Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/12194/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/12194/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15А, ідентифікаційний код 30012848)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ІНТЕРА" (03118, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 128/34, ідентифікаційний код 38683938)

про стягнення 1 491 544, 34 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ІНТЕРА" про стягнення 1 491 544,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 050719 про надання рекламних послуг від 05.07.2019 позивачем було здійснено попередню оплату послуг відповідачу у загальному розмірі 2 345 221,62 грн., проте останнім було частково надано послуги на загальну суму 944 715,24 грн. Оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача попередню оплату у розмірі 1 400 506,16 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 62 568,87 грн та 3% відсотка річних у розмірі 28 469, 31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 17.10.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600295755897.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (далі - замовник) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ІНТЕРА" (далі - виконавець) укладено договір №050719 (далі - договір), за умовами пункту 2.1. якого виконавець зобов`язується по завданню і за рахунок замовника надавати рекламні послуги, та, за домовленістю, додаткові послуги/далі іменовані - послуги/, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати надані послуги.

У відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. договору виконавець зобов`язується забезпечити своєчасне та якісне надання послуг відповідно до умов договору та відповідних додатків, а також відповідно до загальних вимог та ділових звичаїв, установлених для даного виду послуг.

Вартість послуг виконавця, що надаються за даним договором, встановлюється сторонами в кожному конкретному випадку у відповідному додатку до цього договору (пункт 5.1. договору).

Умови та порядок оплати сторони встановлюють у відповідному додатку (пункт 5.2. договору).

Згідно пункту 5.3. договору послуги вважаються наданими в повному обсязі з моменту підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін акту приймання-передачі наданих послуг стосовно відповідного додатку до цього договору. Разом з актом прийому-передачі наданих послуг виконавець зобов`язується надати замовнику документи, що підтверджують розміщення рекламних матеріалів (ефірні довідки тощо).

Відповідно до пункту 9.1., в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 05.10.2020 до договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін, скріплення підписів печатками та діє до 31 грудня 2021 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Додатком №4 від 01.09.2021 (далі - додаток 4), який є невід`ємною частиною договору №050719 від 05.07.2019, сторони погодили надання послуг з популяризації торговельних марок "Алло" та "МІ" в Ефірі Телеканалу "1+1" в межах передачі та/або анонсах передачі, в обсягах, узгоджених сторонами у цьому додатку (далі - послуга) на наступних умовах: "Телеканал: "1+1"; Передача: "Світ навиворіт. Латинська Америка та держави Карибського басейну"; Період надання послуг: 05.02.2022 р. - 31.05.2022 р., 01.09.2022 р. - 31.12.2022 р.; День трансляції: основний показ - субота, 18:00, повторний показ - субота, 17:00; Час трансляції: основний показ - 60 хвилин, повторний показ - субота, 60 хвилин; Планова кількість передач: основний показ - 32, повторний показ - 32; Планові мінімально гарантовані пункти рейтингу - 651, 45 грн; Цільова аудиторія - Населення України у віці від 18 до 54 років; Загальна вартість послуг, грн без ПДВ 6 222 705 грн 13 коп.

За умовами пункту 4 додатку 4 замовник здійснює оплату послуг виконавця відповідно до цього додатку в наступному порядку:

- суму в розмірі 1 589 449, 23 грн з ПДВ замовник сплачує у вигляді передоплати протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного додатку та отримання рахунку від виконавця;

- решту суми в розмірі 6 357 796, 92 грн з ПДВ замовник сплачує щомісячно за фактично надані послуги за звітний місяць надання послуг (згідно умов п. 3 даного додатку) протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, за вирахуванням частини, сплаченої в вересні 2021 р. попередньої оплати.

Згідно пункту 4.2. додатку у випадку безпідставної відмови виконавця від надання послуги останній зобов`язаний повернути замовнику грошові кошти в розмірі 1 589 449, 23 грн з ПДВ, сплачені замовником в якості передоплати за послугу, протягом 5 днів з моменту отримання від замовника відповідної письмової вимоги.

На виконання умов додатку 4 позивачем здійснено попередню оплату в загальній сумі 2 345 221, 42 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №53920 від 06.09.2021 на суму 1 589 449, 23 грн та №78962 від 23.02.2022 на суму 755 772, 19 грн.

У той же час, відповідачем визначені додатком 4 послуги надано на суму 944 715, 24 грн - у лютому 2022 року, про що свідчить акт надання послуг №58 від 28.02.2022 на суму 944 715, 24 грн.

Як зазначає позивач, послуги на загальну суму 1 400 506, 16 грн надані не були у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну та введенням воєнного стану.

28.12.2023 позивач звертався до відповідача з листом вих. №1185 від 27.12.2023, у якому просив повідомити про факт надходження коштів в сумі 1 589 449, 23 грн на користь ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1", та якщо такі перераховані не були, у триденний термін з моменту отримання даного листа повернути ТОВ "АЛЛО" кошти у розмірі 1 400 506, 16 грн.

Втім, 18.01.2024 поштовий конверт із даним листом був повернутий за зворотною адресою (копія наявна у матеріалах справи), вимоги залишені без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення 1 400 506, 16 грн попередньої оплати.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 62 568,87 грн та 3% відсотка річних в сумі 28 469,31 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4 додатку 4 до договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату послуг виконавця відповідно до цього додатку в наступному порядку:

- суму в розмірі 1 589 449, 23 грн з ПДВ замовник сплачує у вигляді передоплати протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного додатку та отримання рахунку від виконавця;

- решту суми в розмірі 6 357 796, 92 грн з ПДВ замовник сплачує щомісячно за фактично надані послуги за звітний місяць надання послуг (згідно умов п. 3 даного додатку) протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, за вирахуванням частини, сплаченої в вересні 2021 р. попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивачем здійснено попередню оплату в загальній сумі 2 345 221, 42 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №53920 від 06.09.2021 на суму 1 589 449, 23 грн та №78962 від 23.02.2022 на суму 755 772, 19 грн.

Втім, відповідачем узгоджені додатком 4 послуги надані лише на суму 944 715, 24 грн у лютому 2022 року (акт надання послуг №58 від 28.02.2022), доказів іншого матеріали справи не містять.

Пунктом 4.2. додатку 4 погоджено, що у випадку безпідставної відмови виконавця від надання послуги останній зобов`язаний повернути замовнику грошові кошти в розмірі 1 589 449, 23 грн з ПДВ, сплачені замовником в якості передоплати за послугу, протягом 5 днів з моменту отримання від замовника відповідної письмової вимоги.

Положеннями частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

28.12.2023 позивач звертався до відповідача з листом вих. №1185 від 27.12.2023, у якому зокрема просив у триденний термін з моменту отримання даного листа повернути ТОВ "АЛЛО" кошти у розмірі 1 400 506, 16 грн.

Втім, як встановлено судом, 18.01.2024 поштовий конверт із даним листом був повернутий за зворотною адресою.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт здійснення попередньої оплати позивачем узгоджених послуг та факт відсутності надання відповідачем даних послуг у повному обсязі підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, з урахуванням умов пункту 4.2. додатку 4, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення повернення коштів, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 28 469, 31 грн та інфляційні втрати у розмірі 62 568, 87 грн за період з 24.01.2024 по 27.09.2024.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги №А1 від 10.06.2019, укладеним між Адвокатським бюро "Олександра Шевченка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (далі - замовник), предметом якого є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги замовнику в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а замовник зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Згідно додаткової угоди №33 від 23.09.2024 до даного договору сторони погодили, що замовник доручає виконавцю: надати консультацію з урахуванням норм чинного законодавства України та аналізу прецедентної практики щодо спірних правовідносин, що виникли між ТОВ "АЛЛО" та ТОВ "Рекламна Агенція "ІНТЕГРА" за договором про надання рекламних послуг №050719 від 05.07.2019 попередньої оплати в розмірі 1 400 506, 18 грн, інфляційних втрат, 3% річних та витрат по справі (пункт 1).

Сторони погодили встановити наступний розмір оплати за надані, відповідно до умов п. 1 додаткової угоди послуги: 15 000, 00 грн (пункт 2).

Відповідно до акту прийому-передачі послуг №33 від 30.09.2024 до договору про надання правової допомоги №А1 від 10.06.2019 та додаткової угоди №33 від 23.09.2024 виконавець надав, а замовник отримав від виконавця послуги на суму 15 000, 00 грн.

30.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" перерахувало на користь Адвокатського бюро "Олександра Шевченка" 15 000, 00 грн в якості оплати витрат на підставі на підставі акту №33 від 30.09.24 до договору про надання правової допомоги №А1 від 10.06.2019 та додаткової угоди №33 від 23.09.2024, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу №1442587 від 30.09.2024.

Судом встановлено, що Шевцова В.В. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №4448 та інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламна агенція "ІНТЕРА" (03118, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 128/34, ідентифікаційний код 38683938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (49044, м. Дніпро, вул. Барикадна, буд. 15А, ідентифікаційний код 30012848) заборгованість у розмірі 1 400 506 грн 16 коп., 3% річних у розмірі 28 469 грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 62 568 грн 87 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 22 373 грн 17 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу судовий наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 16.12.2024

Суддя Л.Г. Пукшин