Постанова

від 02.12.2024 по справі 461/9956/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/9956/23 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/2331/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: прокурора Германович Ю.А.

представника Львівської міської ради Коржевич У.Ф.,

представника ОСОБА_1 Валька Р.Я.,

представника ОСОБА_2 Зубача А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури та представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2023 року Галицька окружна прокуратура м. Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСББ «Авангард», про витребування майна.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ухвалою Львівської міської ради № 3585 від 07 червня 2018 року «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» надано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для оформлення землекористування на земельну ділянку, яка раніше була надана у користування для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва (присадибна ділянка). Ухвалою Львівської міської ради № 5420 від 11 липня 2019 року «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» затверджено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 4610136600:07:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва (присадибна ділянка) та передано її у власність. Одним з документів у технічній документації є архівний витяг № Г-188 від 22 січня 2010 року з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353 від 23 грудня 1959 року, який містить ознаки підробки, оскільки інформація зазначена у ньому є недостовірною. Зазначає, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не мали правових підстав для подання заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 0.1000 га, оскільки така земельна ділянка в зазначеній площі і конфігурації не перебувала в користуванні цих осіб. Вказує, що в подальшому внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:07:001:0057 площею 0,1000 га утворено дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0066 площею 0,0931 га та з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067 площею 0,0069 га. Оскільки право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано на підставі підроблених документів, це є підставою для скасування реєстрації права власності. Покликається на те, що розпорядження майном на підставі підроблених документів не може свідчити про вираження волі власника майна, яким є територіальна громада м. Львова, на передачу земельної ділянки у власність. З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з власності територіальної громади м. Львова поза волею їх власника, тому наявні підстави для їх витребування в комунальну власність міста Львова.

З наведених підстав, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

-витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в комунальну власність на користь Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0066 площею 0,0931 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2668680146060, номер запису про право власності: 48674495;

-витребувати з приватної власності ОСОБА_1 в комунальну власність на користь Львівської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067 площею 0,0069 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2668683146060, номер запису про право власності: 48674560;

Рішенням Галицького районногосуду м.Львова від19червня 2024рокуу задоволенні позову Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради, до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСББ «Авангард», про витребування майна відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська обласна прокуратура та представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , в апеляційних скаргах покликаються на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Львівська обласнапрокуратура вапеляційній скарзіпокликається нате,що особа,яка маєнамір приватизуватиземельну ділянку,повинна довести,що вонацією земельноюділянкою назаконних підставахкористувалася ікористується начас поданнязаяви наприватизацію,однак архівнийвитяг,наданий відповідачемна підтвердженняфакту користуванняним спірноюземельною ділянкою,не відповідаєдійсності,а наведенав ньомуінформація єнедостовірною.Зазначає,що ухвалаЛьвівської міськоїради №3585від 07червня 2018року «Пронадання громадянамдозволу навиготовлення документаційіз землеустрою»в частиніспірної земельноїділянки прийнятана підставінеіснуючого рішенняЛьвівського міськвиконкомувід 23грудня 1959року №1353.Спірні земельніділянки єчастинами однієїземельної ділянки,яка наданав користуваннямешканцям будинку АДРЕСА_2 ,як двірта фруктовийсад,відтак неналежать до будинку АДРЕСА_1 .На думкуапелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки підставам вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності та законності їх набуття у приватну власність відповідача. Вважає, що незаконна передача у приватну власність земель комунальної власності позбавляє територіальну громаду правомочностей власника землі, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою. Судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, оскільки не надано оцінку доказам, які були надані прокурором на підтвердження під ставності позовних вимог. З наведених підстав просить рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження законності користування спірною земельною ділянкою на час її приватизації, вважає, що відповідач заволодів спірною земельною ділянкою без відповідної правової підстави. Висновки суду першої інстанції про те, що межі спірної земельної ділянки були погодженні суміжними землекористувачами, в тому числі і ОСББ «Авангард», є помилковими, оскільки акт встановлення меж не містить графічного зображення, де було б чітко вказано та зображено межі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_2 та земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 . На думку апелянта відсутність обвинувального вироку суду про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за підробку архівного витягу не позбавляє можливості подання віндикаційного позову про витребування земельних ділянок. Звертає увагу, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, не відтворено в судовому засіданні долучений до матеріалів справи відеозапис, що підтверджує демонтаж паркану, що розділяв земельні ділянки, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, а також не повідомлено перед виходом в нарадчу кімнату про орієнтовний час проголошення рішення суду. З наведених підстав просить рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Германович Ю.А., представника Львівської міської ради Коржевич У. Ф., представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги Львівської обласної прокуратури та апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 , заперечення представника ОСОБА_1 Валька Р.Я. щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скраги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до частини 1статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу Українипередбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Звернення до суду з позовом в інтересах Львівської міської ради прокурор обґрунтовує необхідністю захисту інтересів територіальної громади, права якої, на думку прокурора, є порушеними неправомірним вибуттям з комунальної власності земельної ділянки, яку незаконно набув у власність ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , якому на праві спільної часткової власності належить 72/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , дата набуття права власності 17.05.2018, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Ухвалою Львівської міської ради №3585 від 07.06.2018 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» затверджено перелік громадян, яким надається дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічних документацій із землеустрою для оформленні землекористування на земельні ділянки, які раніше були надані у користуванні громадянам для обслуговування індивідуальних житлових будинків, гаражів та ведення садівництва, згідно якої громадянам ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 .

ТОВ «Центр земельного кадастру» за заявою ОСОБА_1 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що підтверджується її копіями.

Згідно акту встановлення і показу меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , що знаходиться в технічній документації з землеустрою, межі спірної земельної ділянки були погоджені суміжними землекористувачами, в тому числі ОСББ «Авангард», головою якого є Долінкевич О.В.

Ухвалою Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» затверджено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі кадастровий номер 4610136600:07:001:0057 за адресою: АДРЕСА_1 та передано у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000 кв.м.

Пунктом 2.1 ухвали Львівської міської ради №742 від 22.04.2021 «Про затвердження громадянам технічних документацій із землеустрою та передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок» внесено зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та вилучено у графі 2 пункту 7 слова « ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №273576131, ОСОБА_1 , на підставі ухвал Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та №742 від 22.04.2021, зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2448988346101) площею 0.1 га.

ОСОБА_7 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 10.08.2022 першим секретарем Посольства України в Республіці Австрія Зінкевич М.М. за реєстровим номером 570/1699, подав заяву про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057, площею 0,1000 га, на дві.

Внаслідок вказаного поділу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 площею 0,1000 га, 08.12.2022 утворено дві нові земельні ділянки з кадастровим номером 4610136600:07:001:0066, площею 0,0931 га, та з кадастровим номером 4610136600:07:001:0067, площею 0,0069 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №355419340 та №355419609.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилався на те, що вищезазначені рішення Львівської міської ради були прийняті на підставі підроблених документів, а саме, архівного витягу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів щодо площі земельної ділянки, закріпленої за будинковолодінням АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022142040000109 від06.10.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України. Кримінальне провадження №42022142040000109 від06.10.2022 стосується підроблення документів, а саме архівного витягу рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів.

Як зазначив у позовній заяві прокурор, одним з документів у технічній документації є архівний витяг №Г-188 від 22.01.2010 з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353, згідно якого виконком Львівської міської ради депутатів трудящих вирішив по кварталу №858 залишити в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм за землекористувачами в таких розмірах: за будинковолодінням нр. АДРЕСА_1 присадибну ділянку, площею 1298 кв. м, однак згідно копії рішення №1353 від 23.12.1958, відсутня інформація про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналізуючи зміст позовної заяви, суд першої інстанції вірно вказав на те, що позовні вимоги прокурор обґрунтовує саме тим, що архівний витяг з рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 23.12.1958 року №1353, є підробленим, у зв`язку з чим слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022142040000109 від06.10.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України.

На підтвердження доводів прокурор покликався на інформацію ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №3209 від 19.09.2018, з якої вбачається, що квартал № НОМЕР_2 охоплює вулиці: Лесі Українки, Краківська, Вірменська та Друкарська, а також на інформацію від 02.10.2018 про те, що в матеріалах по обміру земель і реєстрації документів на право користування земельними ділянками АДРЕСА_3 » відсутня інформація про «будинковолодіння» за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Державного архіву Львівської області №1197/01-36 від 02.10.2018, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1353 від 23.10.1958 «Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах…» квартал 858 відсутній.

Стаття 81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно- правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого бусинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи співвласником житлового будинку на АДРЕСА_1 , мав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, в розмірі не більше 0,10 га.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 118 Земельного кодексу України, передача у власність земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації здійснюється за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальних громад є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував те, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136600:07:001:0057 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2448988346101) на підставі ухвал Львівської міської ради №5420 від 11.07.2019 та №742 від 22.04.2021, які є чинними та не скасованими, а тому суд вважав, що відсутні правові підстави для витребування у відповідача земельних ділянок, право власності на які у нього виникло на підставі рішення органу місцевого самоврядування, який відповідно до ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділений компетенцією вирішувати питання передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що незаконність дій органу влади, наслідком яких є виникнення у фізичної особи майнових прав, не може відповідати ця особа, відповідно, встановлення невідповідності закону таких дій, не може мати наслідком позбавлення фізичної особи отриманого раніше права (блага). В іншому випадку жодне положення внутрішнього законодавства, яке є наслідком дій органу публічної влади, не може гарантувати особі захисту її прав на інтересів, оскільки може бути відміненим чи скасованим.

Як на підставу для відмови в позові, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі чинного рішення Львівської міської ради, до повноважень якої належить вирішення питання надання, передачі у власність земельних ділянок, а будь яка помилка з боку органу місцевого самоврядування не може мати наслідком позбавлення особи права власності на належне їй майно.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб?єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках проведення процедур отримання громадянами у власність земельних ділянок.

Відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтував тим, що спірні земельні ділянки набуті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі чинних рішень Львівської міської ради, яка відповідно до чинного законодавства наділена компетенцією вирішувати питання передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, і за таких обставин вважав позовні вимоги Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської міської ради, такими, що не підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги покликання прокурора на те, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підтвердження факту користування земельної ділянкою подали до Львівської міської ради архівний витяг, що не відповідає дійсності та що інформація, наведена в ньому, є недостовірною, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме ОСОБА_1 надав державному органу документи, що містять неправдиві відомості.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності земельної ділянки на користь територіальної громади, якщо земельна ділянка вибула із власності територіальної громади у незаконний спосіб.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно врахував відсутність обвинувального вироку суду, яким ОСОБА_1 був би притягнутий до кримінальної відповідальності за внесення до документів неправдивих відомостей, виготовлення підроблених документів чи використання підроблених документів.

Конституційна презумпція невинуватості зобов`язує зробити висновки, що доки підроблення документів не буде встановлено вироком суду, який набрав законної сили, такі документи вважаються непідробленими та дійсними, що спростовує доводи апелянта, що земельна ділянка вибула із власності територіальної громади у незаконний спосіб.

Суд першої інстанції вірно відхилив доводи прокурора не те, що спірна земельна ділянка є в користуванні мешканців будинку АДРЕСА_2 , оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначений факт, зокрема в матеріалах справи відсутні договори, державні акти чи рішення органів державної влади, органу місцевого самоврядування про належність спірної земельної ділянки на праві власності чи праві користування інших громадян, ОСББ «Авангард», членом та головою правління якого є Долінкевич О.В.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що законність набуття у власність земельної ділянки, законність користування земельною ділянкою мають бути підтверджені документально відповідними рішеннями органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або у користування для потреб ОСББ «Авангард», а не показаннями свідків.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тверджень представника ОСББ «Авангард», що ОСББ «Авангард» є законним користувачем частини спірної земельної ділянки, оскільки відсутнє рішення органу місцевого самоврядування Львівської міської ради про передачу у власність чи користування ОСББ «Авангард» земельної ділянки, частина якої є спірна земельна ділянка, що свідчить про відсутність порушення прав ОСББ «Авангард» на земельну ділянку.

В матеріалах справи міститься архівний витяг з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №1506 від 13 жовтня 1953 року, з якого вбачається, що за будинком АДРЕСА_2 залишено в користуванні земельну ділянку відповідно до існуючих норм -1062.5 кв.м.

Однак дане рішення не є таким, що беззаперечно свідчить про те, що ОСББ «Авангард» набуло у власність чи у користування саме цю земельну ділянку, оскільки відсутнє рішення Львівської міської ради про передачу у власність чи у користування ОСББ «Авангард» саме цієї земельної ділянки, що спростовує доводи ОСББ «Авангард» про правомірність користування ОСББ «Авангард» спірною земельною ділянкою.

Окрім того, згідно акту встановлення і показу меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , який знаходиться в технічній документації з землеустрою, межі спірної земельної ділянки погоджувалися суміжними землекористувачами, в тому числі ОСББ «Авангард», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про відсутність претензій з боку суміжних землекористувачів при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку.

Крім прокуратури Львівської області рішення суду в апеляційному порядку оскаржила також ОСОБА_2 , яка є мешканкою житлового будинку АДРЕСА_2 , є членом ОСББ «Авангард», є головою ОСББ «Авангард», яке було залучено до участі у справі, як третя особа, що спростовує доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, не залучивши її до участі у справі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вона, як особа, що подає апеляційну скаргу, є мешканкою (власником) квартири АДРЕСА_4 та очолює ОСББ «Авангард» будинковолодіння АДРЕСА_2 , до якого належала на праві користування земельна ділянка розміром 0.0752 га (територія фруктового саду, двору), що була незаконно відчужена, якою вона, проживаючи та маючи у власності квартиру АДРЕСА_1 у цьому будинку, користувалася і мала намір далі нею користуватися, отже суд, оскаржуваним рішенням суду вирішив питання про її права та законні інтереси.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 особисто не має ні на праві власності, ні на праві користування земельну ділянку, яка є предметом даного спору, їй спірна земельна ділянка у власність чи у користування Львівською міською радою не надавалася, а залишення рішенням виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №1506 від 13.10.1953 року у користуванні за будинком АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 1062.5 кв.м, не є беззаперечним доказом надання цієї земельної ділянки особисто ОСОБА_2 .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що права ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням суду не є порушеними, та з огляду на те, що ОСОБА_2 є головою ОСББ «Авангард», вважає безпідставними її твердження про те, що їй не було відомо про оскаржуване рішення суду.

Зважаючи на створення мешканцями житлового будинку АДРЕСА_2 ОСББ «Авангард», на яке покладено обов`язки представляти інтереси співвласників квартир з метою захисту їх прав та інтересів, у зв`язку з чим ОСББ «Авангард», головою якого є саме ОСОБА_2 , було залучено до участі у справі, як третю особу, колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_2 що їй не було відомо про даний судовий спір, однак вона, як мешканка житлового будинку АДРЕСА_2 , вважаючи, що рішення суду у справі впливатиме на її права та законні інтереси, не зверталася до суду із заявою про залучення її до участі у справі, як третю особу.

Частина 3 статті 376 ЦПК України передбачає, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки зазначені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі порушення норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи, такі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає апеляційні скарги Львівської обласної прокуратури та ОСОБА_2 такими, що не підлягають до задоволення.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від19червня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк