Рішення

від 05.12.2024 по справі 916/5741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5741/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8)

до відповідача: Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (код ЄДРПОУ 03328635, 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (код ЄДРПОУ 00034186, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д)

про стягнення 180298,48 грн.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сергій Сечко

від відповідача: Ріта Добрінова

від третьої особи: не з`явився

Позивач Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" про стягнення 180298,48 грн.

Ухвалою від 11.01.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

24.01.2024 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

26.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 03.04.2024 суд постановив розглянути справу у розумні строки та призначив судове засідання на 17.04.2024.

У зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці (за сімейними обставинами) судове засідання, призначене на 17.04.2024, не відбулось.

Ухвалою суду від 25.04.2024 призначено судове засідання на 23.05.2024.

Ухвалою суду від 23.05.2024 постановлено перейти від розгляду справи №916/5741/23 в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; залучено Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; призначено підготовче засідання на 13.06.2024 та вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою від 13.06.2024, у зв`язку з неявкою представників сторін, відкладено підготовче засідання на 26.06.2024.

Ухвалою від 26.06.2024 відкладено підготовче засідання на 10.07.2024.

Ухвалою від 10.07.2024 відкладено підготовче засідання на 25.07.2024.

Ухвалою суду від 25.07.2024, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки та відкладено підготовче засідання на 12.09.2024.

11.09.2024 від третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 12.09.2024 господарський суд оголосив перерву до 25.09.2024.

17.09.2024 від третьої особи надійшли письмові пояснення та клопотання про поновлення строку для їх подання.

Ухвалою суду від 25.09.2024, окрім іншого, пояснення третьої особи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" залишено без руху та відкладено підготовче засідання на 09.10.2024.

01.10.2024 від третьої особи надійшли пояснення разом з клопотанням про поновлення строку на подання пояснень і додаткових доказів.

Ухвалою від 09.10.2024 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про поновлення строку на подання пояснень та доказів, поновлено третій особі строк на подання пояснення і доказів та прийнято їх до розгляду; закрито підготовче провадження у справі №916/5741/23, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 31.10.2024.

В судовому засіданні 31.10.2024 оголошено перерву до 22.11.2024.

В судовому засіданні 22.11.2024 оголошено перерву до 05.12.2024.

В судове засідання 05.12.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, про дату і час розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначив, що наданий позивачем рахунок ТОВ "Азбука Авто" №194 від 23.03.2021 не є належним, достатнім та допустимим доказом розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу Volvo ХС90, оскільки розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинен бути підтверджений належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 (з відповідним змінами).

Також відповідач зауважує, що посилаючись на рахунок ТОВ "Азбука Авто" №194 від 23.03.2021 позивач зазначає, що вказаний рахунок відображає та доводить повну вартість відновлювального ремонту. Також позивач вказує на те, що ПАТ НАСК "ОРАНТА" було сплачено 51469,77 грн., що є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу. В свою чергу, відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Рік випуску транспортного засобу Volvo ХС90, державний номерний знак НОМЕР_1 - 2019. Тобто, на момент дорожньо-транспортної пригоди строк експлуатації транспортного засобу Volvo ХС90 становив менше трьох років. Таким чином, коефіцієнт фізичного зносу зазначеного транспортного засобу дорівнює нулю. Після дорожньо-транспортної пригоди ПАТ НАСК "ОРАНТА", у відповідності з вимогами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема ст.29 названого Закону, здійснила виплату на користь ПрАТ "СК "АРКС" в розмірі вартості відновлювального ремонту. Враховуючи те, що коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу Volvo ХС90 дорівнює нулю, ПАТ НАСК "ОРАНТА" було виплачено на користь ПрАТ "СК "АРКС" повну вартість відновлювального ремонту.

З огляду на зазначене, на переконання відповідача, наразі відсутні підстави для стягнення з нього додаткових сум на відшкодування відновлювального ремонту транспортного засобу Volvo ХС90, приймаючи до уваги те, що повна вартість відновлювального ремонту вже відшкодована страховиком відповідача.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 11.11.2020 між Акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту №3831471, а саме - автотранспортного засобу VOLVO XC90, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За змістом пункту 7 договору, до страхових ризиків віднесено викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

Згідно п.10, строк дії договору з 00-00 год. 28.11.2020 до 24-00 год. 27.11.2021.

Відповідно до п.11 договору, страхова сума складає 2000000,00 грн.

За умовами договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у м.7 договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п.24.3 та п.24.4 договору в результаті настання страхового випадку (п.15.1 договору).

До страхових ризиків, які зазначені в п.7 договору, крім іншого, відносяться "Збитки внаслідок ДТП" - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (п.п.15.2.2 п.15.2 договору).

Так, 17.03.2021 о 09-10 годині в м. Херсоні по вул. І.Куліка,143 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Тролейбусу ЮМЗ Т-2-9, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу скоїв наїзд на припарковані транспортні засоби: PEUGEOT +407, реєстраційний номер НОМЕР_3 та Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.04.2021 у справі №766/4695/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2021 у справі №766/4695/21 виправлено описку, допущену в постанові від 12.04.2021, що стосується зазначення вірного реєстраційного номеру 474 транспортного засобу Тролейбус ЮМЗ Т-2-9, замість помилково вказаного реєстраційного номеру 472.

Станом на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з МКП "Херсонелектротранс", що не заперечується останнім.

З матеріалів справи слідує, що на момент настання ДТП між МКП "Херсонелектротранс" та ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №1506526 зі строком дії з з 16.02.2021 по 15.02.2022, в тому числі щодо транспортного засобу Тролейбус ЮМЗ Т-2-9, реєстраційний номер 474.

Згідно п.1.6.1.2 означеного договору, страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час ДТП, складає 70000,00 грн.

Відповідно до п.1.3, франшиза не застосовується.

З урахуванням заяви від 18.03.2021 про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу від 18.03.2021, рахунку ТОВ "Азбука Авто" №194 від 23.03.2021, Страховим актом №ARX2747412 від 26.03.2021 вищенаведену ДТП визнано страховою подією та ухвалено виплатити відшкодування на підставі розрахунку в розмірі 231768,25 грн.

На підставі платіжного доручення №765468 від 30.03.2021 позивачем на рахунок СТО - ТОВ "Азбука Авто" було перераховано 231768,25 грн.

З матеріалів справи та пояснень третьої особи вбачається, що відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 09.06.2022 та Страхового акту від 17.06.2022 №ДЦВ-Р-21-21-48159/1, сума страхового відшкодування ПАТ "СК "АРКС" склала 51469,77 грн.

ПАТ "НАСК "ОРАНТА" на підставі означених документів здійснило виплату страхового відшкодуванням ПАТ "СК "АРКС" у розмірі 51469,77 грн. згідно регресної вимоги №8960/18 від 05.10.2021, що підтверджується платіжним дорученням №28071 від 20.06.2022.

Зважаючи на відшкодування позивачу фактично сплаченого ним страхового відшкодування у загальному розмірі 231768,25 грн. лише на суму 51469,77 грн. за рахунок страховика МКП "Херсонелектротранс", позивач, з посиланням на положення статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з підприємства (як до особи, працівником якої завдано шкоду, та володільця відповідного ТЗ) грошових коштів у розмірі 180298,48 грн. (231768,25 грн. - 51469,77 грн.).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов`язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у абзаці 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".

Законом України "Про страхування" передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов`язковому страхуванню (стаття 7 Закону).

Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди в розмірі 180298,48 грн. особою, відповідальною за заподіяний збиток.

Вина водія тролейбусу ОСОБА_2 підтверджена постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.04.2021 року в справі № 766/4695/21.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В ст.9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п.36.1. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі №910/6094/17 від 02.05.2018, по справі №910/5001/17 від 12.03.2018, по справі №910/20199/17 від 01.06.2018, по справі №910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи із наведеної норми, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

За приписами частин 1, 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Разом із тим, у відзиві на позовну заяву МКП "Херсонелектротранс" не наводило заперечень щодо обставин перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем на момент вчинення означеної ДТП, а також керування третьою особою належним підприємству (як роботодавцю) транспортним засобом (тролейбусом) на відповідній правовій підставі.

Отже, у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме підприємство відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано, зокрема, працівника останнього - ОСОБА_2 .

При цьому, доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом Тролейбусом ЮМЗ Т-2-9, реєстраційний номер 474, на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять, факт перебування цієї фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовано та під сумнів не поставлено.

Як було зазначено вище, страховим актом позивача від 26.03.2021 року № ARX2747412 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 231768,25 грн.

На підставі платіжного доручення №765468 від 30.03.2021 позивачем на рахунок СТО - ТОВ "Азбука Авто" було перераховано 231768,25 грн.

Разом з тим, ПАТ "НАСК "ОРАНТА" здійснило виплату страхового відшкодування ПАТ "СК "АРКС" у розмірі 51469,77 грн. із загальної суми сплаченого позивачем страхового відшкодування у загальному розмірі 231768,25 грн.

За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.

Посилання відповідача на відсутність підстав для стягнення з МКП "Херсонелектротранс" додаткових сум на відшкодування відновлювального ремонту транспортного засобу VOLVO XC90 у зв`язку з тим, що повна вартість відновлювального ремонту вже відшкодована страховиком відповідача є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно розрахунку страхового відшкодування НАК "НСК "ОРАНТА" від 09.06.2022, страхове відшкодування здійснено з урахуванням зносу деталей, що замінюються та з вирахуванням безумовної франшизи.

При цьому, оскільки внаслідок ДТП було заподіяно шкоду двом транспортним засобам - PEUGEOT +407, реєстраційний номер НОМЕР_3 та Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхове відшкодування НАК "НСК "ОРАНТА" було здійснено в межах ліміту відповідальності останньої в розмірі 70000,00 грн., з яких 51469,77 грн. було відшкодовано за автомобіль Volvo ХС90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 18530,23 грн. - за автомобіль PEUGEOT +407, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

У той же час, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, здійснює страховик відповідальності винної у ДТП особи, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що наданий позивачем рахунок ТОВ "Азбука Авто" №194 від 23.03.2021 не є належним, достатнім та допустимим доказом розміру матеріальної шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу Volvo ХС90, оскільки в матеріалах справи відсутній звіт (акт) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/2092, суд зауважує наступне.

Так, за умовами п.20.17 укладеного між позивачем та власником транспортного засобу Volvo ХС90 договору страхування наземного транспорту №3831471, при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальнику шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п.20.13 договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт, тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту.

Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком, МТСБУ та потерпілими можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду у справах №№ 922/4013/17, 911/482/17, 910/12722/18, 910/22886/16, відповідно до яких звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки звіт суб`єкта оцінювання, складений згідно з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оскільки відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 7 цього Закону, проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов`язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.

За положеннями ст.1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №917/500/18, від 20.03.2018 у справі №911/482/17 зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В даному випадку страхове відшкодування було здійснено, в тому числі, з урахуванням протоколу огляду транспортного засобу від 18.03.2021, в якому відображено виявлені під час огляду автомобіля пошкодження, та рахунку ТОВ "Азбука Авто" на оплату №194 від 23.03.2021, який містить відомості щодо вартості запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту, перелік відповідних робіт, що відповідає умовам договору страхування наземного транспорту №3831471.

Разом з тим, суд зауважує, що, як слідує з наведеного рахунку ТОВ "Азбука Авто" на оплату №194 від 23.03.2021, загальний розмір коштів, який підлягав оплаті за відновлення пошкодженого внаслідок ДТП автотранспортного засобу Volvo ХС90, складає 208591,42 грн., в тому числі ПДВ 34765,24 грн.

Так, відповідно до означеного рахунку, вартість товарів (робіт, послуг) склала 231768,25 грн. без знижки, 23176,83 грн. - сума знижки, і загалом - 208591,42 грн.

В судовому засіданні представник позивача не зміг надати суду обґрунтованих пояснень щодо підстав неврахування при визначенні розміру страхового відшкодування суми знижки, наданої СТО, і оплати рахунка у більшому розмірі, аніж зазначено у ньому.

Таким чином, суд констатує, що належною сумою страхового відшкодування є сума витрат, понесених на відновлення пошкодженого автотранспортного засобу, що відповідно до рахунку СТО №194 від 23.03.2021 складає 208591,42 грн. Отже, з урахуванням здійсненого НАК "НСК "ОРАНТА" відшкодування у розмірі 51469,77 грн., на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодування 157121,65 грн. (208591,42 грн. - 51469,77 грн.).

Враховуючи наведене, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та встановлені під час її розгляду обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 157121,65 грн. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів.

За таких обставин, вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (код ЄДРПОУ 03328635, 73000, м. Херсон, вул. Залаегерсег, буд. 12) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (код ЄДРПОУ 20474912, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) - 157121 (сто п`ятдесят сім тисяч сто двадцять одну) грн. 65 коп. суми страхового відшкодування, 2356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн. 82 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Судові витрати зі сплати 347,66 грн. судового збору покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 16 грудня 2024 р.