Постанова

від 16.12.2024 по справі 917/1639/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1639/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2565 П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24 (повний текст складено 10.10.2024, м. Полтава), суддя Пушко І.І.

за позовною заявою ОСОБА_1 , м. Полтава

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ватутинець-1", м. Полтава

про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1" від 16.08.2018 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, ОСББ "Ватутинець-1" про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1" від 16.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 позовну заяву повернуто позивачу.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- в порядку господарського судочинства може бути вирішено спір фізичної особи з ОСББ, якщо така особа є співвласником майна ОСББ станом на момент виникнення спору (правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі № 473/2005/19);

- залишаючи позовну заяву без руху в ухвалі від 03.10.2024, суд, зокрема, зазначив, що в позовній заяві відсутнє посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову (відомості про реєстрацію місця проживання, на які робиться посилання в позовній заяві, підтверджують лише факт користування житловим приміщенням, а не право власності на нього);

- враховуючи вимоги пункту 2 частини 1, частини 2 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно в обов`язковому порядку підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі прав і такі права виникають, змінюються та припиняються з моменту державної реєстрації;

- додана до заяви про усунення недоліків позовної заяви копія договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2011 року не є доказом, який підтверджує наявність у позивачки права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову;

- таким чином, позивачкою не усунуті в повному обсязі недоліки позовної заяви, про які було зазначено в ухвалі суду від 03.10.2024, що відповідно до статті 260 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24 про повернення позовної заяви та направити справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- мотивуючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , місцевий господарський суд вказує на те, що позивачкою на виконання в повному обсязі вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 03.10.2024, а саме: не надано відповідних доказів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а доданий до позовної заяви договір купівлі - продажу квартири не є доказом належності позивачці квартири в будинку по АДРЕСА_2 ;

- позивачкою на виконання вимог ухвали від 03.10.2024 у справі №917/1639/24 про залишення позовної заяви без руху надано на підтвердження обставин того, що ОСОБА_1 є та була власником квартири АДРЕСА_1 , належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу від 14.04.2011 року, докази зміни прізвища на « ОСОБА_1 », довідку з Демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання на дату подання позову;

- інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є правовстановлюючим документом і інформація про наявність /відсутність права власності на квартиру може бути перевірена судом самостійно, так як у суду є відповідний доступ до бази даних реєстрів (на відміну від ОСОБА_1 );

- відповідно до частини 2 статті 164 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, однак вимога щодо підтвердження права власності саме відомостями з Державного реєстру прав в ухвалі про залишення позову без руху від 03.10.2024 не ставилася, а ставилось лише питання щодо необхідності надання позивачкою доказів, які свідчать про належність їй права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову, тобто конкретний спосіб усунення недоліків в зазначеній ухвалі визначено не було;

- позивачем вдруге подається одна й та ж сама позовна заява однакового змісту і при першому поданні такої заяви ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 року у справі № 917/1277/24 було повернуто позовну заяву ОСОБА_1 , проте з інших підстав, аніж були зазначені в оскаржувані ухвалі Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024, що свідчить про порушення норм судом першої інстанції норм процесуального права та упередженість відносно позивачки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 у справі №917/1639/24 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1639/24.

11.11.2024 на виконання вимог ухвали від 04.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1639/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24.

Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено відповідачу строк до 02.12.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим учасникам справи.

Запропоновано учасникам справи в строк до 02.12.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем та представником позивача адвокатом Сергієнко Т.Г. отримано ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 в електронний кабінет через систему «Електронний суд» 15.11.2024 о 21:15, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками (а.с. 45-46).

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно ч. 13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вже зазначалося, у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, ОСББ "Ватутинець-1" про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1" від 16.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2024 у даній справі зазначену позовну заяву було залишено без руху.

Підставами для залишення позовної заяви без руху, за висновком місцевого господарського суду було те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ГПК України щодо подання позовних заяв, викладених в п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 статті 164, статті 172 ГПК України, а саме:

- в позовній заяві відсутнє посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову (відомості про реєстрацію місця проживання, на які робиться посилання в позовній заяві, підтверджують лише факт користування житловим приміщенням, а не право власності на нього);

- відсутнє посилання на докази, які б свідчили, що ОСОБА_4 не був власником квартири чи іншого нежитлового приміщення у будинку по АДРЕСА_2 станом на 16.08.2016;

- не подано докази направлення відповідачу копії позовної заяви, яка складена та підписана позивачкою 27.09.2024 (як свідчить опис вкладення до рекомендованого листа від 27.09.2024 на адресу відповідача була направлена копія позовної заяви від 01.08.2024, а не від 27.09.2024).

Даною ухвалою запропоновано позивачу усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання доповнень до позовної заяви, а також надання суду підтверджуючих доказів про направлення цих доповнень відповідачу разом з копією позовної заяви від 27.09.2024 та додатками листом з описом вкладення.

Встановлено строк для усунення недоліків - не пізніше 3 днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2024 отримано позивачкою 06.10.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення№ 0600969305051 (а.с. 13).

09.10.2024, тобто у встановлений судом строк, позивачкою подано до Господарського суду Полтавської області заяву про усунення недоліків, до якої додано:

1) на підтвердження обставини, що ОСОБА_1 є та була власником квартири АДРЕСА_1 :

- копію договору купівлі - продажу від 14.04.2011, укладеного між ОСОБА_5 , продавцем, та ОСОБА_1 , предметом якого є передача продавцем за обумовлену грошову суму у власність покупця трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (стара адреса: АДРЕСА_4 ) та посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гризуновою О.В.;

- витяг про державну реєстрацію прав від 05.05.2011, яким підтверджено право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру в буд. А-5 за адресою: АДРЕСА_5 ;

- свідоцтво про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_1 від 05.02.2016 та зміну ОСОБА_1 прізвища на « ОСОБА_1 »;

- довідку з Демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання на дату позову за адресою :

АДРЕСА_6 ) докази направлення копії позовної заяви від 27.09.2024 року на адресу відповідача.

Щодо доказів приналежності ОСОБА_4 квартири в будинку по АДРЕСА_2 станом на 16.08.2016 року, то позивачка в заяві про усунення недоліків зазначила, що не має жодного відношення до ОСОБА_4 , а тому відповідні докази можуть бути надані нею (у разі відсутності спростувань з боку відповідача) у порядку витребування доказів після відкриття провадження по справі.

Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 було повернуто позовну заяву ОСОБА_1 на підставі того, що, за висновком місцевого господарського суду, позивачкою не усунуто такий недолік позовної заяви, як відсутність посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову.

При цьому, як зазначив господарський суд, додана до заяви усунення недоліків копія договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2011 року не є доказом, який підтверджує наявність у позивачки права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову.

Разом з цим, в аспекті не усунення позивачем даного недоліку, місцевий господарський суд послався на положення пункту 2 частини 1, частини 2 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими передбачено, що речові права на нерухоме майно в обов`язковому порядку підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі прав і такі права виникають, змінюються та припиняються з моменту державної реєстрації.

Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для повернення позовної заяви.

Однак колегія суддів не може погодитися із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Пунктом 5 частини 3 статті 162 ГПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з абзацом 1 частини 2 зазначеної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 3 даної статті встановлено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 наведеної статті якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Як вже зазначалося, в ухвалі Господарського суду Полтавської області про залишення позовної заяви без руху від 03.10.2012 як на один з недоліків позовної заяви вказано на відсутність посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову та зазначено, що відомості про реєстрацію місця проживання, на які робиться посилання в позовній заяві, підтверджують лише факт користування житловим приміщенням, а не право власності на нього.

При цьому, в даній ухвалі в порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 174 ГПК України не було вказано конкретного способу його усунення, зокрема, шляхом надання на підтвердження права власності позивачки на квартиру АДРЕСА_1 саме відомостей з Державного реєстру .

В зазначеній ухвалі лише в абстрактній формі вказано на те, що зазначені всі перелічені в ухвалі недоліки, зокрема і наведений вище недолік, можуть бути усунені шляхом подання доповнень до позовної заяви, а також надання суду підтверджуючих доказів про направлення цих доповнень відповідачу разом з копією позовної заяви від 27.09.2024 та додатками листом з описом вкладення.

Окрім цього, слід зазначити, що положення пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України містять вимогу проте, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто дана норма вказує лише про зазначення на відповідні докази і при цьому не вимагає, щоб таке зазначення стосувалося лише тих доказів, які наділені властивостями относимості, допустимості, достовірності та достатньої вирогідності, тобто властивостями, необхідними для розгляду справи по суті.

Такі властивості доказів встановлюються в процесі розгляду справи по суті з урахуванням встановлених статтями 13 та 14 ГПК України принципів змагальності та диспозитивності.

Так, відповідно до статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Позивачкою в заяві про усунення недоліків позовної заяви було зазначено про докази, які, на її думку, свідчать про приналежність їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та станом на дату подання позову, та надано такі докази, а саме: копію договору купівлі - продажу від 14.04.2011, свідоцтво про шлюб та зміну ОСОБА_1 прізвища на « ОСОБА_1 », довідку з Демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання на дату позову за адресою : АДРЕСА_2 , витяг про державну реєстрацію прав від 05.05.2011, яким підтверджено право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру в буд. А-5 за адресою: АДРЕСА_5 станом на 05.11.2011, що цілком узгоджується із вимогами пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України.

До того ж, місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі взагалі залишено поза увагою факт надання позивачкою до заяви про усунення недоліків позовної заяви витягу про державну реєстрацію прав від 05.05.2011, яким підтверджено право приватної власності ОСОБА_1 на квартиру в буд. А-5 за адресою: АДРЕСА_5 станом на 05.11.2011.

Отже, зважаючи на наведене, відсутні підстави стверджувати, що позивачкою не було виконано вимог ухвали від 03.10.2024 щодо усунення такого недоліку, як відсутність посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру АДРЕСА_1 , станом на 16.08.2018 року та станом на дату подання позову.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Проте місцевий господарський суд, вказуючи на надання позивачкою неналежних доказів щодо її права власності на квартиру АДРЕСА_1 , порушив норми процесуального права та вдався до надмірного формалізму, позбавивши її права доступу до суду.

Також слід зазначити, що за даними програми «Діловодство спеціалізованого суду» в рамках справи №917/1277/24 ОСОБА_1 вже зверталась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача, ОСББ "Ватутинець-1" про визнання недійним рішення загальних зборів ОСББ "Ватутинець-1" від 16.08.2018 року. Зазначена позовна заява за змістом повністю ідентична позовній заяві, що подавалась у справі 917/1639/24.

При цьому, до позовної заяви у справі 917/1277/24 ОСОБА_1 на підтвердження факту приналежності їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 також додавалась лише копія паспорта, де зазначена відповідна реєстрація у даній квартирі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.08.2024 року у справі № 917/1277/24 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків - три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також встановлено спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом подання до суду доказів направлення відповідачеві копії позовної заяви від 01.08.2024 року і доданих до неї документів.

Зі змісту даної ухвали вбачається, що єдиним недоліком позовної заяви, який став підставою для її залишення без руху судом, зазначено лише те, що відповідно до позовних матеріалів, поданих до Господарського суду Полтавської області, позовна заява підписана ОСОБА_1 01.08.2024, проте до матеріалів позову додано опис вкладення у цінний лист від 31.07.2024 року про направлення позивачем на адресу ОСББ "Ватутинець-1" позовної заяви від 31.07.2024, тоді як до позовної заяви не було додано документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви від 01.08.2024 року і доданих до неї документів. Про інші недоліки позовної заяви в даній ухвалі не заначено.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.09.2024 року у справі № 917/1277/24 було повернуто позовну заяву позивачу ОСОБА_1 . Підставою повернення зазначено те, що на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2024 від позивача 28.08.2024 за вх. № 11443 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано опис вкладення в цінний лист, з якого вбачається, що позивачем на адресу відповідача: вул. Чорновола, 2Б, м. Полтава, 36003 направлено лише позовну заяву від 01.08.2024, тоді як даний опис у найменуванні вкладення не містить додатків, доданих до позовної заяви від 01.08.2024.

Отже, постановлення Господарським судом Полтавської області ухвали від 05.09.2024 року у справі № 917/1277/24 запевнило позивачку в тому, що її позовна заява має лише один недолік, який зазначений в цій ухвалі, а саме: відсутність доказів надсилання копії заяви з усіма доданими до неї документами іншим учасникам справи, і що його усунення при повторній подачі такої ж самої за змістом позовної заяви та з тими самими додатками, оформленими із усуненням такого недоліку, надасть їй безперешкодний доступ до судового розгляду її спору із відповідачем.

При повторному зверненні із таким самим позовом в рамках справи 917/1639/24 позивачкою було додано до позовної ті ж самі додатки, що додавалися нею до позовної заяви у справі № 917/1277/24, за винятком доказу направлення копії позовної заяви іншій стороні, який в даному випадку вже було оформлено належним чином: в описі вкладення у цінний лист зазначено про направлення відповідачеві позовної заяви від 01.08.2024 із всіма доданими до неї документами.

Однак, як вже зазначалося, суд першої інстанції повернув зазначену позовну заяву з підстав не усунення позивачкою зовсім іншого недоліку: відсутність посилання на докази, які свідчать про належність позивачці права власності на квартиру № 56 у будинку по вул. Чорновола, 2Б у м. Полтава, станом на 16.08.2018 року та на момент подання позову.

Разом з цим, як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Отже, повернення Господарським судом Полтавської області в рамках справи 917/1639/24 такої ж за змістом та додатками позовної заяви, що і в рамках справи 917/1277/24, проте з посиланням на не усунення іншого недоліку позовної заяви, свідчить про відсутність передбачуваного застосування процесуального закону до аналогічного правового випадку, що не узгоджується із принципом правової визначеності, що призвело до істотних перешкод у реалізації позивачкою свого права на доступ до правосуддя.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини 1 статті 280 ГПК України встановлено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись статтями 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, пунктом 4 частини 1 статті 280, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024 у справі №917/1639/24 скасувати.

3. Справу 917/1639/24 направити до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16.12.2024 року.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця