Постанова

від 05.12.2024 по справі 922/319/15

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/319/15

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі судового засідання, Погребняк А.М.,

апелянт ТОВ "Райффайзен Лізинг" , Хуторянець О. В.,

інших, не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг" , м.Київ, за вх. №2152 Х/1, ТОВ "СТ Сервіс" , м.Харків , за вх. №2251 Х /1 , на ухвалу господарського суду Харківської області від "02" вересня 2024 р. (повний текст складено 09.09.24, суддя Лаврова Л. С.) у справі №922/319/15

за заявою ПП "Володимир", м. Мерефа ,

до ПП "Володимир", м. Мерефа ,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.24 у справі №922/319/15, зокрема,

- затверджено розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора ПП «Володимир» за період з 11.04.2017 по 07.06.2021 у розмірі 523089,14 грн.;

- затверджено витрати арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень ліквідатора ПП «Володимир» за період з 11.04.2017 по 07.06.2021 у розмірі 1817,94 грн.;

- стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 13857,55 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 13809,55 грн., та витрати ліквідатора у сумі 48,00 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізінг Аваль» (пр.Степана Бандери, 9, корпус 6, оф. 6-201, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 34480657) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 39525,50 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 39388,61 грн., та витрати ліквідатора у сумі 136,89 грн. у справі №922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 469056,97 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 467432,46 грн., та витрати ліквідатора у сумі 1624,51 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Сервіс» (вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 34954579) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 2467,06 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 2458,52 грн., та витрати ліквідатора у сумі 8,54 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир».

12.09.2024 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг» через систему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.09.2024 в якій просили ухвалу суду скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізінг Аваль» на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича 39525,50 грн, у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 39 388.61 грн та витрати ліквідатора у сумі 136,89 грн у справі про банкрутство № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир» та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог. Вважає, що ухвала в цій частині, прийнята без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що судом першої інстанції стягнуто основну грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого з особи, яка не є кредитором по справі, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 прийнято відмову ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» від кредиторських вимог до ПП «Володимир» та виключено із реєстру вимог кредиторів ПП «Володимир» вимоги «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» у розмірі 1281560,84 - четвертої черги, 67 469, 21 грн (пеня)

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 р. у справі №922/319/15 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Райффайзен Лізинг» на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.09.2024 р. у справі №922/319/15, встановлено учасникам справи строк до 14.10.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали оскарження з господарського суду Харківської області.

Крім того, не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Сервіс» м. Харків звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області по справі №922/319/15 від 02.09.2024. Вважає, що ухвала суду прийнята без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається, що судом першої інстанції стягнуто основну грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого з особи, яка не є кредитором у даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 р. апеляційну скаргу ТОВ "СТ Сервіс" , м.Харків , за вх. №2251 Х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від "02" вересня 2024 р. у справі №922/319/15 залишено без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024р. поновлено пропущений процесуальний строк ТОВ "СТ Сервіс" , м.Харків на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 р. у справі №922/319/15, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СТ Сервіс" , м.Харків , за вх. №2251 Х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.09. 2024 р. у справі №922/319/15 , та розгляд скарг об`єднано в одне апеляційне провадження зі скаргою ТОВ "Райффайзен Лізинг", м.Київ, за вх. №2152 Х /1 , розгляд призначено на 18.11.2024р, встановлено учасникам справи строк до 15.11.2024 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.

Відповідно до частини 3 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого у статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.1024 від Шапілова Сергія Анатолійовича через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ « Райффайзен лізинг» в якому просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 р. апеляційну скаргу ТОВ "Райффайзен Лізинг" , м.Київ, за вх. №2152 Х /1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.09. 2024 призначено до розгляду на 18.11.2024 р.

08.11.2024 р. від Шапілова Сергія Анатолійовича через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «СТ Сервіс» в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.11.2024 р. приймав участь представник заявника апеляційної скарги ТОВ «Райффайзен Лізинг», який підтримав свої вимоги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 р. у судовому засідання оголошувалася перерва до 05.12.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 05.12.2024 р, приймав участь представник заявника апеляційної скарги.

Від арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Судовою колегією означене клопотання задоволено.

Інші учасники справи про банкрутство у судове засідання своїх представників не направили. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання судом не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.( ст.269 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційні скарги, відзиви на апеляційні скарги, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи убачаються такі обставини справи.

Приватне підприємство "Володимир", код 32943413, зареєстровано Харківською районною Державною адміністрацією Харківської області від 18.05.2004 року, за адресою: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Горького, будинок 136.

У відповідності до ч.3 ст. 105 ЦК України загальними зборами учасників було прийнято рішення про ліквідацію підприємства (рішення №3 від 17.09.2013 року), призначено ліквідаційну комісію, визначено порядок припинення боржника, встановлено строк для пред`явлення вимог кредиторів боржника - два місяці з дати публікації повідомлення про ліквідацію у спеціалізованому засобі масової інформації.

На виконання вимог ч.1 ст. 34 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ліквідаційною комісією передано державному реєстратору опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційних дій „Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи". Державним реєстратором внесено відповідні відомості про прийняття рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії в ЄДР.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 105 ЦК України, в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців №260 (25) від 19 вересня 2013 року було опубліковане повідомлення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та визначено двомісячний термін звернення кредиторів до ліквідаційної комісії.

Голова ліквідаційної комісії звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Володимир" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.01.2015 року прийнято заяву приватного підприємства "Володимир" про порушення справи про банкрутство до розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.2015 року порушено провадження по справі про банкрутство приватного підприємства " Володимир", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2015 р. у справі №922/319/15, зокрема, визнано Приватне підприємство "Володимир", код 32943413, зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області від 18.05.2004 р., за адресою: 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вулиця Горького, будинок 136 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2015 ліквідатором ПП "Володимир" призначено арбітражного керуючого Чабана Я.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.04.2017 задоволено заяву арбітражного керуючого Чабана Я.І. про дострокове припинення його повноважень як ліквідатора у справі; звільнено арбітражного керуючого Чабана Я.І. від виконання повноважень ліквідатора ПП "Володимир"; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шапілова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.04.2021 судом було призначено до розгляду заяву арбітражного керуючого С.А. Шапілова про припинення повноважень як ліквідатора по справі (вх. 9649 від 27.04.2021) та заяву арбітражного керуючого Бондаренка В.А. на участь у справі (вх. 9620 від 27.04.2021) на 11.05. 2021 р. Визначено арбітражному керуючому С.А. Шапілову надати пояснення щодо причин подання заяви про припинення повноважень ліквідатора; комітету кредиторів надати пояснення щодо заяви арбітражного керуючого С.А. Шапілова про припинення повноважень як ліквідатора по справі (вх. 9649 від 27.04.2021) та заяви арбітражного керуючого Бондаренка В.А. на участь у справі (вх. 9620 від 27.04.2021) та пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.06.2021 було задоволено заяву арбітражного керуючого С.А. Шапілова про припинення повноважень як ліквідатора по справі (вх. 9649 від 27.04.2021); відсторонено арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 324 від 01.03.2013) від виконання повноважень ліквідатора ПП "Володимир"; задоволено заяву арбітражного керуючого Бондаренка В.А. на участь у справі (вх. 9620 від 27.04.2021); призначено ліквідатором боржника Приватного підприємства «Володимир» (код ЄДРПОУ 32943413) арбітражного керуючого Бондаренка Василя Анатолійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 147 від 06.02.2013).

11.06.2021 до суду від Шапілова С.А. надійшла заява про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ПП «Володимир» (вх. 13786), в якій ліквідатор просив суд:

- затверджено витрати арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень ліквідатора ПП «Володимир» за період з 11.04.2017 по 07.06.2021 у розмірі 1817,94 грн.;

- стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 13857,55 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 13809,55 грн., та витрати ліквідатора у сумі 48,00 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізінг Аваль» (пр.Степана Бандери, 9, корпус 6, оф. 6-201, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 34480657) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 39525,50 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 39388,61 грн., та витрати ліквідатора у сумі 136,89 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 469056,97 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 467432,46 грн., та витрати ліквідатора у сумі 1624,51 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир»;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ Сервіс» (вул. Кашуби, 10, м. Харків, 61098, код ЄДРПОУ 34954579) на користь арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича (Свідоцтво арбітражного керуючого № 324 від 01.02.2013, адреса: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) 2467,06 грн., у тому числі суму основної грошової винагороди, яка становить 2458,52 грн., та витрати ліквідатора у сумі 8,54 грн. у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир».

19.05.2023 за вх. 12626 до Господарського суду Харківської області від ДПС надійшли заперечення на заяву арбітражного керуючого Шапілова С.А. про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ПП «Володимир», в яких кредитор зазначає, що відповідно до ч. 4статті 61 КУзПБ ліквідатор не менше як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів. Вказані звіти належним чином ліквідатором не подавались. Таким чином, такі дії ліквідатора свідчать про неналежне виконання обов`язків ліквідатора. Виплата грошової винагороди не повинна проводиться автоматично або примусово стягнута з кредиторів, оскільки лише кредитори можуть оцінити ефективність роботи арбітражного керуючого у процесі розпорядження майном, і якщо в них є зауваження до його роботи, то виходячи з цього, виплата арбітражному керуючому не здійснюється. Отже, виплата винагороди арбітражного керуючого повинна здійснюватися за умови схвалення такої виплати комітетом кредиторів. ГУ ДПС проаналізувавши заяву арбітражного керуючого Шапілова С.А. від 07.05.2021 року про затвердження звіту ліквідатора ПП «Володимир» про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат, заперечує щодо задоволення судом вказаного звіту з підстав не доведення ліквідатором вчинення будь-яких дій за період в якому ним нараховано собі грошову винагороду.

Арбітражним керуючим Шапіловим С.А. 30.08.2024 надано відповідь на заперечення Головного управління ДПС у Харківській області на заяву про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ПП «Володимир».

Як зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції Заява ліквідатора була задоволена у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення Заяви ліквідатора з огляду на нижче викладене.

Як убачається з матеріалів справи, провадження у справі № 922/319/15 було порушено в порядку, передбаченому статею 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якою встановлювалися певні особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, у тому числі відсутня вимога щодо проведення зборів кредиторів, обрання комітету кредиторів та відповідно не передбачена необхідність щомісячного звіту перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого.

З матеріалів справи також убачається, що у справі № 922/319/15 не було створено комітет кредиторів, і , як наслідок, жодного рішення комітетом кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося.

Судом першої інстанції було встановлено, що арбітражним керуючим виконувались обов`язки ліквідатора з 11.04.2017, тобто частково під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Арбітражним керуючим наведено розрахунок грошової винагороди відповідно до норм встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до 20 жовтня 2019 року, та частково, з 21 жовтня 2019 року до 07 червня 2021 року, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до приписів статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна ( майнових прав) боржника.(ч.5 ст.115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно до приписів частини 6 статті 115 Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Частина 1 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства ( в подальшому КУзПБ), який діє на час розгляду судом першої інстанції Заяви ліквідатора, також встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Частиною 2 статті 30 КУзПБ, зокрема, передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Кредиторами у справі № 922/319/15 про банкрутство ПП «Володимир» не було здійснено авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду.

Відповідно до приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова колегія при розгляді вище зазначених апеляційних скарг керується висновками щодо застосування норм права, які викладено у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011.

Так, Верховним Судом зроблено наступний висновок:

Під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав, зокрема цікавитися вжитими ліквідатором діями у ліквідаційній процедурі та заходами направленими на виявлення, розшук та повернення майна банкрута, ефективністю таких заходів та вчиняти, за наявності в нього необхідного обсягу прав та повноважень, дії направлені на визнання правочинів боржника недійсними, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, оскарження дій (бездіяльності) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі тощо. Саме від таких дій кредитора залежить досягнення основної мети його участі у справі про банкрутство - задоволення (погашення) його вимог.

Однією з передбачених КУзПБ форм дієвої участі кредиторів у справі про банкрутство є реалізація ними правомочностей на створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відповідно до частини п`ятої статті 30 цього Кодексу, відтак не створення такого фонду, за об`єктивної відсутності інших джерел відшкодування витрат арбітражного керуючого, зокрема зі сплати судового збору за заявами про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо може вплинути на ефективність здійснення ліквідаційної процедури, що матиме відповідні наслідки і для кредиторів боржника.

Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника - юридичної особи або від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.

За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.

Щодо сплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат, пов`язаних з виконанням повноважень у справі, Верховний Суд зазначив

Відповідно до частин першої, другої статті 30 КУзПБ арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 КУзПБ).

Уразі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абзац 7 частини другої статті 30 КУзПБ)

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18).

Водночас, Верховний Суд акцентує, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із приписів статей 12, 30 КУзПБ надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, подаючи на затвердження звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за підсумками ліквідаційної процедури, ліквідатор не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).

Таким чином, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.

Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі. Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.

Судова колегія зазначає, що кредитор, який приймає участь у справі про банкрутство, не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження може нести певні обов`язки, пов`язані з розглядом справи. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати.

Відносно заперечень апелянтів щодо відсутності рішення комітету кредиторів про затвердження звітів ліквідатора .

КУзПБ не містить вказівки про те, що відсутність доказів розгляду комітету кредиторів звітів арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат унеможливлює затвердження таких звітів судом у разі їх подання арбітражним керуючим для розгляду. Комітет кредиторів боржника лише визначає своїм рішенням розмір оплати послуг арбітражного керуючого з урахуванням того, що такий розмір повинен бути не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

При цьому, затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого покладається не на комітет кредиторів боржника, а саме на господарський суд, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутства.

Законом гарантовано арбітражному керуючому отримання основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутства за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень ліквідатора.

З огляду на наведене судова колегія відхиляє доводи апелянтів з цього приводу.

Судова колегія також зазначає, що кредитори, за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі подати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.

Будь-яких скарг на дії ліквідатора Шапілова Сергія Анатолійовича від кредиторів по справі не надходило та питання про його відсторонення від виконання обов`язків ліквідатора кредиторами ( у тому числі заявниками апеляційних скарг) не порушувалося.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату його послуг.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Частинами 1, 3, 4 та 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.5 ст.30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Як зазначалося вище, кредиторами у справі №922/319/15 фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Перевіривши проведений арбітражним керуючим Шапіловим С.А. розрахунок нарахування грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та її розподіл між кредиторами, судова колегія визнає його обґрунтованим.

При цьому, відмова кредиторів у схваленні звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди не впливає на визначення джерела оплати послуг арбітражного керуючого та не може свідчити про неналежне виконання ліквідатором своїх повноважень.

З огляду на вищевикладене, судова колегія також приходить до висновку, що сплата грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у даній справі слід покласти на кредиторів, дотримуючись принципу пропорційності.

Щодо твердження ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ» (заявника апеляційної скарги) про те, що судом першої інстанції стягнуто основну грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого з особи, яка не є кредитором по справі, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 прийнято відмову ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» від кредиторських вимог до ПП «Володимир» та виключено із реєстру вимог кредиторів ПП «ВОЛОДИМИР» вимоги «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» у розмірі 1281560,84 - четвертої черги, 67 469, 21 грн ( пеня) шостої черги, 1218 грн - першої черги.

Як убачається з матеріалів справи, Звіт ліквідатора ПП «Володимир» про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат із уточненнями ( вх. 13102 від 04.06.2021) надано до суду 04.06.2021.

Заява про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ПП «Володимир» ( вх.13786 від 11.06.2021 р.) надана до суду 11.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2021 прийнято відмову ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» від кредиторських вимог до ПП «Володимир» та виключено із реєстру вимог кредиторів ПП «ВОЛОДИМИР» вимоги «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» у розмірі 1281560,84 - четвертої черги, 67 469, 21 грн ( пеня) шостої черги, 1218 грн - першої черги.

Тобто, Заява ліквідатора про виплату грошової винагороди та Звіт ліквідатора були подана до суду до прийняття судом першої інстанції відмови ТОВ « «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» від кредиторських вимог до ПП «Володимир».

Таким чином, ТОВ «РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ» з 11.04.2017 р. по 07.06.2021р. (період за який арбітражний керуючий просить стягнути свою винагороду та витрати) був кредитором ПП «Володимир» з усіма правами, наданими кредиторам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та Кодексом України з процедур банкрутства. Відмова кредитора від кредиторських вимог ніякими чином не впливає на його попередній статус у справі про банкрутство.

Щодо твердження ТОВ «СТ Сервіс» ( заявник апеляційної скарги), про те, що судом першої інстанції стягнуто основну грошову винагороду та витрати арбітражного керуючого з особи, яка не є кредитором у даній справі, то зазначене спростовується матеріалами справи.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.10.2015 р. у справі №922/319/15 враховуючи , що вимоги ТОВ «СТ Сервіс» підтверджено належними та допустимим доказами та визнано ліквідатором, проте подані з пропущенням строку, встановленого частини 3 статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», судом визнано вимоги кредитора ТОВ «СТ Сервіс» у сумі 84 238,30 грн, як такі, що не є конкурсними та погашаються у шосту чергу в ліквідаційної процедурі.

Звіт ліквідатора ПП «Володимир» про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат із уточненнями ( вх. 13102 від 04.06.2021) надано до суду 04.06.2021, заява про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора ПП «Володимир» ( вх.13786 від 11.06.2021 р.) надана до суду 11.06.2021. Станом на час надання до суду звіту та заяви про виплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, ТОВ «СТ Сервіс» залишався кредитором ПП «Володимир».

Щодо інших аргументів учасників справи, судова колегія зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції залишається без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявників апеляційних скарг.

Керуючись ст. ст. 269,270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг" , м.Київ, за вх. №2152 Х/1, Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Сервіс" , м.Харків, за вх. №2251 Х /1 , на ухвалу господарського суду Харківської області від "02" вересня 2024 р. у справі №922/319/15 - залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від "02" вересня 2024 р. у справі №922/319/15 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.12.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян