Ухвала

від 16.12.2024 по справі 902/787/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"16" грудня 2024 р. Справа № 902/787/24

Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Бучинська Г.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної установи "Піщанська виправна колонія (№59)" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 (повний текст складено 15 жовтня 2024 року, суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична асоціація"

до Державної установи "Піщанська виправна колонія (№59)"

про стягнення 194 476,26 гривень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична асоціація" до Державної установи "Піщанська виправна колонія (№59)" про стягнення 194 476,26 гривень.

Присуджено до стягнення з Державної установи "Піщанська виправна колонія (№ 59)" (24703, Вінницька обл., Тульчинський (Піщанський) район, селище Трудове, вулиця Центральна, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 08562571) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична асоціація" (46002, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Крушельницької Соломії, будинок 18, офіс 509, ідентифікаційний код юридичної особи 44949544) 185 411,52 гривень (сто вісімдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень, 52 копійки) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором № К-15-23 від 30.10.2023 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу, у тому числі: 170 686,12 гривень боргу, 5 035,07 гривень пені, 7 077,80 гривень інфляційних втрат, 2 612,53 гривень 3% річних, 2 372,26 гривень (дві тисячі триста сімдесят дві гривні, 26 копійок) судових витрат зі сплати судового збору та 14 689,50 гривень (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень, 50 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 361,17 гривень пені, 458,90 гривень 3% річних, 1 244,67 гривень інфляційних втрат - відмовлено.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична асоціація" про стягнення 25 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 50,14 гривень та 310,50 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу покладено на позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог, відповідач - Державна установа "Піщанська виправна колонія (№59)" звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 та ухвалити нове судове рішення. Просить розгляд апеляційної скарги здійснювати за участю представника апелянта.

22 листопада 2024 року від ТОВ "Енергетична асоціація" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі.

Листом №902/787/24/7653/24 від 25 листопада 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

06 грудня 2024 року від апелянта надійшло клопотання, до якого долучено копію платіжної інструкції №499 від 04 грудня 2024 року про сплату 3635,10 грн. судового збору.

10 грудня 2024 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/787/24.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені статтею 258 ГПК України, відповідно до пункту 2 частини 3 якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за розгляд апеляційних скарг на рішення суду передбачена сплата судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 необхідно сплатити 4542 грн. судового збору (185411,52 грн. * 1,5% = 2781,17 грн. - що є меншим за прожитковий мінімум для працездатних осіб).

Однак, апелянтом подано платіжну інструкцію №499 від 04 грудня 2024 року про сплату 3635,10 грн, тобто не у повному обсязі, необхідно доплатити 906,9 грн.

Суд звертає увагу апелянта, що позовна заява ТОВ "Енергетична асоціація" була подана в електронній формі, а тому у відповідності до положень частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при розподілі судових витрат у суді першої інстанції було застосовано коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Однак, апеляційна скарга відповідачем подана поштою, а тому застосування вказаного коефіцієнту є неможливим.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 42 ГПК України, встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Суддя зауважує, що до апеляційної скарги додано фіскальний чек про направлення рекомендованого листа позивачу. Однак, у відповідності до вимог статті 42 ГПК України апелянтом не додано опису вкладення до вказаного листа.

Крім того, апелянтом подана заява про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24, яка обгрунтована тим, що повне рішення було складено 15 жовтня 2024 року та було направлено до установи через електронний кабінет ЄСІТС про, що повідомлено установу на електронну адресу (скріншот долучається), саме повідомлення не містило документу - рішення. У зв`язку із технічними причинами, спричиненими військовою агресією росії проти України, в установі був відсутній доступ до мережі Інтернет та до електронного кабінету ЄСІТС, що унеможливило здійснити завантаження рішення суду, його реєстрацію та ознайомлення після його прийняття. Доступ до електронної копії рішення вдалося відновити 30 жовтня 2024 року, після чого його було підвантажено із електронного кабінету ЄСІТС та зареєстровано за вх. №43 від 30 жовтня 2024 року. Також, у зв`язку із перебоями в роботі мережі Інтернет, оголошенням "повітряних тривог", не вдалося опрацювати рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року по справі №902/787/24 та підготувати і направити апеляційні матеріали з приводу його оскарження у встановлені законом строки.

Розглядаючи заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд враховує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржене рішення ухвалене 10 жовтня 2024 року, а повний текст складений - 15 жовтня 2024 року, а тому, з урахуванням норм статті 256 ГПК України, останнім днем подання апеляційної скарги на вказане судове рішення було 04 листопада 2024 року.

Проте, як вбачається з апеляційної скарги, остання була направлена засобами поштового зв`язку 14 листопада 2024 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №910/15481/17).

Відповідно до частини 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Вказана норма процесуального законодавства містить обставину, за котрої скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення суду і вона пов`язана із датою отримання скаржником відповідного судового рішення. Однак, ця обставина має бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що звернення з апеляційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення, залежить від його волевиявлення та є його правом, а не обов`язком.

З оскаржуваного рішення вбачається, що його примірник було направлено в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", а тому дата внутрішньої реєстрації отриманого процесуального документа відповідачем 30 жовтня 2024 року не може бути тією датою з якої відбувається обрахунок строку на апеляційне оскарження.

Посилання апелянта на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, та можливість скаржника звернутись до суду з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 березня 2023 року у справі №540/1285/22.

Також апелянт в обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження посилається на технічні причини, спричинені військовою агресією росії проти Україні, через що був відсутній доступ до мережі Інтернет та до електронного кабінету ЄСІТС. Однак, жодних доказів на підтвердження таких обставин не надано.

Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що надання загального доступу до рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 забезпечено 17 жовтня 2024 року.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Отримавши 15 жовтня 2024 року повідомлення про наявність повного тексту судового рішення відповідач не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі №916/3188/16.

Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує, що скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 і підстави наведені ним для поновлення такого строку не підтверджені жодними належними доказами, а тому суд позбавлений можливості поновити строк на підставі частини 2 статті 256 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.98, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, N 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі №5/452/06).

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24, без їх підтвердження належними доказами є неповажними, а відсутність відповідних доказів зумовлена діями самого скаржника.

Відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги частин 2, 3 статті 260 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державної установи "Піщанська виправна колонія (№59)" про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24..

Апеляційну скаргу Державної установи "Піщанська виправна колонія (№59)" на рішення Господарського суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року у справі №902/787/24 залишити без руху.

Запропонувати скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 906,9 грн., належні докази направлення копії апеляційної скарги позивачу та мотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали тягне за собою наслідки передбачені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Бучинська Г.Б.