Рішення

від 11.12.2024 по справі 910/11588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024Справа № 910/11588/24

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" м. Києва

про стягнення безпідставно збережених коштів, ціна позову 2181200,82 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Пясковська О.В.,

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2024 року Київська міська рада звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, розташованої по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 квітня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагін Наталією Вікторівною за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (далі-відповідач) проведено державну реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс загальною площею 13341,50 м2, який розташований на вищевказаній земельній ділянці.

Набувши у 2021 році право власності на об`єкт нерухомого майна відповідач не оформив права власності або користування цією земельною ділянкою, протягом травня-грудня 2022 року фактично її використовував, проте зберіг за собою грошові кошти, які мінімально мав би витратити на сплату орендних чи податкових платежів за таке землекористування у розмірі 2181200,82 грн.

З підстав ст. 1212 ЦК України позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на свою користь 2181200,82 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку. У відзиві на позовну заяву проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що формування земельної ділянки та внесення даних до Державного земельного кадастру не свідчить про набуття права власності. Зазначав, що законодавством не передбачено можливість орендаря самостійно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою без участі самого позивача, тому він не може вливати на ухвалення позивачем відповідного рішення про передачу земельної ділянки в оренду. Оскільки позивач обізнаний про існування фактичного землекористувача та враховуючи що між сторонами відсутні будь-які господарські правовідносини, то у нього відсутній обов`язок сплачувати орендну плату. Також вказував, що він звертався до позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для експлуатації та обслуговування майнового комплексу по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва та в подальшому із заявами щодо оформлення договорів оренди. Зазначав, що станом на 14 жовтня 2024 р. рішення про передачу йому в оренду земельної ділянки позивачем не прийнято.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 202 ГПК України у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

Розпорядження землями комунальної власності м. Києва, в т.ч. надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України та зазначеного вище Закону відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Судом встановлено, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, розташованої по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва.

Також встановлено, що 23 квітня 2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагін Наталією Вікторівною на підставі договору № 368 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23 квітня 2021 р. за відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на єдиний майновий комплекс загальною площею 13341,50 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), розташований по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва на вищевказаній земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003).

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, рішенням господарського суду м. Києва від 16 січня 2024 р. у справі № 910/15855/23, яке набрало законної сили.

У силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Отже, на земельній ділянці площею 5,0747 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003) по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва, розміщений об`єкт нерухомості, який на праві власності належать відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України суду не надано доказів оформлення відповідачем права власності або користування земельною ділянкою площею 5,0747 га по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003).

Таким чином, відповідач фактично користувався/користується вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

При розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 р. у справі № 922/3361/19, від 2 червня 2020 р. у справі № 922/2417/19, від 12 березня 2019 р. у справі № 916/2948/17, від 9 квітня 2019 р. у справі № 922/652/18.

Згідно зі ст. 79 ЗК України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка площею 5,0747 га по вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003), як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 4 листопада 2021 р.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Згідно зі ст. 284 ПК України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до витягу № НВ-9925602292023 із технічної документації, розрахунку позивача нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 за період січня-грудня 2022 року становила 108318136,02 грн.

Згідно з розрахунком позивача, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства, розмірі орендної плати за період травня-грудня 2022 року становить 2181200,82 грн. (108318136,02 грн нормативна грошова оцінка землі х3%/365х245 днів).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212, ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі 629/4628/16-ц, від 30 листопада 2016 р. у справі № 922/1008/15, від 16 вересня 2020 р. у справі № 922/3361/19, від 24 червня 2020 р. у справі 922/2414/19, від 17 березня 2020 р. у справі № 917/353/19.

Отже, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки протягом травня-грудня 2022 року без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе 2181200,82 грн., які мав заплатити за землекористування.

Доказів відшкодування відповідачем позивачу безпідставно збережених сум суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 1212, 1214 ЦК України підлягає стягненню 2181200,82 грн. безпідставно збережених коштів.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Київської міської ради задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (03038, м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9, код 40202426) на користь Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) 2181200,82 грн. безпідставно збережених коштів, 26174,41 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 13 грудня 2024 року.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар