Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/2530/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/2530/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 04.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024(повний текст складено 15.07.2024)

у справі № 910/2530/24 (суддя - Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 320 776, 44 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (надалі - позивач, товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (надалі - відповідач, компанія) 2 320 776,44 грн, з яких: 1 547 890,78 грн основної заборгованісті, 641 075,25 інфляційних втрат, 131 810,41 трьи проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" 1 547 890, 78 грн основної заборгованості, 641 075, 25 грн інфляційних втрат, 131 810, 41 грн трьох процентів річних та 34 811, 65 грн судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 01.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 та ухвалити нове рішення у справі №910/2530/24 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" у задоволенні позовним вимог. Також просить, у разі не прийняття судом апеляційної інстанції доводів апелянта щодо скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення у справі №910/2530/24 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" у задоволенні позовних вимог - ухвалити нове рішення у справі, яким задовольнити клопотання апелянта про зменшення розміру 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що з огляду на обмеження, запроваджені державою, прийнятих з метою захисту національних інтересів в період воєнного стану, відповідач позбавлений можливості та не має законних підстав для здійснення розрахунків з позивачем, та, як і не може виконати оскаржуване рішення без порушення встановлених законом обмежень.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що грошове зобов`язання (1 547 890,78 грн), не є порушеним (простроченим) (ст. 610 ЦК України, ст. 625 ЦК України), нормами статті 625 ЦК України передбачена відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно, оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача 1 547 890,78 грн та 641 075,25 грн інфляційних втрат ї 131 810,41 грн 3 % річних від вказаної суми є таким, що суперечить вищевказаним обставинам по справі.

На думку скаржника, офіційний лист уповноваженого органу - ТПП України, разом із загальновідомими фактами окупації (захоплення) міста Енергодар та Запорізької АЕС, є документом, що підтверджує наявність у Відповідача форсмажорних обставин та строку їх дії.

Скаржник просить суд враховуючи майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, на думку скаржника, при розгляді справи в суді першої інстанції були наявні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності в зв`язку з відсутністю вини або, при задоволенні позовних вимог - зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2530/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

12.08.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2530/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.

21.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, а саме докази сплати судового збору на суму 41 773, 98 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4525 від 15.07.2024.

Суддя Тищенко О.В. з 14.08.2024 по 17.08.2024 перебувала у відрядженні, а з 19.08 2024 по 23.08.2024, з 26.08.2024 о 30.08.2024, з 02.09.2024 по 06.09.2024 та з 09.09.2024 по 13.09.2024 у відпустці.

Суддя Шаптала Є.Ю. з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.24 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 910/2530/24 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 у судовому засіданні 16.10.2024.

07.10.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Левченко Олени Олександрівни до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 заяву представника Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Левченко Олени Олександрівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 16.10.2024.

09.10.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що Постанова КМУ від 03.03.2022 р. № 187 набрала чинності 3 березня 2022 року, тоді як спірний товар відповідач мав оплатити у 2021 році, тобто, до моменту встановлення відповідного мораторію.

Згідно відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «ІСТ ЛОУД ГРУП» (код ЄДРПОУ 37017486) станом на день укладення договору та до теперішнього часу останній не належить до жодної з категорії осіб на які розповсюджується дія мораторію передбаченого Постановою КМУ від 03.03.2022 р. № 187.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України

14.10.2024 (згідно дати зверненя до системи «Електронний суд») від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що введення правового режиму воєнного стану в Україні та окупація міста Енергодар, на території якого розташована захоплена збройними силами рф філія «ВП «Запорізька АЕС», зупинення її роботи, є загальновідомими фактами та такими, що беззаперечно вплинули на господарську діяльність Відповідача та його можливість розрахунків з Позивачем за укладеним Договором внаслідок розбалансування його фінансового стану та завдання збитків, що підтверджується наявними в матеріалах справи фінансовими звітами.

Відповідач вказує, що товар, поставлений за договором, виробництва російської федерації, на етапі перевірки пакету документів (інформації) про фінансові операції (наміри здійснення фінансових операцій) та відомостей про їх учасників, з огляду на обмеження, запроваджені державою у вигляді зазначених вище нормативних актів, прийнятих з метою захисту національних інтересів в період воєнного стану, Відповідач позбавлений можливості та не має законних підстав для розрахунків за Договором. Вищезазначені обставини, що склались, не залежать від Відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 у режимі відеоконференції на 04.12.2024.

У судове засідання, що відбулось 04.12.2024 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

24 грудня 2020 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (яке 11 січня 2024 року змінило свою організаційно-правову форму на Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", далі - Підприємство) та Товариством укладено договір поставки продукції № 479(7)20УК/53-121-01-20-10012, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити визначену в пункті 1.1. договору продукцію на загальну суму 1 547 902,28 грн з ПДВ, а Підприємство - прийняти і оплатити вказаний товар.

Цей правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання.

У пункті 1.4. договору сторони визначили підприємства-виробників обумовленої договором продукції, а саме: Акціонерне товариство "Алюміній Металлург Рус" та Акціонерне товариство "Уральська Фольга".

Строк поставки товару: для позицій №№1- 3 пункту 1.1. договору - грудень 2020 року; для позиції № 4 пункту 1.1. договору - грудень 2020 року - вересень 2021 року (пункт 1.2. вищевказаного правочину в редакції додаткової угоди від 12 квітня 2021 року № 1).

Відповідно до пункту 2.4. договору, у разі виявлення невідповідностей виробництва та/або товару визначеним в даній угоді стандартам, нормам і правилом, покупець має право відмовитись від товару, якщо такі невідповідності не будуть усунуті в строк, який дозволить здійснити його постачання у термін, визначений умовами даного договору.

Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60-ти календарних днів з дати поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства. Оплата покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється у строки, визначені пунктом 3.2 цього правочину, за умови реєстрації Товариством належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН (пункти 3.2. та 3.3. вищевказаного правочину).

Поставка товару відбувається на умовах DDP - місто Енергодар згідно з правилами Інкотермс 2010 року. Вантажоодержувач - Запорізьке відділення відокремленого підрозділу "Складське господарство", місто Енергодар, вулиця Промислова, 133, склад № 3 (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 4.5. договору Товариство зобов`язане скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Приймання товару за якістю і кількістю здійснюється покупцем відповідно до вимог СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" (пункт 6.1. договору).

Відповідно до пункту 12.1. вказаного правочину останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами і діє протягом 12-ти місяців з дати підписання.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив у власність відповідача погоджений товар на загальну суму 1 547 902,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: видаткових накладних: від 30 грудня 2020 року № 1702 на суму 678 037,37 грн, від 11 березня 2021 року № 637 на суму 621 959,08 грн, від 29 червня 2021 року № 1383 на суму 247 894,33 грн; товарно-транспортних накладних: від 30 грудня 2021 року № Р1702, від 11 березня 2021 року № Р637, від 29 червня 2021 року № Р1383.

Вказані товаророзпорядчі документи підписані з боку уповноваженого представника відповідача без жодних зауважень чи заперечень, а також скріплені печатками вищенаведених юридичних осіб. Докази, які свідчать про невідповідність поставленого позивачем товару вимогам договору, у матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено, що за результатами проведення вищевказаної господарської операції, на виконання приписів пункту 4.5. договору, позивач склав та зареєстрував у встановленому законом порядку податкові накладні: від 30 грудня 2020 року № 276, від 11 березня 2021 року № 51 та від 29 червня 2021 року № 96. Ці накладні були прийняті контролюючим органом та зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних квитанцій: від 15 січня 2021 року № 1, від 31 березня 2021 року № 1 та від 12 липня 2021 року № 1.

Про належне виконання позивачем умов вказаного договору свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Товариством своїх зобов`язань за цим правочином.

Товариство також виставило відповідачу відповідні рахунки на оплату поставленого товару, а саме: від 20 грудня № 1740 на суму 678 037,37 грн, від 11 березня 2021 року № 643 на суму 621 959,08 грн, від 29 червня 2021 року № 1388 на суму 247 894,33 грн. Проте з матеріалів справи вбачається, що Компанія вказані рахунки не оплатила, заборгувавши таким чином останньому 1 547 902,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов`язання щодо оплати поставленого товару за укладеним між сторонами договором поставки продукції від 24.12.2020 року (11 грудня 2020 року) № 479(7)20УК/53-121-01-20-10012.

Розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що в нього відсутній обов`язок з оплати поставленого товару на суму ПДВ.

Разом із цим, ні пунктом 4.5. договору, на який посилався відповідач у своєму відзиві, ні жодним інших пунктом договору не передбачений обов`язок Товариства надіслати відповідачу зареєстровану в ЄРПН копію податкової накладної. У вказаному пункті договору визначено лише загальний обов`язок позивача зареєструвати таку накладну в установленому законом порядку та зазначено електронну пошту відповідача для листування в рамках адміністрування ПДВ.

Пунктом 3.3. договору сторони прямо передбачили строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - протягом 60-ти календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації Товариством податкової накладної.

Перебіг вказаного строку пов`язується не з фактом отримання відповідачем від Товариства повідомлення та доказів здійснення ним реєстрації відповідної податкової накладної, а з самим фактом її реєстрації в установленому податковим законодавством порядку.

Разом із цим, суд звертає увагу відповідача на те, що настання строку виконання зобов`язання з оплати частини вартості поставленого в розмірі суми ПДВ після отримання Компанією від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, не є подією, яка неминуче має настати в силу вимог статті 530 ЦК України, і не є визначеним строком виконання зобов`язання, оскільки залежить від дій та волевиявлення інших осіб - контролюючого податкового органу.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, у тому числі на суму ПДВ, є таким, що настав.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки сума боргу відповідача, яка складає 1 547 890,78 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед товариством, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача в частині стягнення вказаної суми основного боргу.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, товариство просило суд стягнути з Компанії 641 075,25 грн інфляційних втрат та 131 810,41 трьох процентів річних, нарахованих на суми основного боргу у відповідні періоди прострочення, згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши заявлений товариством до стягнення розмір вказаних компенсаційних виплат погоджується з висновком суд першої інстанції, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум а тому правомірно задоволений судом першої інстанції.

Доводи скаржника про настанням форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим наявні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання покладених на нього зобов`язань за договором, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.

Разом із цим, за умовами пунктів 9.1.- 9.5. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даною угодою, якщо невиконання або неналежне виконання зобов`язань є наслідком непередбачених і непереборних за даних умов обставин (повінь, пожежа, землетрус і інші стихійні лиха, а також війна або військові дії, що виникли після укладення договору, рішення (постанови) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки або стихійні масові заворушення не з вини учасників даного договору. У разі настання форс-мажору зобов`язання сторін за даною угодою пропорційно відстрочуються на час його дії. Сторона, що потрапила під дію форс-мажору, зобов`язана не пізніше 10-ти днів з моменту його настання або припинення сповістити другу сторону про настання або припинення обставин, що перешкоджають виконанню договору. Якщо форс-мажор продовжуватиметься більше 30-ти днів, то кожна із сторін має право відмовитися від виконання зобов`язань за даною угодою і жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків. Дія форс-мажорних обставин підтверджується відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Враховуючи викладене, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили в розумінні вищевказаних приписів чинного законодавства.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що всупереч вказаних пунктів договору в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що договір між сторонами був укладений у період дії карантину, введеного на усій території України, а спірна заборгованість відповідача виникла до початку активної фази агресії російської федерації проти України, на яку відповідач посилався як на підставу звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором (до 24 лютого 2022 року).

Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відбувається незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Щодо клопотання про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат заявленого в апеляційній скарзі, колегія суддів вважа за необхідне зазначити наступне..

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.

З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються положення статі 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні клопотання компанії про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Стосовно доводів скаржника про неможливість виконанням ним свого грошового обов`язку на користь позивача з огляду на закупівлю останнім товарів, виробництво яких відбувалося на території російської федерації, колегія суддів відхиляє вказані доводи як безпідставні та необґрунтовані, оскільки пунктом 1.4. договору сторони прямо визначили, що виробниками обумовленого товару є: Акціонерне товариство "Алюміній Металург Рус" та Акціонерне товариство "Уральська фольга".

Слід також зазначити, що закупівля та поставка вказаного товару, як, зокрема, і укладання договору між сторонами в порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі", здійснювалась у період з 24 грудня 2020 року по 29 червня 2021 року, що жодним чином не суперечило приписам чинного на той час законодавства.

У свою чергу, мораторій на здійснення зобов`язань на користь контрагента передбачено лише положеннями Постанови № 187.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 вказаної Постанови для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України: які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій; визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 року № 812 "Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану"; щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу, у зв`язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать російській федерації або особі, пов`язаній з державою-агресором.

Положення Постанови № 187 застосовуються судами: за ініціативою суду при відкритті провадження; за ініціативою суду на підставі даних, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР); самостійно учасниками розгляду справи під час подання відзивів/пояснень/заперечень тощо. В останньому випадку заявник повинен надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин, інакше такі доводи не приймаються судом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 30 травня 2023 року в справі № 925/1248/21.

Разом із цим, судом встановлено, що позивач у даній справі не належить до жодної з категорій осіб, на яких поширюється дія вищевказаного мораторію, і відповідач не надав жодних доказів наявності підстав для застосування його наслідків до Товариства.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що Постанова № 187 набрала чинності 3 березня 2022 року, тоді як спірний товар відповідач мав оплатити: за видатковою накладною від 30 грудня 2020 року № 1702 на суму 678 037,37 грн - до 1 березня 2021 року; за видатковою накладною від 11 березня 20221 року № 637 на суму 621 959,08 грн - до 10 травня 2021 року, за видатковою накладною від 29 червня 2021 року № 1383 на суму 247 894,3 грн - до 27 серпня 2021 року, тобто, до моменту встановлення відповідного мораторію.

Крім того, ані Постановою № 187, ані іншими чинними нормативно-правовими актами не визначено механізму застосування мораторію до контрагента у відповідних договірних правовідносинах.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" про стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1 547 890, 78 грн основної заборгованості, 641 075, 25 грн інфляційних втрат, 131 810, 41 грн трьох процентів річних та 34 811, 65 грн судового збору.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 910/2530/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.12.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко