Рішення

від 16.12.2024 по справі 903/946/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2024 року Справа № 903/946/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/946/24 за позовом Фізичної особи-підприємця Кортоус Василя Миколайовича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 54000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 Фізична особа-підприємеця Кортоус Василь Миколайович надіслав на адресу суду позовну заяву до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 54000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання топографо-геодезичних вишукувань №387/1 від 07.11.2022.

Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду доставлена до електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 11.11.2024 о 22:07 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подання відзиву - до 26.11.2024.

25.11.2024 відповідач надіслав на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки до 31.12.2022 ФОП Кортоус В.М., взяті на себе обов`язки по проведенню топографо-геодезичних вишукувань виконані не були. Відповідно, будь-якого обов`язку по Договору № 387/1 від 07.11.2022 у Замовника не виникло. Отже, 31.12.2022 року Договір № 387/1 від 07.11.2022 як не виконаний припинив свою дію. Як на підтвердження факту виконання робіт за Договором №387/1 від 07.11.2022, позивачем додано копію Акту здачі-приймання робіт, а саме: «виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки орієнтовною площею 40 га, розташованої на території Ковельського району Волинської області». Територія Ковельського району знаходиться по-за межами території діяльності філії «Ківерцівське лісове господарство». Дата та підстави підписання вказаного Акту не відомі.

Щодо договору № 387/2 на розроблення науково-технічної продукції вказав, що як на підтвердження факту виконання робіт за Договором №387/2 від 07.11.2022, позивачем додано копію Акту здачі-приймання робіт, а саме: «Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га для ведення лісового господарства ДП «Ківерцівське лісове господарство» (Тростянецьке лісництво) на території Ківерцівської міської територіальної громади Луцького району Волинської області (за межами населених пунктів)». Дата та підстави підписання Акту не відомі. Відповідно до п.4.3. Договору №387/2 від 07.11.2022 року: «Замовник здійснює оплату за виконання топографо-геодезичних вишукувань», а не за «Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га для ведення лісового господарства ДП «Ківерцівське лісове господарство» (Тростянецьке лісництво) на території Ківерцівської міської територіальної громади Луцького району Волинської області (за межами населених пунктів)». Всі договірні правовідносини між державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі директора філії «Ківерцівське лісове господарство» (Замовник) та ФОП Кортоус В.М. (Виконавець) 07.04.2023 припинили свою дію.

Документальне підтвердження про виконання ФОП Кортоус В.М. в період з 07.11.2022 по 07.04.2023 тих робіт (послуг) замовником яких виступало Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» чи Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» відсутні.

Вказує, що жодного рахунку-фактури починаючи з 07.11.2022 і по сьогодні ФОП Кортоус В.М. ні Державному підприємству «Ківерцівське лісове господарство», ні Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» за виконані роботи виставлено не було.

Вважає, що в даній справі, при спільному позивачу та відповідачу, кожна із заявлених вимог є основною, їх задоволення не залежить від іншої, стосується різних договорів на виконання різних робіт. Заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та доказами, що підтверджують ці вимоги.

04.12.2024 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що доводи, які викладені у відзиві є безпідставними та не відповідають вимогам законодавства.

Відповідач отримав відповідь на відзив 06.12.2024, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" № 4300400028425.

Отже, строк для подачі заперечення на відповідь позивача на відзив до 09.12.2024.

Заперечення на відповідь позивача на адресу суду не надходили.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2022 між Державним підприємством «Ківерцівське лісове господарство» (далі - ДП «Ківерцівське лісове господарство», відповідач) в особі голови комісії з припинення - Ярмолюка Анатолія Володимировича, з одного боку, та фізичною особою-підприємцем Кортоус Василем Миколайовичем (далі - ФОП, позивач, виконавець), що проводить роботи на підставі кваліфікаційного сертифіката №013844 від 05.01.2018 року і являється платником єдиного податку III групи, з іншої сторони, укладено Договори від 07.11.2022 року № 387/1 та №387/2 (далі - Договори).

Згідно з п. 2.3.1 Договорів № 387/1 та №387/2 Виконавець зобов`язується виконати Замовникові роботи своєчасно та відповідно до вихідних даних, а Замовник згідно з п. 2.1.3 сплатити Виконавцю встановлену вартість робіт, а саме мова йде про виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки орієнтовною площею 40 га, розташованої на території Ківерцівської ОТГ Луцького району Волинської області та роботи із землеустрою, зокрема розробка Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га ДП «Ківерцівське лісове господарство» на території Ківерцівської ОТГ Луцького району (колишньої Озерської сільської ради Ківерцівського району) Волинської області (за межами населених пунктів).

У п. 4.1 Договору від 07.11.2024 №387/1 зазначено, що загальна вартість робіт за цим Договором становить 18000 грн без ПДВ, у п. 4.1 Договору від 07.11.2024 р. №387/2 зазначено, що загальна вартість робіт за цим Договором становить 36000 грн без ПДВ.

Оплата проводиться на протязі 5 банківських днів після підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт (п. 4.3 Договорів).

Розрахунок за Договорами здійснюються згідно актів виконаних робіт в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 4.4. Договорів).

Сторони підписали протоколи погодження договірної ціни, яка становить 18000,00 грн. (додаток №1 до Договору від 07.11.2022 №387/1) та 36000,00 грн (додаток №1 до Договору від 07.11.2022 №387/2).

Строк виконання робіт по договору від 07.11.2022 року №387/1 та по договору від 07.11.2022 року №387/2 складає 3 (три) місяці (п. 3.2 Договорів).

Таким чином, кінцевий термін виконання робіт по договору від 07.11.2022 року №387/1 становить 06.02.2023.

Відповідно до п. 3.2 договору від 07.11.2022 року №387/2 строк виконання робіт складає 3 місяці з дня отримання від Замовника повного пакету документів вихідних даних, за виключенням часу, який необхідний для виконання вимог, передбачених пунктом 2.1.1. цього Договору, а також з врахуванням п. 2.4.3. цього Договору, якщо Виконавець буде вважати це за необхідне.

Таким чином, до виконання робіт по договору від 07.11.2022 №387/2 можна було приступити після виконаної топографо-геодезичної зйомки по договору від 07.11.2022 №387/1. Тому у договорі №387/2 від 07.11.2022 р у п. 7.1. й зазначено термін дії договору до 07.04.2023 року.

Позивач зазначає, що у договорі №387/1 від 07.11.2022 у п. 7.1. допущено технічну описку в частинні проставлення дати, а саме: замість 07.02.2023 помилково зазначено дату: 31.12.2022. Так як строк виконання робіт згідно п.3.2 договору 387/1 від 07.11.2022 року становить 3 місяці, то відповідно термін дії договору до 07.02.2023.

Зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору (п. 7.2 Договорів).

Разом з тим, на підставі п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №962 «Про припинення державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» та затвердження складу комісії», наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №69 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство».

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія діє від імені ДСГП «Ліси України» та в його інтересах. Адресу та реквізити сторін в договорі викладено у відповідній редакції.

09.01.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі директора філії «Ківерцівське лісове господарство» - Ярмолюка Анатолія Володимировича, що діє на підставі Положення про філію «Ківерцівське лісове господарство» та Довіреності, виданої 21.12.2022 року, з однієї сторони, та фізичної особи-підприємця Кортоуса В.М. підписано додаткову угоду №01 до договору на виконання топографо-геодезичних вишукувань №387/1 від 07.11.2022 року та додаткову угоду № 01 до договору №387/1 від 07.11.2022 року. Цими угодами внесено зміни в преамбулу Договору на місцезнаходження та банківські реквізити сторін.

На виконання умов Договору №387/1 від 07.11.2022 проведено топографо-геодезичні вишукування земельної ділянки орієнтовною площею 40 га, розташованої на території Ківерцівської ОТГ, які виконані з метою складання документації із землеустрою згідно з п.1 абз. 1 статті 1 Закону України «Про землеустрій», а також є необхідною умовою та першочерговим етапом для оформлення прав власності (користування) на земельну ділянку, на загальну суму: 18 000 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ., що підтверджено Актом приймання-передачі робіт.

На виконання умов Договору №387/2 від 07.11.2022 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га для ведення лісового господарства ДП «Ківерцівське лісове господарство» (Тростянецьке лісництво) на території Ківерцівської міської територіальної громади Луцького району Волинської області на загальну суму: 36 000 грн. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ., що підтверджено Актом приймання-передачі робіт. Вищезазначена документація із землеустрою затверджена розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №71 від 24 лютого 2023.

Матеріали проведених топографо-геодезичних робіт відповідно до договору №387/1 від 07.11.2022 містяться у складі документації із землеустрою, виготовленої відповідно до договору №387/2 від 07.11.2022 року. Цим звертаємо увагу суду, що дані види робіт, визначені окремо за договорами, є нерозривними, адже виконання топографо-геодезичні робіт є невід`ємною частиною розроблення документації із землеустрою згідно з ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

Позивач виконав свої зобов`язання відповідно до договору вчасно, що підтверджується також інформацією з витягу з Державного земельного кадастру щодо дати державної реєстрації земельної ділянки з 0721884800:03:000:1217 у Державному земельному кадастрі 12.01.2023 року і реалізованим правом постійного користування, зареєстрованим в Державному реєстрі прав 02.03.2023 року, номер запису про право - 49497462.

Разом з цим, відповідачем не було оплачено вартості отриманих послуг за проведення топографо-геодезичної зйомки та виготовлення документації із землеустрою в порядку та на умовах визначених у вищенаведених договорах.

Відповідно до умов Договору розрахунки за надані послуги здійснюються згідно актів виконаних робіт, оплата проводиться на протязі 5 банківських днів з дня підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Зважаючи на ви ще ви кладене, звертався до відповідача, або в 7 (семи) денний строк з моменту отримання даної вимоги погасити суму боргу за договором на розробку документації із землеустрою №387/1 від 07.11.2022 на суму 18 000 грн 00 коп. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.) та №387/2 від 07.11.2022 року на суму: 36 000 грн 00коп. (тридцять шість тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ.

Вимоги до відповідача стосовно заборгованості були надіслані на електронну адресу відповідача 20.08.2023 № 20/23 та 17.09.2024 №17/1/2024, 17.09.2024 року № 17/24, але оплата так і не відбулася та жодної відповіді не отримано.

Крім того, дані вимоги було надіслано саме до філії «Ківерцівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у зв`язку з тим, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №962 було розпочато припинення державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство», шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з підписаними Актами здачі-приймання робіт, виконаних за договорами від 07.11.2022 №387/1, від 07.11.2022 №387/2 виконані топографо-геодезичні роботи вчасно, а розроблена відповідна документація із землеустрою оформлена належним чином і прийнята Замовником (відповідачем) без зауважень.

Пунктом 4.3 договорів узгоджено, що оплата проводиться на протязі 05 банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт.

Станом на день звернення до суду розрахунок за надані послуги згідно із зазначеними вище договорами та Актами за договорами від 07.11.2022 №387/1, від 07.11.2022 №387/2 на загальну суму 54000 грн 00 коп. Замовником не здійснено.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст.204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст.629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

За визначенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд вважає твердження відповідача про те, що договори припинили свою дію 31.12.2022 як невиконаний, а додаткові угоди до нього укладені після їх закінчення і є новими договорами такими, що не підтверджені доказами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем".

Судом враховано відсутність будь-яких звернень замовника до виконавця з відмовою від договорів чи їх розірвання у зв`язку із закінчення строку їх дії.

Додаткові угоди до договору є дійсними, про інше суду не доведено.

Сторони договору підписували додаткові угоди до договорів відповідно до приписів ЦК України та ГК України, таким чином врегульовували свої правовідносин з метою належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Припинення строку договору не свідчить про припинення зобов`язань за договором, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, тому кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами для його виконання у договорі.

КГС ВС в постанові від 18.11.2019 №910/16750/18 зазначив, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

При вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою (постанова ВС КГС від 01.09.2023 № 906/386/21).

Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 04.06.2018 у справі № 908/3519/16, від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, від 26.06.2018 у справі № 902/1370/15, від 19.09.2018 у справі № 905/1090/17, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18).

Щодо зазначення в Акті здачі-приймання робіт, а саме: «виконання топографо-геодезичних вишукувань земельної ділянки орієнтовною площею 40 га, розташованої на території Ковельського району Волинської області», судом враховано наступне.

Згідно з підписаним Актом здачі-приймання робіт, виконаних за договором від 07.11.2022 №387/1 топографо-геодезичні роботи виконані вчасно і прийняті Замовником (відповідачем) без зауважень.

У Акті допущено механічну описку (мимовільна, випадкова) в частинні назви території розташування земельної ділянки, а саме: замість «Ківерцівської ОТГ Луцького району» помилково зазначено «Ковельського району».

Однак, незважаючи на описку керівництвом філії «Ківерцівське лісове господарство» підписано Акт здачі-приймання робіт і виконані топографо-геодезичні роботи прийнято без зауважень. Допущення механічної описки в договорі та Акті здачі-приймання робіт не є підставою для невиконання філії «Ківерцівське лісове господарство» своїх зобов`язань за договором, зокрема оплати відповідно п.2.1.3 Договору від 07.11.2022 року №387/1.

Відповідач стверджує, що в період з 07.11.2022 по 07.04.2023 відсутнє документальне підтвердження про виконання робіт ФОП Кортоус В.М. однак на виконання умов Договору №387/2 від 07.11.2022 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га для ведення лісового господарства ДП «Ківерцівське лісове господарство» (Тростянецьке лісництво) на території Ківерцівської міської територіальної громади Луцького району Волинської області.

Матеріали проведених топографо-геодезичних робіт відповідно до договору №387/1 від 07.11.2022 містяться у складі документації із землеустрою, виготовленої відповідно до договору №387/2 від 07.11.2022 року. Дані види робіт, визначені окремо за договорами, є нерозривними, адже виконання топографо-геодезичні робіт є невід`ємною частиною розроблення документації із землеустрою згідно з ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

З доводів позивача слідує, що вищезазначена документація із землеустрою передана філії «Ківерцівське лісове господарство», про що свідчить Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №71 від 24 лютого 2023 р., яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 39,6728 га для ведення лісового господарства ДП «Ківерцівське лісове господарство» (Тростянецьке лісництво) на території Ківерцівської міської територіальної громади Луцького району Волинської області. А вже 02.03.2023 р. в Державному реєстрі прав зареєстроване право постійного користування (номер запису про право - 49497462).

Щодо не виставлення рахунку-фактури Державному підприємству «Ківерцівське лісове господарство», ні Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» за виконані роботи, судом враховано наступне.

В договорах від 07.11.2022 року №387/1 та №387/2, додаткових угодах до них, а також в актах здачі-приймання робіт до договору зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, і номер розрахункового рахунку, для здійснення оплати отриманих відповідачем послуг, тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактури не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастання через це строку оплати наданих послуг тощо.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок- фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 №915/641/19.

Щодо об`єднання позовних вимог, судом враховано наступне.

Заявлені позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов`язані між собою підставами виникнення (договори з аналогічними умовами договору щодо предмету, порядку приймання-передачі, тощо) та поданими доказами (договори, додаткові угоди, що укладені в одні і ті самі дати з аналогічними умовами, акти приймання-передачі). Також заявлені вимоги об`єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача.

Позовні вимоги стосуються виконання робіт щодо оформлення права постійного користування однієї ж земельної ділянки в межах Ківерцівської ОТГ Луцького району Волинської області площею 39,6728 га (Тростянецьке лісництво). Топографо-геодезичні роботи, виконані по договору від 07.11.2022 року №387/1 є складовою науково-технічної документації, розробленої по договору від 07.11.2022 року №387/2.

Відповідно до статті 55 Закону «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Аналогічного висновку дійшов ВС КГС в постанові від 15.03.2021 №910/16077/20 (у цій справі фактичною підставою позовних вимог були 5 аналогічних договорів).

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 54000,00 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 3028,00 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Шота Руставелі, 9А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Ківерцівське лісове господарство" (вул.Бандери Степана,4, м.Ківерці, Луцький район, Волинська область, 45200, код ЄДРПОУ 45003195) на користь Фізичної особи-підприємця Кортоус Василя Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 54000,00 грн (п`ятдесят чотири тисячі гривень) заборгованості, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять всім гривень) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар