Рішення

від 05.12.2024 по справі 902/646/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2024 р.Cправа № 902/646/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до: Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" (вул. Соборна, 85, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 397 602,49 грн за фактичне землекористування,

В С Т А Н О В И В :

Хмільницькою міською радою подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" про стягнення 397 602,49 грн за фактичне землекористування.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка Хмільницької міської територіальної громади кадастровий номер 0510900000:00:003:1650, що розташована за адресою: вул. Столярчука, 56, м. Хмільник, Вінницька область, за відсутності зареєстрованого у встановленому законодавством порядку відповідного речового права на неї.

Ухвалою суду від 17.06.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/646/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.08.2024 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою суду від 01.08.2024 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору та врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Однак учасники справи таким правом не скористалися.

Поряд з цим представником відповідача подано заяву про долучення до матеріалів справи ряду документів в копіях (вх. № 01-34/8888/24 від 10.09.2024), зокрема листів відповідача, адресованих позивачу, та договорів купівлі-продажу, за якими Відкрите акціонерне товариство "Гніванський кар`єр" відчужило квартири у будинку №56 по вул. Столярчука у м. Хмільник Вінницької області.

Позивачем також подано для долучення до матеріалів справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та витяг з ДЗК (вх. № 01-34/11405/24 від 19.11.2024).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 12.11.2024 о 10:30 год., про що 17.10.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим у судовому засіданні 12.11.2024 протокольною оголошено перерву до 12:00 год. 21.12.2024, а згодом за клопотанням представника позивача розгляд справи по суті відкладено на 05.12.2024.

На визначений час у судове засідання 05.12.2024 повідомлені належним чином учасники справи (шляхом доставки ухвали від 21.11.2024 до Електронних кабінетів ЄСІТС) не з`явилися.

Поряд з цим до судового засідання в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх. № 01-34/12019/24 від 05.12.2024).

Дослідивши вказане клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення як необґрунтованого, оскільки має місце повторна неявка представника позивача, а в силу п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Відкритим акціонерним товариством "Гніванський кар`єр" 15.07.2010 зареєстровано право приватної власності на житловий 124 квартирний будинок з добудовами загальною площею 8943,6 кв.м. за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, буд. 56. Підстава набуття права власності - рішення Господарського суду Вінницької області у справі №2/87-10 від 09.06.2010.

02.04.2012 за тією ж адресою зареєстровано право власності Відкритого акціонерного товариства "Гніванський кар`єр" на приміщення підвалу та вбудовано - прибудований магазин.

Як підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002856902024 від 19.11.2024, за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, буд. 56 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 площею 0,4689 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій договорів купівлі-продажу у період 2012 - 2019 р.р. Відкритим акціонерним товариством "Гніванський кар`єр" відчужено ряд квартир за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, буд. 56.

Згідно із витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 площею 0,4689 га, який сформовано Відділом № 7 Управління з надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 30.08.2023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 4167154,16 грн.

Рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 28.09.2023 року № 554 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, що стосується ВАТ "Гніванський кар`єр".

Листом від 02.10.2023 за № 2032/01-18 ВАТ "Гніванський кар`єр" було повідомлено про нарахування йому збитків в розмірі 397 602,49 грн за період з 01.12.2019 по 30.08.2023.

За відсутності реагування відповідача на такий лист, Хмільницькою міською радою направлено ВАТ "Гніванський кар`єр" відповідне повідомлення повторно (лист від 30.11.2023 №2495/01-19).

Листом №225 від 11.12.2023 ВАТ "Гніванський кар`єр" повідомило Виконавчий комітет Хмільницької міської ради, що більшість квартир у будинку 56 по вул. Столярчука у м. Хмільник належать іншим особам, належні ж відповідачу квартири становлять 1/3 від загальної кількості. Наведене спростовує висновок виконавчого комітету Хмільницької міської ради про безумовне користування відповідною земельною ділянкою саме ВАТ "Гніванський кар`єр".

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що не має можливості одноразовим платежем здійснити виплату грошових коштів в розмірі 397 602,49 грн.

Оскільки Відкритим акціонерним товариством "Гніванський кар`єр" у добровільному порядку не сплачено 397 602,49 грн за фактичне землекористування, Хмільницька міська рада звернулася із відповідним позовом до суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Як слідує зі змісту вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

В силу приписів частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою кадастровий номер 0510900000:00:003:1650. Поряд з цим сторонами не заперечується, що відповідач є власником лише частини квартир за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, буд. 56.

Отже, фактичними користувачами земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:003:1650, на якій розміщений будинок №56 по вул. Столярчука у м. Хмільник, є співвласники квартир у такому будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов`язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов`язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком.

Поряд з цим позивач у позовній заяві констатує, що станом на дату подачі позову ОСББ чи іншого об`єднання співвласників за відповідною адресою не зареєстровано.

Отже, нарахування Відкритому акціонерному товариству "Гніванський кар`єр" 397 602,49 грн за фактичне землекористування усією земельною ділянкою кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 є безпідставним, оскільки відповідач є лише співвласником будинку, тому його відповідальність обмежується пропорційно частки власності у такому будинку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

Про необхідність встановлення судом обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підтвердженої належними та допустимими доказами, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою вказано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.

В свою чергу, на підтвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивачем додано до матеріалів справи:

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 площею 0,4689 га, що становить 4167154,16 грн, який сформовано 30.08.2023;

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Хмільник, вул. Столярчука, 56, Вінницька область, що становить 1335,54 грн за 1 кв.м. земельної ділянки, який сформовано 08.11.2019; при цьому у витягу зазначено, що НГО є неточна, оскільки земельна ділянка відсутня в НКС.

Суд враховує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку, який сформовано 30.08.2023, не відображає у який саме період нормативна грошова оцінка в розмірі 4167154,16 грн була актуальною, оскільки нарахування відповідачу за фактичне землекористування здійснено за період з 01.12.2019 по 30.08.2023.

Згідно Акту про визначення розміру збитків від 30.08.2023, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Хмільницької міської ради від 28.09.2023 року № 554, нормативно-грошову оцінку в розмірі 4167154,16 грн враховано у розрахунку за 2023 рік. Водночас за період 2019 - 2021 років нарахування здійснено з урахуванням нормативно-грошової оцінки в розмірі 3294193,01 грн, а за 2022 рік - в розмірі 3623612,31 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Тобто належним доказом на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки є саме витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За відсутності у матеріалах справи витягів з технічної документації грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 за спірний період, заявлений до стягнення з відповідача розмір безпідставно збережених коштів не може вважатися обґрунтованим.

Більше того, за змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002856902024 від 19.11.2024, за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Столярчука, буд. 56 зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 0510900000:00:003:1650 площею 0,4689 га лише 18.02.2022. Тобто саме з цієї дати відповідна земельна ділянка стала об`єктом цивільних прав, що в свою чергу, вказує на безпідставність нарахування збитків за фактичне землекористування у період з 01.12.2019 до 18.02.2022.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та, відповідно, суми нарахування безпідставно збережених коштів. Крім того, позивачем не доведено і правових підстав нарахування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою до моменту її державної реєстрації та відповідного нарахування відповідачу за усю площу земельної ділянки, враховуючи, що Відкрите акціонерне товариство "Гніванський кар`єр" не є одноособовим власником розташованого на земельній ділянці будинку.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 5964,03 грн залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 5964,03 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 16 грудня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.