Рішення

від 14.10.2024 по справі 911/1939/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1939/24

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ,

Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ,

до Фермерського господарства «Зіл», Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Мар`янівка

про стягнення 110845,74 грн.

встановив:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Зіл» про стягнення 110845,74 грн., з яких 110000,00 грн. боргу, 707,66 грн. інфляційних втрат та 138,08 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Фермерським господарством «Зіл» своїх зобов`язань з повернення суми фінансової підтримки у строк, встановлений п. 3.4.2 укладеного між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Зіл» Договору № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 110000,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, прокурором на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 707,66 грн. інфляційних втрат та 138,08 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду: заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України сторонами до суду не подано.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, та відзив до суду не надіслав, хоча про розгляд справи в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України відповідач був належним чином повідомлений відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600952383075.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор у цій справі, звертаючись з позовом, зазначив про те, що Білоцерківська окружна прокуратура 28.05.2024 р. звернулась із листом № 50-5213 вих-24 до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств щодо надання до Білоцерківської окружної прокуратури інформації про вжиті заходи щодо стягнення до бюджету боргу із ФГ «Зіл», про причини невжиття таких заходів, та чи будуть вживатися такі заходи, в тому числі в судовому порядку в майбутньому.

У відповідь на вказаний лист Український державний фонд підтримки фермерських господарств листом від 05.06.2024 р. № 53-4/224 повідомив, що Укрдержфонд не має фінансової можливості сплатити судовий збір, встановлений Законом України «Про судовий збір», та звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з Фермерського господарства «Зіл», яке порушило умови договору в частині повернення отриманих коштів. Крім того, Український державний фонд підтримки фермерських господарств повідомив, що станом на 01.06.2024 р. заборгованість ФГ «Зіл» становить 110000,00 грн, та просив прокуратуру надати допомогу в захисті державних інтересів в суді шляхом подання позову про стягнення простроченої заборгованості на користь держави з ФГ «Зіл».

Крім того, Білоцерківська окружна прокуратура звернулась із листом № 50-6252 вих-24 від 27.06.2024 р. до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо надання до Білоцерківської окружної прокуратури інформації чи вживалися заходи реагування щодо повернення заборгованості ФГ «Зіл» у сумі 110000,00 грн, та чи має намір Мінагрополітики вживати такі заходи, якщо ні, то вказати причини.

У відповідь на вказаний лист Міністерство аграрної політики та продовольства України листом № 21-2020-07/17925 від 05.07.2024 р. повідомило, що у разі звернення Білоцерківською окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до суду та визначення судом Мінагрополітики стороною у справі, Міністерство забезпечить представництво інтересів під час судового провадження.

Листом від 11.07.2024 р. № 50-6684 вих-24 Білоцерківська окружна прокуратура повідомила Міністерство аграрної політики та продовольства України та Український державний фонд підтримки фермерських господарств, що нею підготовлено позов до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ «Зіл» про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором від 14.12.2017 № 62 ФГ-2017.

Доказів вжиття позивачами будь-яких заходів реагування щодо повернення заборгованості Фермерського господарства «Зіл» у сумі 110000,00 грн, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Зіл» було укладено договір № 62 ФГ-2017 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Відповідно до п. 1 договору Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Зіл» в сумі 250000,00 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 2 договору на підставі довідки від 06.11.2017 р. № 62, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, впровадження виробничої діяльності, відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102.

Пунктом 3.1.2 договору встановлено, що Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (п. 3.4.2 цього договору).

Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п. 3.2.1 договору).

Відповідно до п. 3.4.2 договору фермерське господарство зобов`язано повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 01.12.2018 року в сумі 30000,00 грн;

до 01.12.2019 року в сумі 30000,00 грн;

до 01.12.2020 року в сумі 50000,00 грн;

до 01.12.2021 року в сумі 50000,00 грн;

до 15.11.2022 року в сумі 90000,00 грн.

Повернення коштів здійснюється на р/р 37115037115503 в Державній казначейській службі України м. Київ, МФО 820172.

Згідно з п. 4.1 договору фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення до 15 листопада 2022 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2. договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором (п. 7.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фермерське господарство» новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення), фермерським господарствам, зокрема з відокремленими фермерськими садибами, сімейним фермерським господарствам, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, надається допомога за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, а також може надаватися за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Кабінет Міністрів України щороку в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1102 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 р. № 349) затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам.

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам», які спрямовуються на фінансову підтримку фермерських господарств на поворотній основі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств.

Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем є Мінагрополітики. Розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Український державний фонд підтримки фермерських господарств (п. 1 Порядку).

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 р. № 124 Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5 п. 5 Положення Мінагрополітики з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України встановлено, що джерелами формування загального фонду Державного бюджету України у частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Українського державного фонду підтримки фермерських господарств є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Таким чином, Міністерство аграрної політики та продовольства України як засновник Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та уповноважений суб`єкт на управління ним при реалізації державної політики в сфері розвитку та підтримки фермерських господарств, є уповноваженим державою органом на виконання відповідних функцій в спірних правовідносинах.

Згідно з п. 12 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Укладений між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Зіл» договір № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. Український державний фонд підтримки фермерських господарств надав Фермерському господарству «Зіл» фінансову підтримку на поворотній основі у сумі 250000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 20.12.2017 р.

Як вже зазначалось, згідно з п. 3.4.2 договору відповідач зобов`язаний повернути кошти фінансової підтримки позивачу згідно з наступним графіком: до 01.12.2018 року в сумі 30000,00 грн; до 01.12.2019 року в сумі 30000,00 грн; до 01.12.2020 року в сумі 50000,00 грн; до 01.12.2021 року в сумі 50000,00 грн; до 15.11.2022 року в сумі 90000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що кінцевим терміном повернення фінансової підтримки є 15 листопада 2022 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що Фермерське господарство «Зіл» не повернуло Українському державному фонду підтримки фермерських господарств 110000,00 грн, з яких 20000,00 грн, які відповідач зобов`язаний був повернути у строк до 01.12.2021 р., та 90000,00 грн, які відповідач зобов`язаний був повернути у строк до 15.11.2022 р.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем позивачу-2 140000,00 грн (250000,00 грн 110000,00 грн) за договором № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. Водночас, листом від 05.06.2024 р. № 53-4/224 позивач-2 підтвердив, що станом на 01.06.2024 р. заборгованість ФГ «Зіл» становить 110000,00 грн.

Доказів сплати заборгованості за договором № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. на більшу суму відповідачем також не надано.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення 20000,00 грн, які він зобов`язаний був повернути у строк до 01.12.2021 р., з 02.12.2021 р., та з повернення 90000,00 грн, які він зобов`язаний був повернути у строк до 15.11.2022 р., з 16.11.2022 р.

Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернулось до відповідача із претензією від 23.04.2024 р. № 53/10-04, в якій, зокрема просило повернути борг у сумі 110000,00 грн по фінансовій допомозі, одержаній у Київському відділенні Укрдержфонду, у 2024 році за реквізитами, зазначеними у вказаній претензії.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже оскільки заборгованість Фермерського господарства «Зіл» перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 62 ФГ-2017 від 14.12.2017 р. у сумі 110000,00 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем не спростований, то позовна вимога про стягнення 110000,00 грн боргу підлягає задоволенню.

Також, прокурор просить стягнути з відповідача 138,08 грн 3 % річних та 707,66 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись із вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, прокурор зазначає, що здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Прокурор просить стягнути з відповідача 138,08 грн 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 20000,00 грн за період з 02.12.2021 р. до 23.02.2022 р.

Оскільки наданий прокурором розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 138,08 грн 3 % річних підлягає задоволенню.

Також, прокурор просить стягнути з відповідача 707,66 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 20000,00 грн за період з грудня 2021 р. по лютий 2022 р.

Оскільки наданий прокурором розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, то суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 707,66 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Отже позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Зіл» (08650, Київська обл., Васильківський р-н, село Мар`янівка, вулиця Шевченко, будинок 6, код 40128070) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, місто Київ, вул. Януша Корчака, будинок 9/12, код 20029342) 110000,00 грн (сто десять тисяч грн 00 коп.) боргу, 138,08 грн (сто тридцять вісім грн 08 коп.) 3 % річних, 707,66 грн (сімсот сім грн 66 коп.) інфляційних втрат.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Зіл» (08650, Київська обл., Васильківський р-н, село Мар`янівка, вулиця Шевченко, будинок 6, код 40128070) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.12.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева