Рішення

від 10.12.2024 по справі 904/4354/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4354/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл.

про стягнення заборгованості у сумі 2 614 699,52 грн.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Прокопенко Д.О.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 2 000 000,00 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 01/280/24 від 27.02.2024, 49 185,45 грн. - річних, 114 791,97 грн. - інфляції грошових коштів та 450 722,10 грн. - пені.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01/280/24 від 27.02.2024 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

28.10.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає про те, що сума заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 01/280/24 у розмірі 2 000 000,00 грн. ТОВ "Техномайн Інжиніринг" визнається повністю і погашення її буде проведено після здійснення відповідних бюджетних фінансувань.

Посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України, вказує відповідач і про те, що нарахована сума пені є надмірно великою, окрім того, при здійсненні її розрахунку не було враховано майновий стан його підприємства та важливість зобов`язань, які останній виконує перед державою. Так, на підтвердження свого майнового стану ТОВ "Техномайн Інжиніринг" до відзиву на позовну заяву додано банківську виписку з рахунку, звіт щодо нарахування та сплати ЄСВ, довідку про розмір щомісячної заробітної плати.

Містить відзив на позовну заяву і посилання на судову практику, зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій остання дійшла висновку про те, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене вище, відповідач звертає увагу суду на те, що нараховані позивачем суми пені, інфляційних збільшень та річних дорівнює 614 699,52 грн., що складає майже 30,73% від суми заборгованості, що, в свою чергу, являється непомірно великим збільшенням, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні частини позовних вимог або зменшити пред`явлені до стягнення суми пені, інфляції грошових коштів та річних.

29.10.2024 від позивача через систему "Електронний суд" до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує про те, що нараховані суми пені, річних та інфляції грошових коштів не є надмірно великими з урахуванням суми основної заборгованості, яка утворилася, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за поставлений товар.

Зазначає ТОВ "Метал Холдінг Трейд" і про те, що у даному випадку предметом спору у справі є саме стягнення заборгованості за поставлений товар, а не штрафних санкцій за порушення зобов`язання з оплати, а отже, посилання на неможливість виконання замовником своїх грошових зобов`язань внаслідок відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, не звільняє останнього від обов`язку оплатити отриманий від позивача товар.

Звертає увагу позивач і на те, що наявність дебіторської заборгованості завдає економічної шкоди підприємству-кредитору гроші втрачають свою купівельну спроможність внаслідок інфляції, зростають збитки від втрачених можливостей, підприємство виплачує банку відсоток за кредит, пов`язаний із нестачею власних оборотних коштів.

Ухвалою від 08.10.2024 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4354/24, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.10.2024.

Ухвалою від 29.10.2024 господарським судом за клопотанням відповідача відкладено підготовче засідання до 20.11.2024.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 Господарського процесуального України, у зв`язку з чим господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 10.12.2024, про що постановлено ухвалу від 20.11.2024.

28.10.2024 до суду від позивача надійша заява про розгляд справи без участі представника останнього.

27.11.2024 через систему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС, яка задоволена господарським судом, про що постановлено ухвалу від 28.11.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

10.12.2024 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 01/280/24 від 27.02.2024 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

27.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (далі - Постачальник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (далі - Покупець, відповідач у даній справі) укладено договір поставки № 01/280/24 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4 - 1.6 зазначеного вище договору постачальник зобов`язався продати та передати у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в рахунках-фактурах та/або специфікаціях та видаткових накладних постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору.

В рамках дії цього договору постачальник може надавати покупцю додаткові послуги з перевезення товару, нарізання товару тощо, про що зазначається в рахунку-фактурі/специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору.

Всі поставки товару, здійснені в період дії цього договору, за рахунками, специфікаціями, видатковими накладними, або іншими документами, що не містять посилання на договір, вважаються здійсненими за цим договором.

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, на кожну партію товару, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України, і є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1 - 2.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями, на умовах самостійного вивезення (склад постачальника, за адресою: 03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. № 4), якщо інші умови поставки не вказані в рахунку-фактурі/специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару.

Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару постачальником покупцю.

Згідно з пунктом 3.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти в пункті поставки товар (п. 2.1 договору), погоджений для поставки товар протягом 3-х робочих днів після зарахування на поточний рахунок постачальника коштів від покупця, сплачених відповідно до рахунку-фактури за погоджену до поставки партію товару, якщо інше не встановлено в специфікації. Якщо покупець порушив встановлені цим пунктом строки постачальник має право виставити рахунок за зберігання товару.

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.4 договору загальна його сума складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних до цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках-фактурах/специфікаціях на кожну окрему партію товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару протягом двох робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на погоджену сторонами партію товару, якщо інші умови оплати не вказані в специфікації або в інших додатках до цього договору.

У разі, якщо покупець здійснив оплату рахунку-фактури після спливу зазначеного в даному договорі строку, постачальник має право за власним розсудом або повернути таку оплату покупцеві або прийняти її в якості оплати такого рахунку-фактури.

У випадку, якщо вартість фактично поставленого (відвантаженого) товару перевищує суму, вказану в рахунку-фактурі постачальника, або оплачену покупцем, то покупець зобов`язується оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром протягом трьох банківських днів з моменту поставки.

У випадку, якщо вартість фактично поставленого (відвантаженого) товару менша за суму, вказану в рахунку-фактурі постачальника та оплачену покупцем, постачальник має право зарахувати її у рахунок майбутніх платежів за даним договором або зарахувати їх в рахунок погашення наявної дебіторської заборгованості покупця перед постачальником.

Повернення надмірно сплачених покупцем грошових коштів здійснюється постачальником протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги покупця.

Пунктом 8.1 договору визначено, що останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє по 31.12.2024, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

У матеріалах справи міститься підписана та скріплена печатками сторін специфікація № Ц-000021628 від 01.03.2024, в якій останніми узгоджено до поставки товар - арматуру 32 міра (код УКТВЕД 7214) в кількості 66 т, за ціною 25 625 грн/од., на суму 1 691 250 грн.; арматуру 28 міра (код УКТВЕД 7214) в кількості 22 т, за ціною 25 625 грн/од., на суму 563 750 грн., загальна сума доставки 16 666,68 грн. Всього за вказаною специфікацією 2 726 000,02 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 2 специфікації поставка товару здійснюється на умовах EXW, склад постачальника - вул. Лугова, 9, м. Київ, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Покупець сплачує вартість товару протягом 15 робочих днів з дати поставки товару (пункт 3 специфікації).

Строк поставки вказаного в даній специфікації товару - протягом 3 календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін даної специфікації (пункт 4).

Згідно з пунктом 5 специфікації товар вважається поставленим постачальником і прийнятом покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач у лютому-березні 2024 поставив відповідачеві товар на загальну суму 6 827 037,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № У-000001017 від 29.02.2024 на суму 678 732,50 грн., № У-000001018 від 29.02.2024 на суму 671 352,50 грн., № У-000001036 від 29.02.2024 на суму 693 800,00 грн., № У-000001037 від 29.02.2024 на суму 679 962,50 грн., № Ц-000008221 від 11.03.2024 на суму 693 000,00 грн., № Ц-000008224 від 11.03.2024 на суму 691 740,00 грн., № Ц-000008226 від 12.03.2024 на суму 670 320,00 грн., № Ц-000008228 від 11.03.2024 на суму 693 787,50 грн., № Ц-000008231 від 12.03.2024 на суму 696 465,00 грн., № Ц-000008234 від 12.03.2024 на суму 657 877,50 грн. та відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (а.с. 17-39).

Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств останніх без зауважень та заперечень.

Відповідачем здійснено частково розрахунки за отриманий товар за спірним договором в сумі 4 827 037,50 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 793 від 12.03.2024 на суму 1 000 000,00 грн., № 874 від 19.03.2024 на суму 250 000,00 грн., № 909 від 26.03.2024 на суму 200 000,00 грн., № 1066 від 19.04.2024 на суму 200 000,00 грн., № 1140 від 10.05.2024 на суму 526 152,50 грн., № 1139 від 10.05.2024 на суму 1 073 847,50 грн., № 1385 від 03.06.2024 на суму 600 000,00 грн., № 1451 від 07.06.2024 на суму 200 000,00 грн., № 1659 від 03.07.2024 на суму 500 000,00 грн., № 1161 від 20.07.2024 на суму 100 000,00 грн., № 1883 від 05.08.2024 на суму 177 037,50 грн. (а.с. 40-50).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором поставки № 01/280/24 від 27.02.2024 складає суму 2 000 000,00 грн.

У матеріалах справи також міститься підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств останніх акт взаємних розрахунків (за період 01.01.2024-04.09.2024) № 4042 від 04.09.2024, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 2 000 000,00 грн. (а.с. 51).

Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Метал Холдінг Трейд" вказує про те, що заборгованість за спірним договором в сумі 2 000 000,00 грн. відповідачем не погашена, що й стало причиною виникнення спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже було зазначено вище, при укладенні спірного договору, у пункті 4.3 сторони встановили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару протягом двох робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на погоджену сторонами партію товару, якщо інші умови оплати не вказані в специфікації або в інших додатках до цього договору.

Крім того, відповідно до пункту 3 специфікації № Ц-000021628 від 01.03.2024 покупець сплачує вартість товару протягом 15 робочих днів з дати поставки товару (пункт 3 специфікації).

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар на суму 2 000 000,00 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач заявив до стягнення з відповідача річні у розмірі 49 185,45 грн. за загальний період прострочення з 12.03.2024 по 03.09.2024 та інфляцію грошових коштів у розмірі 114 791,97 грн. за загальний період прострочення з березня 2024 по липень 2024.

Відповідачем контррозрахунку річних та інфляції грошових коштів до суду не надано.

Розрахунки річних та інфляції здійснено позивачем відповідно до умов договору та діючого законодавства, у зв`язку з чим зазначені в розрахунках суми підлягають до примусового стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляді обов`язку сплатити неустойку.

За порушення строків оплати товару сторонами у пункті 5.3 спірного договору встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов`язання, від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день такого прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком останнім заявлено до стягнення пеню за загальний період прострочення з 12.03.2024 по 03.09.2024 в сумі 450 722,10 грн.

Відповідачем контррозрахунку пред`явленої до стягнення суми пені до суду не надано.

Розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до умов договору та діючого законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих сум пені, інфляції грошових коштів та річних господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленї до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення статті 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Під час розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру пені господарський суд приймає до уваги наступні обставини:

- як вбачється із наданого позивачем розрахунку пред`явленої до стягнення пені, прострочення виконання зобов`язання за спірним договором щодо оплати за поставлений товар тривало незначний проміжок часу;

- вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язання та ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме, здійснення часткових розрахунків за отриманий товар за спірним договором в загальній сумі 4 827 037,50 грн.;

- наслідки порушення зобов`язання (зокрема, доказів, які б свідчили про те, що прострочення виконання зобов`язання завдало позивачеві збитків, до матеріалів справи не надано).

З урахуванням викладеного у сукупності, беручи до уваги незначність прострочення виконання зобов`язання, здійснення відповідачем часткових розрахунків за спірним договором, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що прострочення виконання зобов`язання завдало позивачеві збитків; враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо можливості зменшення розміру пені на 50%.

Відтак, сума пені, що підлягає до стягнення, становить 225 361,05 грн.

При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує можливі негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Стосовно зменшення інфляції грошових коштів та річних господарський суд зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право застосовувати положення статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Також господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

До того ж, слід зазначити про те, що, як вже було зазначено вище, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав основну суму заборгованості за спірним договором в сумі 2 000 000,00 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відзив на позовну заяву підписано генеральним директором ТОВ "Техномайн Інжиніринг" Нагорним П.О.

З огляду на викладене, господарським судом приймається часткове визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, яка узгоджується з частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відповідачем зазначено про часткове визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачеві з Державного бюджету України 50% судового збору за визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 15 000,00 грн.

Розподіл іншої частини сплаченої суми судового збору здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномайн Інжиніринг" (50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Глазового Павла, буд. 15б, код ЄДРПОУ 37065299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. № 4, код ЄДРПОУ 37412768) 2 000 000 грн. - основного боргу, 49 185,45 грн. - річних, 114 791,97 грн. - інфляції грошових коштів, 225 361,05 грн. - пені та 24 220,49 грн. - судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 2 413 558,96 грн.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. № 4, код ЄДРПОУ 37412768) із Державного бюджету України судовий збір в розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 копійок), перерахований відповідно до платіжної інструкції № 14452309 від 23.09.2024 на суму 39 220,49 грн., яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.2024.

Суддя І.Ф. Мельниченко