Рішення

від 12.12.2024 по справі 906/1084/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1084/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Книш О.М., представник, Виписка з ЄДР від 13.05.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "АйФіш"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство" (с. Ружин)

про стягнення 17 598, 02 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 08.11.2024 про розглянув справу за позовом Державного підприємства "АйФіш" до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство" (с. Ружин) про стягнення 17 598, 02 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше засідання з розгляду справи по суті призначив на 12.12.2024 о 10:00.

Суд ухвалою від 15.11.2024 ухвалив провести підготовче засідання 12.12.2024 о 10:00 у справі за участю представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 242 Кодексу днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Водночас абзацом 2 згаданої статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" документ в електронному вигляді, ухвалу суду від 08.11.2024 було доставлено відповідачу 08.11.2024 о 20:10 та, з урахуванням правила абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 Кодексу, вважається врученою 09.11.2024.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ч. 4 ст. 11 Кодексу).

Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні 12.12.2024 суд прийняв вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач Державне підприємство "АйФіш" звернулося з позовом до суду до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство" (с. Ружин) про стягнення 17 598, 02 грн, з яких: 13 791, 32 грн основного боргу, 2 705, 27 грн пені, 297, 34 грн 3% річних та 804, 09 грн інфляційних втрат (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).

В обґрунтування підстав поданого позову посилається на неналежне виконання Відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за користування державним нерухомим майном згідно умов, порядку та строків, визначених Договором №198-у від 06.12.2022.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 165 та 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. 06.12.2022 між РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях (як орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (як орендар) та Державне підприємство "Укрриба" (як балансоутримувач) уклали Договір №198-у оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (тут і далі за текстом - Договір оренди №198-у), відповідно до якого сторони погодили, що об`єктом оренди є нерухоме майно, що перебуває на балансі ДП "Укррриба", а саме гідротехнічні споруди нагульного ставу "Кошляки" - Житомирський район, с. Кошляки, вул. Шевченка, 132 Б; гідротехнічні споруди рибопитомника - Житомирський район, вул. Шевченка, 63 В; гідротехнічні споруди нагульного ставу "Романівка" - Житомирський район, с. Романівка, вул. Олександра Олійника, 95 Б (площа забудови 49680, 7 м2) (п. 4.1. розділу І Договору оренди №198-у).

Цільове призначення майна - майно може бути використано за будь-яким цільовим призначенням (п. 7.1. розділу І Договору оренди №198-у).

Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону сума гривень, без податку на додану вартість 22250, 00 грн (п. 9.1. розділу І Договору оренди №198-у).

Витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем в порядку, передбаченому пунктом 6.5. договору (п. 9.2. розділу І Договору оренди №198-у).

Строк дії Договору оренди №198-у, згідно п. 12.1. розділу І якого, 2 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати (п. 16 розділу І Договору оренди №198-у).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписуються між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті (п. 2.1. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов, нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5. цього договору (п. 3.1. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством) щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (п. 3.7. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

На суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення нарахування орендної плати (п. 3.8. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

У разі припинення договору орендар зобов`язаний, зокрема, сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди (абз. 2 п. 4.1. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (п. 11.1. розділу ІІ Договору оренди №198-у).

Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 11.4. розділу ІІ Договору оренди №198-у) (а.с. 68-73).

2. 06.12.2022 за Актом приймання-передачі в оренду об`єкту нерухомого майна, що належить до державної власності орендар отримав, а балансоутримувач передав на виконання Договору оренди №198-у у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди нагульного ставу "Кошляки" - Житомирський район, с. Кошляки, вул. Шевченка, 132 Б; гідротехнічні споруди рибопитомника - Житомирський район, вул. Шевченка, 63 В; гідротехнічні споруди нагульного ставу "Романівка" - Житомирський район, с. Романівка, вул. Олександра Олійника, 95 Б (площа забудови 49680, 7 м2) (а.с. 15-16).

3. Наказом ДП "АйФіш" від 10.10.2023 №8-ОД "Про приймання на баланс державного майна", прийнято на баланс Державного підприємства "АйФіш" (код ЄДРПОУ 44880654) майно Державного підприємства "Укрриба" (код ЄДРПОУ 25592421) відповідно акту №2 приймання-передачі державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технічних водойм та іншого майна з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "АйФіш" від 10.10.2023 (а.с. 50).

За Актом №2 приймання-передачі державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та іншого майна з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "АйФіш" передано, серед інших, діючі договори оренди нерухомого майна, які передаються на баланс ДП "АйФіш" - Договір оренди з ТДВ "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" №198-у від 06.12.2022 (а.с. 62-64).

4. 10.10.2023 згідно Акту про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №198-у від 06.12.2022, відповідно до рішення про заміну балансоутримувача новим балансоутримувачем, відбулася заміна балансоутримувача за Договором оренди №198-у на Державне підприємство "АйФіш" (а.с. 76 (зворот) - 77).

5. 01.03.2024 за Договором про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.12.2022 №198-у сторони погодили припинити Договір №198-у та вважати його припиненим за згодою сторін з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання майна (а.с. 77 (зворот) -78).

6. 01.03.2024 за Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності орендар передав, а балансоутримувач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до державної власності, зокрема: гідротехнічні споруди нагульного ставу "Кошляки" - Житомирський район, с. Кошляки, вул. Шевченка, 132 Б; гідротехнічні споруди рибопитомника - Житомирський район, вул. Шевченка, 63 В; гідротехнічні споруди нагульного ставу "Романівка" - Житомирський район, с. Романівка, вул. Олександра Олійника, 95 Б (площа забудови 49680, 7 м2)(а.с. 78 (зворот) - 79).

7. 13.03.2024 за №11-12/13 Позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за Договором оренди №198-у на загальну суму 40 661, 32 грн (а.с. 52-53).

8. Позивач звернувся з позовом до Суду з вимогою про примусове стягнення основного боргу на суму 13 792, 32 грн за період з 16.01.2024 до 01.03.2024..

Додатково Позивач заявив до стягнення пеню на суму 2 705, 27 грн за період з 16.01.2024 до 24.10.2024, 3% річних на суму 297, 34 грн та 804, 09 грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Відповідно до положень статті 283 Господарського кодексу України (тут і далі за текстом - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Об`єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання (ч. 3 ст. 283 ГК України).

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 ГК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору оренди №198-у за Актом приймання-передачі 06.12.2022 орендар отримав, а балансоутримувач передав на виконання Договору оренди №198-у у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди нагульного ставу "Кошляки" - Житомирський район, с. Кошляки, вул. Шевченка, 132 Б; гідротехнічні споруди рибопитомника - Житомирський район, вул. Шевченка, 63 В; гідротехнічні споруди нагульного ставу "Романівка" - Житомирський район, с. Романівка, вул. Олександра Олійника, 95 Б (площа забудови 49680, 7 м2).

4. Відповідно до положень ч.ч. 1-4 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 ЦК України).

5. Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим на момент укладення Договору оренди №198-у були врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 №157-IX (тут і далі за текстом - Закон №157) (у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди №198-у).

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону №157 оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 4 ст. 17 Закону №15, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Суд виснує, що незалежно від наслідків провадження господарської діяльності Відповідачем нерухомим майном, останній не звільняється від обов`язку сплати Позивачу заборгованості по орендній платі згідно умов Договору оренди №198-у.

Згідно ч. 5 вказаної статті Закону №157 визначено, що порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

6. За змістом частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

7. В силу ст.180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В свою чергу питання розподілу орендної плати між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем є внутрішнім питання органу уповноваженого управляти державним/комунальним майном і не нівелює обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату згідно виставлених рахунків.

8. Судом встановлено, що сторони у Договорі оренди №198-у погодили істотні умови про предмет, ціну та строк договору, зокрема, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, а саме балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно акту звіряння розрахунків за період з 10.10.2023 по 01.03.2024 станом на 01.03.2024 за Відповідачем рахувався борг на суму 40 661, 32 грн.

Відповідач частково погасив заборгованість з орендної плати на суму 26 870, 00 грн, про що свідчить картка рахунку 361.

9. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

10. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 ЦК України).

Отже, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментальних принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №355/385/17.

11. Суд зазначає, що положеннями статті 3 ЦК України закріплено загальні засади цивільного законодавства: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Водночас, згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням зазначеного, добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

12. Згідно ст. 599 ЦК України визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц).

13. Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).

14. З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 13 791, 32 грн орендної плати є доведена та підлягає задоволенню.

15. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на загальну суму 2 705, 27 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).

Як зазначав Суд, сторони у п. 3.8. розділу ІІ Договору оренди №198-у визначили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення нарахування орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Суд виснує, що така умова Договору оренди №198-у не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України.

Оскільки умова Договору оренди №198-у не встановлює періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у пункті 3.8. вказаного договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання Відповідачем має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений Позивачем за наслідками якого здійснено власний арифметичний розрахунок, зокрема.

1) за січень 2024 період прострочення з 16.01.2024 до 16.07.2024, сума боргу 4 909,79 грн.

- за період з 16.01.2024 до 14.03.2024 : 15,00 (облікова ставка НБУ); 4 909,79 грн х (2 х 15,00 : 366) х 59 днів прострочення) :100, пеня складає 237, 44 грн;

- за період з 15.03.2024 до 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 4 909, 79 грн х (2 х 14, 50 :366) х 42 дні прострочення) : 100, пеня складає 163, 39 грн;

- за період з 26.04.2024 до 13.06.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ); 4 909, 79 грн х (2 х 13,50 :366) х 49 днів прострочення) : 100, пеня складає 177, 48 грн;

- за період з 14.06.2024 до 16.07.2024 : 13,00 (облікова ставка НБУ); 4 909, 79 грн х (2 х 13,00 : 366) х 33 днів прострочення) : 100, пеня складає 115, 10 грн. Загалом пеня за вказаний період складає 693, 41 грн.

2) за лютий 2024 період прострочення з 16.01.2024 до 16.07.2024, сума боргу 8 881, 53 грн.

- за період з 16.02.2024 до 14.03.2024 :15,00 (облікова ставка НБУ); 8 881, 53 грн х (2 х 15, 00 : 366) х 28 днів прострочення) :100, пеня складає 203, 84 грн;

- за період з 15.03.2024 до 25.04.2024 : 14,50 (облікова ставка НБУ); 8 881, 53 грн х (2 х 14,50 : 366) х 42 дні прострочення) : 100, пеня складає 295, 57 грн;

- за період з 26.04.2024 до 13.06.2024 :13,50 (облікова ставка НБУ); 8 881, 53 грн х (2 х 13,50 : 366) х 49 днів прострочення) : 100, пеня складає 321, 05 грн;

- за період з 14.06.2024 до 16.08.2024 :13,00 (облікова ставка НБУ); 8 881, 53 грн х (2 х 13,00 : 366) х 64 днів прострочення) : 100, пеня складає 403, 79 грн. Загалом пеня за вказаний період складає 1 224, 24 грн.

Таким чином, обґрунтованою до стягнення пеня складає 1 917, 65 грн пені. У стягненні 787, 62 грн пені слід відмовити.

16. Щодо вимог про стягнення 297,34 грн 3% річних та 804,09 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).

Позивач нарахував 3% річних на суму 297, 34 грн та 804, 09 грн інфляційних втрат.

Суд перевірив арифметичні розрахунки 3% річних на суму 297, 34 грн та 804, 09 грн інфляційних втрат, за наслідками яких погоджується з нарахуванням, визначених Позивачем та внаслідок чого підлягають задоволенню.

17. Частина 1 статті 14 ГПК України передбачає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

З урахуванням наведеного, Суд констатує, що Позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині, визначеній Судом, тоді як Відповідач зазначеного не спростував.

Щодо розподілу судового збору

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 123 ГПК України).

При зверненні з позовом та при поданні заяви Позивач сплатив судовий збір на суму 3028, 00 грн.

За наслідками вирішення спору, Суд покладає судовий збір на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство" (вул. Київська, буд. 60, смт. Ружин, Житомирської області, 13600, код ЄДРПОУ 00476843) на користь Державного підприємства "АйФіш" (вул. Косинського Олександра, 82-А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 44880645):

- 13 791, 32 грн основного боргу;

- 1917,65 грн пені;

- 297,34 грн 3% річних;

- 804,09 грн інфляційних втрат;

- 2 892, 48 судового збору. Видати наказ

2. У стягненні 787, 62 грн пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 16.12.24

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- сторонам (через Ел. суд)