Рішення

від 12.12.2024 по справі 917/1465/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024 Справа № 917/1465/24

за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛ ПРОМ ТРЕЙД» (місцезнаходження: Україна, 61157, Харківська обл., місто Харків, вулиця Власенка, будинок 4, квартира 87; адреса для листування: 63343, Харківська область, Красноградський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 6.124 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43162051)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ТЕХНОЛОГІСТИК" (місцезнаходження: Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, буд. 21, офіс 310 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 44775633)

про стягнення 427 787 грн. 29 коп.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін: згідно протоколу

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛ ПРОМ ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ТЕХНОЛОГІСТИК" про стягнення 427 787 грн. 29 коп. заборгованості по договору про надання послуг № 17/05-2024 від 17 травня 2024 року, яка складається з наступного: 423 802 грн. 50 коп. - основного боргу, 2 065 грн. 07 коп.- інфляційних втрат, 1919 грн. 72 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

Ухвалою від 09.09.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 01.10.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

Ухвалою від 01.10.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 22.10.2024 р.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Ухвалою від 22.10.2024 р. господарський суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1465/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.11.2024.

Ухвалою від 14.11.2024 р. господарський суд постановив відкласти розгляд справи на 12.12.2024

25.11.24 від позивача надійшла заява, в якій просить суд розглядати справу без участі його представника.

Відповідач явку представників не забезпечив, причини неявки не повідомив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвали по даній справі надсилалися засобами поштового зв`язку на адресу відповідача рекомендованими листами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав ухвали суду, про що свідчить підпис представника на поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом даного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не надав.

Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1465/24.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

17 травня 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛ ПРОМ ТРЕЙД» (далі також ТОВ «УНІВЕРСАЛ ПРОМ ТРЕЙД», або Позивач) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ТЕХНОЛОГІСТИК (далі також TOB "ТК ТЕХНОЛОГІСТИК", або Відповідач) уклало договір № 17/05-2024 про надання послуг (далі також Договір).

За умовами п. 1.1. Договору Позивач як Виконавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавати послуги спецтехнікою, та іншою технікою Відповідачу як Замовнику (надалі послуги транспортними засобами), а Відповідач як Замовник зобов`язався приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг та умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору вартість послуг спецтехніки, та іншої техніки додається в додатку № 1 до договору № 17/05-2024 від 17.05.2024 р. Оплата праці персоналу, що обслуговує транспортні засоби входить до ціни послуги.

Згідно з п. 2.2., 2.3., 2.4. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі за погодженням сторін, згідно з чинним законодавством України.

Днем оплати та моментом виконання зобов`язання Замовника з оплати послуг Виконавця вважається день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Замовник здійснює оплату зазначених у заявці робіт по виставленому рахунку та оплату та тарифами згідно п 2.1., протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивач вказує, що належним чином виконав свої договірні зобов`язання перед ТОВ "ТК ТЕХНОЛОГІСТИК" в межах наведених правовідносин, загальною вартістю 650 110 грн. 50 коп.

На підтвердження цього Позивач надав рахунки: № 98 від 17 травня 2024 р. - на суму 75000,00 грн., № 104 від 27 травня 2024 р. - на суму 65847.0грн., № 108 від 03 червня 2024 р. - на суму 85461,00 грн., № 115 від 10 червня 2024 р. - на суму 93867.0грн., № 123 від 17 червня 2024 р. - на суму 47634,00 грн., № 130 від 24 червня 2024 р. - на суму 64446.0грн., № 137 від 01 липня 2024 р. - на суму 92466,00 грн., № 140 від 08 липня 2024 р. - на суму 24517,50 грн., № 145 від 15 липня 2024 р. - на суму 46233,00 грн., № 149 від 24 липня 2024 р. - на суму 54639.0 грн.

та акти: № 1 від 17 травня 2024 р.- на суму 75000,00 грн., № 2 від 27 травня 2024 р,- на суму 65847,00 грн., № 3 від 03 червня 2024 р. - на суму 85461,00 грн., № 4 від 10 червня 2024 р. - на суму 93 867,00 грн., № 5 від 17 червня 2024 р. - на суму 47634,00 грн., № 6 від 24 червня 2024 р. - на суму 64446,00 грн., № 7 від 01 липня 2024 р. - на суму 92466,00 грн., № 8 від 08 липня 2024 р. - на суму 24517,50 грн., № 9 від 15 липня 2024 р. - на суму 46233,00 грн., № 10 від 24 липня 2024 р. - на суму 54639,00 грн.

Як зазначає позивач, Відповідач підписав лише акти: № 1 від 17 травня 2024 р- на суму 75000,00 грн., № 2 від 27 травня 2024 р,- на суму 65847,00 грн., № 3 від 03 червня 2024 р. - на суму 85461,00 грн., № 4 від 10 червня 2024 р. - на суму 93 867,00 грн., № 9 від 15 липня 2024 р. - на суму 46233,00 грн., № 10 від 24 липня 2024 р. - на суму 54639.0 грн., інші повернув без підпису, при цьому вмотивованих заперечень не надав.

За даними позивача, на виконання вищевикладених умов Договору Відповідач здійснив наступні оплати: платіжні інструкції: № 654 від 11.06.2024 - на суму 85 461,00 грн. (за рахунком № 108 від 03 червня 2024 року), № 642 від 31.05.2024 - на суму 65847,00 грн. (за рахунком № 104 від 27 травня 2024 року), № 638 від 22.05.2024- на суму 37500,00 грн. (за рахунком № 98 від 17 травня 2024 року), № 637 від 20.05.2024 - на суму 37500.00 грн (за рахунком № 98 від 17 травня 2024 року), всього 226 308 грн. 00 грн

Таким чином, за розрахунком позивача, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 423 802 грн. 50 коп. Відповідач підтвердив наявну заборгованість, провівши з Позивачем звірку взаєморозрахунків та підписавши відповідний Акт з сальдо на 26.07.2024 року на користь Позивача в сумі 423 802 (чотириста двадцять три тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 427 787 грн. 29 коп. заборгованості по договору про надання послуг № 17/05-2024 від 17 травня 2024 року, яка складається з наступного: 423 802 грн. 50 коп. - основного боргу, 2 065 грн. 07 коп.- інфляційних втрат, 1919 грн. 72 коп. - три проценти річних від простроченої суми.

Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов`язань згідно підписаного Договору № 17/05-2024 про надання послуг.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав акти: № 1 від 17 травня 2024 р.- на суму 75000,00 грн., № 2 від 27 травня 2024 р,- на суму 65847,00 грн., № 3 від 03 червня 2024 р. - на суму 85461,00 грн., № 4 від 10 червня 2024 р. - на суму 93 867,00 грн., № 5 від 17 червня 2024 р. - на суму 47634,00 грн., № 6 від 24 червня 2024 р. - на суму 64446,00 грн., № 7 від 01 липня 2024 р. - на суму 92466,00 грн., № 8 від 08 липня 2024 р. - на суму 24517,50 грн., № 9 від 15 липня 2024 р. - на суму 46233,00 грн., № 10 від 24 липня 2024 р. - на суму 54639,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач підписав лише акти: № 1 від 17 травня 2024 р- на суму 75000,00 грн., № 2 від 27 травня 2024 р,- на суму 65847,00 грн., № 3 від 03 червня 2024 р. - на суму 85461,00 грн., № 4 від 10 червня 2024 р. - на суму 93 867,00 грн., № 9 від 15 липня 2024 р. - на суму 46233,00 грн., № 10 від 24 липня 2024 р. - на суму 54639.0 грн.. Інші акти відповідачем не підписані.

Доказів письмового обґрунтування відмови від підписання актів матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу, що відповідач не заперечив факту надання позивачем послуг у обсязі, що зазначений позивачем, згідно із спірним договором (у тому числі за актами. що не підписані ним). Доказів звернення відповідача до позивача про неотримання повністю/частково послуг за договором суду не подано. Таким чином, такі акти вважаються підписаними.

Згідно п.2.4 договору Замовник здійснює оплату зазначених у заявці робіт по виставленому рахунку та оплату та тарифами згідно п 2.1., протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 2.4 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт, суд зазначає, що строк оплати по кожному наданому акту є таким, що настав

Відповідач в свою чергу, зобов`язання щодо оплати отриманих послуг у повному обсязі не виконав. Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів відповідач здійснив наступні оплати: платіжні інструкції: № 654 від 11.06.2024 - на суму 85 461,00 грн. (за рахунком № 108 від 03 червня 2024 року), № 642 від 31.05.2024 - на суму 65847,00 грн. (за рахунком № 104 від 27 травня 2024 року), № 638 від 22.05.2024 - на суму 37500,00 грн. (за рахунком № 98 від 17 травня 2024 року), № 637 від 20.05.2024 - на суму 37500.00 грн (за рахунком № 98 від 17 травня 2024 року), всього 226 308 грн. 00 грн

Доказів виконання зобов`язання щодо повної оплати вартості наданих послуг в сумі 423 802 грн. 50 коп. відповідач на час розгляду спору не надав, проти наявності вказаного розміру заборгованості під час розгляду спору не заперечував.

Більше того, судом встановлено, що Відповідач підтвердив наявну заборгованість, провівши з Позивачем звірку взаєморозрахунків та підписавши відповідний Акт з сальдо на 26.07.2024 року на користь Позивача в сумі 423 802 грн. 50 коп.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено наступну позицію:

"Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу."

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 423 802 грн. 50 коп. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, відповідачем не спростована, а відтак підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як вбачається з наданого позивачаем розрахунку він просить стягнути з відповідача 2 065 грн. 07 коп.- інфляційних втрат за період червень 2024 - липень 2024, а також 1919 грн. 72 коп. - три проценти річних від простроченої суми за загальний період з 14.06.24 по 26.08.24.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 423 802 грн. 50 коп. основного боргу, 2 065 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 1919 грн. 72 коп. три проценти річних від простроченої суми підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 6416,81 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ ТЕХНОЛОГІСТИК" (місцезнаходження: Україна, 36000, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, буд. 21, офіс 310 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 44775633) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛ ПРОМ ТРЕЙД» (місцезнаходження: Україна, 61157, Харківська обл., місто Харків, вулиця Власенка, будинок 4, квартира 87; адреса для листування: 63343, Харківська область, Красноградський р-н, с. Наталине, вул. І. Сенченка, 6.124 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43162051) 423 802 грн. 50 коп. - основного боргу, 2 065 грн. 07 коп.- інфляційних втрат, 1919 грн. 72 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 6416 грн. 81 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.24 р.

Суддя Киричук О.А.