Постанова

від 19.12.2007 по справі 27/348-06-11109

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

27/348-06-11109

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 грудня 2007 р.                                                                                    № 27/348-06-11109  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

на постановувід 21.06.07 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№27/348-06-11109

господарського судуОдеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Єреміївське"

доСільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"

простягнення 51933,28 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:Тихонов В.П. –голова

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єреміївське" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу про стягнення матеріальної шкоди та упущеної вигоди у розмірі 51933,28 грн. (з урахуванням доповнення).

Рішенням від 21.05.07 господарський суд Одеської області (суддя Семенюк Г.В.) позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 35284,08 грн. основного боргу; в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 16649,10 грн. позовні вимоги залишив без розгляду; а в решті позову відмовив.

Рішення мотивовано тим, що при виконанні зобов'язань за договором №180 від 26.09.03 відповідач в порушення вимог п. 2 ст. 1135 ЦК України не отримав довіреності від позивача на реалізацію вирощеного молодняку великої рогатої худоби на м'ясо; в порушення п. 5 ст. 1135 ЦК України не узгодив з позивачем, кому та по якій ціні реалізувати продукцію за договором; а в порушення вимог ст. 1136 ЦК України позбавив позивача права на інформацію в частині порядку, умов, ціни та наслідків реалізації продукції за договором.

Стосовно стягнення упущеної вигоди в сумі 16649,10 грн. судом зазначено, що позивач не навів обґрунтування та розрахунку суми упущеної вигоди, стягнення якої він вимагає.

Постановою від 21.05.07 Одеський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В. –головуючого, Бандури Л.І., Туренко В.Б.) рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 16457,79 грн. основного боргу, а в іншій частині позову відмовив.

Постанова мотивована тим, що позивач не довів обставини здачі відповідачем отриманої за договором худоби за максимальними цінами.

Ухвалою від 21.11.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та припинення провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин у справі та відхиленням доводів відповідача без належного обґрунтування, безпідставним відхиленням клопотання про відкладання розгляду справи, розглядом справи без участі представника відповідача, що є порушенням процесуального законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі укладено договір №180 від 26.09.03 на вирощування молодняка великої рогатої худоби на м‘ясо. За умовами цього договору позивач зобов'язався передати відповідачу 90 голів молодняка з наданням усіх необхідних ветеринарних свідоцтв, а відповідач зобов'язався прийняти молодняк великої рогатої худоби, забезпечити його годування, утримання, ветеринарне обслуговування до здавальних вагових кондицій, а також здійснити здачу відгодованого поголів'я та повернення постановочної ваги в грошовому виразі за середніми цінами, які склалися на момент реалізації молодняка відповідно до фактично зданих вагових кондицій або натуральному вигляді вагою не менш 350 кг однієї голови.  

На виконання цього договору в період 26-30 вересня 2003 року позивачем здійснена поставка худоби відповідачу 86 голів молодняка великої рогатої за накладними №750 від 25.09.03, №782 від 30.09.03 (товарно-транспортні накладні №15 від 26.09.03 та №16 від 30.09.03), які прийняті відповідачем з видачею довіреності ЯЖЦ №482725 від 25.09.03 про його отримання. 24 грудня 2004 року позивач отримав від відповідача 60000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером.

Вважаючи, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом у справі про стягнення матеріальних збитків та упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Статтею 611 ЦК України відшкодування збитків передбачено в якості встановлених договором або законом наслідків, які настають у разі порушення зобов'язання.

У відповідності з ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором. При цьому в силу положення ст. 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи частково позов, суди як першої, так і апеляційної інстанції дійшли висновку про стягнення певної суми основного боргу, у той час як позивачем заявлялися вимоги лише про стягнення збитків. При цьому в рішенні і постанові відсутні відомості про зміну позовних вимог щодо стягнення заборгованості або заявлення відповідного клопотання позивачем. Тобто суди не врахували положення п. 2 ст. 83 ГПК України, яка допускає вихід за межі позовних вимог у певних випадках в разі наявності клопотання заінтересованої сторони.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій визначили правовідносини, що виникли між сторонами у справі, виходячи з їх сумісної діяльності, спільної власності сторін, яка за своїм характером є частковою (дольовою) власністю.

Задовольняючи позов в частині стягнення збитків, які були розраховані позивачем за максимальними цінами, суд першої інстанції послався на те, що відповідач в порушення вимог п. 2 ст. 1135 ЦК України не отримав довіреності від позивача на реалізацію вирощеного молодняку великої рогатої худоби на м'ясо; в порушення п. 5 ст. 1135 ЦК України не узгодив з позивачем, кому та по якій ціні реалізувати продукцію за договором; а в порушення вимог ст. 1136 ЦК України позбавив позивача права на інформацію в частині порядку, умов, ціни та наслідків реалізації продукції за договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.  

Стаття 1131 ЦК України передбачає, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій  та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не визначили підстави для кваліфікації договору №180 від 26.09.03 як договору про спільну діяльність, зважаючи на встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, судова колегія не вбачає підстав для розгляду спірних правовідносин на підставі ст. 1130 ЦК України.

При цьому судова колегія звертає увагу на відсутність надання судами правової оцінки визначеним у договорі зобов'язанням щодо розрахунків між сторонами та вартості постановочної, живої ваги на момент здачі великої рогатої худоби переробному підприємству, контрольної ваги постановки на відгодівлю.

Також судами не з'ясовано підстави нарахування і сплати позивачу суми 60 тис. грн. по ордеру №908 від 24.12.04 за відсутністю доведення постановочної ваги молодняка великої рогатої худоби і ваги здачі згідно інвентарних номерів спірної партії великої рогатої худоби.

Тобто судами не встановлені суттєві обставини у справі щодо постановочної ваги кожної голови молодняка великої рогатої худоби зі спірної партії, її вартості та вартості худоби, зданої на переробку, фактичної вартості живої ваги великої рогатої худоби на переробних підприємствах регіону (міжрегіональну) у спірний період живою вагою 350 кг.

Судова колегія також відзначає, що спір виник з обставин, які нормативно регулюються у сфері вирощування великої рогатої худоби, його обліку у сторін у справі, та вимагають спеціальних знань у галузі тваринництва, які не були використані при розгляді справи, що стало підставою для неповного встановлення усіх обставин у справі відповідно до вимог законодавства, яке регулює спеціалізовану підприємницьку діяльність по дорощування великої рогатої худоби.  

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.07 та рішення господарського суду Одеської області від 21.05.07 у справі №27/348-06-11109 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький