Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/6404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/6404/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/6404/24

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ РІТЕЙЛ"

про стягнення 7 896 006,60 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Перепелиця К.М.;

від відповідача: Венгаренко Т.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ РІТЕЙЛ" про стягнення 7 896 006,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Земельного кодексу України та ст. 1212 ЦК України, як фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003, площею 0,3252 га по Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) збережено кошти в розмірі 7 896 006,60 грн, які мали бути сплачені за період з 01.01.2021 по 02.05.2024 за користування вказаною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6404/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.07.2024.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та вказує на внесення платежів за користування спірною земельною ділянкою.

18.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

19.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача, у зв`язку з недотриманням вимог ст. 197 ГПК України.

21.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача.

24.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.

27.06.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Дана заява обґрунтована тим, що представник позивача на дату призначення судового засідання буде перебувати за межами України, а директор ТОВ "ПАРІ РІТЕЙЛ" не має фахової юридичної освіти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ РІТЕЙЛ" адвоката Венгаренко Т.А. про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутній у судовому засіданні 04.07.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив задовольнити клопотання про витребування доказів, оскільки позивач заперечує факт проведення оплат за користування спірною земельною ділянкою.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про витребування доказів у Головного управління ДПС у м. Києві у вигляді виписки про платежі (податок за землю), проведені ТОВ "Парі Рітейл" за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003, площею 0,3252 га по вулиці Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва, з 2013 року по теперішній час із зазначенням інформації, на який рахунок ці платежі зараховувалися, у зв`язку з чим підготовче провадження у справі було відкладено на 29.08.2024.

05.08.2024 на електронну пошту суду та 20.08.2024 засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла витребувана судом інформація щодо сплати ТОВ "Парі Рітейл" податку за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003, площею 0,3252 га по вулиці Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва.

У судовому засіданні 29.08.2024 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю уточнити розмір заявлених позовних вимог, враховуючи інформацію, яка надійшла від Головного управління ДПС у м. Києві.

Представник відповідача не заперечував щодо відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 183 ГПК України, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.10.2024.

10.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва у сумі 4 158 908,89 грн, яка розрахована за період з 01.01.2021 по 31.07.2024.

Присутній у судовому засіданні 10.10.2024 представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про уточнення розміру позовних вимог.

Представник відповідача просив надати час на ознайомлення з поданою позивачем заявою.

Згідно приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, виходячи з приписів статті 46 ГПК України, позивач може подати заяву про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, такий вид заяв як «уточнення розміру позовних вимог» положеннями процесуального законодавства не передбачено.

Таким чином, суд розцінює заяву позивача, яка надійшла 10.10.2024 через систему «Електронний суд», як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову в розмірі 4 158 908,89 грн, визначеної позивачем.

Відповідно до ст. 183 ГПК України, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 24.10.2024.

21.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких, серед іншого, наведений контррозрахунок заявлених позовних вимог.

Враховуючи відсутність у підготовчому засіданні 24.10.2024 будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.10.2024.

Судове засідання у справі № 910/6404/24, призначене на 14.11.2024, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 судове засідання у справі призначено на 05.12.2024.

У судовому засіданні 05.12.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2024, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційною довідкою від 08.05.2024 № 377575968 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ТОВ «ПАРІ РІТЕЙЛ» є власником нерухомого майна (адміністративної нежитлової будівлі з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом, загальною площею 9951,3 кв. м.), розташованого на земельній ділянці площею 0,3252 га по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва з 2014 року, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.06.2014, номер запису про право власності: 6408115 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 41239438000).

Зазначений об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2308937292021 від 23.03.2021 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003, площею 0,3252 га, за адресою: вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва проведена 23.03.2021 Міжрайонним управлінням у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 20.03.2020, з кодом виду цільового призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Види використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

02.11.2023 Київська міська рада ухвалила рішення № 7240/7281 «Про передачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПАРІ РІТЕЙЛ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва» (текст розміщений на офіційному веб-порталі Київської міської ради), згідно з яким земельна ділянка на вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва передана Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ» в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку).

Разом з тим, позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ТОВ «ПАРІ РІТЕЙЛ» безоплатно використовує земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку з чим Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував розрахунок щодо стягнення з відповідача сум безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 02.05.2024 з урахуванням довідок № Ю-37839/2013, № Ю-13526/2015, № Ю-34141/2018, №Ю-43234/2018, № Ю-48288/2019, № НГО/2022-45670 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з огляду на основний вид економічної діяльності ТОВ «Парі Рітейл» згідно з КВЕД 68.20.

Відтак, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки як об`єкту цивільних прав з 23.03.2021, у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Водночас, встановлено, що право оренди на земельну ділянку площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ» до теперішнього часу не зареєстровано.

Отже, Київська міська рада, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ», як власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва та зареєстроване на праві власності за вказаним підприємством, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомості, без достатньої правової підстави, позивач просить стягнути з останнього, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2021 по 02.05.2024 у загальній сумі 7 896 006,60 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами і доповненнями) визначено відповідно до Податкового кодексу України установити в м. Києві місцеві податки та збори, зокрема, плату за землю. Пунктом 2 названого рішення, серед іншого, затверджено Положення про плату за землю (додаток 3), згідно з п. 5.6 якого (в редакції 28.01.2015 та п. 5.4 в редакції 21.02.2017, п. 5.3 в редакції 01.01.2019 і діюча на сьогодні) плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Таким чином, відповідно до зазначеної норми рішення КМР підприємства, які користуються земельними ділянками комунальної власності без оформлення права оренди, мають сплачувати земельний податок у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. ТОВ «Парі Рітейл», керуючись даною нормою рішення КМР, неухильно та постійно протягом всього часу з моменту набуття права власності не нерухоме майно, сплачувало 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що підтверджується доданими до справи податковими деклараціями, банківськими виписками, виписками ДПС, що відповідно підтверджує факт належного та повного внесення позивачем плати за користування земельною ділянкою у вигляді земельного податку до місцевого бюджету протягом усього періоду, починаючи з моменту набуття ним у власність об`єкту нерухомості й до сьогодні.

Крім того, відповідач вказував на те, що позивачем не враховано, що саме за зверненням ТОВ «Парі Рітейл» було розпочато процес укладення договору оренди земельної ділянки і саме через затягування та бездіяльність позивача цей процес затягувався ще з 2014 року. У березні 2013 та 2014 роках ТОВ «Парі Рітейл» зверталося до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Департаменту земельних ресурсів КМДА зі зверненнями стосовно відведення зазначеної земельної ділянки в оренду, а також з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення вказаної земельної ділянки в оренду. У відповіді від 20.03.2014 Департамент земельних ресурсів КМДА повідомив, що ним підготовлений проект рішення КМР, який опрацьовується відповідно до Регламенту КМДА. На подальші звернення до Департаменту земельних ресурсів КМДА відповідач отримував ту саму відповідь. Будь-яких повідомлень від КМДА, Департаменту земельних ресурсів чи КМР про прийняті рішення щодо земельної ділянки на підставі звернення ТОВ «ПАРІ РІТЕЙЛ» останнє не отримувало. І лише після повторного звернення Відповідача у 2018 році з клопотанням про розробку проекту землеустрою для відведення зазначеної земельної ділянки в оренду КМР було надано дозвіл, на підставі якого відповідач розробив технічну документацію, вніс земельну ділянку в Державний земельний кадастр та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а також на підставі цієї технічної документації був присвоєний кадастровий номер земельній ділянці (у березні 2021 року). І тільки 02.11.2023 Київською міською радою було прийнято рішення про передачу землі в оренду відповідачу.

Серед іншого, відповідач також зазначає, що позивач безпідставно здійснює розрахунок, починаючи з 01.01.2021, оскільки відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2308937292021 від 23.03.2021 спірна земельна ділянка, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний відповідачу, була зареєстрована у Державному земельному кадастрі тільки 23.03.2021, а відтак і розрахунок має розпочинатися саме з цієї дати.

Також рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 за № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка. Таким чином, протягом 91 дня 2022 року застосовувалась ставка орендної плати відповідно до рішення органу місцевого самоврядування - 0%, що, у свою чергу, не було враховано Позивачем у своєму розрахунку.

Крім того, за змістом п. 69.14 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Вказані положення Податкового кодексу України також не були враховані позивачем при розрахунку безпідставно збережених коштів.

Відповідач наголошував і на тому, що позивач не врахував у своєму розрахунку оплати, які з 2013 року здійснював відповідача за землю в розмірі земельного податку 3%.

Крім того, у розрахунку розміру безпідставно збережених коштів позивачем не враховано, що у 2024 році 366 днів.

З огляду на подані відповідачем докази та інформацію, надану Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо сплати ТОВ «Парі Рітейл» податку за землю у спірний період, 10.10.2024 від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва у сумі 4 158 908,89 грн, яка розрахована за період з 01.01.2021 по 31.07.2024.

Вказана заява прийнята судом до розгляду, в порядку ст. 46 ГПК України, як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги розглянуті судом у межах ціни позову 4 158 908,89 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2308937292021 від 23.03.2021 власником земельної ділянки площею 0,3252 га (кадастровий номер 8000000000:85:328:0003) по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва є Київська міська рада. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ», як і не містять доказів того, що попереднім землекористувачем було оформлено право користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а, отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже відповідач, набувши 13.06.2014 право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку до теперішнього часу не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та в поясненнях представника у судовому засіданні, суд звертає увагу відповідача, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку Київської міськради щодо оформлення договору оренди земельної ділянки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРІ РІТЕЙЛ» не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном (адміністративною нежитловою будівлею з торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом, загальною площею 9951,3 кв. м.), презюмується користування спірною земельною ділянкою.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Київською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки земельної ділянки площею 0,3252 га (кадастровий номер 8000000000:85:328:0003) по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва.

Суд звертає увагу відповідача що рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (зі змінами і доповненнями) визначено відповідно до Податкового кодексу України установити в м. Києві місцеві податки та збори, зокрема, плату за землю».

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (ст.14.1.72. Податкового кодексу України).

Відповідач, як установлено судом, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.14.1.125. ПК України).

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (ст.14.1.136. Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. (ст.288.4.Податкового кодексу України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. (ст.288.5.1., 288.5.2. Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.05.2018 у справі № 922/3413/17, а саме: «Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України)»

У даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд зокрема керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, позивачем правомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених Товариством грошових коштів, виходячи з нормативної грошову оцінку земельної ділянки 8000000000:85:328:0003.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності проведення розрахунку, починаючи з 01.01.2021, оскільки, враховуючи положення статті 791 ЗК України, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, а відтак, правомірним є нарахування орендної плати з 23.03.2021.

За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

Судом також ураховано інформацію, надану на запит суду Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо сплати ТОВ «Парі Рітейл» податку за землю у спірний період, відповідно до якої відповідач сплатив у 2021 році - 1 508 828,23 грн, 2022 році - 1 207 690,64 грн, 2023 році - 1 039 921,73 грн, 2024 році - 653 259,90 грн.

Відповідач, як установлено судом вище, у спірний період не був власником та постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а відтак, сплачені відповідачем суми підлягають відрахуванню від сум, нарахованих позивачем, за період з 23.03.2021 по 31.07.2024.

Пунктом 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

В умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік ), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, згідно якого на всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 по 30.04.2022.

За цих обставин суд вважає безпідставним нарахування та заявлення до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2022 по 30.04.2022.

Отже, судом здійснено наступний розрахунок суми заявлених до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів:

1) з 23.03.2021 по 31.12.2021 40880941,26*5%/365*284 днів =1 590 436,62 грн;

2) з 01.01.2022 по 28.02.2022 44969035,39*5%/365*59 днів =363 448,37 грн;

3) з 01.05.2022 по 31.12.2022 44969035,39*5%/365*245 днів =1 318 270,35 грн;

4) з 01.01.2023 по 31.12.2023 51715131,63*5%/365*365 днів =2 585 756,58 грн;

5) з 01.01.2024 по 31.07.2024 5435203,34*5%/366*213 днів =1 581571,65 грн,

разом: 1 590 436,62 + 363 448,37 + 1 318 270,35 + 2 585 756,58 + 1 581 571,65 = 7 439 483,57 грн.

Враховуючи проведені відповідачем оплати, розмір заборгованості за період 23.03.2021 по 31.07.2024 розраховується таким чином: 7 439 483,57 - 1 508 828,23 - 1 207 690,64 -1 039 921,73 - 653259,9 = 3 029 783,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради щодо стягнення з відповідача 3 029 783,07 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ РІТЕЙЛ" є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Також, судом установлено, що позивач при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір у більшому розміру, ніж встановлено законом, оскільки не застосував коефіцієнт 0,8 під час вирахуванні суми судового збору, оскільки позовна заява подана в електронній формі з використанням електронного кабінету.

Таким чином, виходячи з ціни позову 4 158 908,89 грн, судовий збір становить 49 906,91 грн (4 158 908,89:100х1,5%х0,8). З огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 45 446 грн 75 коп. Відтак, зайве сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРІ РІТЕЙЛ" (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 90, код ЄДРПОУ 38526354) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3252 га з кадастровим номером 8000000000:85:328:0003 по вул. Нижній Вал, 51 у Подільському районі міста Києва у сумі 3 029 783 грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 45 446 грн 75 коп.

3. В іншій частині вимог - в позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) судовий збір у розмірі 68 533 грн 09 коп., сплачений за платіжною інструкцією №611 від 22.05.2024.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.12.2024.

Суддя А.І. Привалов