Рішення

від 10.12.2024 по справі 902/896/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р.Cправа № 902/896/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І., за відсутності сторін

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", 03026, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31316718

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат", 21003, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Лютневої революції, будинок 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 13326217

про стягнення 4 882,58 гривень

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 20.08.2024 надійшла позовна заява №б/н від 20.08.2024 (вх. № 932/24 від 20.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" про стягнення 4 882,58 гривень заборгованості за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 105493 від 04.03.2016.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 26.08.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 20.08.2024 (вх. № 932/24 від 20.08.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2024 на електронну адресу суду та 03.09.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшли заяви про виправлення/усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" № 3861-24к від 30.08.2024 (вх. № 01-34/8554/24 від 02.09.2024) про виправлення недоліків у справі № 902/896/24 повернено заявнику без розгляду.

Ухвалою від 23.09.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/896/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.10.2024 року о 10:30.

Ухвалою від 22.10.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи №902/896/24 по суті на 12.11.2024 о 10:30 год.

За наслідком судового засідання 12.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/896/24 по суті до 10:30 26.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.11.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів № б/н від 20.11.2024 (вх. № 01-34/11471/24 від 21.11.2024).

Ухвалою від 26.11.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи №902/896/24 по суті на 10.12.24 о 14:45 год.

05.12.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 05.12.2024 (вх. № 01-34/12023/24 від 05.12.2024) у якому останній зазначив, що позивачем позовні вимоги підтримуються у повному обсязі та клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.

На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені ухвалою суду від 26.11.2024 про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа (ухвали від 26.11.2024) до електронного кабінету позивача у системі ЄСІТС та трекінг поштового відправлення № 0610212995765.

Судом також здійснено повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про судове засіданні у справі № 902/896/24, в якій відповідачем є ТОВ "Сармат".

Положеннями частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Згідно частини 4 статті 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Судом врахована заява позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У заяві про розгляд справи за відсутності представника позивача останнім зазначено про підтримання ним позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" про стягнення 4 882,58 гривень заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 04.03.2016 року між ТОВ "Нова Пошта" та ТОВ "Сармат" було укладено договір № 105493 про надання послуг з організації перевезення відправлень.

Позивач зазначив, що у жовтні-листопаді 2017 року ТОВ "Нова Пошта" надало боржнику послуги з перевезення вантажу згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/20-025500 від 31.10.2017 року на суму 5045,80 гривень та №НП/20-027991 від 20.11.2017 року на суму 727,75 гривень.

З огляду на несплату відповідачем станом на 20.08.2024 року 4 882,58 гривень заборгованості позивач звернувся із цим позовом до суду про стягнення боргу у примусовому порядку.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв, у зв`язку з чим розгляд справи здійснено за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

04 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (далі - позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сармат" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 105493 (далі - договір) (т. 1 а.с. 4-6).

За умовами пунктів 1.1.-1.6. розділу 1 договору «Визначення термінів» експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», що здійснює організацію перевезення відправлень та надає комплекс інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлень. Замовник - відправник або одержувач відправлення, який уклав з експедитором договір. Відправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка передає відправлення експедитору для падання послуг з організації перевезення відправлень. Одержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка приймає відправлення. Відправлення - вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається відправником експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень. Замовлення - повідомлення, що подає замовник експедитору засобами електронного або телефонного зв`язку.

Відповідно до пункту 2.1. договору експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктами 2.2.-2.4 договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими експедитором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.

Відповідно до пункту 2.5. договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

За умовами пункту 2.6. договору шляхом підписання цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua, і зобов`язується їх виконувати.

Згідно з пунктом 5.1. договору загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку - фактури.

Відповідно до пункту 5.2. експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.

Пунктом 5.3. договору визначено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах. Після закінчення строку дії договору його умови залишаються дійсними щодо всіх відправлень, прийнятих експедитором для організації їх транспортування та остаточного розрахунку між сторонами згідно з цим договором.

31 жовтня 2017 року ТОВ «Нова пошта» на виконання умов договору було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/20-025500, відповідно до якого позивачем було виконано роботи (надано послуги), вартість яких складає 5045,80 гривень. Також позивачем було сформовано рахунок-фактуру № НП/20-025500 від 31.10.2017 на суму 5045,80 гривень (т. 1 а.с. 6 (зворотна сторона), 7 (зворотна сторона)).

20 листопада 2017 року ТОВ «Нова пошта» було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/20-027991, відповідно до якого позивачем було виконано роботи (надано послуги), вартість яких складає 727,75 грн. Також позивачем було сформовано рахунок-фактуру № НП/20-027991 від 20.11.2017 на суму 727,75 гривень.

Додатками до актів є специфікації, в яких відображено усі дати, маршрути, відправників, отримувачів, контакти, описи вантажів, вагу та суми вартості кожного перевезення (т. 1 а.с. 8 (зворотна сторона)-13).

Позивачем щодо надіслання актів та рахунків зазначено про втрату цих документів у зв`язку із подіями військової агресії росії проти України при терміновому вивезенні бухгалтерії товариства, розташованій у м. Полтаві; на підтвердження обізнаності ТОВ "Сармат" із вимогами ТОВ "Нова Пошта" про стягнення заборгованості згідно актів виконаних робіт №НП/20-025500 від 31.10.2017 року на суму 5045,80 грн., №НП/20-027991 від 20.11.2017 року на суму 727,75 грн. позивачем до матеріалів справи долучено заяву від 13.08.2018 року про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ТОВ "Сармат" згідно актів виконаних робіт НП/20-025500 від 31.10.2017 р. на суму 5054,80 грн.; НП/20-027991 від 20.11.2017 р. на суму 727,75 грн.; судовий наказ у справі №902/496/18 від 24.09.2018 року про стягнення з ТОВ "Сармат" заборгованості на користь ТОВ "Нова Пошта"; ухвалу Господарського суду Вінницької області від у справі №902/496/18 від 16.10.2018 року про повернення ТОВ "Сармат" заяви про скасування судового наказу; заяву ТОВ "Нова Пошта" від 29.10.2018 року до Державної виконавчої служби про звернення до виконання судового наказу щодо стягнення з ТОВ "Сармат" боргу; постанову державної виконавчої служби від 08.11.2018 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Сармат" заборгованості на користь ТОВ "Нова Пошта"; ухвалу Господарського суду Вінницької області від у справі №902/496/18 від 30.10.2018 року про скасування судового наказу щодо стягнення з ТОВ "Сармат" заборгованості на користь ТОВ "Нова Пошта"; постанову державної виконавчої служби від 26.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Сармат" заборгованості на користь ТОВ "Нова Пошта" (т. 1 а.с. 58-70).

При цьому, позивачем зауважено про те, що у заяві про скасування судового наказу ТОВ "Сармат" надало оцінку актам виконаних робіт НП/20-025500 від 31.10.2017 р. на суму 5054,80 грн., НП/20-027991 від 20.11.2017 р. на суму 727,75 грн., що свідчить про обізнаність відповідача із змістом таких документів.

Згідно складеного позивачем станом на 15.08.2024 акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед ТОВ "Нова Пошта" складає 4 882,58 гривень (т. 1 а.с. 13 (зворотна сторона)).

Доказів оплати відповідачем 4 882,58 гривень заборгованості матеріали справи не містять.

У зв`язку із не оплатою відповідачем наданих транспортно-експедиторських послуг, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 4 882,58 гривень заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача за договором про надання послуг з організації перевезення відправлень № 105493 від 04.03.2016 року 4 882,58 гривень заборгованості.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з виконанням умов вказаного договору, а саме надання позивачем послуг перевезення, їх прийняття та оплата відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (стаття 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Положеннями абзаців 2, 3 статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Положеннями частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як вже було зазначено положеннями пункту 5.1. договору визначено, що загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку - фактури.

Відповідно до пункту 5.2. експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником.

Пунктом 5.3. договору визначено, що замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом - акт) та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Судом установлено, що на виконання умов договору позивачем на замовлення відповідача надано транспортно-експедиторську послугу з перевезення вантажу за маршрутами зазначеними у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП/20-025500 від 31.10.2017 на суму 5045,80 гривень та № НП/20-027991 від 20.11.2017 на суму 727,75 гривень. До кожного із зазначених актів у якості додатку долучено специфікацію, у якій відображено конкретний перелік наданих послуг.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.

Про обізнаність відповідача із вказаними актами свідчить наявна у матеріалах справи копія ухвали Господарського суду Вінницької області від 30.10.2018 у справі № 902/496/18.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги належним чином не виконав, унаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Cудом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору та/або повернення отриманого товару.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із акту звірки взаєморозрахунків складеного ТОВ "Нова пошта" станом на 15.08.2024 з урахуванням здійснених відповідачем часткових розрахунків сума заборгованості ТОВ "Сармат" перед позивачем складає 4 882,58 гривень.

Доказів сплати заборгованості за надані послуги перевезення у розмірі 4 882,58 гривень матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги перевезення у сумі 4 882,58 гривень, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про надання послуг з організації перевезення відправлень № 105493 від 04.03.2016 року в частині повної та своєчасної оплати вартості перевезення, а тому ТОВ "Нова пошта" обґрунтовано звернулося з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 4 882,58 гривень, відтак позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 4 882,58 гривень.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 4 882,58 гривень заборгованості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було оплатити судовий збір виходячи із заявленої вимоги майнового характеру. Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем подано до господарського суду позовну заяву через систему "Електронний суд".

Враховуючи, що позовна заява подана в електронній формі, розмір судового збору за подання позовної заяви становить 2 422,40 гривень (3028,00 гривень х 0,8 = 2422,40 гривень).

При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 1556-5371-8051-2224 від 20.08.2024 сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 гривень, що на 605,60 гривень більше ніж встановлено законом ((3028,00 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 2422,40 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 605,60 гривень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 605,60 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення суми судового збору у розмірі 605,60 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сармат" (21003, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Лютневої революції, будинок 4А, ідентифікаційний код юридичної особи 13326217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31316718) 4 882,58 гривень (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві гривні, 58 копійок) заборгованості та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 грудня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, 21003, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Лютневої революції, будинок 4А.