційний лист, у зв`язку з чим ТОВ «Ютем-Інжиніринг» було прийнято аналогічне рішення про закінчення робіт та розірвання договору № 978-006 від 24.12.2021 з ТОВ «Основа-Солсиф».

А тому, ТОВ «Ютем-Інжиніринг» листом від 06.06.2022 вих. №978-006-1 звернувся до ТОВ «Основа-Солсиф», в якому повідомив останнього про своє рішення щодо закінчення робіт та дострокове розірвання договору № 978-006 від 24.12.2021, у зв`язку з чим просив повернути авансовий платіж в розмірі 15 362 288,08 грн на банківські реквізити підрядника.

У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 13.06.2022 вих. №114 повідомив підрядника про ряд неврегульованих питань, до моменту вирішення яких субпідрядник не може погодитись на розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі протягом червня-вересня 2022 року тривали перемовини щодо подальших дій та розрахунків по договору, а саме: листом №147 від 05.09.2022 ТОВ «Основа-Солсиф» було запропоновано укласти додаткову угоду до договору, якою зафіксувати можливість субпідрядником виконати роботи на інших об`єктах підрядника в рахунок існуючого невикористаного авансу та між сторонами у справі відбувалось листування щодо передавання-приймання та оформлення вже виконаних субпідрядником робіт, виконавчої документації тощо.

Фактично виконані субпідрядником роботи за договором на загальну суму 3 718 914,76 грн були прийняті підрядником по обсягу та якості, про що було складено та підписано уповноваженими представниками обох сторін акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2022 року від 05.09.2022 на суму 1 850 022,92 грн та акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за вересень 2022 року від 05.09.2022 на суму 1 868 891,84 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому, сторони намагались дійти згоди щодо використання авансового платежу в розмірі 11 643 373,32 грн шляхом укладання додаткової угоди до договору, однак останній лист ТОВ «Ютем-Інжиніринг» №0685/22 від 12.09.2022 з доданою до нього додатковою угодою №1 від 02.09.2022 був залишений відповідачем без відповіді, що свідчить про недосягнення між сторонами домовленості щодо умов укладання додаткової угоди.

В зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 21.02.2023 вих. №0036/23 про розірвання договору та повернення невикористаного авансу, в якому підрядник на підставі пунктів 19.1, 19.3 договору повідомив субпідрядника про дострокове розірвання договору № 978-006 від 24.12.2021 та вимагав від субпідрядника здійснити повернення авансового платежу в розмірі 11 643 373,32 грн у строк, передбачений пунктом 4.3 договору, протягом 15 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги на банківські реквізити підрядника, зазначені в договорі.

Факт надсилання вказаного листа про розірвання договору на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 21.02.2023, опису вкладення та накладної №0829202298200, проте, згідно наданого позивачем витягу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження відповідного поштового відправлення, лист, який направлявся на адресу відповідача, повернуто відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою «за закінченням терміну зберігання».

Водночас, після звернення позивача до суду з позовною заявою, 31.07.2023 між ТОВ «Ютем-Інжиніринг» та ТОВ «Основа-Солсиф» було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за липень 2023 року на суму 847 085,54 грн без будь-яких зауважень.

Звертаючись з вказаним зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа-Солсиф» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Інжиніринг» 351 431,80 грн збитків, завданих субпідряднику розірванням договору в односторонньому порядку (з урахуванням заяви від 25.09.2023 та від 20.11.2023 про зменшення розміру зустрічних позовних вимог), посилаючись на статті 22, 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина 1); якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2); якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина 4).

Отже, частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України законодавчо закріплено право замовника на односторонню відмову від договору у будь-який час до закінчення роботи.

А тому, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно умов пункту 19.1 договору сторони узгодили, що підрядник має право розірвати договір направивши письмове повідомлення субпідряднику у випадку, зокрема, прийняття рішення про закінчення робіт.

Пунктом 19.3 договору встановлено, що сторона, при наявності намірів розірвати цей договір, зобов`язана повідомити про це іншу сторону рекомендованим листом, не менше ніж за 5 робочих днів до реалізації такого наміру, і якщо протягом даного терміну обставини, що обумовили дане рішення суттєво не змінились, договір вважається розірваним.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

При цьому, у випадку наявності права, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №911/1518/22, від 28.02.2023 у справі №909/899/21, від 06.07.2022 у справі №904/8118/21, від 09.02.2022 у справі №922/1372/21, від 27.10.2021 у справі №910/16684/19.

Отже, як вже зазначалось, позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою від 21.02.2023 вих. №0036/23 про розірвання договору та повернення невикористаного авансу, в якому підрядник на підставі пунктів 19.1, 19.3 договору повідомив субпідрядника про дострокове розірвання договору №978-006 від 24.12.2021 та вимагав від субпідрядника здійснити повернення авансового платежу в розмірі 11 643 373,32 грн у строк, передбачений пунктом 4.3 договору. При цьому, матеріали справи містять належні докази направлення листа-вимоги від 21.02.2023 вих. №0036/23 про розірвання договору в односторонньому порядку на юридичну адресу відповідача за первісним позовом.

Суд першої інстанції вірно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №911/3142/19 від 18.03.2021 року, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, субпідрядника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №904/853/23, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 27.11.2019 у справі №913/879/17).

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом вчинені дії щодо відмови від договору підряду в порядку, передбаченому частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України, та з врахуванням умов пунктів 19.1, 19.3 договору до моменту звернення з даним позовом до суду, а саме шляхом звернення підрядника до субпідрядника з повідомленням - вимогою про розірвання договору у зв`язку з прийняттям рішення про закінчення робіт та здійснення останнім відповідного повернення позивачеві отриманих в якості попередньої оплати грошових коштів. Оскільки відповідач за зустрічним позовом реалізовував своє право, передбачене пунктом 19.1 договору та відмовився від договору, надіславши відповідачу відповідний лист-вимогу про односторонню відмову, і така одностороння відмова не потребує узгодження з субпідрядником, то з урахуванням умов пункту 19.3 договору спірний договір слід вважати припиненим з 06.03.2023.

Разом з тим, субпідрядник наголошує на обов`язку підрядника відшкодувати збитки, завдані розірванням договору, у загальній сумі 351 431,80 грн, з яких 104 855,31 грн - вартість придбання та подальшої амортизації контейнера Containex (побутове приміщення для працівників), який було придбано у ТОВ «Техно-Лідер» згідно з рахунком №18 від 13.01.2023 та видатковою накладною №4 від 14.01.2023 за ціною 308 700,00 грн; 120 781,09 грн - вартість придбання та подальшої амортизації тахеометру електронного ІМ-55 вартістю 164 717,64 грн та його приналежностями (штатив дерев`яний, віха телескопічна, провідник електричний, відбивач плівковий) загальною вартістю 172 969,43 грн. Цей тахеометр було придбано у ТОВ «Укргео-Проект» згідно з рахунком №25 від 11.01.2022, оплаченим згідно з платіжною інструкцією №7866 від 12.01.2022; 125 795,40 грн - частина вартості інших товарів, які відносяться до малоцінних та швидкозношувальних предметів та малоцінних необоротних активів, факт придбання яких підтверджується відповідними рахунками на оплату та видатковими накладними, які надано до матеріалів справи.

Субпідрядник вказує, що вказані витрати ТОВ «Основа-Солсиф» підлягають відшкодуванню з боку ТОВ «Ютем-Інжиніринг» з огляду на те, що вони були безпосередньо пов`язані з виконанням робіт за договором (зокрема, закупівля відповідних матеріалів погоджувалась з підрядником), а необхідність їх відшкодування зумовлена діями підрядника щодо розірвання договору.

Правило частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі №904/7804/16).

Тобто, матеріальний закон покладає на замовника обов`язок вчинити активні дії щодо виплати підрядникові плати за виконану частину роботи.

Разом з тим, між сторонами у справі відсутній спір в частині оплати/не оплати підрядником фактично виконаних субпідрядником робіт за договором.

В свою чергу, згідно з частиною 4 статті 849 Цивільного кодексу України у підрядника також виникає право вимагати від замовника відшкодування збитків, заподіяних односторонньою відмовою від договору підряду, однак, зазначена норма права не розкриває змісту збитків, які підрядник має право вимагати від замовника.

Згідно із частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) збитків та їх розміру;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;

4) вини.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 березня 2021 року у справі №922/1742/20.

В межах предмету та підстав зустрічного позову субпідрядник визнав, що підрядник відмовився від договору підряду №978-006 на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, яка встановлює безумовне право підрядника (як замовника відносно субпідрядника) відмовитися від договору без будь-яких причин та умов.

А тому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки право на односторонню відмову від договору замовнику надано законом, підстави вважати, що ТОВ «Ютем-Інжиніринг», скориставшись таким правом, допустив протиправну поведінку, відсутні.

У свою чергу, згідно з приписами пункту 5.1 договору закупівля матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт по цьому договору, здійснюється за рахунок субпідрядника.

Відповідно до пункту 5.2 договору субпідрядник самостійно проводить вибір постачальників матеріалів та обладнання.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на додаток №2 до договору, у відповідності до розділу «Витрати» якого ціна за одиницю робіт складається з двох основних компонентів, а саме - витрати на оплату праці та витрати на матеріали. І як зазначено у вказаному додатку №2 до договору, витрати на оплату праці включають не лише прямі витрати на оплату праці (виплату заробітної плати, премії за понаднормову роботу, час простою, сертифікацію, кваліфікацію, лікарняні, податки тощо), але й інші, витрати, зокрема: на проїзд (транспорт, проживання, добові тощо); на управління на місцях, тимчасові приміщення; на підтримку домашнього офісу; адміністративні та канцелярські послуги, загальні послуги, клерків, охорону (крім охорони майданчика), прибирання, складування тощо; витрати, пов`язані із забезпеченням, обслуговуванням та ремонтом обладнання (будівельної техніки, приладів, інструментів) субпідрядника; тощо. Витратами на матеріали ж визначаються як витрати субпідрядника, пов`язані з постійними матеріалами та матеріалами, які замовляються субпідрядниками, надаються субпідрядником і включені в роботи. Це включає, але не обмежуючись цим, пакування, транспортування до будівельного майданчика, забезпечення витрат та втрат, митне оформлення, податки та митні збори згідно з договором. Предмети, які має надати субпідрядник, визначаються в межах конкретного обсягу відповідальності, за основними дисциплінами у цьому додатку.

Таким чином, ціна договору покриває всі витрати субпідрядника за договором, зокрема, витрати на послуги, випробування, контроль, документи, зарплати, збори, заохочення та відшкодування, незалежно від відпрацьованого часу, обладнання, матеріали, логістика, будівельна техніка, інструменти, витратні матеріали, засоби безпеки, перебазування, ризики, непередбачені витрати, накладні витрати на прибуток тощо.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Субпідрядник при укладанні спірного договору самостійно та на власний розсуд, керуючись власними мотивами з приводу формування ціни, встановив ціни на всі пункти в додатку 2 до договору (та його додатках) таким чином, щоб його загальновиробничі витрати та витрати на матеріали були включені до вартості робіт, а відтак жодні претензії щодо додаткової оплати не допускаються за будь-якої помилки або непорозуміння субпідрядника при встановленні ціни договору.

Підписуючи договір, субпідрядник ознайомився та погодився зі всіма вказаними в ньому умовами, які в силу приписів статті 629 Цивільного кодексу України стали для нього обов`язковими до виконання і укладаючи даний договір, субпідрядник гарантував свою відповідальність та здатність виконати покладені на нього обов`язки якісно і у певний термін та за сприятливу для нього ціну.

Отже, витрати позивача за зустрічним позовом на придбання побутового приміщення для працівників, електронного тахеометра, а також інших матеріалів та швидкозношувальних предметів, вартість придбання яких (з урахуванням амортизації та компенсації підрядником) включено субпідрядником до складу збитків, вже закладена останнім у загальну ціну договору (125,5 млн. грн), а тому такі витрати не є збитками субпідрядника.

Більше того, колегія суддів звертає увагу на п. 5.10 договору, відповідно до якого позивач за зустрічним позовом гарантував, що все обладнання, матеріали, конструкції і вироби, котрі поставляються ним у рамках цього договору будуть новими та виготовлені не раніше 2021 року. Під «новими» слід розуміти, такі котрі раніше не використовувались і не монтувались і повністю відповідають всім технічним вимогам. Отже, погоджуючись на вказані умови, субпідрядник передбачав можливість/необхідність придбання нового обладнання, матеріалів, конструкцій саме для цього об`єкта, проте умовами договору не передбачено їх компенсацію.

При цьому, в силу умов абз. 22 п. 5.1 Додатку №1 до договору субпідрядник не був обмежений в праві звернутись до підрядника з метою забезпечити себе тимчасовими приміщенням за договором оренди.

Крім того, відповідно до умов розділу 12 договору субпідрядник створює для своїх працівників необхідні та безпечні умови праці, несе відповідальність за забезпечення та використання, своїми та залученими робітниками спецодягу, засобів індивідуального захисту органів дихання, захисних окулярів і сигнальних жилетів, при виконанні верхолазних робіт персонал субпідрядника зобов`язаний використовувати запобіжні лямочні пояси безпеки.

Таким чином, придбання контейнеру, тахеометру, електроконвектора та інших товарів, у тому числі спецодягу, стропів, поясів тощо покладалось на субпідрядника і, відповідно, закупівля таких товарів не може розцінюватися як понесені збитки субпідрядника.

Водночас, твердження скаржника, що з моменту зупинення виконання робіт до моменту розірвання договору та вивезення обладнання з об`єкту будівництва минуло більше року, не приймається колегією суддів, оскільки відповідно до п.6.10 договору позивач за зустрічним позовом не був позбавлений можливості стягнути з підрядника вартість простою. До того ж, умовами п.19.4 договору передбачено порядок дій сторін договору у випадку дострокового розірвання договору для проведення взаєморозрахунків.

Судом враховано, що згідно з статтею 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто позивач за зустрічним позовом, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, зокрема, особливості визначення договірної ціни, яка фіксувала вартість робіт та загальновиробничих витрат, як і наслідки, у разі реалізації права на односторонню відмову від договору щодо включеної до ціни договору амортизації, яка була розрахована на весь період виконання договору. При цьому у разі, якщо така договірна ціна не охоплювала суми всіх витрат субпідрядника, останній не був позбавлений можливості відмовитись від укладання спірного договору на невигідних для себе умовах.

За таких обставин суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не доведено настання негативних наслідків для нього у зв`язку з достроковим розірванням договору підрядником на підставі частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України, а також понесення ним невиправданих витрат, що мають бути компенсовані як збитки, не доведено вини підрядника та наявність причинного зв`язку між діями підрядника та негативними наслідками для позивача за зустрічним позовом.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на недоведеність позивачем за зустрічним позовом наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі статті 22, 849 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим вимога про стягнення збитків в сумі 351 431,80 грн є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, під час розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не було доведено у встановленому законом порядку наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Щодо інших аргументів скаржників колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютем-Інжиніринг" 351 431,80 грн. (з урахуванням заяв про зменшення позовних), а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/7236/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Солсиф" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі № 910/7236/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/7236/23 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Справу №910/7236/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 13.12.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

М.Л. Яковлєв