Ухвала

від 16.12.2024 по справі 904/8679/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

16.12.2024м. ДніпроСправа № 904/8679/17

Суддя Ніколенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама-Д", м. Дніпро

про включення вимог до ліквідаційного балансу

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Конопліцький І.В., дов. № 14-289 від 12.12.2023

від відповідача: не з`явився

від ДВС: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама-Д" про включення вимог до ліквідаційного балансу.

Рішенням суду від 15.11.2017 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама-Д" визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у розмірі 319 238,86 грн. з яких: 253 831,03 грн. основний борг, 35705,11 грн. пеня, 4 258,01 грн. 3% річних та 25 444,71 грн. інфляційні втрати та включити зазначені вимоги до ліквідаційного балансу.

На виконання вищевказаного рішення суду, 01.12.2017 було видано накази.

На адресу суду, 28.11.2024 від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни. Скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни під час примусового виконання рішення суду № 904/8679/17 у виконавчому провадженні ВП № 75612645;

- скасувати постанову від 26.11.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання у виконавчому провадженні ВП № 75612645 згідно п. 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлію Сергіївну або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, усунути допущене порушення (поновити порушене право) Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 75612645 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» в ході примусовому виконанні рішення суду №904/8679/17.

Скарга мотивована тим, що під час виконавчого провадження ВП № 75612645 державний виконавець не дотримався порядку виконання судового рішення немайнового характеру, встановленого ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження", та не здійснив жодного заходу примусового виконання рішення, передбаченого таким порядком.

Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2024.

Представник боржника та державний виконавець в судове засідання не з`явились, про день, час, місце розгляду скарги повідомлялись господарським судом належним чином, додаткових документів не надали, що підтверджується матеріалами справи.

Положеннями ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було пред`явлено до виконання до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2017 у справі № 904/8679/17 (ВП № 75612645).

Державним виконавцем Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлією Сергіївною, 26.11.2024 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено частиною першою статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції та інших осіб; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункти 5, 6, 15, 16 та 22 частини третьої цієї статті).

Відповідно до пункту частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Слід звернути увагу на те, що судове рішення про зобов`язання ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги кредитора та включити зазначені вимоги до ліквідаційного балансу є рішенням немайнового характеру.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин першої, другої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (підпункт 8.2 постанови Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №924/315/17).

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі (абзац третій частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження"). Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому, накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №607/2547/20.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду. Вирішуючи питання про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усіх передбачених законом заходів у межах встановлених повноважень.

Однак, державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлією Сергіївною під час здійснення примусового виконання наказу від 08.12.2017 у справі № 904/8679/17:

- не вчинено виконавчих дій, передбачених частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо вчинення виконавчих дій та прийняття рішень шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- не встановлено обставин, за яких наказ від 08.12.2017 у справі № 904/8679/17 не може бути виконаний без участі боржника;

- порушено вимоги частини другої статті 18, статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та не здійснено заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а саме положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено перевіряти виконання рішення боржником, встановлювати факт його невиконання без поважних причин, та лише після повторної перевірки виконання рішення боржником приймати рішення відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 75612645, що являється порушенням положень частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2024 року у cправі № 904/735/20 під час розгляду аналогічних правовідносин.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У справі "Глоба проти України" (заява №15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, § 84).

Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (постанова Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №19/5009/1481/11).

Установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів (правові висновки Верховного Суду у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17).

За таких обставин, скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни під час примусового виконання рішення суду № 904/8679/17 у виконавчому провадженні ВП № 75612645.

Скасувати постанову від 26.11.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання у виконавчому провадженні ВП № 75612645 згідно п. 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Зобов`язати державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дрозд Юлію Сергіївну або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, усунути допущене порушення (поновити порушене право) Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 75612645 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження» в ході примусовому виконанні рішення суду №904/8679/17.

Ухвала набирає законної сили 16.12.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 16.12.2024.

Суддя М.О. Ніколенко