Рішення
від 21.11.2024 по справі 911/1558/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1558/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави

до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області

За участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради

про зобов`язання вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності

Учасники судового процесу:

від прокурора: Наумова К.О.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави до Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, в якій просить суд зобов`язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:

- протирадіаційне укриття № 255027, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

- протирадіаційне укриття № 255028, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.;

- протирадіаційне укриття № 255030, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що прокуратурою виявлено факт порушення інтересів держави в сфері цивільного захисту населення, що виразилось у бездіяльності Славутицької міської ради щодо вжиття заходів державної реєстрації права комунальної власності на майно протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028, 255030.

Разом із позовною заявою позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1558/24 від 25.06.2024 позовну заяву Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області залишено без руху.

02.07.2024 від прокурора надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1558/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 07.08.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження була доставлена в електронний кабінет відповідача 16.07.2024 о 18:05.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 17.07.2024.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.07.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на наведене, суд зазначає, що судом було вжито всіх можливих та достатніх дій з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву,

07.08.2024 у підготовче засідання з`явився прокурор та надав усні пояснення щодо предмету спору та клопотання про залучення третьої особи. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та обставини справи № 911/1558/24, на які посилається прокурор у позовній заяві, дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1558/24 на 11.09.2024. Клопотання Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради. Запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позову.

З метою повідомлення третьої особи про залучення останньої у справу та про її право подати пояснення щодо позову, ухвала суду від 07.08.2024 була доставлена в електронний кабінет КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради 10.08.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.

11.09.2024 у підготовче засідання з`явився прокурор та надав усні пояснення по справі. Представники відповідача та третьої особи у підготовче зсідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1558/24 на 09.10.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 11.09.2024 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.

09.10.2024 у підготовче засідання з`явився прокурор. Представники відповідача та третьої особи у підготовче зсідання повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1558/24 до судового розгляду по суті на 07.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.10.2024 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2024 у справі № 911/1558/24 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду Київської області від 09.10.2024 по справі № 911/1558/24. Ухвалено читати абзац 3 ухвали-повідомлення Господарського суду Київської області від 09.10.2024 в наступній редакції: «Про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/1558/24 до розгляду по суті на 07.11.2024 о 14:30».

07.11.2024 в судове засідання з`явився прокурор. Представники відповідача та третьої особи в судове зсідання не з`явились

Відповідно до частини 1 ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні суд повідомив прокурора, що оскільки судом під час оформлення ухвали-повідомлення від 09.10.2024 було допущено описку та помилково зазначено невірну дату судового засідання, що свідчить про неналежне повідомлення відповідача та третьої особи про дату та час розгляду справи по суті, наявні об`єктивні обставини, що перешкоджають розгляду даної справи по суті.

З огляду на наведене, ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2024 відкладено судове засідання у справі № 911/1558/24 на 21.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 07.11.2024 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.

21.11.2024 в судове засідання з`явився прокурор та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту населення на території Славутицької міської територіальної громади, які полягають в бездіяльності Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області з виконання вимог п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку списання з балансу багатоквартирних будинків» від 20.04.2016 № 301 та п. 6.3 наказу КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житловий-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків» щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030, розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу міста Славутич, що створює правову невизначеність щодо статусу вказаних об`єктів цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати їх утримання у стані придатному до використання за безпосереднім призначенням для укриття населення від засобів масового ураження в особливий період. У зв`язку із цим прокурор просить суд зобов`язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на захисні споруди цивільного захисту протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030.

21.11.2024 в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, заяви по суті спору до суду не подали.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

В судовому засіданні 21.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Л.В. Сокуренко з 01.12.2024 до 08.12.2024 включно перебувала у відрядженні, повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення прокурора по суті спору, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Вишгородською окружною прокуратурою Київської області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту населення на території Славутицької міської територіальної громади.

За ствердженням прокурора, під час опрацювання інформації та документів, наданих на запити прокурора органами місцевого самоврядування, державними органами виконавчої влади, у тому числі уповноваженими територіальними органами ДСНС України, встановлено факт бездіяльності Славутицької міської ради щодо державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030 (далі ПРУ), розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків № 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу міста Славутич Вишгородського району Київської області, що створює правову невизначеність щодо статусу вказаних об`єктів цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати їх утримання у стані, придатному до використання за безпосереднім призначенням для укриття населення від засобів масового ураження в особливий період.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.1987 державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта 45-квартирного 5-ти поверхового житлового будинку № 2, якому, за ствердженням прокурора, на цей час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський район. Київська область. Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 43 від 21.12.1987.

31.03.1988 державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта 45-квартирного 5-ти поверхового житлового будинку № 6, якому, за ствердженням прокурора, на цей час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область. Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 36 від 07.04.1988.

29.09.1988 державною приймальною комісією складено акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку № 8, м. Славутич, МБК-4, якому, за ствердженням прокурора, на цей час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський район. Київська область. Акт затверджено рішенням виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів № 154 від 30.09.1988.

Вказані вище акти про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів житлових будинків та рішення виконавчого комітету Славутицької міської Ради народних депутатів наявні в матеріалах справи (том 1 , а.с. 127-159).

У пункті 20 зазначених вище актів вказано, що на підставі огляду пред`явленого до приймання в експлуатацію об`єкта в натурі та ознайомлення з відповідною документацією визначається, що будівельно-монтажні роботи виконано відповідно до проекту, будівельних норм та правил.

Згідно проектної документації щодо будівництва об`єкта « 45-квартирний 5-ти поверховий житловий будинок № 2» комплексу «Житлова група (Лит. РСР) в складі містобудівного комплексу № 4 м. Славутич Чернігівської області. Об`єкти будівництва 1987 року», розробленої Інститутом проектування міського будівництва Каунаський філіал, відповідно до СНіП ІІ-11-77 «Захисні споруди цивільної оборони», у підвальних приміщеннях будинку запроектовано будівництво протирадіаційного укриття, яке у мирний час може використовуватись згідно встановленого порядку для господарських, культурних чи побутових потреб як підвальні приміщення.

Зокрема вказано, що ПРУ запроектовано на 390 осіб, в якому передбачено 60 місць для лежання та 330 місць для сидіння. Під час переведення підвальних приміщень на режим укриття, необхідно виконати наступні роботи: звільнити від особистих речей господарські склади мешканців; розібрати збірні дерев`яні перегородки господарських складів; із розібраних дерев`яних перегородок облаштувати нари для лежання і місця для сидіння людей, що укриваються; закласти віконні отвори для підвищення захисних властивостей укриття; ущільнити притвори вхідних дверних полотен. Підготовчі роботи проводити згідно з долученими кресленнями. Підготовчі роботи проводити згідно з долученими кресленнями.

Аналогічні відомості щодо протирадіаційних укриттів містить проектна документація по будівництву об`єкта « 45-квартирний 5-ти поверховий житловий будинок № 6» комплексу «Житлова група (Лит. РСР) в складі містобудівного комплексу № 4 м. Славутич Чернігівської області. Об`єкти будівництва 1988 року» та проектна документація по будівництву об`єкта «Житловий будинок № 8» комплексу «Житлова група (Лит. РСР) в складі містобудівного комплексу № 4 м. Славутич Чернігівської області. Об`єкти будівництва 1988 року» (том 1 , а.с. 103, 107, 111).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок № 4 Вільнюського кварталу м. Славутич від 24.11.1987, площа підвальних приміщень складає 584,8 кв. м; технічного паспорту на житловий будинок № 5 Вільнюського кварталу м. Славутич від 20.04.1988, площа підвальних приміщень складає 570,5 кв. м; технічного паспорту на житловий будинок № 7 Вільнюського кварталу м. Славутич від 26.08.1988, площа підвальних приміщень складає 522,0 кв. м (том 1 , а.с. 196-198, 185-192).

Згідно із пунктом 1.1 СНіП 3.01.09-84 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд і їх утримання в мирний час», які були чинними на момент прийняття в експлуатацію багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу м. Славутич, разом з основним об`єктом будівництва або його пусковим комплексом державні приймальні комісії окремо приймали в експлуатацію закінчені будівництвом вбудовані в будівлі захисні споруди, що входили до комплексу будівництва об`єктів виробничого або житлово-цивільного призначення, а також передбачені у складі новозбудованих та реконструйованих копалень та шахт. Датою введення в експлуатацію захисних споруд вважається дата підписання акта державної приймальної комісії.

З урахуванням наведеного вище, прокурор стверджував, що протирадіаційне укриття № 255027, розташоване у підвальному приміщенні будинку № 4 Вільнюського кварталу м. Славутич, протирадіаційне укриття № 255028, розташоване у підвальному приміщенні будинку № 5 Вільнюського кварталу м. Славутич, а також протирадіаційне укриття № 255030, розташоване у підвальному приміщенні будинку № 7 Вільнюського кварталу м. Славутич, введені в експлуатацію у 1987 та 1988 роках відповідно разом із житловими будинками №№ 4, 5 та 7 як окремі об`єкти нерухомого майна протирадіаційні укриття, що у мирний час можуть використовуватись згідно установленого порядку для господарських чи побутових потреб, однак без зміни первісного функціонального призначення таких захисних споруд цивільного захисту та мають постійно перебувати у стані придатному до використання за первісним призначенням як основний вид колективного захисту населення від засобів масового ураження в особливий період та надзвичайних ситуацій у мирний час.

На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії паспортів сховищ (протирадіаційних укриттів) № 27, № 28 та № 30 (том 1 , а.с. 70-72), витягів з технічних паспортів на захисні споруди цивільного захисту, облікові картки захисних споруд цивільного захисту ПРУ № 255027, 255028, 255030 (том 1 , а.с. 73-89), фотокопії витягів з проектної документації щодо ПРУ в житлових будинках № 4, № 5, № 7 міста Славутича та копії актів робочої комісії про прийняття закінчених будівництвом споруд.

Також, як зазначив прокурор, до 2001 року житловий фонд м. Славутич, у тому числі житлові будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, перебували у державній власності та знаходилися у віданні й на балансі ВП «Чорнобильська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом». На виконання затверджених Президентом України 19.10.2000 Заходів до закриття Чорнобильської АЕС у 2001 році здійснено безоплатну передачу низки об`єктів державної власності у комунальну власність територіальної громади м. Славутич.

Згідно з актами прийому-передачі відомчих об`єктів у комунальну власність від 31.03.2001 житлові будинки №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу (інв. №№ 4029, 4030, 4032 відповідно) прийнято у комунальну власність м. Славутич разом з проектною та виконавчою документацією щодо їх будівництва (том 1 , а.с. 118-123).

Суд встановив, що Славутицька міська рада Київської області своїм рішенням № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001 «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затвердила акти прийому-передачі об`єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, у тому числі акти про передачу будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу (том 1, а.с. 43-54).

Згідно додатку № 1 рішення Славутицької міської ради Київської області № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001, необоротні активи, у тому числі будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, передано на баланс Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», якому надано повноваження безпосереднього управління вказаним майном.

Згідно пояснень прокурора, за інформацією ДСП «Чорнобильська АЕС» від 06.02.2024 № 499/01110200-2024 всі документи щодо об`єктів, які передавались у комунальну власність територіальної громади міста, знаходились в архіві Управління житлово-комунального господарства, який на момент вищевказаної передачі був структурним підрозділом Чорнобильської АЕС та самостійно здійснював бухгалтерський облік основних засобів.

В подальшому, як зазначив прокурор, на підставі рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича» житлові будинки, у тому числі будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, були передані з балансу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на баланс Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради (далі КП «ЖКЦ», третя особа) (копія рішення наявна в матеріалах справи).

Прокурор зазначив, що на підставі розпорядження Виконавчого комітету Славутицької міської ради № 163 від 25.05.2006 КП «ЖКЦ» як балансоутримувачем 21.09.2006 проведено інвентаризацію вбудованих у будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу комунальних захисних споруд цивільної оборони протирадіаційні укриття № 255027, № 255028 та № 255030 відповідно, за наслідками чого комісією складено акти інвентаризації, які затверджено Славутицьким міським головою Удовиченком В.П. 03.11.2006; відповідальним за здійснення контролю за утриманням вказаних захисних споруд визначено директора КП «ЖКЦ» Жаболенко І.М. (том 1, а.с. 237-239).

Відповідно до виготовленого 01.04.2008 відповідно до положень Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653, паспорту сховища (протирадіаційного укриття) № 27 (№ 255027), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1988 рік; загальна площа 366 кв. м, місткість осіб 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність 24 години. Аналогічні відомості про ПРУ № 255027 містяться у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття.

Відповідно до паспорту сховища (протирадіаційного укриття) № 28 (№ 255028), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 5, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1989 рік; загальна площа 366 кв. м, місткість осіб 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність 24 години. Аналогічні дані про ПРУ № 255028 містяться у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття.

Відповідно до паспорту сховища (протирадіаційного укриття) № 30 (№ 255030), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 7, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1989 рік; загальна площа 366 кв. м, місткість осіб 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність 24 години. Аналогічні відомості про ПРУ № 255030 містяться у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття.

В подальшому, за ствердженням прокурора, на замовлення КП «ЖКЦ» у 2016 році КП «Агентство регіонального розвитку» складено оновлені технічні паспорти на усі захисні споруди цивільного захисту комунальної власності м. Славутич, у тому числі на зазначені вище протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030, в яких указано їх загальні площі у розмірі 584,8 кв. м, 583,1 кв. м та 572,7 кв. м відповідно (копії оновлених технічних паспортів наявні в матеріалах справи).

Разом з тим, як зазначив прокурор, незважаючи на проведення у вказаний період часу технічної інвентаризації усіх захисних споруд цивільного захисту комунальної форми власності м. Славутич, основна мета якої полягала у здійсненні реєстрації речових прав на кожну захисну споруду як об`єкт нерухомого майна для належного контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання, така реєстрація права комунальної власності та відповідних речових прав балансоутримувачів на захисні споруди міста була проведена лише частково, а саме усього стосовно 7 (семи) ПРУ з №№ 255001-255004, 255006, 255007, 255008, хоча згідно з обліком захисних споруд вказане КП «ЖКЦ» було балансоутримувачем 32 захисних споруд комунальної власності.

Прокурор стверджував, що за даними Вишгородського районного управління ГУ ДСНС України у Київській області, в електронній базі фонду захисних споруд цивільного захисту Київської області у м. Славутич обліковується 44 протирадіаційних укриття, у тому числі протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030, балансоутримувачем яких раніше значилось КП «ЖКЦ», тоді як докази на підтвердження факту виключення вказаних протирадіаційних укриттів із фонду захисних споруд цивільного захисту відсутні та останні до цього часу перебувають на обліку органів ДСНС. Стан готовності протирадіаційного укриття № 255027 до укриття населення визначається як «обмежено готове», а укриттів №№ 255028 та 255030 як «не готове», незважаючи на триваючий воєнний стан в країні, введений з 24.02.2022 указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 через військову агресію Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.

Окремо прокурор звернув увагу на те, що Вишгородське районне управління ГУ ДСНС України в Київській області листом від 09.06.2023 № 56.17-721/56.17 повідомило про те, що в ході проведення комісійних оперативних оглядів захисних споруд цивільного захисту м. Славутич фахівцем відділу організації заходів цивільного захисту виявлено 32 безхазяйні захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, які до цього часу перебували на балансі КП «ЖКЦ». Аналогічна інформація міститься також у листах ГУ ДСНС у Київській області № 56 01-10272/5611 від 14.12.2023 та № 56 05-1618/568 від 22.02.2024, копії яких прокурор долучив до матеріалів справи.

Як зазначив прокурор, рішенням Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (далі відповідач) № 808-17-VIII від 03.03.2023 було погоджено наказ КП «Житлово-комунальний центр» № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків», згідно якого розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 (копія рішення та наказу наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.3 вказаного наказу № 7, у разі виявлення під час списання з балансу багатоквартирного будинку квартир та/або нежитлових приміщень, які не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстровано, необхідно здійснити прийняття таких приміщень на баланс КП «ЖКЦ» та повідомити Виконавчий комітет Славутицької міської ради з метою реєстрації права власності на них в установленому законом порядку.

За ствердженням прокурора, 28.03.2023, на виконання зазначених управлінських рішень, списано всі три багатоквартирні будинки №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу м. Славутич.

Зі змісту актів про списання з балансу КП «ЖКЦ» багатоквартирних будинків від 28.03.2023 вбачається, що акти містять загальну інформацію про дати їх введення в експлуатацію та площу, а саме: будинок № 4 введено в експлуатацію у 1987 році, загальна площа 2 755,1 кв. м; будинок № 5 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 2 717,7 кв. м; будинок № 7 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 2 759,8 кв. м (том 1, а.с. 64-69).

Однак прокурор зауважив, що в жодному із вказаних актів не зазначено відомості про те, що в підвальних приміщеннях будинків розташовуються протирадіаційні укриття, хоча вказані відомості були достовірно відомі комунальному підприємству як балансоутримувачу захисних споруд цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030.

За змістом листа КП «Житлово-комунальний центр» № 448 від 03.07.2023, усі відомості про виявлені під час списання з балансу багатоквартирних будинків нежитлові приміщення, які не перебувають у приватній власності їх мешканців, містяться в актах про списання багатоквартирних будинків, однак такі приміщення на баланс КП «ЖКЦ» не прийняті (том 1, а.с. 63).

За змістом інформації, наданої Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області листом № 01-12/1909 від 13.09.2023, право державної чи комунальної власності на низку протирадіаційних укриттів комунальної власності м. Славутич наразі не зареєстровано, у тому числі на ПРУ №№ 255027, 255028, 255030. Відповідно до актів приймання-передачі від 31.03.2001 з державної в комунальну власність передавався виключно житловий фонд із зазначенням переліку житлових будинків та деякі супутні об`єкти соціальної інфраструктури. Проте жодне ПРУ як окремий об`єкт нерухомого майна в цих актах не значиться та не передавалось державою у власність міської громади (том 1, а.с. 93-94).

Прокурор зауважив, що за твердженням виконавчого органу міської ради, на цей час власниками підвальних приміщень, що раніше обліковувались як ПРУ, балансоутримувачем яких було КП «ЖКЦ», відповідно до норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є мешканці багатоквартирних житлових будинків на праві спільної сумісної власності, оскільки останні мають статус допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та, відповідно, є спільним майном мешканців таких багатоквартирних будинків.

За ствердженням прокурора, відповідь аналогічного змісту про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації права комунальної власності на розташовані у підвальних приміщеннях багатоквартирних житлових будинків протирадіаційні укриття Виконавчий комітет Славутицької міської ради надав у листі № 01-12/2614 від 26.12.2023 на запит прокуратури № 54/2-8285вих23 від 20.12.2023, в якому ставилась вимога добровільно усунути порушення вимог закону та самостійно вжити заходи для реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту міста, у тому числі й спірні ПРУ №№ 255027, 255028, 255030 (копія звернення та відповіді наявні в матеріалах справи).

При цьому, з наявних в матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за місцем знаходження спірного нерухомого майна Вільнюський квартал, будинки №№ 4, 5 та 7 в м. Славутич Вишгородського району Київської області право комунальної власності на жодне спірне протирадіаційне укриття наразі не зареєстровано.

Суд встановив, що Вишгородська окружна прокуратура звернулась з листом № 54/2-285вих від 15.01.2024 до Головного управління ДСНС України в Київській області, в якому просила останнє повідомити прокуратуру, чи перебувають на електронному обліку захисні споруди цивільного захисту Київської області певні захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030.

У відповідь на звернення прокуратури Головним управлінням ДСНС України в Київській області направлено лист № 5604-742/568 від 25.01.2024, за змістом якого ПРУ, у тому числі ПРУ №№ 255027, 255028, 255030, перебувають на електронному обліку захисних споруд цивільного захисту Київської області. Також в листі було зазначено, що ні в минулому, ні в поточному році звернень щодо погодження виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів, у тому числі спірних ПРУ, до Головного управління не надходило.

В матеріалах справи також наявний лист Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації № 1294/27.01/27.02/2024 від 05.02.2024, яким останнє проінформувало прокуратуру, що процедура виключення спірних захисних споруд цивільного захисту із фонду захисних споруд в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 10.03.2017, не проводилася, у зв`язку з чим департамент просив негайно вжити заходів прокурорського реагування за виявленими фактами порушення вимог законодавства про цивільний захист населення.

Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначив, що незважаючи на факт поінформованості посадових осіб Славутицької міської ради про розташування у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу міста Славутич Вишгородського району Київської області окремих об`єктів нерухомого майна комунальної власності, а саме захисних споруд цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, органом місцевого самоврядування як дійсним власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також їх балансоутримувачем протягом тривалого часу не було здійснено заходів до повного виконання вимог п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» № 7 щодо дій з реєстрації права комунальної власності на такі приміщення в установленому законом порядку та прийняття їх на баланс уповноваженого балансоутримувача, що створює правову невизначеність щодо статусу цих об`єктів цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання у придатному стані до використання за призначенням в особливий період укриття населення.

Як наслідок, згідно пояснень прокурора, бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування щодо державної реєстрації права комунальної власності та відсутність балансоутримувача захисних споруд безумовно свідчить про ухилення Славутицькою міською радою від виконання передбаченого законом обов`язку, призводить до неможливості забезпечити їх належний технічний стан, який дозволяє привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах правового режиму воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства не лише у сфері державної реєстрації й належного обліку комунального майна, а й у сфері цивільного захисту, чим порушуються інтереси держави й територіальної громади та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

Враховуючи, що питання створення, обліку та утримання комунальних захисних споруд у готовому до використання стані, на думку прокуратури, відповідає інтересам суспільства і держави та має виключне значення для забезпечення захисту мирного населення, збереження життя та здоров`я людей під час військової агресії, тоді як отримана прокурором інформація свідчить про наявність грубих порушень законодавства про державну реєстрацію речових прав та про цивільний захист з боку органу місцевого самоврядування, у цій ситуації наявний виключний випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням відповідачем наданих державою функцій, що призводить в силу норм статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити представницьких заходів на захист інтересів держави в суді, оскільки зволікання з підтвердженням дійсного правового статусу захисних споруд, визначенням їх балансоутримувача та подальшим приведенням їх у стан готовності може мати наслідки у вигляді загибелі людей.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки, за ствердженням прокурора, спірні нежитлові приміщення протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030, є самостійними об`єктами цивільних відносин, мають спеціальний правовий статус та порядок використання, передбачена законодавством процедура виключення захисних споруд цивільного захисту з обліку не проводилась, в результаті приватизації квартир багатоквартирних житлових будинків їх мешканцями право спільної сумісної власності на такі приміщення не виникло, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єктів цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, прокурор звернувся до суду із даним позовом про зобов`язання Славутицьку міську раду вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності на приміщення ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, які розташовані в будинках № 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу м. Славутич відповідно.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави суд встановив та зазначає наступне.

Частинами 2, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 у кожному випадку звернення до суду в інтересах держави, перед тим, як визначити коло відповідачів, прокурор має встановити, насамперед: (а) суб`єкта, якому належать повноваження звертатися до суду за захистом відповідного права або інтересу; (б) ефективний спосіб захисту такого права чи інтересу; (в) залежно від установленого коло відповідачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц наведено правовий висновок, зокрема, про те що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Встановлюючи наявність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України, цивільний захист це комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Суб`єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання, громадські організації (стаття 6 Кодексу цивільного захисту України).

Як зазначив прокурор у позовній заяві, в період дії на території України правового режиму воєнного стану склалася ситуація, за якої захисні споруди цивільного захисту м. Славутич комунальної власності, розташовані у списаних з балансу КП «ЖКЦ» багатоквартирних будинках, у тому числі у будинках №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, незважаючи на установлену чинним законодавством чітку, однозначну та зрозумілу процедуру списання з балансу багатоквартирних будинків, із обов`язком зареєструвати в установленому законом порядку право власності на виявлені у ході такого списання окремі нежитлові приміщення, які не перебувають у приватній власності та право комунальної власності на них не зареєстроване, у тому числі ПРУ, а також прийняти їх на баланс балансоутримувача і привести в неналежний експлуатаційний стан готовності до використання за первісним призначенням, досі не мають офіційного визнання і підтвердження державою майнових прав дійсного їх власника і речового права балансоутримувача саме за рахунок тривалої бездіяльності представницького органу місцевого самоврядування, уповноваженого на виконання цих функцій від імені Славутицької міської територіальної громади.

На переконання прокурора, відсутність державної реєстрації права комунальної власності на ПРУ №№ 255027, 255028, 255030 призводить не лише до ризиків вибуття такого майна у майбутньому, а й ставить під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяє невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту.

Згідно із ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Поряд з цим, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Необхідно зазначити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).

У разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19).

Прокурор стверджував, що у даному випадку саме Славутицька міська територіальна громада має матеріально-правову заінтересованість в офіційному підтвердженні речового права на спірне майно за умови невизнання цього права її представницьким органом місцевого самоврядування Славутицькою міською радою, що, в свою чергу, створює правову невизначеність щодо дійсного статусу нерухомого майна та вказує на неналежне управління нежитловими приміщеннями комунальної форми власності в інтересах територіальної громади міста для забезпечення потреб у цивільному захисті населення, у збереженні нерухомого майна зі спеціальним статусом як об`єктів цивільного захисту ПРУ, та усунення ризиків його безпідставного відчуження у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку, як допоміжного приміщення (підвалу).

При цьому прокурор зауважив, що не встановлено будь-якого іншого суб`єкта владних повноважень, окрім Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції щодо належного володіння та розпорядження захисними спорудами цивільного захисту комунальної власності м. Славутич як самостійними об`єктами цивільних правовідносин, тобто до компетенції якого був би віднесений захист законних інтересів держави у даному випадку.

Суд встановив, що керуючись приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Вишгородська окружна прокуратура звернулась до Славутицької міської ради з листом № 54/2-8285вих-23 від 20.12.2023, в якому прокуратура просила відповідача у строк до 27.12.2023 надати відомості про те, які заходи вживались органом місцевого самоврядування з метою державної реєстрації права власності на захисні споруди цивільного заходу, а саме нежитлові приміщення ПРУ, зокрема №№ 255027, 255028, 255030, розташовані у багатоквартирних будинках №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу м. Славутич відповідно (з наданням підтверджуючих документів).

Виконавчий комітет Славутицької міської ради, у відповідь на звернення прокуратури, направив лист № 01-12/2614 від 26.12.2023, в якому повідомив прокуратуру, що враховуючи рішення Славутицької міської ради № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001 «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича», рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича», рішення Славутицької міської ради № 808-17-VIII «Про погодження наказу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради про списання з балансу підприємства багатоквартирних будинків», з огляду на вимоги постанови Кабінету міністрів України № 301 від 20.04.2016 та з метою реалізації прав власності на допоміжні приміщення співвласників багатоквартирного буднику, відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права комунальної власності на підвальні приміщення багатоквартирних житлових будинків, у тому числі №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу.

З матеріалів справи вбачається, що Вишгородською окружною прокуратурою, керуючись приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано до Славутицької міської ради лист № 54/2-1549вих-24 від 21.03.2024, в якому повідомлено відповідача про те, що оскільки органом місцевого самоврядування не вжито відповідних заходів з метою усунення порушень законодавства у сфері цивільного захисту, прокуратурою підготовлено позовну заяву про зобов`язання міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності.

Доказів вчинення Славутицькою міською радою дій на усунення вказаних порушень законодавства та здійснення державної реєстрації права комунальної власності на захисні споруди цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене вище у сукупності, судом встановлено, що Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та його поновленням, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу місцевого самоврядування щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою дотримані вимоги, передбачені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва інтересів держави в суді, у зв`язку з чим Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області з передбачених законом підстав звернувся із даним позовом до суду про зобов`язання Славутицької міської ради вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності.

Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор зазначив, що незважаючи на факт поінформованості посадових осіб Славутицької міської ради про розташування у підвальних приміщеннях багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу міста Славутич Вишгородського району Київської області окремих об`єктів нерухомого майна комунальної власності, а саме захисних споруд цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, органом місцевого самоврядування як дійсним власником цього нерухомого майна комунальної форми власності, а також їх балансоутримувачем протягом тривалого часу не було здійснено заходів до повного виконання вимог п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016 та п. 6.3 наказу КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023 щодо дій з реєстрації права комунальної власності на такі приміщення в установленому законом порядку та прийняття їх на баланс уповноваженого балансоутримувача, що створює правову невизначеність щодо статусу цих об`єктів цивільного захисту та суб`єктів, зобов`язаних здійснювати його утримання у придатному стані до використання за призначенням в особливий період укриття населення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» (в редакції чинній станом на час здійснення передачі в 2001 році об`єкту державної власності житлового будинку № 2 Вільнюського кварталу у комунальну власність територіальної громади м. Славутич) з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об`єкти: житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями). Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо). Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Судом було встановлено вище та вбачається з матеріалів справи:

- згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 14.12.1987, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради народних депутатів № 43 від 21.12.1987, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт 45-квартирний житловий будинок № 2, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський район. Київська область;

- згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31.03.1988, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради народних депутатів № 36 від 07.04.1988, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт 45-квартирний житловий будинок № 6, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський район. Київська область;

- згідно акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 29.09.1988, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Славутицької міської ради народних депутатів № 154 від 30.09.1988, прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт 45-квартирний житловий будинок № 8, якому на даний час присвоєно адресу: Вільнюський квартал, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський район. Київська область.

Суд встановив, що вбудовані у зазначені вище житлові будинки спірні протирадіаційні укриття № 27 (255027), № 28 (255028) та № 30 (255030), які розташовані в підвальних приміщеннях зазначених будинків, були прийняті в експлуатацію одночасно з будинками відповідно до положень СНіП, чинних на момент прийняття в експлуатацію будинків. Протилежного суду не доведено.

Славутицькою міською радою Київської області своїм рішенням № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001 «Про комунальну власність територіальної громади м. Славутича» затверджено акти прийому-передачі об`єктів права державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Славутич, на підставі яких остання набула право комунальної власності на багатоквартирні житлові будинки №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу (інв. №№ 4029, 4030, 4032 відповідно) разом з вбудованими в них нежитловими приміщеннями протирадіаційними укриттями №№ 27 (255027), 28 (255028), 30 (255030), розміщеними у підвальних приміщеннях вказаних житлових будинків.

Згідно додатку № 1 рішення Славутицької міської ради Київської області № 244-32-ХХІІІ від 16.05.2001, необоротні активи, у тому числі будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, передано на баланс КП «Управління житлово-комунального господарства», якому надано повноваження безпосереднього управління вказаним майном.

В подальшому, на підставі рішення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області № 534 від 27.10.2003 «Про передачу об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Славутича», житлові будинки, у тому числі будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу, були передані з балансу КП «Управління житлово-комунального господарства» на баланс КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради.

Водночас, з наявної в матеріалах справи проектної документації щодо будівництва об`єкта « 45-квартирний 5-ти поверховий житловий будинок № 2» комплексу «Житлова група (Лит. РСР) в складі містобудівного комплексу № 4 м. Славутич Чернігівської області. Об`єкти будівництва 1987 року», розробленої Інститутом проектування міського будівництва Каунаський філіал, відповідно до СНіП ІІ-11-77 «Захисні споруди цивільної оборони», вбачається, що у підвальних приміщеннях будинку запроектовано будівництво протирадіаційного укриття, яке у мирний час може використовуватись згідно встановленого порядку для господарських, культурних чи побутових потреб як підвальні приміщення. Зокрема вказано, що ПРУ запроектовано на 390 осіб, в якому передбачено 60 місць для лежання та 330 місць для сидіння. Під час переведення підвальних приміщень на режим укриття, необхідно виконати наступні роботи: звільнити від особистих речей господарські склади мешканців; розібрати збірні дерев`яні перегородки господарських складів; із розібраних дерев`яних перегородок облаштувати нари для лежання і місця для сидіння людей, що укриваються; закласти віконні отвори для підвищення захисних властивостей укриття; ущільнити притвори вхідних дверних полотен. Підготовчі роботи проводити згідно з долученими кресленнями. Підготовчі роботи проводити згідно з долученими кресленнями.

На підставі розпорядження Виконавчого комітету Славутицької міської ради № 163 від 25.05.2006 КП «ЖКЦ», як балансоутримувачем, 21.09.2006 проведено інвентаризацію вбудованих у будинки №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу комунальних захисних споруд цивільної оборони протирадіаційне укриття № 255027, протирадіаційне укриття № 255028 та протирадіаційне укриття № 255030 відповідно, за наслідками чого комісією складено акти інвентаризації, які затверджено Славутицьким міським головою Удовиченком В.П. 03.11.2006; відповідальним за здійснення контролю за утриманням вказаних захисних споруд визначено директора КП «ЖКЦ» Жаболенко І.М.

Відповідно до виготовленого 01.04.2008 паспорту сховища (протирадіаційного укриття) № 27 (№ 255027), останнє вбудоване у житлову будівлю 5-ти поверхів, розташоване за адресою: Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Київська область, знаходиться у комунальній власності та належить на праві господарського відання КП «ЖКЦ»; дата прийняття в експлуатацію 1988 рік; загальна площа 366 кв. м, місткість осіб 390; наявні системи вентиляції, опалення, енергопостачання, водопостачання; призначення ПРУ у мирний час господарчі потреби; час приведення ПРУ у готовність 24 години. Аналогічні відомості про ПРУ № 255027 містяться у виготовленій 01.04.2008 обліковій картці ЗСЦО протирадіаційного укриття.

В подальшому, на замовлення КП «ЖКЦ» у 2016 році КП «Агентство регіонального розвитку» складено оновлені технічні паспорти на усі захисні споруди цивільного захисту комунальної власності м. Славутич, у тому числі на спірні протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030, в яких указано їх загальні площі у розмірі 584,8 кв. м, 583,1 кв. м та 572,7 кв. м відповідно.

З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що станом на дату передання багатоквартирних житлових будинків №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу м. Славутич у комунальну власність територіальної громади м. Славутич, у вказаних житлових будинках було розміщено (вбудовано) спірні приміщення цивільного захисту протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030 відповідно.

Докази зміни призначення, списання, виключення з обліку вказаних приміщень як приміщень протирадіаційного укриття в матеріалах справи відсутні.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також інших юридичних осіб регулює Кодексу цивільного захисту України.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, захисні споруди цивільного захисту інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання, експлуатації та реконструкції об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за станом утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, утримання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об`єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку (далі Порядок № 138), який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі захисні споруди), виключення таких споруд із фонду, ведення обліку сховищ, протирадіаційних укриттів, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, що є об`єктами відповідного фонду, а також статус таких об`єктів для забезпечення захисту населення.

В силу приписів пп. 9, 10 Порядку № 138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами. У разі використання однієї захисної споруди кількома суб`єктами господарювання вони беруть участь в її утриманні відповідно до договорів, укладених з балансоутримувачем захисної споруди. Балансоутримувачі можуть організовувати утримання та експлуатацію сховищ як протирадіаційних укриттів у разі відсутності потреби в таких сховищах відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд. Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди.

Судом було встановлено, що 01.02.2023 Комунальним підприємством «Житлово-комунальний центр» видано наказ № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків».

Рішенням Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 808-17-VIII від 03.03.2023 було погоджено наказ КП «Житлово-комунальний центр» № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків», згідно якого розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 301 від 20.04.2016.

28.03.2023, на виконання зазначених управлінських рішень, списано всі три багатоквартирні будинки №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу м. Славутич, про що складено відповідні акти про списання.

З матеріалів справи вбачається, що КП «Житлово-комунальний центр» (на той момент балансоутримувач багатоквартирних будинків №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу м. Славутич), здійснюючи в 2023 році списання зі свого балансу зазначені багатоквартирні будинки, керувався Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 (далі Порядок № 301).

Механізм списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств, зокрема щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності, визначається Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 301 (далі Порядок № 301).

Згідно із пунктами 3, 5-8 Порядку № 301, списання багатоквартирних будинків, у яких розташовані квартири та нежитлові приміщення приватної та інших форм власності, з балансу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (зокрема із спеціальним статусом), органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, а також господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, створених внаслідок приватизації або корпоратизації державних або комунальних підприємств щодо багатоквартирних будинків, які не увійшли до статутного капіталу таких господарських товариств та перебувають у них на балансі (обліку) як об`єкти державної або комунальної власності (далі - балансоутримувач), здійснюється на підставі прийнятого ними рішення про списання багатоквартирного будинку.

Балансоутримувач багатоквартирного будинку визначає у відповідному багатоквартирному будинку належність приміщень до приватної та інших форм власності.

Комісія з метою фіксування технічного стану багатоквартирного будинку перед списанням проводить його огляд.

Під час огляду комісія може використовувати наявну в балансоутримувача технічну документацію (акт прийняття в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, плани зовнішніх мереж тощо), а також дані бухгалтерського обліку щодо будинку.

За результатами роботи комісії складається акт про списання багатоквартирного будинку з балансу за передбаченою додатком до Порядку № 301 формою, який підписується всіма членами комісії та затверджується балансоутримувачем.

Після затвердження балансоутримувачем акта про списання багатоквартирного будинку з балансу процедура списання відповідного будинку вважається закінченою.

Згідно з приписами п. 10 Порядку № 301, у разі коли у списаному з балансу багатоквартирному будинку окремі квартири та/або нежитлові приміщення не перебувають у приватній власності та право державної чи комунальної власності на них не зареєстроване, такі квартири та/або нежитлові приміщення приймаються на баланс балансоутримувача, а право власності на них реєструється в установленому законом порядку.

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії рішення Славутицької міської ради № 808-17-VIII від 03.03.2023, міською радою погоджено наказ КП «ЖКЦ» № 7 від 01.02.2023 «Про списання з балансу Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків», згідно якого було розпочато процедуру списання багатоквартирних житлових будинків, зокрема й будинків №№ 4, 5, 7 у Вільнюському кварталі м. Славутич, що знаходились на балансі цього комунального підприємства, з урахуванням вимог Порядку № 301.

28.03.2023 утвореною згідно наказу № 7 від 01.02.2023 комісією складено акти про списання спірних багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7, розміщених за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Славутич, Вільнюський квартал, з балансу КП «ЖКЦ», який підписано всіма членами комісії та затверджено балансоутримувачем КП «ЖКЦ».

Зі змісту актів про списання з балансу КП «ЖКЦ» багатоквартирних будинків від 28.03.2023 вбачається, що акти містять загальну інформацію про дати їх введення в експлуатацію та площу, а саме: будинок № 4 введено в експлуатацію у 1987 році, загальна площа 2755,1 кв.м; будинок № 5 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 2717,7 кв.м; будинок № 7 введено в експлуатацію у 1988 році, загальна площа 2759,8 кв.м.

Разом з цим суд встановив, що в жодному із вказаних вище актів не зазначено відомості про те, що в підвальних приміщеннях житлових будинків розташовуються протирадіаційні укриття, хоча, як підтверджується матеріалами справи, вказані відомості були відомі комунальному підприємству як балансоутримувачу захисних споруд цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030.

Аналіз положень п. 10 Порядку № 301 дає підстави для висновку про те, що державна реєстрація права власності на комунальні нежитлові чи житлові приміщення у списаному з балансу багатоквартирному будинку має бути проведена після завершення списання з балансу вказаного будинку в розумний строк.

Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень ч. 11 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, передбачено, що захисна споруда цивільного захисту втрачає цей статус з моменту її виключення із фонду споруд цивільного захисту.

Пунктом 27 Порядку № 138 визначено, що виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд, облік яких ведеться в паперовій формі, здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після їх виключення організаційно-розпорядчим документом з фонду захисних споруд на підставі погоджених із ДСНС матеріалів. Вимоги щодо визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатації захисних споруд (споруд подвійного призначення), оформлення документів, що підтверджують таку неможливість, для прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування рішень щодо виключення за погодженням із ДСНС таких споруд із фонду захисних споруд визначає МВС. Внесення інформації до Інформаційної системи щодо виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється ДСНС, а найпростіших укриттів - міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування після набрання чинності організаційно-розпорядчим документом щодо їх виключення із зазначеного фонду. Виключення захисних споруд (споруд подвійного призначення) з фонду захисних споруд здійснюється з одночасним поповненням фонду захисних споруд відповідно до потреб, визначених місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту листа ГУ ДСНС України у Київській області № 56 04-742/56 8 від 25.01.2024, захисні спору цивільного захисту, у тому числі ПРУ № 255027, № 255028 та № 255030, перебувають на електронному обліку захисних споруд цивільного захисту Київської області. Також ГУ ДСНС України у Київській області повідомило у листі, ні в минулому, ні в поточному році звернень щодо погодження виключення з фонду захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів, у т.ч. ПРУ №№ № 255027, № 255028 та № 255030, до Головного управління не надходило.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі в розумінні ст. 76 ,77 ГПК України докази на підтвердження факту виключення спірних ПРУ №№ 255027, 255028 та № 255030 із фонду споруд цивільного захисту. Протилежного сторонами не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами шляхом подання до суду доказів, всупереч положень п. 10 Порядку № 301 та п. 6.3 наказу КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради «Про списання з балансу «Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків» № 7 від 01.02.2023, відомості про наявність у багатоквартирних будинках №№ 4, 5, 7 Вільнюського кварталу м. Славутич ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, які є комунальною власністю, в актах про списання не зазначалися.

Суд встановив, що жодних рішень щодо спірних протирадіаційних укриттів №№ 255027, 255028 та № 255030 балансоутримувачем, органом місцевого самоврядування або його виконавчим органом після завершення процедури списання багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу м. Славутич не приймалося, як наслідок, право комунальної власності відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на такі ПРУ не реєструвалося.

Також Славутицькою міською радою Вишгородського району Київської області станом на час розгляду справи не визначено балансоутримувача протирадіаційних укриттів, що призводить до неможливості їх належного утримання та експлуатування. Протилежного суду не доведено.

Наведені вище обставини свідчать про невиконання відповідачем, як представником територіальної громади м. Славутич, якій належить зазначене комунальне майно, положень п. 10 Порядку № 301 та п. 6.3 наказу КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради «Про списання з балансу «Комунального підприємства «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради багатоквартирних будинків» № 7 від 01.02.2023 щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на спірні захисні споруди цивільного захисту ПРУ №№ 255027, 255028 та 255030, розташовані в житлових будинках №№ 4, 5 та 7 Вільнюського кварталу в м. Славутич Вишгородського району Київської області відповідно.

Суд зазначає, що бездіяльність представницького органу місцевого самоврядування щодо державної реєстрації права комунальної власності та відсутність балансоутримувача захисних споруд безумовно свідчить про ухилення Славутицькою міською радою від виконання передбаченого законом обов`язку, призводить до неможливості забезпечити їх належний технічний стан, який дозволяє привести укриття у готовність до використання за призначенням, що становить небезпеку для життя і здоров`я громадян, особливо в умовах воєнного стану, має наслідком невиконання вимог законодавства не лише у сфері державної реєстрації й належного обліку комунального майна, а й у сфері цивільного захисту, чим порушуються інтереси держави й територіальної громади та встановлені державою гарантії із забезпечення конституційних прав громадян на захист життя і здоров`я.

Обставини відсутності державної реєстрації права комунальної власності на спірні протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028 та 255030 порушують інтереси держави, оскільки такі обставини призводять не лише до ризиків вибуття цього комунального майна у майбутньому, а й ставлять під загрозу захист життя та здоров`я цивільного населення громади, сприяють свідомому невиконанню органом місцевого самоврядування вимог законодавства у сфері обороноздатності держави, порушенню встановлених державою гарантій забезпечення цивільного захисту, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди, не забезпечують їх належну правову охорону та експлуатацію.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття Славутицькою міською радою рішення № 808-17-VIII від 03.03.2023 та затвердження КП «ЖКЦ» актів про списання багатоквартирного будинку з балансу від 28.03.2023 не засвідчують факт списання з балансу комунального підприємства разом із відповідним будинком спірних ПРУ №№ 255027, 255028, 255030, з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучеогороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно із частинами першою, другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Усі власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

У рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 вказано, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення ч. 1 ст. 1, п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 914/379/21 вказано, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц зроблено висновок, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації і побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових й інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, і як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (постанови Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 та від 03.08.2022 у справі № 908/3168/19).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 21.12.2016 № 16-19085/162 (том 1, а.с. 205), в якому Державна служба посилаючись на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.09.2016 № 7/9-11184, зазначає, що захисні споруди не належать до спільного майна багатоквартирного будинку, утримання таких споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають. У разі прийняття рішень щодо передачі багатоквартирних будинків на баланс ОСББ або управителя, захисні споруди комунальної та державної власності залишаються у попередній власності або в установленому порядку передаються до комунальної власності. Законами України не передбачено завдань та обов`язків ОСББ щодо забезпечення укриття населення та утримання захисних споруд. Виконання зазначених завдань належить до повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій. З метою документального закріплення статусу захисних споруд та права комунальної власності на них, вирішення питання щодо їх подальшого утримання, ДСНС рекомендувала провести технічну інвентаризацію зазначених захисних споруд як об`єктів нерухомого майна, з виготовленням відповідної технічної документації, в установленому порядку оформити на них документи на право власності, а також визначити їх подальших балансоутримувачів.

Отже оскільки під час будівництва багатоквартирних житлових будинків №№ 4, 5, 7 у Вільнюському кварталі передбачалось розміщення у їх підвальних приміщеннях протирадіаційних укриттів щодо яких визначений спосіб і особливий порядок використання, то такі приміщення протирадіаційні укриття, не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень і є самостійним об`єктом цивільних правовідносин, а тому співвласники багатоквартирних будинків №№ 4, 5 та 7 у Вільнюському кварталі не можуть набути права власності на спірні приміщення протирадіаційного укриття, оскільки такі не призначені для забезпечення експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинків, свого функціонального призначення не змінювали та з комунальної власності за рішеннями уповноважених суб`єктів управління не вибували.

З огляду на наведене вище, прийняття Славутицькою міською радою рішення № 808-17-VIII від 03.03.2023 та затвердження КП «ЖКЦ» актів про списання багатоквартирного будинку з балансу від 28.03.2023 не засвідчують факт списання з балансу комунального підприємства разом із відповідним будинком ПРУ №№ 255027, 255028, 255030 та, відповідно, їх вибуття з комунальної власності (зміну форми власності), оскільки співмешканці багатоквартирного будинку не можуть набути права власності на протирадіаційне укриття в силу норм ст. 345 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та ч. 12 ст. 32 КЦЗ України, згідно яких визначено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності приватизації (відчуженню) не підлягають.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вжиття заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності на спірні ПРУ № 255027, 225028, 255030 є обов`язком Славутицької міської ради, яка в силу положень ст. 172, 327 ЦК України, ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», реалізує повноваження власника такого нерухомого майна від імені Славутицької міської територіальної громади з метою його належного обліку, утримання та використання за цільовим призначенням.

Щодо обраного прокурором способу захисту порушених прав держави суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України визначений такий спосіб захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав як примусове виконання обов`язку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.12.2018р. у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019р. у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019р. у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019р. у справі № 803/1067/17.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, виключити подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення усунути необхідність повторного звернення до суду та здійснити примусове виконання рішення.

У постанові від 18.05.2022 у справі № 580/4257/21 Верховний Суд зазначив, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд зазначає, що прокурор у даній справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів довів належність спірного нерухомого майна до комунальної власності міської територіальної громади міста Славутич та обрав належний та ефективний спосіб цивільного захисту у спірних правовідносинах, заявлений прокурором спосіб відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про необхідність захисту порушених прав держави у визначний прокурором спосіб.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених прокурором не надав, з метою усунення правової невизначеності статусу об`єктів цивільного захисту та застосування ефективного способу цивільного захисту у спірних правовідносинах, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про зобов`язання Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на спірні протирадіаційні укриття №№ 255027, 255028, 255030 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 9 084,00 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Славутицьку міську раду Вишгородського району Київської області (місцезнаходження: пл. Центральна, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07101; код ЄДРПОУ 26425731) вчинити дії щодо державної реєстрації права комунальної власності Славутицької міської територіальної громади на такі захисні споруди цивільного захисту:

- протирадіаційне укриття № 255027, розташоване за Вільнюський квартал, буд. 4, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;

- протирадіаційне укриття № 255028, розташоване за Вільнюський квартал, буд. 5, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область;

- протирадіаційне укриття № 255030, розташоване за Вільнюський квартал, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський район, Київська область.

3. Стягнути з Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (місцезнаходження: пл. Центральна, буд. 7, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., 07101; код ЄДРПОУ 26425731) на користь Київської обласної прокуратури (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 02909996) 9 084,00 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	21.11.2024
Оприлюднено	18.12.2024
Номер документу	123778789
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо реєстрації або обліку прав на майно