Рішення

від 16.12.2024 по справі 904/4249/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4249/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № ВПАТ-018-АПК від 10.04.2024 у загальному розмірі 71 337,98 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" (далі - відповідач) заборгованості за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом № ВПАТ-018-АПК від 10.04.2024 у загальному розмірі 71 337,98 грн, яка складається з наступних сум: основний борг у розмірі 67 100,00 грн, пеня у розмірі 1 064,15 грн, 3% річних у розмірі 872,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 301,58 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду від 01.10.2024 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати позовну заяву підписану уповноваженою особою.

03.10.2024 від Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 07.10.2024 була доставлена в кабінет ЕС 07.10.2024 о 16:34 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного лист (арк.с.37).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.10.2024 є такою, що отримана позивачем 07.10.2024, оскільки її було отримано у робочий час.

Отже, відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Станом на час винесення рішення по справі відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від відповідача до канцелярії суду не надходило.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи достатність наявних у справі доказів, згідно із ст.165 ГПК України, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст. 178 вказаного нормативно-правового акту.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом від 10.04.2024 № ВПАТ-018-АПК щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги з перевезення вантажів згідно перелічених в позовній заяві актів надання послуг у встановлений договором строк.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА" (далі - Позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір № ВПАТ-018-АПК на внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Перевізник зобов`язується протягом усього строку дії цього Договору за завданнями Замовника, в обумовлені Сторонами строки приймати довірений йому Замовником вантаж, доставляти цей вантаж власним автомобільним транспортом до пункту призначення та видавати його визначеній Замовником особі, яка має праві на одержання такого вантажу, а Замовник зобов`язується оплачувати належним чином надані Перевізником послуги.

Згідно до п. 2.1. Договору Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмової або усної заявки Замовника, якій зазначається вся необхідна для виконання умов цього Договору інформація.

Заявка на перевезення вантажів подається Замовником не менше, ніж за одну добу до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. У разі термінового перевезення вантажів за згодою Сторін Замовник подає, а Перевізник приймає до виконання заявку в той самий день, але не менше, ніж за одну годину до моменту подання автомобіля до пункту завантаження. Перевізник протягом однієї години з моменту отримання заявки від Замовника зобов`язується підтвердити прийняття заявки або надання відмови від її виконання з обов`язковим обґрунтуванням поважності причин такої відмови. У разі направлення Перевізником на адресу Замовника, підписаної уповноваженою особою Перевізника отриманої заявки, така заявка вважається погодженою Сторонам і прийнятою до виконання Перевізником. У разі відсутності у Замовника жодної відповіді Перевізника, щодо заявки Замовника протягом однієї години з моменту отримання Перевізником заявки, така заявка вважається прийнятою до виконання Перевізником автоматично (п. 2.2. Договору).

В пункті 3.1. Договору зазначено наступні обов`язки Перевізника/Позивача: Прийняти від Замовника заявку на перевезення вантажів; Дотримуватись вказівок Замовника, зазначених у заявці; Забезпечити своєчасне подання автомобільного транспорту до пунктів навантаження згідно заявки;Забезпечити цілісність вантажу, заявленого до перевезення та нести відповідальність за втрату, недостачу, псування вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передавання у пункті призначення вантажоодержувачу; Протягом трьох календарних днів з дати передання вантажу вантажоодержувачу надати Замовнику пакет документів на підтвердження факту доставки вантажу, а також Акт виконаних робіт (послуг) для підписання;

Пунктом 3.2. Договору на Замовника/Відповідача було покладено наступні зобов`язання за Договором: Своєчасно подати заявку на перевезення вантажу, зазначивши усі необхідні відомості для здійснення Перевізником перевезення вантажу; Забезпечити своєчасне надання в розпорядження Перевізника супровідних документів встановленої форми, за якими здійснюється перевезення вантажу. Здійснити своєчасну та повну оплату за послуги по перевезенню Перевізнику в порядку та згідно умов, передбачених Договором та Заявок.

Надання послуг по цьому Договору фіксується двостороннім Актом виконаних робіт (послуг), який складається у двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, підписується уповноваженими представникам Перевізника і Замовника та засвідчується печатками Сторін та повинен містити наступну інформацію: найменування Перевізника і Замовника; Вантажовідправника та Вантажоодержувача; інформація про перевезений вантаж; дата і маршрут перевезення; інформація про транспортний засіб; вартість перевезення (п. 4.1. Договору).

Загальна сума, відповідно до п. 4.2. Договору, складається із сум вартостей підписаних обома Сторонами Акті виконаних робіт (послуг).

Відповідно до п. 4.3. Договору вартість послуг з перевезення узгоджується Сторонами при оформленні заявки на перевезення до початку перевезення вантажів. Якщо вартість перевезення, визначена Перевізником під час оформлення заявки не влаштовує Замовника, останній має право відмовитися від погодженої заявки до початку перевезення.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що послуги вважаються виконаними належним чином, якщо вантаж доставлено у відповідності до умов, узгоджених Сторонами у відповідній заявці.

Факт надання послуги з перевезення підтверджується: документами, що підтверджують передавання вантажу від Вантажовідправника Перевізнику, передавання вантажу Перевізником Вантажоодержувачу згідно чинного законодавства України, товарно-транспортною накладною, Актом виконаних робіт (послуг) (п. 4.5. Договору).

Замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого Перевізником рахунку фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання Замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5. цього Договору (п. 4.6. Договору).

Пунктом 4.7. Договору зазначено, що підставою для виставлення рахунку-фактури є дані підписаного сторонами Акту виконаних робіт (послуг), відмітки Замовника у супровідних документах, а також акти, складені для підтвердження фактів, які можуть бути підставою для покладення на Позивача матеріальної відповідальності.

У разі відсутності претензій у Замовника/Позивача до якості перевезення, Замовник підписує наданий Перевізником акт виконаних робіт (послуг). За наявності претензій щодо якості перевезення Замовник надає Перевізнику мотивовану письмову відмову від прийняття послуг.

Таким чином, на виконання умов зазначеного Договору Відповідачем було замовлено, а Позивачем виконано перевезення вантажів у кількості 5 (п`яти) перевезень, а саме:

- 11.04.2024 - перевезення вантажу (мінеральні добрива) у кількості 25т. на суму 18750 гривень без урахування ПДВ (тз DAF днз АР6282LX; АP8090ХК; водій ОСОБА_1 ) за маршрутом м. Ізмаїл (Одеська обл.) - с. Старовишневецьке (Дніпропетровська обл.);

- 11.04.2024 - перевезення вантажу (мінеральні добрива) у кількості 25т. на суму 18750 гривень без урахування ПДВ (тз DAF днз АР5481LM; АE6401ХG; водій ОСОБА_2 ) за маршрутом м. Ізмаїл (Одеська обл.) - с. Старовишневецьке (Дніпропетровська обл.);

- 11.04.2024 - перевезення вантажу (мінеральні добрива) у кількості 25т. на суму 18750 гривень без урахування ПДВ (тз DAF днз ВІ4501HO; ВІ5915ХF; водій ОСОБА_3 ) за маршрутом м. Ізмаїл (Одеська обл.) - с. Старовишневецьке (Дніпропетровська обл.);

- 12.04.2024 - перевезення вантажу (мінеральні добрива) у кількості 24т. на суму 18000 гривень без урахування ПДВ (тз МАN днз НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_4 ) за маршрутом м. Ізмаїл (Одеська обл.) - с. Старовишневецьке (Дніпропетровська обл.);

- 11.04.2024 - перевезення вантажу (мінеральні добрива) у кількості 26т. на суму 22750 гривень без урахування ПДВ (тз RENAULT днз НОМЕР_3 ; ВЕ0985ХF; водій ОСОБА_5 ) за маршрутом м. Ізмаїл (Одеська обл.) - с. Зоряне (Дніпропетровська обл.);

Загальна вартість послуг перевезення, наданих Позивачем становить 116 400,00 (сто шістнадцять тисяч чотириста) гривень, 00 копійок з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору Позивачем було складено та надіслано Відповідачу два Акти надання послуг №ОУУА-001074 від 13.04.2024р. та № ОУУА-001075 від 13.04.2024.

В свою чергу Відповідачем вказані акти були підписані та зазначено, що Замовник/Відповідач претензій по об`єму, якості та строках виконання робіт (послуг) не має.

Таким чином, Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, надав Відповідачу весь необхідний пакет документів, що в свою чергу є підставою для оплати наданих послуг Відповідачем.

Однак, в порушення умов Договору Відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за Договором, а саме було оплачено 18.04.2024 - 22 500,00 грн, 09.05.2024 - 4800,00 грн, 09.05.2024 - 22 000,00 грн., залишок не сплачених коштів становить 67 100грн.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

Відповідно до положень статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Норма аналогічного змісту викладена в частині першій статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 2, 3 ст. 909 ЦК України).

За змістом частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною першою статті 919 цього Кодексу передбачено, що доставка вантажу до пункту призначення здійснюється перевізником у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

В силу частини першої ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 Цивільного кодексу України).

За умовами пункту 4.6 договору замовник оплачує вартість послуг з перевезення на підставі виставленого перевізником рахунку-фактури протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання замовником від перевізника належним чином оформлених документів згідно п. 4.5 цього договору.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг, не пізніше 23.04.2024, прострочка виконання настає з 24.04.2024.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 67 100,00грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 100,00грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування пені:

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 ГК України.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до спірних правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено обов`язок платників грошових коштів сплатити на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 5.5. Договору у разі порушення Замовником строків оплати наданих Перевізником послуг, Замовник зобов`язаний на вимогу Перевізника сплатити пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом, здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України, та з наступного дня від дня прострочення основного зобов`язання становить - 1 064,15 грн.

Перевіривши правильність нарахування пені, господарський суд дійшов висновку, що Позивачем правильно здійснено нарахування пені за період з 25.04.2024 по 25.09.2024 становить - 1 064,15 грн. та підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування 3% річних та інфляційних втрат:

Статтею 625 ЦК України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманих послуг із здійснення перевезення автомобільним транспортом, він зобов`язаний сплатити три проценти річних на користь Позивача.

Розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних витрат, що підлягають стягненню за цим позовом, здійснено у відповідності до вимог статті 625 ЦК України.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання має місце, що встановлено судами та не спростовано відповідачем, нарахування трьох відсотків річних та втрат від інфляції за заявлений позивачем період відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку їх обчислення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування позивача 3% річних за період з 25.04.2024 по 25.09.2024 у розмірі 872,25 грн та інфляційних втрат за період з травня по серпень 2024 у розмірі 2 301,58 грн, а тому підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Суд установив, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру - стягнення 71 337,98 грн. та, при зверненні до суду, сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн 00 коп., що підтверджено платіжною інструкцією №10038 від 26.09.2024.

Враховуючи, що позовну заяву позивач подав через підсистему "Електронний суд" та позовні вимоги задоволено судом у повному обсязі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2422,40 грн. (коефіцієнт 0,8 розміру ставки судового збору).

У статті 7 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (частина 1 зазначеної вище статті).

Таким чином, позивачу із Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір в сумі 605,60 грн. (3028 грн. - 2422,40 грн.), який надмірно сплачено при зверненні з позовом до суду, в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "ДНІПРОАГРО" (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 1-А, оф. 702, код ЄДРПОУ 36161054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВІ ГРУП УКРАЇНА" (65104, м. Одеса просп. Академіка Глушка, буд. 29, оф. 300, код ЄДРПОУ 42759122) суму основного боргу у розмірі 67 100,00 грн, пеню у розмірі 1 064,15 грн, 3% річних у розмірі 872,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 301,58 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.12.2024.

Суддя В.Г. Бєлік