Рішення

від 06.12.2024 по справі 922/3006/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024м. ХарківСправа № 922/3006/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м.Київ до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків про стягнення 6946112,40 грн за участю представників:

позивача - Чепурна А. Ю. (самопредставництво);

відповідача - Бакулін А.С. (самопредставництво).

ВСТАНОВИВ:

27.08.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення 6946112,40 грн заборгованості за договором поставки №238-13/171-ВК від 05.07.2018 року, з яких: 3155000,00 грн - сума основного боргу; 3474590,72 грн інфляційних втрат та 316521,68 грн 1 % річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 року відкрито провадження у справі №922/3006/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.09.2024 року.

17.09.2024 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№23390), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу, 1% річних та інфляційних втрат через наявність форс-мажорних обставин.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на наявність військового стану, та як наслідок настання форс-мажорних обставин, що відповідно до п.12.1 договору звільняє від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному договору.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідачем зазначається, що у своїх позовних вимогах Позивач просить стягнути з Відповідача основну суму боргу 3155000,00 грн. При цьому Позивач зазначає у позові, що загальна вартість поставленого товару за Договором №238-13/171-ВК становить 46657500,00 грн., а оплата, здійснена Відповідачем, становить 43405750,00 грн. Однак всупереч цьому у додатках до позову, зокрема, у додатку №1, Позивач зазначає, що сума боргу становить 59365875,00 грн.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач стверджує, що позивачем у додатку №1 до позову безпідставно та необґрунтовано наводяться певні суми боргу, які не підтверджуються ним будь-якими доказами, у тому числі первинними документами.

Серед таких сум зазначені: 96750,00 грн. (період з 19.09.2018 до 04.11.2018); 96750,00 грн. (період з 27.09.2018 до 08.11.2018); 96750,00 грн. (період з 24.10.2018 до 09.12.2018); 96750,00 грн. (період з 19.11.2018 до 16.12.2018); 96750,00 грн. (період з 26.11.2018 до 26.12.2018); 96750,00 грн. (період з 04.12.2018 до 30.01.2019); 96750,00 грн. (період з 15.12.2018 до 17.02.2019); 696750,00 грн. (період з 30.12.2018 до 18.02.2019); 96750,00 грн. (період з 30.12.2018 до 18.03.2019); 96750,00 грн. (період з 09.01.2019 до 29.03.2018); 96750,00 грн. (період з 20.01.2019 до 18.04.2019); 96750,00 грн. (період з 07.02.2019 до 25.04.2019); 1230750,00 грн. (період з 14.02.2019 до 08.05.2019); 870750,00 грн. (період з 14.02.2019 до 08.05.2019); 96750,00 грн. (період з 21.02.2019 до 21.05.2019); 96750,00 грн. (період з 25.03.2019 до 26.05.2019); 96750,00 грн. (період з 04.04.2019 до 30.06.2019); 96750,00 грн. (період з 23.04.2019 до 09.07.2019); 96750,00 грн. (період з 08.05.2019 до 21.07.2019); 96750,00 грн. (період з 19.05.2019 до 29.07.2019); 96750,00 грн. (період з 04.07.2019 до 29.07.2019); 96750,00 грн. (період з 13.06.2019 до 22.08.2019); 96750,00 грн. (період з 22.06.2019 до 23.08.2019); 96750,00 грн. (період з 30.06.2019 до 09.09.2019); 96750,00 грн. (період з 10.07.2019 до 23.09.2019); 750000,00 грн. (період з 01.08.2019 до 23.09.2019); 96750,00 грн. (період з 01.08.2018 до 09.10.2019); 96750,00 грн. (період з 07.08.2019 до 10.10.2019); 96750,00 грн. (період з 14.08.2019 до 13.10.2019); 96750,00 грн. (період з 19.09.2019 до 28.10.2019); 96750,00 грн. (період з 04.09.2018 до 28.10.2019); 96750,00 грн. (період з 16.09.2019 до 29.10.2019); 96750,00 грн. (період з 24.09.2019 до 05.11.2019); 96750,00 грн. (період з 04.10.2019 до 19.11.2019); 96750,00 грн. (період з 09.10.2019 до 20.02.2020); 96750,00 грн. (період з 24.10.2019 до 20.02.2020); 96750,00 грн. (період з 03.11.2019 до 07.04.2020); 96750,00 грн. (період з 10.11.2019 до 08.04.2020); 96750,00 грн. (період з 17.11.2019 до 17.05.2020); 96750,00 грн. (період з 02.12.2019 до 16.07.2020); 96750,00 грн. (період з 09.12.2019 до 03.09.2020); 96750,00 грн. (період з 16.12.2019 до 20.09.2020); 556750,00 грн. (період з 16.12.2019 до 20.09.2020); 96750,00 грн. (період з 22.12.2019 до 29.10.2020); 96750,00 грн. (період з 05.01.2020 до 10.12.2020); 280500,00 грн. (період з 13.01.2020 до 28.12.2020); 96750,00 грн. (період з 14.01.2020 до 17.01.2021); 280500,00 грн. (період з 22.01.2020 до 11.02.2021); 286125,00 грн. (період з 02.02.2020 до 22.03.2021); 297375,00 грн. (період з 15.02.2020 до 15.04.2021); 871125,00 грн. (період з 25.03.2020 до 08.07.2021); 308625,00 грн. (період з 25.03.2020 до 08.07.2021); 119250,00 грн. (період з 09.04.2020 до 08.07.2021); 96750,00 грн. (період з 12.05.2020 до 11.08.2021); 16750,00 грн. (період з 12.05.2020 до 11.08.2021); 198625,00 грн. (період з 21.05.2020 до 11.08.2021); 16750,00 грн. (період з 25.05.2020 до 11.08.2021); 16750,00 грн. (період з 30.05.2020 до 15.09.2021); 156750,00 грн. (період з 06.06.2020 до 15.09.2021); 251750,00 грн. (період з 19.07.2020 до 20.09.2021); 346750,00 грн. (період з 21.07.2020 до 20.09.2021); 361750,00 грн. (період з 29.07.2020 до 20.09.2021); 361750,00 грн. (період з 05.08.2020 до 21.10.2021); 251750,00 грн. (період з 05.08.2020 до 02.08.2023); 251750,00 грн. (період з 15.08.2020 до 30.08.2023); 259250,00 грн. (період з 19.09.2020 до 30.08.2023); 259250,00 грн. (період з 12.10.2020 до 31.05.2024).

Отже, як зазначає відповідач, позивачем не надані докази щодо реального здійснення таких поставок.

Окрім того, загальний розмір нарахованих інфляційних витрат на такі суми становить 1053246,34 грн, а загальний розмір річних на такі суми становить 105186,60грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що оскільки позивачем не доводиться факт поставки на зазначені суми належними та допустимими доказами, оплата, здійснена відповідачем має бути врахована лише як така, що здійснена за поставки продукції, що підтверджуються відповідними доказами.

Також, відповідач звертав увагу, що Позивачем у позовній заяві зазначено, що Відповідачем було здійснено повернення Товару на загальну суму, що складає 96750,00 грн. Разом з тим Позивач не наводить за якими саме поставками, виконання яких підтверджується видатковими накладними та іншими документами, було здійснено повернення та яким чином Позивачем це повернення враховано при здійсненні розрахунків відсотків річних та інфляційних втрат.

20.09.2024 року позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№23718), в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на наявність військового стану зазначав, що вищевказана обставина виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно умов Договору. На думку Позивача, даний факт не відноситься до цієї справи та не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Також, Відповідачем не було надано до відзиву на позовну заяву сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, яка б підтверджувала наявність даної обставини, яка б вплинула на виконання зобов`язань за даним Договором. Разом з тим, умовами Договору (пункт 12.2.) визначений порядок дії сторін у випадку настання форс-мажорних обставин, що передбачає направлення замовнику письмового повідомлення про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань із належним підтвердженням обставин форс-мажору.

Крім того, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Щодо відсутності доказів поставок позивач зазначав, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій Позивач керувався принципом черговістю погашення вимог Кредитора. Зокрема, Постановою КГС ВС від 26.12.2019 року у справі №911/2630/18 було встановлено, що "у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення."

Позивач зауважує, що визначав періоди прострочення, на підставі яких здійснював розрахунок 1% річних та інфляційних втрат, згідно первинних бухгалтерських документів, що містяться у матеріалах справи та належним чином підтверджують здійснення господарських операцій за Договором № 238-13/171-ВК від 05.07.2018, зокрема, співвідносив оплати Відповідача до загальних сум поставок згідно видаткових накладних у каскадному порядку.

Вказані відповідачем у відзиві на позовну заяву суми - є залишком боргу за деякими видатковими накладними, згідно яких була здійснена часткова оплата з простроченням. Відповідно до цього, позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 1% річних на вищевказані залишки у зв`язку з їх простроченою оплатою.

Отже сума основного боргу є незмінною та залишається такою, як було зазначено позивачем у позовній заяві, а залишки непогашеного боргу використовувалися виключно для нарахування штрафних санкцій.

Крім того, позивач звертає увагу, що сума основного боргу за Договором 238-13/171-ВК від 05.07.2018 у розмірі 3155000,00 грн була попередньо визнана Відповідачем актом щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково_виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" від 31 серпня 2021. Однак, станом на момент надання відповіді на відзив, Відповідач жодних заходів для погашення заборгованості не вживає.

Протокольною ухвалою суду від 24.09.2024 року відкладено підготовче засідання на 08.10.2024 року.

25.09.2024 року відповідач надав до суду заперечення (вх..№24087), в яких вказує, що до 01.12.2021, коли був підписаний передавальний акт з АТ "Завод "Електроважмаш", він не мав жодних господарських стосунків з Позивачем та не мав відношення до спірного договору й виниклої за ним заборгованості.

Також, відповідач не погоджується з доводами позивача, що позивач та відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Зважаючи на неоднаковість дії принципів свободи підприємницької діяльності та свободи договору для позивача (необмежено) та відповідача (обмежено) у наявних спірних правовідносинах задля дотримання процесуального принципу пропорційності та дотримання справедливого балансу інтересів сторін, вважаємо, що має бути враховано наявність форс-мажорних обставин, що має наслідком невиконання обов`язків Відповідача перед Позивачем, як про це зазначено у відзиві, або враховано та задоволено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. З моменту виникнення зобов`язань у Відповідача перед Позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). Тобто, даний строк є аж занадто малим, враховуючи складність приєднання суб`єкта господарювання великого підприємництва у формі акціонерного товариства з 100 відсотками акцій, що належать державі до іншого суб`єкта господарювання великого підприємництва у формі акціонерного товариства зі значним контрольним пакетом акцій, що належить державі, для вирішення великої кількості значних проблем, включаючи й погашення кредиторської заборгованості, зокрема, перед Відповідачем.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що він не отримує бюджетного фінансування, дотацій чи преференцій, а також висвітлює факт накладених арештів на рахунки Відповідача, що спричинило виникнення заборгованості перед кредиторами та значно ускладнює погашення заборгованості як такої. Зокрема, зазначалося про вплив COVID-19 на ведення господарської діяльності Відповідача та військовий стан.

Також, звертає увагу суду, що ДП "Завод "Електроважмаш" та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП "Завод "Електроважмаш" та Відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ "Завод "Електроважмаш", так і Відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ "Завод "Електроважмаш" та Відповідача.

Також, звертав увагу, що COVID-19 обмежував господарську діяльність АТ "Завод "Електроважмаш" у 2020-2021 роках, що у свою чергу було однією з причин, які впливали на можливість останнього виконувати вчасно наявні зобов`язання.

Крім того, відповідач відзначав, що арешти, які здебільшого були незаконними, також негативно впливали на можливість здійснення господарської діяльності АТ "Завод "Електроважмаш".

Окрім того, відповідач посилався на військовий стан.

26.09.2024 року позивач надав до суду заперечення на клопотання про зменшення сум 1% річних та інфляційних втрат (вх.№24290), в якому зазначав, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази, позивачем не здійснювалось нарахувань саме штрафних санкцій у розумінні ст.230 ГК України. Водночас, інфляційне нарахування на суму боргу та передбачений умовами договору 1% річних не є штрафними санкціями, отже відповідні суми не підлягають зменшенню за приписами статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Щодо посилань відповідача на наявність військового стану зазначав, що вищевказана обставина виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно умов Договору. На думку Позивача, даний факт не відноситься до цієї справи та не може слугувати підставою для задоволення клопотання про зменшення 1% річних та інфляційних. Крім того, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі №910/7679/22).

Щодо посилань відповідача на COVID-19, спричинена короновірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), то позивач зазначав, що дана обставина сама собою не є форс-мажором. Відповідачем не було попередньо надано сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати, яка б підтверджувала наявність даної обставини, яка б вплинула на виконання зобов`язань за даним Договором. Разом з тим, умовами Договору (пункт 12.2.) чітко визначений порядок дії сторін у випадку настання форс-мажорних обставин, що передбачає направлення замовнику письмового повідомлення про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань із належним підтвердженням обставин форс-мажору.

Окремо позивач звертав увагу, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Зокрема, позивач також має зобов`язання перед державними органами по сплаті внесків. Тому, посилання відповідача на те, що зобов`язання позивача та відповідача є абсолютно різними, не є у повній мірі обґрунтованими. Також, довготривале невиконання відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар за Договором №238-13/171-ВК від 05.07.2018 року несе негативний вплив на діяльність підприємства позивача. У зв`язку із неналежним невиконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивачем були понесені значні збитки. Адже, позивач зазнав досить великі інфляційні втрати через неотримання коштів у встановлений строк від відповідача за поставлений Товар. Зокрема, позивач є суб`єктом господарювання та має аналогічні зобов`язання перед своїми контрагентами та, відповідно, працівниками. Отже, дана обставина, не є обґрунтованою та не може слугувати для зменшення сум інфляційних втрат та 1 % річних.

04.10.2024 року представник позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№24928), в якій зазначає, що у ході підготовки до судового засідання Позивачем було виявлено помилку у розрахунку 1 % річних та інфляційних втрат, що зазначені у позовній заяві та Додатку № 1 до неї. Зазначена помилка стосується періодів нарахувань 1% річних та інфляційних втрат, що призвело до неправильного збільшення суми позовних вимог. У зв`язку з чим, прошу суд прийняти до уваги скориговані позовні вимоги, а саме: стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» 3155000,00 грн основної суми боргу, 3474590,72 грн інфляційних втрат, 316521,68 грн 1 % річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 104191,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх.№24928 від 04.10.2024), ухвалено подальший розгляд справи проводити з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 року виправлено технічну описку в ухвалах Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 та 16.09.2024 року по справі №922/3006/24, зазначивши в першому абзаці описових частин ухвал вірну суму основного боргу - 3155000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 08.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 року.

28.10.2024 року відповідач надав до суду заяву стосовно надання контррозрахунку інфляційних та річних та уточнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх.№27080).

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2024 року повідомлено сторін, що внаслідок ворожого обстрілу о 21:00 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення, в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 29.10.2024 не відбулось.

Враховуючи зазначені обставини, повідомлено сторін, що судове засідання у справі відбудеться 07.11.2024 року.

Протокольною ухвалою суду від 07.11.2024 року відкладено розгляд справи на 26.11.2024 року.

14.11.2024 року позивач надав до суду заяву про долучення доказів, в якій просив суд визнати поважними причини неподання ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» у строк, встановлений ГПК України наступних доказів у справі № 922/3006/24, а саме: Довіреність № 750 від 22.05.2019 року, видаткова накладна № 985 від 28.05.2019 року на суму 750000,00 грн, товарно-транспортна накладна № 985 від 28.05.2019 року, податкова накладна № 177 від 28.05.2019 року з Квитанцією № 2 про реєстрацію.

Окремо звертав увагу, що основна сума була попередньо визнана Відповідачем згідно Акту щодо підтвердження суми заборгованості АТ «Завод «Електроважмаш» перед ТОВ «НВП «Укрпромвпровадження» від 31.08.2021 року, враховуючи і суму поставки за видатковою накладною № 985 від 28.05.2019 року, що становить 750000,00 грн.

Протокольною ухвалою суду від 26.11.2024 року задоволено клопотання позивача, долучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду надані докази, відкладено розгляд справи на 06.12.2024 року.

06.12.2024 року відповідач надав до суду заяву стосовно надання контррозрахунку інфляційних та річних, у зв`язку з задоволенням клопотання позивача про долучення доказів у справі №922/3006/24 (вх.№30702).

Всі надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2024 року позовні вимоги підтримував повністю та просив суд їх задовольнити, заперечував щодо зменшення річних та інфляційних.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2024 року проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві та запереченнях. У разі задоволення позову, просив врахувати контррозрахунок та зменшити 1% річних та інфляційні на 90%.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (позивач/постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач/замовник), (наразі - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", код за ЄДРГЮУ 05762269), було укладено Договір поставки №238-13/171-ВК (далі - договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 «Державний класифікатор продукції та послуг», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №457 від 11.10.2010р. та до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. № 1749 зазначаються у Специфікації №1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику партіями протягом 15 календарних днів, з моменту направлення письмового замовлення Замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору (п.2.1. Договору).

Передача продукції здійснюється на складі Замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299 (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість цього Договору складає 46440000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 7740000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за партію продукції здійснюються Замовником шляхом оплати за фактично поставлену партію продукції на протязі 60 календарних днів від дня поставки на склад Замовника.

При відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата Замовником не проводиться, документа повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе (п.4.3. Договору).

Згідно з п.5.1. Договору Замовник зобов`язаний:

- своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах цього Договору.

Відповідно до п.5.4. Договору Постачальник має право:

- своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що датою отримання продукції вважається дата підписання Замовником товарно-супровідної документації.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5. Договору).

Відповідно до пп.12.1., 12.2., 12.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути.

При настанні таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох діб повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Відповідно до п. 14.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року.

Позивачем до позовної заяви надана специфікація №1 від 05.07.2018, яка підписана та скріплена печатками Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" на суму 46440000,00 грн.

24.01.2019 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду №1 до договору, якою зокрема внесено зміни до специфікації №1 та п.3.1. договору.

Надалі між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" підписано специфікацію №1/1 на суму 16012125,00 грн.

24.01.2029 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" підписано специфікацію №1 на суму 29484375,00 грн.

19.09.2019 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду №2 до договору, якою внесено зміни до реквізитів сторін.

23.11.2020 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ДП "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду №3 до договору, якою внесено зміни до п.14.1 договору, а саме: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року".

29.11.2021 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та АТ "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду №4 до договору, якою внесено зміни до розділу 16 договору.

Надалі 27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду про заміну сторони правонаступником до договору №238-13/171-ВК від 05.07.2018.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди у зв`язку з реорганізацією ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" Сторони домовилися, що усі права та обов`язки Замовника за Договором №238-13/171-ВК від 05.07.2018 перейшли до АТ "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ".

Відповідно до п.2. Додаткової угоди з моменту набрання чинності цієї Угоди зобов`язання Сторін, що виникли з Договору продовжують виконуватися у тому ж порядку, як вони мали би виконуватися, якщо реорганізація Замовника не відбулася або не відбувалася.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар за видатковими накладними, які підписані представниками позивача та відповідача на суму 46657500,00 грн. Відповідачем було частково оплачено товар на суму 43405750,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Також відповідачем було повернуто товар на загальну суму 96750,00 грн.

Таким чином, за твердженнями позивача загальна вартість отриманого та не сплаченого відповідачем товару становить 3155000,00 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій Позивачем надані належним чином завірені копії документів (товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності, податкові накладні з квитанціями).

Крім того, позивачем додано до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021 року, що був підписаний уповноваженими особами з обох сторін.

Позивач звертався до Відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного за договором, а також з проханням надати графік погашення такої заборгованості шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 128 від 16.06.2023 року (т.1 а.с.122).

Однак, відповідач відповіді не надав, заборгованість не сплатив.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1% річних в розмірі 316521,68грн та інфляційні в розмірі 3474590,72 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є заборгованість за договором №238-12/171-ВК від 05.07.2018 з додатками, укладеним між ДП "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" та ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження".

Водночас, відповідачем у справі визначено Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).

За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

Отже з 26.08.202) року боржником перед позивачем є Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов`язаних із приєднанням Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до законодавства.

Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021р., 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Зокрема, Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини".

Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких надаються до позовної заяви:

Лист-вимога від TOB "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" № 128 від 16.06.2023 р. до АТ "Укренергомашини";

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 261-22/567 від 30.12.2021;

Лист щодо пред`явлення вимоги кредитора від ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" № 06/10/21 від 06.10.2021;

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 261-22/126 від 20.09.2021;

Лист від АТ "Завод "Електроважмаш" № 201-66-12/52 від 07.09.2021.

Щодо правонаступництва АТ "Завод «Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121), то суд звертає увагу, що відповідні обставини були предметом дослідження судів у справі № 922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини", на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п.1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини", з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021. Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт. Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України. Отже, згідно вказаного Передавального акту усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини", в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання Передавального акта.

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом №4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах (крім кумулятивного голосування) від 03.12.2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" станом на 31.10.2021 року; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання передавального акта, затвердженого рішенням цих позачергових загальних зборів.

Також вказаним протоколом прийнято рішення про затвердження договору про приєднання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання договору про приєднання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш».

Вказані протоколи позачергових загальних зборів із протоколами про підсумки голосування знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті АТ "Українські енергетичні машини" за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171,https://ukrenergymachines.com/investors/229/231/8169.

Відповідно до п. 1.4 Статуту Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (нова редакція), затвердженого протоколом річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», які відбулись 25.04.2023 року, №36 від 01.05.2023 року, Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником всіх прав та обов`язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом».

Відповідний статут також знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті відповідача.

Також, 27.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" укладено додаткову угоду про заміну сторони правонаступником до договору №238-13/171-ВК від 05.07.2018, відповідно до якої усі права та обов`язки ДП "Завод "Електроважмаш" за Договором №238-13/171-ВК від 05.07.2018 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.153-250, т.2 а.с.1-251, т.3 а.с.1-69).

Повернень товару, крім на зазначену вище суму в розмірі 96750,00 грн, або претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило.

Отже відповідач прийняв відповідний товар, що підтверджується його підписом на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, проте лише частково здійснив оплату за отриманий товар.

Враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо повної оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3155000,00 грн основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини (військовий стан та COVID-19).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на дані обставини, які унеможливлювали своєчасне виконання своїх зобов`язань.

Відповідно до пп.12.1.,12.2.,12.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути.

При настанні таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох діб повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

Відповідачем не було надано жодного доказу щодо ускладнення виконання Відповідачем зобов`язань та не було надіслано інформативного листа від Відповідача на адресу Позивача про наявність неможливості виконання зобов`язань за даним Договором.

Отже це позбавляє Відповідача права посилатися на карантин, як на обставину непереборної сили, і не звільняє його від виконання зобов`язань за Договором №238-13/171-ВК від 05.07.2018.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України було введено військовий стан.

З матеріалів справи вбачається, що постачання товару здійснювалось в період з 2018 по 2020 рік.

Отже обставина, на яку посилається відповідач (військовий стан), виникла значно пізніше, аніж зобов`язання щодо сплати за поставлений товар згідно з умовами Договору.

Крім того, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Суд звертає увагу і на встановлену законодавством форму підтвердження форс-мажорних обставин з боку третіх осіб, якими в Україні виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва. Ці органи в межах своєї компетенції видають сертифікати про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Але лише у разі існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Враховуючи викладене, дана обставина не може слугувати підставою для невиконання грошових зобов`язань за Договором №238-13/171-ВК від 05.07.2018.

Крім того, аргумент відповідача щодо короткого терміну (85 днів) з моменту підписання передавального акту та початком повномасштабного вторгнення рф, суд вважає, що це не може бути підставою для невиконання договірних зобов`язань перед контрагентами.

Суд звертає увагу, що термін у 85 днів до початку воєнних дій, а також проміжок часу після оголошення військового стану і до теперішнього моменту, є достатнім для здійснення хоча б часткових заходів з погашення заборгованості. Навіть за умови передачі документів, підприємство мало можливість почати комунікацію з Позивачем щодо вирішення питання заборгованості або часткового її погашення.

Доказів звернення відповідача до позивача з приводу виконання зобов`язань за договором матеріали справи не містять.

Таким чином, короткий термін з моменту передачі активів до початку війни та проблеми з передачею документів не є достатніми підставами для уникнення виконання договірних зобов`язань або погашення заборгованості перед Позивачем.

Щодо нарахування 1% річних та інфляційних.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлені до стягнення 1% річних у розмірі 316521,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 3474590,72 грн.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо оплати за отриманий товар підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Зазначене дає позивачу правові підстави для нарахування 1% річних та інфляційних на прострочену заборгованість.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до п.10.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України.

За порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат (п.10.5. Договору).

Позивачем нараховано 1% річних та інфляційні на несплачену суму боргу.

Згідно з розрахунком позивача, який додано до заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідачу нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 3474590,72 грн за період вересень року - травень 2024 року, а також 1% річних у загальному розмірі 316521,68 грн за період 11.09.2019 по 31.05.2024.

Разом з цим, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідачем до суду надано контррозрахунок, відповідно до якого інфляційні втрати складають 3465209,84 грн, а 1% річних складає 316306,14 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, а також періоди їх нарахування, суд погоджується з контррозрахунком відповідача та вважає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3465209,84 грн та 1% річних у розмірі 316306,14 грн, оскільки такі нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними.

Отже в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 9380,88грн та 1% річних у розмірі 215,54 грн суд вважає за необхідне відмовити, у зв`язку з невірним розрахунком.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.

При цьому відповідач вважає, що були важливі підстави несплати заборгованості за поставлені товари.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення відсотків річних та інфляційних втрат на 90%, суд виходить з наступного.

Згідно з ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних та інфляційні не є неустойкою у розумінні положень 551 ЦК України.

Нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 23.03.2023 у справі № 920/505/22, в якій зазначено, що зобов`язання зі сплати інфляційних та трьох відсотків річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) є безпідставним, оскільки відносини які виникли у справі № 902/417/18 та відносини які виникли у даній справі не є подібними.

При розгляді справи № 902/417/18 було встановлено, що розмір річних, які було встановлено у Договорі за порушення грошового зобов`язання, значно перевищував 3% річних, встановлених у статті 625 ЦК України.

З огляду на вище наведені обставини Верховний Суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру відсотків річних.

В даному випадку, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 % річних, що менше ніж передбачено приписами статті 625 ЦК України.

При цьому суд також зазначає, що в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річні та інфляційні надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання.

При цьому, суд приймає до уваги, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання.

Скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього накладених арештів на банківські рахунки - є насамперед результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а, тому, вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за прострочення виконання Договору №№238-13/171-ВК від 05.07.2018.

Позивач і Відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому, довготривале невиконання Відповідачем зобов`язань з оплати за отриманий товар за Договором №№238-13/171-ВК від 05.07.2018 також несе негативний вплив на діяльність підприємства Позивача.

Стягнення з відповідача будь-яких інших штрафних санкцій позивачем не заявлено.

Враховуючи викладене, а також значне прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 1% річних та інфляційних нарахувань.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу і не впливають на результат вирішення спору, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача 3155000,00 грн основної суми боргу, 3465209,84 грн інфляційних витрат, 316306,14 грн 1% річних.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 9380,88грн та 1% річних у розмірі 215,54 грн суд відмовляє у задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується положеннями п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір в розмірі 104047,74 грн покладається на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта судового збору покладається на позивача, у зв`язку з частковою відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (адреса: 61037, просп.Героїв Харкова,199; код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" (юридична адреса: 01133, м.Київ, провулок Лабораторний,1, офіс 400; поштова адреса: 02141, м.Київ, вул.Олександра Мишуги,2, офіс 416; код ЄДРПОУ 35141676) 3155000,00 грн основної суми боргу, 3465209,84 грн інфляційних витрат, 316306,14 грн 1% річних, а також 104047,74 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

Суддя К.В. Аріт