Постанова

від 04.12.2024 по справі 910/360/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2024 р. Справа№ 910/360/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 04.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 (повний текст складено 09.08.2024)

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 (повний текст складено 13.09.2024)

у справі № 910/360/24(суддя - Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ"

про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241, 85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" (надалі - позивач, скаржник, заявник, товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" (надалі - відповідач, підприємство) про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241, 85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 01.09.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що метою з якою було подано позов ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» до господарського суду у справі №917/1445/22 - це підрив авторитету та репутації конкуренту та переможцю закупівлі - ТОВ Аксель Медікал на ринку та створення фінансових проблем в майбутньому, так як КП Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради надала перевагу ТОВ Аксель Медікал перед ТОВ "Мед Текнолоджі" та рішенням визначило переможцем закупівлі ТОВ Аксель Медікал (протокол № 70 щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 19 жовтня 2022 року) та створення пресу на ТОВ Аксель Медікал з боку правоохоронних органів за ініціативи ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ»

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що на дату подання безпідставного позову ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» заздалегідь усвідомлював безпідставність свого позову та всупереч інтересам правосуддя, а також засадам судочинства, звернувся з таким позовом, наслідком таких дій стали понесені позивачем збитки тому, що з позивачем відмовилися співпрацювати суб`єкти господарювання в наслідок підриву ділової репутації, яка сталася в результаті ініціювання судового процесу ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ»

Скаржник вказує, що надані позивачем докази та підтвердження обставин справи з огляду на їх вірогідність, дозволяють дійти висновку, що Позивач міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії Відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток скоріше мали місце, аніж не були.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Суддя Шаптала Є.Ю. з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.2024 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 910/360/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/360/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" 43 750, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також, не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, 25.09.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" в заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Підставою для скасування додаткового рішення суду скаржник зазначив, що наданий представником Відповідача договір на надання правової допомоги № 25/24/01/2024 від 24.01.2024 передбачає фіксовану вартість наданих послуг за один календарний місяць - 25 000,00 грн. та був укладений 24 січня 2024, що не складає повний календарний місяць, за який встановлена вартість - 25 000,00 грн.

Скаржник звертає увагу, що у Акті про надання правової допомоги № 71 від 26.04.2024 буквально зазначено, що Виконавцем (АО «БІ ЕНД ЕЛ ГРУП»), Клієнту - ТОВ «Мед Текнолоджі», було надано - правове супроводження інтересів Клієнта під час розгляду справи № 910/360/24 (підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні), кількість - 1 місяць, ціна - 25 000,00 грн, аналогічна ситуація з Актом № 76 від 15.05.2024, в якому зазначено, що кількість - 0,5 місяць, ціна - 12 500,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що заявлена представником Відповідача сума в розмірі 25 000,00 грн та 12 500,00 грн. за участь у судових засіданнях (усього при розгляді даної справи було 4 судові засіданні (07.02.2024, 01.03.2024, 25.04.2024 та 14.05.2024), така вартість не узгоджується із принципами співмірності та розумності, а тому не може бути покладена на позивача

Згідно з протоколом передачі справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 25.09.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/360/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 у судовому засіданні на 04.12.2024.

21.10.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, а саме клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 в одне апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24. Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги розглядатимуться у судовому засіданні 04.12.2024.

29.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що факт звернення до суду у справі № 917/1445/22 було безумовним правом ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ», гарантованим чинними національними та міжнародними нормами, а тому за жодних обставин не може бути розціненим як винна протиправна поведінка.

У відзиві, відповідач вказує, що не залучення ТОВ «АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ» до участі у справі № 917/1445/22 саме як співвідповідача жодним чином не свідчить про відсутність у ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» мети реального захисту прав, а могло стати лише підставою для відмови в задоволенні позову не в повному обсязі, а лише в частині вимог про визнання недійсним договору поставки.

Відповідач вказує, що ТОВ «АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ», яке перебувало в процесуальному статусі третьої особи у справі № 917/1445/22 не заявлялося про зловживання правами зі сторони ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ» ані під час розгляду справи № 917/1445/22 в Господарському суді Полтавської області, ані під час її апеляційного чи касаційного перегляду.

Спростовуючи доводи скаржника щодо оскарження додаткового рішення, відповідач зазначає, що представником відповідача було доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді першої інстанції на загальну суму 87 500 грн, а позивач заявляючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції жодним чином не ставив під сумнів достатність доказів на підтвердження факту надання АО «БІ ЕНД ЕЛ ГРУП» правової допомоги ТОВ «МЕД ТЕКНОЛОДЖІ».

Відповідач вважає, що акти про надану правову допомогу по договору № 25/24/01/2024 від 24.01.2024 містять детальний опис наданих послуг із зазначенням номеру судової справи № 910/360/24, що в свою чергу свідчить, що витрати в розмірі 87500,00 грн. було понесено Відповідачем безпосередньо в межах розгляду судової справи № 910/360/24 в Господарському суді міста Києва.

У судове засідання, що відбулось 04.12.2024 з`явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.03.2023 між Товариством та Благодійною організацією «Благодійний фонд «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ» (далі - Фонд, Покупець) укладено Договір №18 про наміри, за умовами якого протягом 2023 року Товариство (Продавець) зобов`язувалося продати Покупцю медичне обладнання.

09.04.2023 між Товариством та Фондом укладено Договір поставки №0904/23, за умовами якого Товариство зобов`язувалося поставити на адресу Покупця товар, визначений у Специфікаціях до даного Договору, а саме - Пристрій для реабілітації Gloreha Aria у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 538 660,00 гривень, з ПДВ.

Відповідно до розрахунку, підписаного директором Товариства, за результатами вказаної вище поставки останнє розраховувало отримати прибуток у розмірі 165 090,00 грн.

Проте, листом Фонд повідомив Товариство про розірвання договору на постачання медичного обладнання, оскільки в мережі інтернет у відкритому доступі представниками міжнародних донорів відшукано інформацію про те, що Товариство є учасником судового процесу щодо оскарження результатів закупівлі медичними закладами за бюджетні кошти, зокрема, щодо поставлення товару невідповідної якості.

31.05.2023 між Товариством та Фондом укладено додаткову угоду №1 до договору №0904/23 від 09.04.2023, якою сторони дійшли згоди розірвати вказаний Договір постачання медичного обладнання, у зв`язку з наявними репутаційними ризиками.

Поряд із цим, 09.01.2023 між Товариством та Благодійною організацією «Благодійний фонд «Сінк Медікал Україна» (далі - Організація, Покупець) укладено Договір №2 про наміри, за умовами якого протягом 2023 року Товариство (Продавець) зобов`язувалося продати Покупцю медичне обладнання.

20.04.2023 між Товариством та Організацією укладено Договір купівлі-продажу №20/04, за умовами якого Товариство зобов`язувалося поставити на адресу Організації товар, визначений у Специфікаціях до даного Договору, а саме - Фізіотерапевтичний комбінований прилад Combimed у кількості 1 шт. загальною вартістю 445 000,00 грн, з ПДВ.

Згідно з підписаним директором Товариства розрахунком за результатами зазначеної поставки Товариство розраховувало отримати прибуток у розмірі 32 151,85 грн.

Також, 20.04.2023 Організацією надано Гарантійний лист про оплату Товару за Договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2023 у строк до 31.12.2023 року.

Проте, 20.05.2023 Товариством та Організацією укладено додаткову угоду №1 до договору №20/04 від 20.04.2023, якою сторони дійшли згоди розірвати вказаний Договір на постачання медичного обладнання, у зв`язку з наявними репутаційними ризиками.

Звернувшись із даним позовом до суду Товариство стверджувало, що причиною для розірвання Договорів №0904/23 від 09.04.2023, №20/04 від 20.04.2023 та не отримання в зв`язку з цим прибутку, слугував ініційований Підприємством судовий процес у межах справи №917/1445/22 за позовом Підприємства до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського» Полтавської обласної ради» та Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення Замовника публічних закупівель про визнання переможцем закупівлі Товариства.

У той же час, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №917/1445/22 позовні вимоги Підприємства залишено без задоволення.

Таким чином, Товариство просило стягнути з Підприємства упущену вигоду в сумі 197 241,85 грн, яка є різницею від оптової вартості медичного обладнання, що планувалося до реалізації, та доходом Товариства за мінусом понесених витрат, а також 2 000 000,00 грн моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач наголосив на недоведеності Товариством всіх елементів цивільного правопорушення, які могли би слугувати підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди та моральної шкоди.

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ", колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Так, на обґрунтування позовної вимоги про відшкодування упущеної вигоди Товариство зазначило, що в результаті протиправних дій Підприємства, що виразилися у подачі до суду завідомо безпідставного позову в справі № 917/1445/22, який має очевидно штучний характер, про визнання недійсним договору купівлі-продажу медичного обладнання, що реалізовано Товариством на користь медичного закладу, Товариство понесло збитки у вигляді неотриманого прибутку (упущеної вигоди) унаслідок відмови від співпраці з Товариством через репутаційні ризики

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Разом із цим, вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15.07.2021 у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).

Як слідує з долученої Підприємством копії позовної заяви у справі № 917/1445/22, предметом позову визначено скасування рішення про визначення переможцем закупівлі та визнання недійсним договору поставки, унаслідок порушення положень Закону України «Про публічні закупівлі» під час визначення переможця спрощеної закупівлі у вигляді не відхилення пропозиції Товариства як такої, що не повністю відповідала умовам, визначеним в оголошення про проведення спрощеної закупівлі.

У той же час, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі №917/1445/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог Підприємства до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського» Полтавської обласної ради» та Товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення Замовника публічних закупівель про визнання переможцем закупівлі Товариства.

Відповідно до частини 6 статті 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина 1 статті 4 ГПК України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Таким чином, при розгляді справи №917/1445/22 судами не встановлено зловживання Підприємством процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Натомість, за наслідками розгляду справи №917/1445/22 винесено відповідне рішення суду та вирішено спір по суті, а не залишено позов без розгляду з визначених у статті 43 ГПК України підстав.

В свою чергу, укладення Товариством договорів про наміри та договорів поставки/купівлі-продажу, унаслідок розірвання яких контрагентами товариство стверджувало про завдання йому збитків, здійснено вже після відкриття провадження у справі № 917/1445/22.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, щодо недоведення товариством протиправністі поведінки підприємства з підстав подання останнім позову до суду в справі № 917/1445/22, та зумовлення таким чином завдання товариству збитків у вигляді упущеної вигоди.

Підтвердження розміру збитків товариством наданий розрахунок прибутку за обладнання, який складений та підписаний директором товариства. Також товариством долучено паперові копії електронного листування про намір придбати товар.

У свою чергу, підприємство наголошувало на тому, що суд може розглядати електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Наведений висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Проте, із наданих паперових копій електронних доказів неможливо встановити офіційних електронних адрес авторів листування, а також дійсний зміст таких листів, оскільки переклад документів українською мовою не засвідчений належним чином.

За положеннями статті 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до статті 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат».

За змістом пункту 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

До того ж, жодних доказів щодо не реалізації товариством відповідного обладнання за іншими договорами іншим контрагентам матеріали справи не містять.

Також суд вважає не доведеною реальну можливість отримання Підприємством доходу у розмірі 197 241,85 грн, виходячи лише з підписаного директором Товариства розрахунку прибутку за обладнання.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до частини 1 статті 142 ГК України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Отже, покладення на особу обов`язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди. У такому разі пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).

Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (аналогічний висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що товариством не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки підприємства, наявності та розмір збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з товариства упущеної вигоди в розмірі 197 241,85 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 000,00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як стверджує товариство, тривалість судового спору щодо відстоювання своїх порушених прав, втрата договорів та прибутку, а також створення негативного фону про товариство на ринку медичних послуг спричинило завдання шкоди діловій репутації останнього.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Разом із цим, товариством належними та допустимими доказами не доведено настання викладених ним на обґрунтування завдання моральної шкоди обставин, а також не надано жодних доказів щодо оцінки розміру такої шкоди на суму 2 000 000,00 грн.

Як вже зазначалось, Товариством не доведено належними та допустимими доказами протиправність поведінки Підприємства, що покладена Товариством в основу тверджень про завдання йому шкоди - збитків та шкоди діловій репутації.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Щодо оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у постанові 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (статті 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (статті 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу Підприємство посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується наступними документами, представленими суду, а саме: договір про надання правової допомоги № 25/24/01/2024 від 24.01.2024, акт № 58 від 24.01.2024 про надану правову допомогу; акт № 63 від 26.02.2024 про надану правову допомогу; акт № 69 від 26.03.2024 про надану правову допомогу; акт № 71 від 26.04.2024 про надану правову допомогу; акт № 76 від 15.05.2024 про надану правову допомогу; рахунок № 58 від 24.01.2024 на оплату за надану правову допомогу; рахунок №63 від 26.02.2024 на оплату за надану правову допомогу; рахунок № 69 від 26.03.2024 на оплату за надану правову допомогу; рахунок № 71 від 26.04.2024 на оплату за надану правову допомогу; рахунок № 76 від 15.05.2024 на оплату за надану правову допомогу; платіжна інструкція № 1190 від 24.01.2024; платіжна інструкції № 1222 від 01.03.2024; платіжна інструкція № 1241 від 27.03.2024; платіжна інструкція № 1274 від 03.05.2024; платіжна інструкція № 1289 від 16.05.2024.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Суд першої інстанції керуючись принципом розумності, враховуючи заперечення Товариства, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про неспівмірність заявлених Підприємством витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому обґрунтованим розміром таких витрат та «справедливою сатисфакцією» визначив 43 750,00 грн.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задовленіпозовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" про стягнення упущеної вигоди в розмірі 197 241, 85 грн та моральної шкоди у розмірі 2 000 000, 00 грн та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД ТЕКНОЛОДЖІ" 43 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягаюить.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬ МЕДІКАЛ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 у справі № 910/360/24 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі № 910/360/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.12.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв