Рішення

від 16.12.2024 по справі 905/1226/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.12.2024р. Справа №905/1226/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка

про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн.

Суддя Левшина Г.В.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору:

Акціонерне товариство "Українська залізниця", м.Київ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка, про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невірне зазначення відповідачем маси відправленого вантажу за накладною №49493927, що підтверджується комерційним актом №454201/8 від 18.06.2024р., наслідком чого є нарахування штрафу за невірно зазначену масу вантажу на підставі ст.118 Статуту залізниць України.

2. Стислий зміст правової позиції відповідача:

03.10.2024р. через підсистему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, а у разі прийняття рішення суду про задоволення вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої суми боргу або до 1 провізної плати.

В обгрунтування своєї позиції відповідач просить суд прийняти до уваги те, що станція Удачна прийняла вагон з вантажем без зауважень до невірно зазначеної маси вантажу чи без будь яких інших претензій. На думку представника відповідача, оскільки вугільний концентрат є сипучим вантажем, то при слідуванні у поїзді він міг зміститися якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості і взагалі висипатись з вагону, або за цей час вода, яка була у вагоні, могла вилитись з нього, у зв`язку з чим і виникла ситуація зі зменшенням ваги вантажу. Крім того, маса вантажу, менша, аніж зазначена у накладній, не є обставиною, що вплинула на безпеку руху, у тому числі на надмірний знос залізно дорожнього полотна, вагонів позивача тощо.

Окремо, відповідач просив суд врахувати, що ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" є об`єктом критичної інфраструктури і наразі здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв`язку з постійними обстрілами території м.Покровська та прилеглих територій, у тому числі місце знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів підприємства.

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 24.09.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1226/24; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; роз`яснено учасникам справи, що відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

07.10.2024р. через підсистему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов. Окремо, позивач висловився проти зменшення розміру штрафу, оскільки в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає з положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, що підлягає сплаті незалежно від збитків, що унеможливлює зменшення штрафу за ст. 233 ГК України.

09.10.2024р. через підсистему Електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких останній наполягав на тому, що стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідає критерію співмірності та справедливості, а тому, на думку відповідача, суд має прийти до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати або відмову у задоволенні позову.

11.10.2024р. через підсистему Електронний суд від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, якими останній підтримав вже раніше заявлену позицію щодо позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На думку суду, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, наявність в матеріалах справи відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи.

4. Встановлені судом обставини справи:

У червні 2024 року за залізничною накладною на групу вагонів №49493927 зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці було відправлено вагони з вантажем концентрат вугілля кам`яного для коксування, марка К-100 у вологому стані. Вантаж маркований каткомущільнювачем та поперечними смугами 1,5 2м, відправник ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська".

При оформлені залізничної накладної №49493927 у вагоні №63835458 відповідачем вказано масу вантажу 70000 кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т), Заводський №ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправником.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтверджена відміткою представника відправника.

18.06.2024р. на проміжній станції Чаплине Придніпровської залізниці, була здійснена перевірка маси вантажу у вагоні №63835458 та складено акт загальної форми №20 в результаті чого було виявлено, що маса вантажу у вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. Із зазначеного акту вбачається, що фактична маса брутто вагона склала 91100 кг, тара вагона з ПД 23350 кг. Маса вантажу нетто за ПД 70000 кг. Фактична маса вантажу нетто 67750 кг, що менше документу на 2250 кг.

У зв`язку з вищенаведеним був складений комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024р. в якому зазначено, що вагон було подано на контрольне зважування. При зважуванні на справних 150-ти тонних вагонних вагах станції Чаплине зав №1465 (держ. повірка 15.11.2023р.) виявилось: брутто 91100 кг, тара з документа 23350 кг, нетто 67750 кг, що менше документа 2250 кг.

Відповідно до розділу «Д. Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» комерційного акту №454201/8 виявлено наступне: навантаження вище бортів 5 см, марковано поперечними борознами, без виїмок та поглиблень, люка зачинено, течі вантажу немає. При повторному зважуванні вага вагону підтвердилася, вантаж, якого бракує в вагоні, вміститися міг. Зав.вантажним двором по штатному розкладу відсутній. Зважування здійснювала ПР ПВ Кічигіна Н.Д. в присутності ДС Дрозд Г.М., ПР ПВ Гайдук Ю.М.

Згідно відміток накладної №49493927 вантаж виданий одержувачу 20.06.2024р. (графа 52 накладної).

Позивач на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України у зв`язку із неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у залізничній накладній №49493927 у вагоні №63835458 нарахував відповідачу штраф у розмірі 49730,00 грн.

Несплата відповідачем штрафу зумовила звернення позивача до суду з вказаним позовом.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 3 ст.909 Цивільного кодексу України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами).

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін визначених в ній прав та обов`язків.

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Мін`юсті України 24.11.2000 за №863/5084 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП).

Згідно п.1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

Згідно із Додатком 3 Правил оформлення перевізних документів, графа 24 накладної «Маса вантажу, визначена відправником» заповнюється відправником, якщо маса вантажу визначена ним. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі 26 накладної «Спосіб визначення маси» відправником зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). Якщо масу вантажу визначено за стандартом, то в цій графі зазначається також стандартна маса брутто/нетто одного вантажного місця.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Мін`юсті України за №861/5082 від 24.11.2000 (далі - Правила приймання вантажів), що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об`єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів у графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення (п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення).

Таким чином, позивач не зобов`язаний здійснювати перевірку маси та кількості вантажу завантаженого відправником, при цьому він не позбавлений права перевірити правильність відомостей про вантаж, визначених у накладній.

В графі 55 залізничної накладної №49493927 зазначено, що правильність внесених відомостей підтверджує майстер Данілова Тетяна Анатоліївна, ЕЦП 16.06.2024р. 16:23. Відповідно до графи 24 вказаної накладної маса вантажу визначена відправником. Зокрема, відповідно до відомості вагонів до вказаної накладної маса вантажу у вагоні №63835458 складає 70000 кг, тара вагона 24000/23350, вантажність 70,0 т.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень та без перевірки маси та кількості вантажу, про що свідчить електронний цифровий підпис працівника станції відправлення у накладній.

Відповідно до ст.24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно зі ст.52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

За змістом ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу.

Під час контрольного зважування на станції Чаплине Придніпровської залізниці було виявлено, що маса вантажу вказана відправником не відповідає фактичній масі, встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме: у вагоні №63835458 маса нетто по накладній - 70000 кг, маса нетто при перевірці - 67750 кг, різниця - 2250 кг, про що складено комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024р. (форма ГУ-22).

Відповідно до пункту 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (сторонні організації), підлягають обліку залізницями.

Згідно з відомостями графи 26 залізничної накладної №49493927 зважування вантажу на станції відправлення здійснено на вагонних вагах (150 т), Заводський №ВВЕТ-150№071201300 ВВЕТ-150№088 вантажовідправником.

Аналогічним способом визначалась маса вантажу й позивачем на станції Чаплине Придніпровської залізниці .

Як вбачається з наявного в матеріалах справи технічного паспорту ваг №1465 засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) «вагонні ваги» станції Чаплине Придніпровської залізниці, власником яких є ЗВВТ Дніпровська дирекція залізничних перевезень, пройшли держповірку 15.11.2023р. (інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ 12 місяців).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №454201/8 від 18.06.2024р. засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Пунктом 8 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції.

На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

Комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним,зазначеним у перевізних документах.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (п.2 Правил складання актів).

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці (п.10 Правил складання актів).

Тобто приписи п.10 Правил складання актів на виконання ст.129 Статуту залізниць є імперативними щодо суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.08.2019 у справі №905/2360/18.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.

Так, судом встановлено, що комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024р. складено та підписано ПР ПВ Кічигіна Н.Д., ДС Дрозд Г.М. та ПР ПВ Гайдук Ю.М.

Повноваження зазначених осіб на підписання комерційних актів підтверджується наказом Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів №9 від 16.02.2024р.; наказом №НОК-739/ОС від 10.08.2011р. про призначення Дрозд Г.М. на посаду начальника станції Чаплине відокремленого структурного підрозділу «Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень», робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Кічігіної Н.Д., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 03.04.2024р., робочою інструкцією приймальника поїздів станції Чаплине (І класу) Гайдук Ю.М., що затверджена начальником залізничної станції Чаплине 03.04.2024р., які наявні в матеріалах справи.

Доказів того, що комерційний акт з боку залізниці підписано не належними особами, суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт №454201/8 від 18.06.2024р. складений у відповідності до вимог пред`явлених до його складання Правилами складання актів та є належним доказом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів передбачено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже.

У даній справі вантажовідправником відправлено концентрат вугілля кам`яного для коксування, марки К-100, у вологому стані (графа 20-22 накладної №49493927).

Норма природної втрати вантажу у вагоні №63835458 складає 1400 кг (70000*2%/100). За даними комерційного акту нестача вантажу у вагоні №63835458 складає 2250 кг, що більше норми природної втрати вантажу.

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків, встановлених ст.118 Статуту залізниць України, із фактом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, який підтверджується наявними у справі належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній №49493927 масу вантажу у вагоні №63835458 нарахований відповідачу штраф в розмірі 49730,00 грн. із розрахунку: 9946,00 * 5 = 49730,00 грн.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично правильним та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі, відповідачем суду також не надано.

Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення судом суми штрафу до однієї провізної плати, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилався на те, що підприємство є об`єктом критичної інфраструктури і наразі здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв`язку з постійними обстрілами території м. Покровська та прилеглих територій, у тому числі місце знаходження майнового комплексу та усіх основних засобів підприємства, що є загальновідомим фактом.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2 ст.233 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, необхідно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку правову позицію сформував у постановах Верховний Суд від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, досліджуючи питання правомірності зменшення судом неустойки, заявленої залізницею.

Здійснивши аналіз наведених норм, суд зазначає, що ані ЦК України, ані ГК України, які є законами України, не встановлена неможливість зменшення неустойки, розмір якої передбачений актами цивільного законодавства, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України.

Також, в чинному законодавстві України не міститься переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством.

Статутом не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів Цивільного та Господарського кодексів України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

Відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків, та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнутий один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

24.02.2022р. Російською Федерацією було розпочато повномасштабні військові дії проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на дату ухвалення судового рішення.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Наразі позивач виконує вкрай важливі функції зі здійснення евакуаційних рейсів, перевезення гуманітарної допомоги, військових та військових вантажів по всій Україні, та регулярно несе значні фінансові витрати при обмеженій можливості отримання прибутку з оплачуваних пасажирських та вантажних перевезень.

Поряд із цим, і підприємство відповідача, основним видом діяльності якого є добування кам`яного вугілля, відноситься до переліку секторів критичної інфраструктури, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020р. №1109.

Окрім того, суд не може залишити поза увагою, той факт, що місцезнаходженням ТОВ "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська" є село Сергіївка Покровського району Донецької області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» з 20.08.2024р. є тимчасово окупованою рф територією України. Окрім того, згідно вказаного переліку більшість території Покровського району є територією активних бойових дій.

Отже, суд враховує, що вищевказані обставини є безумовною перешкодою в веденні відповідачем своєї господарської діяльності та негативно впливають на його фінансовий стан.

Вказані факти є загальновідомими, а тому доказуванню відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не потребують.

Одночасно, позивач не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, а стягнення штрафу в заявленому розмірі за факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що маса вантажу у вагонах, не перевищувала вантажопідйомність кожного з вагонів, що не могло створювати небезпеку під час перевезення та/або завдати шкоди майну позивача.

За наявності вказаних обставин, стягнення штрафу в такому розмірі вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора, та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов`язання.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 1 провізної плати, тобто до 9946,00 грн.

Відповідно до положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а в частині позовних вимог відмовлено внаслідок зменшення судом правомірно нарахованого штрафу, суд повністю покладає витрати позивача по оплаті судового збору в загальній сумі 3028,00 грн. на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Свято-Варваринська", с.Сергіївка про стягнення штрафу в сумі 49730,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика Свято-Варваринська (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка, пров. Верхній, буд. 44; код ЄДРПОУ: 36975983) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) штраф в сумі 9946,00 грн. та судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 16.12.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина