Рішення

від 09.12.2024 по справі 910/7297/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/7297/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР"

до Акціонерного товариства "Сенс Банк"

про визнання кредитного зобов`язання припиненим

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи:

від позивача Максимов М.І.

від відповідача Подольський А.Ю.

У судовому засіданні 09.12.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "С КАР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання кредитного зобов`язання припиненим.

Позовні вимоги обґрунтовуються виконанням позивачем своїх зобов`язань за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021145/579 від 09.07.2021.

Ухвалою суду від 18.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.06.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 18.06.2024.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/7297/24, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.08.2024.

12.07.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

12.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

12.08.2024 у підготовчому засіданні суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 22.08.2024.

22.08.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

В підготовчому засіданні 22.08.2024 оголошено перерву до 05.09.2024, в зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою суду від 05.09.2024 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 24.10.2024.

23.10.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він проти позову заперечує, вказуючи на відсутність доказів виконання всіх зобов`язань за договором. Згідно розрахунку, поданого відповідачем, сума основного боргу складає 52266,36 грн, заборгованість за відсотками - 9386,24 грн.

В судовому засіданні 24.10.2024 оголошено перерву до 07.11.2024.

06.11.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких додано розрахунок позивача про відсутність заборгованості перед відповідачем. Та поставлено банку питання з приводу відображення у розрахунку відповідача сум менших, ніж були сплачені позивачем.

В судовому засіданні 07.11.2024 судом зобов`язано відповідача надати суду обгрунтований розрахунок наявної у позивача заборгованості за кредитним договором № PSMB2021145/579 від 09.07.2021 з урахуванням всіх здійснених позивачем платежів та письмові пояснення з приводу того, за який період нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість за якими, згідно розрахунку відповідача, не сплачена позивачем.

В судовому засіданні 07.11.2024 оголошено перерву до 21.11.2024.

20.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судове засідання 21.11.2024 не відбулось, в зв`язку з триваючою повітряною тривогою.

Ухвалою суду від 21.11.2024 сторін викликано в судове засідання 09.12.2024.

В судовому засіданні 09.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2021 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (змінено найменування на Акціонерне товариство "Сенс Банк") (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "С КАР" (позичальник) укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021145/579, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія", а на підставі відповідних додаткових угод до цього договору та/або заяв на видачу кредитних коштів (траншу) надає позичальнику кредит у порядку та на умовах , визначених цим договором. Позичальник у свою чергу зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором. У цьому договорі терміном "Відновлювальна кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини банк здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту.

Відповідно до п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії: а) в період з дати набуття чинності цим договором по 08.11.2021 - 2000000,00 грн; б) в період з 09.11.2021 по 08.12.2021 - 1780000,00 грн; в) в період з 09.12.2021 по 08.01.2022 - 1560000,00 грн; г) в період з 09.01.2022 по 08.02.2022 - 1340000,00 грн; г) в період з 09.02.2022 по 08.03.2022 - 1120000,00 грн; д) в період з 09.03.2022 по 08.04.2022 - 900000,00 грн; е) в період з 09.04.2022 по 08.05.2022 - 680000,00 грн; є) в період з 09.05.2022 по 08.06.2022 - 460000,00 грн; ж) в період з 09.06.2022 по дату закінчення строку дії кредитної лінії - 240000,00 грн.

Банк нараховує проценти на залишок строкової заборгованості позичальника за кредитною лінією (базова процентна ставка) у розмірі, визначеному за формулою: індекс UIRD (3М) (змішана величина)+7% річних (фіксована маржа). На день укладення цього договору розмір базової процентної ставки складає 6,87% річних+7% річних=13,87% річних, при цьому застосовано розмір індексу UIRD станом на 08.07.2021 (п. 1.3.1, 1.3.2 договору).

Як передбачено п. 1.4 договору строк дії кредитної лінії закінчується 08.07.2022 року.

Надання фінансової державної підтримки здійснюється фондом розвитку підприємництва через банк на користь позичальника на умовах цього договору та в рамках реалізації програми у вигляді часткової компенсації фондом процентної ставки за кредитом. В період припинення/призупинення надання державної підтримки у вигляді компенсації процентів позичальник зобов`язаний забезпечити сплату процентів за користування кредитними коштами із розрахунку базової процентної ставки, встановленої згідно п. 1.3.1 цього договору. (п. 2.1, 2.4.2 договору).

Як обумовлено в п. 4.3 договору, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії, окремими частинами, шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії.

Відповідно до п. 8.1, 8.3 договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у терміни, що визначені у відповідній додатковій угоді/заяві про надання траншу, на підставі якої/яких цей транш наданий, але не пізніше ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим. При зменшенні ліміту кредитної лінії у відповідності із пунктом 1.2 цього договору позичальник, не залежно від того чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з п. 8.1 цього договору зобов`язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував: станом на 09.11.2021 - 1780000,00 грн; станом на 09.12.2021 - 1560000,00 грн, станом на 09.01.2022 - 1340000,00 грн, станом на 09.02.2022 - 1120000,00 грн, станом на 09.03.2022 - 900000,00 грн, станом на 09.04.2022 - 680000,00 грн, станом на 09.05.2022 - 460000,00 грн, станом на 09.06.2022 - 240000,00 грн, станом на кінець дня 08.07.2022 - 0,00 грн. Сума заборгованості за кредитом, що не повернута у будь-який зі строків, зазначених в п. 8.1 та/або 8.3 цього договору, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою.

Всі платежі позичальника за цим договором здійснюються у порядку договірного списання коштів меморіальними ордерами з поточного рахунку позичальника на відповідний рахунок, зазначений у п. 12.3 цього договору або письмово повідомлений банком. Якщо коштів, що направляються на погашення заборгованості позичальника за цим договором, недостатньо для їх повного погашення, погашення повинно здійснюватись у такій черговості: прострочені комісії (за їх наявності); прострочені проценти за користування траншем/траншами (за їх наявності), прострочені проценти, передбачені в п. 10.4 цього договору (за їх наявності); проценти, передбачені в п. 10.6 цього договору (за їх наявності); прострочена сума траншу/траншів (за їх наявності); пеня за прострочення сплати процентів за користування траншем (за їх наявності); пеня за прострочення повернення траншу (за їх наявності); передбачені цим договором штрафні санкції (за їх наявності); строкові комісії (за їх наявності); строкові проценти за користування траншем (за їх наявності); проценти, передбачені в п. 10.4 цього договору (за їх наявності); строкове повернення траншу. Позичальник надає банку право самостійно приймати рішення про зміну черговості погашення заборгованості позичальника за цим договором. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості. Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинно відбуватись виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги. Позичальник доручає банку в порядку договірного списання меморіальними ордерами списувати грошові кошти з будь-яких рахунків позичальника (у тому числі поточних та/або депозитних) у банку та направляти їх на виконання грошових зобов`язань позичальника за цим договором, термін чи останній день строку виконання яких настав або виконання яких прострочено, у сумі, що не перевищує фактичної заборгованості позичальника на день списання, а також суми комісій, пені, штрафних санкцій, неустойок, тощо. (п. 9.3, 9.4, 9.5 договору).

Відповідно до п. 11.3 договору договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права або інтересу може бути визнання права.

Положеннями ч. 1-2 ст. 509 ЦК України унормовано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При тому, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Згідно поданої до суду банківської виписки, банком було виконано свої зобов`язання з надання кредиту. Зокрема, 13.07.2021 перераховано 500000,00 грн, 15.07.2021 - 500000,00 грн, 06.10.2021 - 1000000,00 грн, 18.01.2022 - 340000,00 грн. Загальна сума виданого кредиту становить 2340000,00 грн.

В підтвердження обставин повернення кредитних коштів позивачем долучено платіжні інструкції та банківські виписки, з яких вбачається здійснення наступних оплат: 08.11.2021 - 220000,00 грн; 09.12.2021 - 220000,00 грн; 10.01.2022 - 220000,00 грн; 17.01.2022 - 340000,00 грн; 08.02.2022 - 220000,00 грн; 11.08.2022 - 220000,00 грн; 09.09.2022 - 220000,00 грн; 11.11.2022 - 220000,00 грн; 18.01.2023 - 230000,00 грн; 05.04.2023 - 230000,00 грн. Матеріалами справи підтверджено повернення всієї суми виданого кредиту 2340000,00 грн.

З розрахунку, поданого відповідачем, вбачається, що платежі 18.01.2023 на суму 230000,00 грн; 05.04.2023 на суму 230000,00 грн враховані в погашення суми основного боргу лише частково у сумі 171533,98 грн та 220069,06 грн відповідно. Тобто відповідачем не враховано в оплату кредиту грошові кошти у сумі 68396,96 грн.

Як передбачено умовами договору, відповідач має право зарахувати сплачені кошти в погашення наявних інших сум заборгованості, а не тіла кредиту. Проте, на вимогу суду, відповідач не надав пояснень чи доказів того, що різниця в оплачених позивачем сумах та у врахованих в розрахунку відповідача сумах, була зарахована в погашення інших зобов`язань позивача за кредитним договором № PSMB2021145/579 від 09.07.2021, як і не вказано конкретно яких саме зобов`язань.

Суд відзначає, що з долучених банківських виписок також не вбачається, що сплачені позивачем кошти у сумі 460000,00 грн частково у розмірі 68396,96 грн були зараховані в погашення інших кредитних зобов`язань, а не в погашення тіла кредиту.

В зв`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що кредит був погашений позивачем у повному обсязі 05.04.2023.

Доказів, в спростування даних обставин, відповідачем суду не надано.

З долучених банківських виписок вбачається нарахування відповідачем позивачу відсотків за користування кредитними коштами: 02.08.2021 на суму 6840,00 грн, 31.08.2021 на суму 11780,00 грн, 30.09.2021 на суму 11400,00 грн, 29.10.2021 на суму 21972,33 грн, 30.11.2021 на суму 21178,24 грн, 31.12.2021 на суму 19320,23 грн, 31.01.2022 на суму 17066,92 грн, 28.02.2022 на суму 13042,82 грн, 31.03.2022 на суму 4178,46 грн та на суму 9585,88 грн, 04.04.2022 на суму 1229,19 грн, 29.04.2022 на суму 4018,52 грн та на суму 7989,76 грн, 31.05.2022 на суму 4152,47 грн та на суму 9526,26 грн, 17.06.2022 на суму 5531,39 грн, 30.06.2022 на суму 3687,58 грн та на суму 4018,52 грн, 06.07.2022 на суму 843,39 грн, 07.07.2022 на суму 2257,30 грн.

Після закінчення терміну кредитування, передбаченого п. 1.4 договору відповідач нараховував відсотки наступним чином: 29.07.2022 на суму 3514,11 грн та на суму 7739,31 грн, 31.08.2022 на суму 2447,47 грн та на суму 9996,61 грн, 30.09.2022 на суму 396,89 грн та на суму 8764,60 грн, 31.10.2022 на суму 10443,87 грн, 30.11.2022 на суму 8017,53 грн, 30.12.2022 на суму 7145,63 грн, 31.01.2023 на суму 5500,21 грн, 28.02.2023 на загальну суму 4430,73 грн, 31.03.2023 на суму 4454,07 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що основна сума заборгованості по кредиту була оплачена позивачем 05.04.2023, однак, відповідач продовжив нараховувати відсотки за користування кредитом після його погашення: 30.04.2023 на суму 1548,11 грн, 31.05.2023 на суму 1126,38 грн, 30.06.2023 на суму 1090,04 грн, 31.07.2023 на суму 1214,64 грн, 31.08.2023 на суму 1217,58 грн, 30.09.2023 на суму 1178,30 грн, 31.10.2023 на суму 1089,38 грн, 30.11.2023 на суму 997,44 грн, 31.12.2023 на суму 1030,68 грн, 31.01.2024 на суму 1016,25 грн, 29.02.2024 на суму 939,36 грн, 31.03.2024 на суму 1004,14 грн, 30.04.2024 на суму 966,21 грн, 31.05.2024 на суму 998,42 грн, 30.06.2024 на суму 966,21 грн, 31.07.2024 на суму 970,78 грн, 31.08.2024 на суму 970,78 грн, 30.09.2024 на суму 939,46 грн.

Матеріалами справи підтверджено оплату нарахованих відсотків наступним чином: 06.08.2021 - 6840,00 грн, 06.09.2021 - 11780,00 грн, 06.10.2021 - 11400,00 грн, 03.11.2021 - 21972,33 грн, 06.12.2021 - 21178,24 грн, 31.12.2021 - 19320,23 грн, 03.02.2022 - 14083,35 грн, 27.05.2022 - 2983,57 грн, 10.06.2022 - 13042,82 грн, 17.06.2022 - 19487,57 грн, 03.08.2022 - 14869,44 грн, 29.09.2022 - 10399,62 грн, 21.10.2022 - 785,83 грн, 26.10.2022 - 9218,96 грн, 05.10.2023 - 9192,48 грн та 174,92 грн, та 253,30 грн, та 2257,30 грн, 31.10.2023 - 2096,40 грн, 26.01.2024 - 841,72 грн.

Згідно з п. 10.4 укладеного договору сторони домовились, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань з: повного повернення Кредиту після закінчення строку дії Кредитної лінії, вказаного у п. 1.4 цього договору або після закінчення строку виконання зобов`язання з повернення Кредиту (його частини) у зв`язку з пред`явленням банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та/або повного повернення будь-якого траншу (його частини) після закінчення терміну його повернення, встановленого у відповідній Заяві про надання траншу, позичальник зобов`язаний сплачувати проценти від суми простроченого кредиту та/або простроченого траншу (його частини) до повного фактичного повернення кредиту та/або траншу (його частини), в розмірі та відповідно до умов, що передбачені п. 1.3. цього Договору.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що він правомірно нараховував відсотки за користування кредитом після 24.02.2024, оскільки, договором № PSMB2021145/579 від 09.07.2021 було визначено строк кредитування до 08.07.2022.

Проте, судом взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, що разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Таке обґрунтування Рішення Конституційного Суду України збігається з висновками Великої Палати Верховного Суду. Саме тому, що приписи частини другої статті 625 та частини першої статті 1048 ЦК України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання (які нараховуються за статтею 625 ЦК України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за статтею 1048 ЦК України як наслідок правомірної поведінки сторін).

Отже, після закінчення строку кредитування, обумовленого сторонами в договорі (08.07.2022), відповідач неправомірно нараховував відсотки за користування кредитом в порядку ст. 1048 ЦК України, а мав право нараховувати відсотки в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України.

Окрім цього, як підтверджено матеріалами справи, відповідач продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом і після сплати позичальником всього тіла кредиту.

У своєму розрахунку відповідач вказує на наявність у позивача перед відповідачем заборгованості по відсотках у розмірі 9386,24 грн. З матеріалів справи вбачається, що вказані відсотки нараховані після закінчення строку кредитування та вже після погашення кредиту, що є неправомірним. Підстави для нарахування відсотків за користування кредитом після повернення кредиту суперечить умовам договору та чинному законодавству.

Доказів щодо наявності заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по відсотках чи інших платежах, відповідачем суду надано не було.

Згідно ч. 1-3 ст. 13 ГПКУкраїни судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тотожні за змістом положення містяться і у Господарському кодексі України. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1-2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 203 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Поданими у справі доказами підтверджено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором № PSMB2021145/579 від 09.07.2021, проте відповідач продовжує нараховувати йому відсотки, тобто не визнає обставин припинення зобов`язань позивача, в зв`язку з їх виконанням.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін, слід дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі пункту першого частини другої статті 16 ЦК України.

В зв`язку з зазначеним, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів учасників справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим кредитне зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" (61080, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201, ідентифікаційний код 37762054) перед Акціонерним товариством "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № PSMB2021145/579 від 09 липня 2021 року.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Сенс Банк" (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 100, ідентифікаційний код 23494714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" (61080, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201, ідентифікаційний код 37762054) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 16.12.2024

Суддя І.В.Усатенко