Рішення

від 10.12.2024 по справі 907/802/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 р.м. УжгородСправа № 907/802/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення заборгованості за оплату надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 6 357,20 грн,

Представники:

Позивача

Відповідача

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» звернулось із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату надання послуг з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 6 357,20 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/802/24 визначено головуючого суддю Худенка А.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.09.2024 відкрито провадження у справі №907/802/24 в порядку спрощеного провадження з викликом уповноважених представників сторін. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.11.2024 судове засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №809 від 01.04.2014 в частині повної і своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 6357,20 грн.

Позиція відповідача

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 30.09.2024 про відкриття провадження у справі №907/802/24 була надіслана на його офіційну юридичну адресу зазначену у ЄДР 01.10.2024 та отримана ним 04.10.2024), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород» (виконавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем Данч Тамарою Олександрівною (споживачем, відповідачем у справі) було укладено Договір про надання послуг з поводження з побутовими відходами №809 (далі Договір), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується згідно з графіком надавати послуги з поводження з побутовими відходами, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором (надалі послуги), на підставі рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №357 від 15.10.2012 та №424 від 21.11.2012 та відповідно схеми санітарного очищення.

Пунктом 2 Договору передбачено, що виконавець надає споживачеві послуги з вивезення твердих побутових відходів. Не є предметом цього Договору вивезення негабаритних (розмір яких перевищує 50*50*50см.) та інших відходів, шо не відносяться до категорії побутових. Замовник зберігає такі відходи окремо від побутових: вивозяться вони за окремою домовленістю Сторін.

Положеннями п. 3, 4 Договору встановлено, що послуги з вивезення твердих відходів надаються за контейнерною схемою. Для вивезення твердих відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери, що належать на праві власності виконавцю та надані Споживачеві в тимчасове безоплатне користування на час дії Договору. Вартість одного контейнера 1.1 м.куб. становить 2950 грн. в т.ч. ПДВ. Вартість одного контейнера 0,12 м.куб. та 0.24 м.куб становить 300 грн. в т.ч ПДВ. Передача контейнерів оформляється відповідним актом прийому-передачі який підписується представниками обох сторін.

Розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно Правил надання послуг з вивезення побутових відходів та проведено на підставі норм, тарифів затверджених рішеннями виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 20.07.2011 №264, від 21.11.2012 №423 та становить 42,33 грн, в т.ч. ПДВ. Обсяг утворення ТПВ 4,74 м.куб. в місяць. (п. 11 Договору)

Згідно п. 12 ,13 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Загальна вартість послуг становить 201 грн в місяць, 2412 грн в рік.

Платежі за послуги вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим (п. 14 Договору) та оплачуються готівкою в касі підприємства або шляхом перерахунку відповідної суми на рахунок Виконавця зазначений в реквізитах до даного Договору через банківські установи (п.15 Договору).

За змістом п. 17 Договору, у разі зміни вартості послуг виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це Споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань письмово або через місцеві друковані ЗМІ.

Договір діє з 01.05.2014 до 31.12.2017 і набирає чинності з дня його укладення. (п. 29 Договору)

Відповідно до п. 32 Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його дії одна із сторін не заявила про відмову від Договору або його перегляд.

Дія договору припиняється у разі коли: 1) закінчився строк, на який його укладено; 2) припинено відповідний договір на надання послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. (п. 33 Договору)

Розрахунком заборгованості за договором про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів №809 від 01.04.2014 підтверджується, що станом на 17.09.2024 заборгованість відповідача на користь ТОВ «АВЕ Ужгород» складає 6357,20 грн.

За матеріалами справи судом встановлено, що про зміну вартості послуг із поводження з побутовими відходами споживачів було повідомлено за допомогою засобів масової інформації, а саме, шляхом розміщення відповідного оголошення в місцевих газетах «Ужгород газета Ужгородської міської ради і Виконкому» - випуск №37 від 13.09.2014 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №361 від 10.09.2014 «Про тарифи на послуги з вивезення твердих побутових відходів»), «РІО» - випуск №13(938) від 02.04.2016 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №83 від 23.03.2016 «Про тарифи на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів»), «Ужгород газета Ужгородської міської ради і Виконкому» - випуск №33(906) від 02.09.2017 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №271 від 31.08.2017 «Про тарифи на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів»), «Закарпатські ОГОлошення» - випуск №46 за 16-22 листопада 2018 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №325 від 14.11.2018 «Про тарифи на послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів»), «Закарпатські ОГОлошення» - випуск №6 за 11-17 лютого 2022 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №14 від 04.02.2022 «Про тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами»), «НЗ» - випуск №9(5024) від 11.03.2023 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №27 від 25.01.2023 «Про тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами»), «Ужгород» - випуск №38(1215) від 23.09.2023 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №500 від 18.09.2023 «Про коригування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами (вивезення)»), «НЗ» - випуск №19(5085) від 11.05.2024 (відповідно до Рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №221 від 08.05.2023 «Про тарифи на послуги з поводження з побутовими відходами»)

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір №809 від 01.04.2014 за своєю правовою природою є договором надання послуг, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Цивільного кодексу України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням, наведеним у п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про управління відходами», побутові відходи це змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств.

Органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами (ч. 1 ст. 30 Закону України «Про управління відходами»).

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про управління відходами», послуга з управління побутовими відходами є комунальною послугою і надається відповідно до законодавства про житлово-комунальні послуги та правил, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням регіональних та місцевих планів управління відходами та правил благоустрою населеного пункту.

Виконавцем послуги з управління побутовими відходами є суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку, або адміністратор послуги з управління побутовими відходами. Виконавець послуги з управління побутовими відходами укладає договори із споживачами послуги (ч. 5, 7 ст. 33 Закону України «Про управління відходами»).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 вищевказаного Закону, плата за послугу з управління побутовими відходами визначається на основі тарифу на послугу з управління побутовими відходами та норм надання послуги. Тариф на послугу з управління побутовими відходами є середньозваженим тарифом, що формується на основі тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів. Витрати на адміністрування послуги з управління побутовими відходами розраховуються окремо у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та включаються до середньозваженого тарифу виконавця послуги. Тариф на послугу з управління побутовими відходами, а також тарифи на збирання, перевезення, відновлення, видалення побутових відходів встановлюються органом місцевого самоврядування окремо за видами побутових відходів (змішані, великогабаритні, ремонтні, небезпечні, відходи зелених насаджень). Розрахунок тарифу на послугу з управління побутовими відходами здійснює виконавець послуги. Розрахунок тарифів на збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів здійснюють суб`єкти господарювання, які здійснюють відповідні операції.

Пунктом 2 частини 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги це, зокрема, послуги з управління побутовими відходами.

В силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що в період із листопада 2020 року по вересень 2024 року (включно) відповідач заборгував перед позивачем за надані послуги з поводження побутовими відходами суму 6357,20 грн, яка станом на момент судового розгляду даного спору не погашена.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6357,20 грн заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Із приводу того, що відповідачем у даній справі є фізична особа без статусу суб`єкта підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 51, 52, 598, 599, 609 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України, положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 05.06.2019 у справі №904/1083/18).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вищезазначеної суми заборгованості за надані послуги з фізичної особи, що припинила підприємницьку діяльність.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Данч Тамари Олександрівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Ужгород», вулиця Льва Толстого, будинок 33 м. Ужгород Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 38330105) суму 6357,20 грн (Шість тисяч триста п`ятдесят сім гривень 20 коп) заборгованості за надані послуги з поводження з побутовими відходами, а також 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, ://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 16.12.2024

Суддя А.А. Худенко