Рішення

від 19.11.2024 по справі 917/252/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024

Справа № 917/252/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", вул. Леоніда Каденюка, 34, с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233

до Фермерського господарства "Еко - Край", вул. Харківська, 11, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552

про стягнення коштів.

Суддя Погрібна С.В.

Секретар судового засідання Сорока Є.С.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Суть справи. Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фермерського господарства "Еко - Край" про стягнення 8 315 508,80 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022.

Ухвалою суду від 20.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.03.2024, 10:30.

Від відповідача Фермерського господарства "Еко-Край" надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3126 від 06.03.2024 ) та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі (вх. № 3693 від 19.03.2024). Відзив долучено судом до матеріалів справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з потребою додаткового з`ясування обставин викладених у відзиві відповідача та дослідження документів доданих до нього (вх. № 3800 від 20.03.2024).

Ухвалою від 20.03.2024 суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 18.04.2024, 10:30.

17.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю представника прибути у судове засідання (вх. № 5347).

Ухвалою суду від 18.04.2024 відкладено підготовче засідання на 28.05.2024, 11:00.

28.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" надійшла заява з додатковими письмовими поясненнями (вх. № 7485), в яких просить суд прийняти в якості доказів Рішення № 3 одноособового учасника ТОВ Агрофірма "ЧБГ" від 18 квітня 2024 року.

Суд дослідивши подан заяву та матеріали до неї, дійшов висновку, що подані заява та пояснення не суперечать вимогам ГПК України, а відтак долучаються до матеріалів справи, а Рішення № 3 від від 18 квітня 2024 року одноособового учасника ТОВ Агрофірма "ЧБГ", ОСОБА_1 приймається судом до уваги та долучається до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2024, 11:30.

01.08.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 10417) та витребування у відповідача оригінал Додаткової угоди №1 від 03.07.2023 до договору купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022 для огляду в судовому засіданні.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 10428 від 01.08.2024).

В судовому засіданні від 01.08.2024 судом оголошено перерву до 26.09.2024, 11:30 та зобов`язано представника відповідача надати в наступному судовому засіданні для огляду оригінал Додаткової угоди № 1 від 03.07.2023 до Договору купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022.

26.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 12761). 26.09.2024 відкладено судове засідання на 07.11.2024, 11:30, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 07.11.2024 судом оголошено перерву до 18.11.2024, 11:30. При цьому, суддею помилково оголошено дату наступного судового засідання 18.11.2024, 11:00, замість 19.11.2024, 13:00. Ухвалою суду від 13.11.2024 визначено дату наступного судового засідання 19.11.2024, 13:30.

В судовому засіданні 19.11.2024 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень.

Судом були з`ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.

Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що 28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (позивач, Продавець) та Фермерським господарством "Еко-Край" (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 28-12/2022 (Договір, а.с. 5).

При цьому сторони узгодили наступне:

- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію (надалі іменується "Товар", п. 1.1);

- загальна сума Договору складає 18 798 508,80 з ПДВ 14% в т.ч. (п. 2.1);

- передача Товару, вказаного у п. 1.1. даного Договору, супроводжується видатковими і

податковими накладними і здійснюється за місцем знаходження складу Продавця в с. Гиряві Ісківці (п. 3.1);

- доставку товару на склад Покупця здійснює Продавець за рахунок Покупця (п. 3.2);

- право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент отримання і підписання представником Покупця видаткових накладних на Товар (п. 4.1);

- сторони по Договору за неналежне виконання своїх зобов`язань несуть відповідальність згідно законодавства України та умов цього Договору (п. 5.1);

- даний Договір діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору в повному обсязі (п. 7.3);

- всі спори та протиріччя, які виникли із цього Договору, вирішуються в судовому порядку (п. 7.4).

На виконання умов Договору позивач здійснив передачу товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною № 0000000192 від 29 грудня 2022 року (а.с. 6), яка містить особистий підпис уповноваженої особи відповідача, Шевельової Людмили Олексіївни, що діяла на підставі довіреності № 48 від 29.12.2022 на отримання від ТОВ Агрофірма «ЧБГ» кукурудзи у кількості 2 848,00 т. (а.с. 7).

Так, відповідачу було відвантажено Товар (кукурудзу) у кількості 2 848,00 т. на загальну суму 18 798 508,80 грн з ПДВ в т.ч.

Як вказує позивач, вказане свідчить про належне виконання ним зобов`язань за Договором та прийняття виконання без зауважень, з боку відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач своєчасно не виконав своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу, а саме не сплатив вартість за поставлений позивачем товар.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна сума Договору складає 18 798 508,80 грн з ПДВ 14% в т.ч. Пунктом 2.4. встановлено обов`язок відповідача сплатити вартість Товару в сумі 18 798 508,80 грн з ПДВ 14% в т.ч.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно Договору, після отримання товару у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем на суму 18 798 508,80 грн з ПДВ 14% в т.ч..

На думку позивача, наведене свідчить про таке, що строк виконання зобов`язання у відповідача, з оплати вартості товару уже настав. Так у період з 15.08.2023 по 17.08.2023 відповідачем було частково сплачено борг у сумі 10 480 000,00 грн, що підтверджується заключною випискою за період з 15.08.2023 по 17.08.2023 по рахунку ТОВ Агрофірма «ЧБГ» в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 8-10).

Під час звернення позивача з позовом до суду, залишок заборгованості у відповідача за Договором склав 8 318 508,80 грн.

Стаття 612 ЦК України визначає, що Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

02.11.2023 на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити наявну заборгованість за Договором (а.с. 11-12). Будь якої відповіді на претензію позивача відповідач не надав, що стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач, Фермерське господарство "Еко-Край" не визнає позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ". Проти позову заперечує з підстав, існування Додаткової Угоди № 1 до Договору купівлі продажу № 28-12/22 від 28.12.2022, яка укладена 03.07.2023 між Фермерським господарством "Еко-Край" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", та якою встановлено строк погашення заборгованості відповідачем у сумі 8 298 508,80 грн - до 31.12.2024. Також цією угодою продовжено строк дії зазначеного Договору купівлі-продажу до 31.12.2024. (а.с. 43).

04.03.2024 відповідачем після відкриття провадження у справі було перераховано позивачу 20 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості (підтверджується наданою платіжною інструкцією (а.с. 74).

Так станом на 04.03.2024, як вказує відповідач, сума неоплаченого другого траншу за Договором становить 8 298 508,80 грн, яку згідно за домовленістю з позивачем можливо сплатити до 31 грудня 2024 року і зобов`язання за Договором, з оплати позивачу зазначеної заборгованості, з боку відповідача не є простроченим, а отже звернення позивача до суду з позовом в частині стягнення 8 298 508,80 грн, є передчасним.

Позивач у своїх поясненнях стосовно тверджень відповідача щодо продовження строків оплати за поставлений Товар з посиланням на Додаткову угоду № 1 від 03 липня 2023 року до Договору купівлі-продажу №28-12/22 вказує наступне.

Згідно з підпунктом 13 пунктом 9.2.5 статуту затвердженого рішенням учасників №6/22 від 22.06.2022 (діяв на момент вчинення правочину) передбачено, що, зокрема директор не мав права без попередньої письмової згоди загальних зборів учасників товариства укладати правочини - угоди (договори), сума яких перевищує 500000 гривень. Таким чином, директор ТОА Агрофірми "ЧБГ", ОСОБА_2 , вчиняючи правочин на підставі статуту, за відсутності попередньої письмової згоди учасників товариства, перевищив свої повноваження, а відповідач, будучи обізнаним про наявність обмежень повноважень, вчиняючи правочин, діяв, проявивши не розумну обачність.

Позивач пояснює, що за змістом Додаткової угоди убачається, що цей договір є самостійною угодою. Яка по суті змінює істотну умову основного Договору. Більш того, така угода суперечить інтересам позивача як суб`єкта підприємницької діяльності, а отже, не може вважатися такою, що вчинена добросовісно та розумно колишнім директором ОСОБА_2 , який відповідно до п. 9.3.6. статуту ТОВ Агрофірми «ЧБГ» мав діяти розумно та добросовісно в інтересах товариства. На даний час учасником товариства є фізична особа ОСОБА_1 , частка якого у статутному капіталі становить 100% статутного капіталу товариства. Після проведеної засновником перевірки діяльності товариства вирішено, схвалити правочин Договір купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28 грудня 2022 року, що підтверджується Рішенням № 3 від 18 квітня 2024 року, тобто без жодних додаткових угод, а відтак строк виконання зобов`язання за Договором купівлі продажу настав. З урахування наведеного та з огляду на несхвалення вищим органом товариства позивача Додаткової угоди, остання не може бути підставою для зміни прав та обов`язків позивача.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, при цьому врахувавши наступне.

Згідно з приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (позивач, Продавець) та Фермерським господарством "Еко - Край" (відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 28-12/2022 (Договір, а.с. 5), в порядку та на умовах якого, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію. Загальна сума Договору складає 18 798 508,80 з ПДВ 14% в т.ч. (п. 2.1). Право власності на Товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного Договору, переходить від Продавця до Покупця в момент отримання і підписання представником Покупця видаткових накладних на Товар.

Позивач здійснив передачу товару відповідачеві, що підтверджується видатковою накладною №0000000192 від 29 грудня 2022 року (а.с. 6), яка містить особистий підпис уповноваженої особи відповідача, Шевельової Людмили Олексіївни, що діяла на підставі довіреності № 48 від 29.12.2022 на отримання від ТОВ Агрофірма «ЧБГ» кукурудзи у кількості 2 848,00 т. (а.с. 7).

Договором не регламентовано порядок проведення розрахунків між Сторонами за отриманий Товар.

При цьому, відповідачем проведено часткову оплату Товару на суму 10 5000 000,00 грн, що підтверджується наданими доказами, зокрема випискою по рахунку позивача та платіжними інструкціями наданими відповідачем (а.с. 8-10, 45-74).

За своєю правовою природою укладений між cторонами Договір є Договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

02.11.2023 на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою погасити наявну заборгованість за Договором (а.с. 11-12), яка ним залишена без задоволення та без пояснень з посиланням на Додаткову угоду № 1 від 03.07.2023 за якою, як стверджує відповідач існує відстрочка оплати за Договором та продовжено його дію до 31.12.2024.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства України за отриманий Товар розрахувався не в повному обсязі.

Як вже зазначалось, поставка позивачем Товару відповідачу, відповідно до умов Договору, підтверджується матеріалами справи, відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі статтею 651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом або договором.

Дослідивши умови Договору укладеного між сторонами, судом встановлено, що відсутні пункти умов в Договорі які б встановлювали строки оплати за поставлений Товар, продовження дії Договору, а також можливість відстрочення оплати за поставлений товар. Пунктом 7.3. Договору встановлено строк дії його до 31 грудня 2023 року в іншому до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Стосовно посилання відповідача на продовження строків оплати за поставлений Товар з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 03 липня 2023 року до Договору купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28 грудня 2022 року, суд погоджується з доводами позивача, що остання підписана з перевищенням повноважень керівника (директора ТОВ Угрофірма "ЧБГ" на момент її підписання) та є внесенням змін до Договору без попередньої письмової згоди учасників товариства.

Позивач стверджує, що не визнає Додаткової угоди, оскільки остання суперечить інтересам позивача як суб`єкта підприємницької діяльності і не може вважатися такою, що вчинена добросовісно та розумно колишнім директором ОСОБА_2 (а.с. 131-151, 156-182).

Також суд бере до уваги Рішення № 3 від 18.04.2024 одноособового учасника ТОВ Агрофірми "ЧБГ" ОСОБА_1 , який володіє 100 % часток статутного капіталу і має у сукупності 100 % голосів при прийнятті будь-яких питань на загальних зборах. Рішенням засновник товариства схвалив Договір купівлі-продажу № 28-12/2022 на умовах та в редакції 28 грудня 2022 року; будь-які Додаткові угоди та зміни до Договору купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28 грудня 2022 року, засновником не було схвалене.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Згідно з частиною 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом

Водночас, визначені наведеними нормами 46 ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, обставин та підстав на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет, обставини та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі №924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено у постанові Верховного суду № 904/1103/20 від 01.12.2020 "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de LaTorre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Судом досліджено та враховано наявність обставин, що відповідачу під час укладення та підписання Додаткової угоди № 1, 03.07.2023, до Договору купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022, а саме з огляду на те, що власник і керівник ТОВ "Еко-край" на момент вчинення спірного правочину був одночасно учасником ТОВ Агрофірма "ЧБГ" та був обізнаний про обмеження представництва директора ОСОБА_2 у відносинах з третіми особами, зокрема, про отримання згоди Вищого органу товариства на укладення зазначеного правочину, згідно з положеннями Статуту від 22 червня 2022 року (діючий на той час). Також суд бере до уваги Рішення № 3 від 18 квітня 2024 року засновника, а саме ОСОБА_1 , частка якого складає у статутному капіталі 100 % , згідно зі Статутом від 19 лютого 2024 року, та яким було проведено перевірку діяльності колишнього керівника товариством, директора ОСОБА_2 , вказаним Рішенням було схвалено Договір купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022 без ухвалення жодних Додаткових угод. А від так у позивача є сумніви у законності цієї Додаткової угоди, укладеної, нібито під час перебування ОСОБА_2 на посаді директора і вважає, що ця угода була фактично підроблена вже під час розгляду цієї справи судом.

Також суд бере до уваги пояснення позивача те, що відповідач не надав відповідь на претензію хоча на той час вже існувала вище зазначена Додаткова угода на яку відповідач посилається у відзиві.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категоріїв стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі статтею 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

З врахуванням наведеного суд зазначає про доведеність позивачем обставини які вказають на те, що у відповідача виник обов`язок з оплати отриманого Товару у строк передбачений Договором купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" про стягнення з Фермерського господарства "Еко - Край" 8 298 508,80 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу № 28-12/2022 від 28.12.2022.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що в процесі розгляду справи відповідачем погашено частину заборгованості у сумі 20 000,00 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що відповідачем було сплачено частину суми боргу, під час розгляду справи № 917/252/24 в розмірі 20 000,00 грн та підтверджується відповідними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Еко - Край" (вул. Харківська, 11, с. Засулля, Лубенський район, Полтавська область, 37552, код ЄДРПОУ 40536115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" (вул. Леоніда Каденюка, 34, с. Піски, Миргородський район, Полтавська область, 37233, код ЄДРПОУ 321517276) 8 298 508,80 грн заборгованості та 124 777,63 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.12.2024.

Суддя Погрібна С.В.