Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/11050/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/11050/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03067; ідентифікаційний код 31576194)

до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)

про стягнення 3 546 700,32 грн

За участі представників:

позивача: Гончарук М.П., Грибенко А.Л.;

відповідача: Тузова В.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення 3 591 516,40 грн, з яких 2 764 409,79 грн 3% річних та 827 106,61 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/10685/21, якими з відповідача стягнуто на користь позивача грошові кошти та судові витрати, у зв`язку з чим позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та проценти річних у вищенаведених розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2024 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

18.09.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судові рішення у справі № 910/10685/21 не підлягають виконанню через наявність обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 у вигляді мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, якою, за доводами відповідача, є позивач. Також відповідач зазначив про помилковість розрахованих позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат.

24.09.2024 від позивача надійшли клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а також відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що він не відноситься до жодної з категорій суб`єктів господарювання, що визначені постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022, на які поширюється мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, що вже було встановлено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 06.03.2024 у справі № 910/13/21, а також частково враховано заперечення відповідача щодо розрахунків та зменшено розмір позовних вимог, внаслідок чого він просить стягнути з відповідача на свою користь 3 546 700,32 грн, з яких 2 756 575,27 грн 3% річних та 790 125,05 грн інфляційних втрат.

26.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що апеляційним судом у справі № 910/13/21 не оцінювалися та не могли оцінюватися висновки Служби безпеки України щодо поширення на ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2023 на предмет їх законності та дійсності та було лише констатовано факт наявності листа СБУ від 24.11.2022 у матеріалах справи № 910/13/21 та зазначено про відсутність ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» в санкційних списках РНБО на момент прийняття судом відповідної постанови. Відповідач доводить, що відсутність тієї чи іншої особи в санкційних списках РНБО не доводить факту неможливості застосування мораторію (заборони) на виконання будь-яких грошових зобов`язань на користь такої особи, оскільки відсутній прямий взаємозв`язок між фактом знаходження у санкційних списках особи та застосуванням до такої особи мораторію, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2023. Відповідач зазначає, що обставини встановлені органами досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017010000000171 доводять те, що як посадові особи ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна», так і його учасники були фігурантами кримінального розслідування у 2020 році та пов`язаність позивача з країною-агресором підтверджується встановленими фактами у межах цього кримінального провадження. Крім того, як зазначає відповідач, наказом Мінекономрозвитку України від 13.11.2018 № 1668 до позивача було застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, яку 15.03.2019 відповідно до наказу Мінекономрозвитку № 408 змінено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

16.10.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він зазначив, що позивач та/або його посадові особи не мають жодного процесуального статусу в межах кримінального провадження № 42017010000000171, а рiшенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 у справi № 640/7265/19 було визнано протиправним та скасовано наказ Мінекономрозвитку України від 13.11.2018 в частині, що стосується позивача. Зазначені аргументи, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач свідомо маніпулює фактами, спрямовуючи свої зусилля на невиконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

У підготовче засідання 17.10.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 17.10.2024 судом було прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 04.11.2024.

01.11.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 04.11.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 04.11.2024 судом було долучено надані позивачем додаткові докази до матеріалів справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.12.2024.

12.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовче засідання 16.12.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 16.12.2024 судом було долучено до матеріалів справи наданий позивачем витяг з Державного реєстру санкцій та відмовлено в долученні копії рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі № 910/10434/24, закрито підготовче провадження та, за письмовою згодою обох сторін, розпочато розгляд справи по суті.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача, також, надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала з підстав наведених у відзиві та іншій заяві по суті справи.

У судовому засіданні 16.12.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

13.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (клієнт) та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (банк) було укладено договір про розміщення коштів на строковому депозиті «Депозитна лінія» № 197790 (далі - договір, депозитний договір), предметом якого, відповідно до додаткової угоди № 1 до нього, є внесення клієнтом на депозитний рахунок тимчасово вільних коштів (далі - вклад, кошти) у сумі 700 000,00 доларів США на строк, зазначений в пункті 3.1. цієї додаткової угоди. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок.

Відповідно до пункту 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору строк розміщення коштів на депозитному рахунку встановлюється до 14.06.2014.

Згідно з пунктом 3.12 договору в редакції додаткової угоди № 1 проценти за вкладом виплачуються клієнту в день закінчення строку розміщення вкладу, передбаченого пунктом 3.1 додаткової угоди, або щомісяця кожного числа місяця, наступного за звітним місяцем. Проценти, що залишалися невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу або за письмовою заявою Клієнта перераховуються на поповнення вкладу з подальшим продовженням терміну дії цього договору (або без продовження терміну дії договору) на підставі укладання додаткової угоди з урахуванням цих змін.

Відповідно до пункту 3.3 договору нарахування процентів за вкладом проводиться за період розміщення коштів, починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок, що зазначено в пункті 2.5 договору в редакції додаткової угоди до цього договору. День повернення Банком вкладу і інтервал розрахунку процентів не включається.

Нарахування процентів за договором здійснюється щодня з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 3.4 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору у випадку невитребування клієнтом коштів вкладу у визначений пунктом 3.1 цього договору строк, з урахуванням умов пункту 3.2 договору, договір вважається продовженим зі сплатою процентів у розмірі, який передбачено за вкладами на вимогу банку, починаючи з дня закінчення строку розміщення вкладу відповідно до пункту 3.1 цього договору. Повернення клієнту невитребуваного за строком вкладу та нарахованих процентів здійснюється банком на підставі письмової заяви клієнта з урахуванням умов пункту 3.2 цього договору.

На виконання умов договору банк відкрив клієнту рахунок № 26153000245700 для розміщення грошових коштів, а клієнт згідно з платіжним дорученням № 843 від 13.06.2013 вніс 700 000 доларів США на зазначений рахунок.

Платіжним дорученням № Е0528L0KDZ від 28.05.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснило переказ грошових коштів у сумі 700000 USD з рахунку № НОМЕР_3 (платник Підприємство Таврида Електрик Укр., ООО, банк платника Сев. Ф. ПАТ КБ «ПриватБанк», м.Севастополь) на рахунок № НОМЕР_2 (отримувач Підприємство Тавріда Електрик Укр., ООО, банк отримувача ПАТ КБ «ПриватБанк»).

02.09.2014 клієнт звернувся до банку із заявою № 0039, в якій, посилаючись на свої неодноразові попередні звернення (листи № 019 від 19.03.2014, № 0019 від 22.04.2014, № 39 від 19.05.2014, № 49 від 03.07.2014, № 0037 від 05.08.2014), просив надати йому детальну інформацію щодо порядку доступу до коштів, розміщених на його рахунках у Севастопольській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» та посприяти у перерахуванні коштів на рахунки позивача у філії «Київ сіті» ПАТ КБ «ПриватБанк».

Банк 06.10.2014 надіслав клієнту лист № 20.1.0.0.0/7-20140430/4017, в якому повідомив про вимушене припинення своєї діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя відповідно до вимог постанови Національного банку України № 2602 від 06.05.2014.

22.07.2015 клієнт звернувся до банку з листом № 0042 від 17.07.2015, до якого додав, зокрема платіжне доручення № 11 від 20.07.2015 на суму 700000 доларів США щодо перерахування даної суми грошових коштів з рахунку № 29037426753001 на рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий у філії «КиївСіті» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м.Києві. Зазначене платіжне доручення було отримане Банком 24.07.2015 та залишене без виконання.

17.02.2017 клієнт звернувся до банку з вимогою (лист № 9 від 17.02.2017) про виконання платіжних доручень, зокрема платіжного доручення № 7 від 17.02.2017 щодо перерахування грошових коштів у сумі 700 000,00 доларів США з рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 . Зазначені лист та платіжне доручення були отримані банком 20.02.2017 та залишені без виконання.

Зазначені вище обставини були встановлені господарськими судами в справі № 904/1569/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання виконати умови договору № 426753 від 03.03.2003 шляхом списання грошових коштів з рахунків позивача в ПАТ КБ «Приватбанк» на його інші рахунки в цьому банку, а також про стягнення процентів за доларовими депозитами, штрафних санкцій (пені за договором та пені за законом), трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 13.09.2017 у справі № 904/1569/15 змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017, виклав резолютивну частину рішення у новій редакції, відповідно до якої позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» задовольнив частково та зобов`язав Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» виконати платіжні доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» згідно з наведеним судом у постанові переліком, зокрема і платіжне доручення № 7 від 17.02.2017 на суму 700000 доларів США щодо перерахування з рахунку НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у філії «КиївСіті» ПАТ КБ «ПриватБанк» у м.Києві.

З огляду на те, що Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» не повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» грошові кошти у сумі 700 000,00 доларів США, розміщені на рахунку, відкритому у відповідача, як банківський вклад згідно з умовами договору № 197790 від 13.06.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» у липні 2021 року звернулося до суду з позовом про стягнення 700 191,78 дол. США та 1 727 246,91 грн, з яких: 700 000,00 доларів США - основний борг (сума вкладу), 191,78 доларів США - відсотки на вклад за період з 11 лютого 2017 року по 20 лютого 2017 року, 1 727 246,91 грн - три відсотки річних за період з 02 липня 2018 року по 02 липня 2021 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/10685/21 позов було задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» грошові кошти у сумі 700 191,78 долар США, 3% річних у розмірі 1 727 246,91 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 313 520,53 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.07.2023, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/10685/21, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 залишено без змін.

Крім того, додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» про ухвалення додаткового рішення та стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як зазначає, позивач, відповідач зазначені судові рішення не виконав.

У зв`язку з наведеним, позивач, звертаючись з позовом до суду у цій справі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 2 756 575,27 грн, які складаються з сум 3% річних, нарахованих на суму боргу 700 191,78 доларів США за період з 09.09.2021 по 09.09.2024, на суму боргу 1 727 246,91 грн за період з 09.09.2021 по 09.09.2024, на суму боргу 313 520,42 грн за період з 28.04.2023 по 09.09.2024, на суму боргу 15 500,00 грн за період з 24.04.2024 по 09.09.2024. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 790 125,05 грн інфляційних втрат, які складаються з сум інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 1 727 246,91 грн за період з вересня 2021 року по серпень 2024 року, на суму боргу 313 520,42 грн за період з травня 2023 року по серпень 2024 року, на суму боргу 15 500,00 грн за період з травня 2024 року по серпень 2024 року.

Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що позивач та його кінцеві бенефіціарні власники є пов`язаними особами із підсанкційним громадянином російської федерації - ОСОБА_1 , який сприяв окупації російською федерацією українського півострову Крим, тому судові рішення у справі № 910/10685/21 не підлягають виконанню через наявність обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 у вигляді мораторію (заборони) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/10685/21, мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов`язань перед позивачем, їх розмір та факт настання строку їх виконання.

Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.

Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

У частині 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що окрім основного боргу (суми вкладу) в розмірі 700 000,00 доларів США рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі № 910/10685/21 з відповідача було стягнуто на користь позивача 191,78 доларів США відсотків, 1 727 246,91 грн 3% річних, 313 520,53 грн витрат по сплаті судового збору та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 15 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, і такі зобов`язання зводяться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням, невиконання яких відповідачем дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання.

У цьому висновку суд враховує правові позиції Верховного Суду України, викладені у постанові від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач не виконує судові рішення у справі № 910/10685/21, посилаючись на заборону, запроваджену постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022.

Так, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором), зокрема, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб - кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в цій постанові, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.

Судом враховано, що відповідач отримав від Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України лист № 5/7/1/3-19299 від 24.11.2022, у якому зазначено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» поширюється мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, запроваджений вищенаведеною постановою.

Водночас листом № 5/7/1/3-22891 від 29.12.2022 Департамент захисту національної державності Служби безпеки України повідомив позивача, що надання роз`яснень положень нормативно-правових актів України, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187, відповідно до положень статей 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України» до компетенції органів Служби безпеки України не віднесено. В частині надання інформації з приводу юридичного статусу листа Служби безпеки України від 24.11.2022 № 5/7/1/3-19299 до АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України взаємодіє з державними органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, які сприяють виконанню покладених на неї завдань.

З наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.02.2023 та на 29.10.2024 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» є юридичною особою, створеною відповідно до законодавства України, державну реєстрацію якої проведено 19.06.2001. Засновниками (учасниками), а також кінцевими бенефіціарними власниками позивача є громадяни України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Докази наявності у цих осіб громадянства Російської Федерації, або докази на підтвердження наявності інших обставин для висновку про відповідність позивача ознакам до юридичної особи, що наведені в підпункті 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно з наданими позивачем витягами з Державного реєстру санкцій станом на 31.10.2024 та на 12.12.2024 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (ідентифікаційний код 31576194) інформація про санкційні дії у цьому реєстрі відсутня.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 42017010000000171 та наказ Мінекономрозвитку України від 13.11.2018 № 1668, яким до позивача було застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як слушно зауважує позивач, ані сам позивач, ані його посадові особи не мають жодного процесуального статусу в межах кримінального провадження № 42017010000000171, і в цьому кримінальному проваджені не постановлено вирок, який був би обов`язковим для суду, а наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.11.2018 № 1668 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (код ЄДРПОУ 31576194) спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності було визнано протиправним та скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 у справi № 640/7265/19.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих перешкод для виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У цій справі позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2 756 575,27 грн та інфляційні втрати в розмірі 790 125,05 грн.

Так, 3% нараховані на суму боргу 700 191,78 доларів США за період з 09.09.2021 по 09.09.2024 в розмірі 2 587 868,29 грн, на суму боргу 1 727 246,91 грн за період з 09.09.2021 по 09.09.2024 в розмірі 155 638,02 грн, на суму боргу 313 520,42 грн за період з 28.04.2023 по 09.09.2024 в розмірі 12 892,36 грн, на суму боргу 15 500,00 грн за період з 24.04.2024 по 09.09.2024 в розмірі 176,60 грн.

Інфляційні втрати нараховані на суму боргу 1 727 246,91 грн за період з вересня 2021 року по серпень 2024 року в розмірі 768 384,96 грн, на суму боргу 313 520,42 грн за період з травня 2023 року по серпень 2024 року в розмірі 21 208,43 грн, на суму боргу 15 500,00 грн за період з травня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 531,66 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд виявив у ньому низку помилок.

По-перше, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, згідно з яким у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відтак, позивач безпідставно розрахував 3% річних в розмірі 2 587 868,29 грн виходячи з гривневого еквіваленту 700 191,78 доларів США, оскільки у цьому випадку 3% річних мають бути розраховані виходячи із суми боргу у валюті зобов`язання, тобто в доларах США.

По-друге, суд погоджується із позивачем, що обов`язок відповідача повернути вклад виник у 2017 році, тому обґрунтованим є період нарахування 3% річних за останні три роки до дати звернення з позовом про їх стягнення (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17). Однак розрахунки позивача на суми 700 191,78 доларів США та 1 727 246,91 грн здійснені за період з 09.09.2021 по 09.09.2024, який становить 1097 днів, що є більшим за три роки.

З урахуванням вищенаведеного, судом здійснено власні розрахунки 3% річних за вказаний період:

- 10.09.2021 - 31.12.2023 (700 191,78 x 3% x 843 : 365) = 48 514,66 дол. США;

- 01.01.2024 - 09.09.2024 (700 191,78 x 3% x 253 : 366) = 14 520,37 дол. США;

- 10.09.2021 - 31.12.2023 (1 727 246,91 x 3% x 843 : 365) = 119 676,92 грн;

- 01.01.2024 - 09.09.2024 (1 727 246,91 x 3% x 253 : 366) = 35 819,14 грн;

В іншій частині 3% річних позивачем розраховано правильно, зокрема за період:

- 28.04.2023 - 31.12.2023 (313 520,53 x 3% x 248 : 365) = 6 390,67 грн;

- 01.01.2024 - 09.09.2024 (313 520,53 x 3% x 253 : 366) = 6 501,70 грн;

- 24.04.2024 - 09.09.2024 (15 500,00 x 3% x 139 : 366) = 176,60 грн.

Таким чином загальний розмір 3% річних становить 63 035,03 дол. США та 168 565,03 грн.

Розрахований позивачем розмір інфляційних втрат є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі - 790 125,05 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 63 035,03 дол. США та 168 565,03 грн, а також інфляційні втрати в розмірі 790 125,05 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

При зверненні з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 43 098,20 грн, а в подальшому зменшено розмір позовних вимог, із якого судовий збір мав бути сплачений в сумі 42 560,40 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 42 530,22 грн - на відповідача, в розмірі 30,18 грн - на позивача, а судовий збір в сумі 537,80 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03067; ідентифікаційний код 31576194) 3% річних в розмірі 63 035 (шістдесят три тисячі тридцять п`ять) доларів США 03 центів, 3% річних в розмірі 168 565 (сто шістдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 03 коп., інфляційні втрати в розмірі 790 125 (сімсот дев`яносто тисяч сто двадцять п`ять) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 530 (сорок дві тисячі п`ятсот тридцять) грн 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» (вул.Гарматна, буд.2, м.Київ, 03067; ідентифікаційний код 31576194) зі спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 537 (п`ятсот тридцять сім) грн 80 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 375 від 09.09.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.12.2024.

Суддя Т.П. Капцова