Рішення

від 06.12.2024 по справі 922/4507/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м. ХарківСправа № 922/4507/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4" про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (вх.№29637 від 26.11.2024) по справі

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект", м.Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , м.Харків (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4", м.Харків про визнання недійсним договору позивача - не з`явився;

3-ої особи - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2024 року у справі №922/4507/23 в позові відмовлено повністю.

26.11.2024 року представник відповідача надав до суду заяву (вх.№29637) про винесення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд прийняти додаткове рішення про покладення на ОСББ «Німецький Проект» суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які ТОВ «Формула Комфорта - 4» понесло, у зв`язку із розглядом судової справи №922/4507/23 в суді першої інстанції на загальну суму 34500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2024 року призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 06.12.2024 року.

26.11.2024 року позивач надав до суду заперечення на клопотання (заяву) про розподіл судових витрат (вх.№29760). Позивач зазначав, що розмір судових витрат, понесених ТОВ «Формула комфорта - 4», на підтвердження якого надані копії документів, долучених до клопотання про розподіл судових витрат необґрунтовані та неспівмірні зі складністю справи, що розглядалася судом.

Обґрунтовуючи свої заперечення позивач зауважував, що у жодному з документів не зазначено кількості годин, витрачених адвокатом на надання правової допомоги клієнту. Документи, надані на підтвердження понесених стороною витрат містять нічим не обґрунтовану оцінку неспівмірну із складністю справи.

Крім того, звертав увагу, що між Сторонами наявні декілька судових справ, де представником ТОВ «Формула комфорта - 4» є Мудраченко І.В. З наданих платіжних документів, а саме з призначень платежів, неможливо встановити які послуги і за якими саме актами оплачувались.

Враховуючи зазначені обставини, просив відмовити у задоволенні клопотання представника ТОВ «Формула комфорта-4» про розподіл судових витрат.

06.12.2024 року представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд заяви за відсутності представника відповідача, заяву відповідача задовольнити в повному обсязі (вх.№30763).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представники учасників справи в судове засідання 06.12.2024 року не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та докази, надані представником відповідача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відзиві відповідач зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, в тому числі й щодо витрат на правову допомогу надану адвокатом Мудраченко І.В.

На виконання приписів ч.8 ст.129 ГПК України відповідачем надіслано відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем надано до суду наступні докази понесення витрат на правничу допомогу:

- Договір про надання правової з адвокатом Мудраченко І.В. б/н від 01.06.2023 року, а також Додаткову угоду №3 від 10.11.2023 року;

- ордер АН №1289167 від 08.11.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН 4846 видане на підставі рішення ради адвокатів Донецької області від 26.07.2017 року;

- Акт від 15.11.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: ознайомлення з позовною заявою, аналіз, підготовка та складання відзиву на позов ОСББ «Німецький проект» до Господарського суду Харківської області у справі №922/4705/23 (платіжна інструкція №84 від 06.12.2023 року);

- Акт від 28.11.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулося 28.11.2023 року (платіжна інструкція №84 від 06.12.2023 року);

- акт від 04.12.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: ознайомлення з відповіддю на відзив, аналіз, підготовка та складання заперечень до Господарського суду Харківської області у справі 922/4507/23 (платіжна інструкція №84 від 06.12.2023 року);

- акт від 12.12.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулося 12.12.2023 року (платіжна інструкцією №89 від 04.01.2024 року);

- акт від 25.12.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: Ознайомлення з поясненнями третьої особи ОСОБА_1 , аналіз, підготовка та складання відповіді на пояснення третьої особи до Господарського суду Харківської області у справі 922/4507/23 (платіжна інструкція №89 від 04.01.2024 року);

- акт від 26.12.2023 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулося 26.12.2023 року (платіжна інструкцією №89 від 04.01.2024 року);

- акт від 08.01.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: Ознайомлення з клопотанням ОСББ «Німецький проект» про зупинення розгляду справи, аналіз, підготовка та складання заперечень на клопотання до Господарського суду Харківської області у справі 922/4507/23 (платіжна інструкція № 1500765745 від 06.02.2024 року);

- акт від 09.01.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/24 яке відбулося 09.01.2024 року (платіжна інструкція №1500765745 від 06.02.2024 року);

- акт від 14.10.2024 року на суму 2000 грн., за послуги: Підготовка та складання клопотання про долучення до матеріалів справи доказів висновку почеркознавчої експертизи до Господарського суду Харківської області у справі 922/4507/23 (платіжна інструкція №139 від 04.11.2024 року);

- акт від 15.10.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулося 15.10.2024 року (платіжна інструкція №139 від 04.11.2024 року);

- акт від 23.10.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: Підготовка та складання додаткових пояснень до Господарського суду Харківської області у справі 922/4507/23 (платіжна інструкція №139 від 04.11.2024 року);

- акт від 25.10.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулось 25.10.2024 року (платіжна інструкцією №139 від 04.11.2024 року);

- акт від 05.11.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулось 05.11.2024 року (платіжна інструкція №145 від 21.11.2024 року);

- акт від 19.11.2024 року на суму 2500 грн., за послуги: підготовка та приймання участі в судовому засіданні у Господарському суді Харківської області у справі 922/4507/23 яке відбулось 19.11.2024 року (платіжна інструкція №145 від 21.11.2024 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2023 року між ТОВ "Формула комфорта-4" (клієнтом) та адвокатом Мудраченко Іваном Володимировичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат виконував роботи та надавав послуги у обсязі та порядку, встановленому за домовленістю сторін.

10.11.2023 року між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору про надання правової допомоги б/н від 01.06.2023 року.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що аналіз позовної заяви, збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовка та складання відзиву на позовну заяву - 2500,00 грн.

Аналіз відповіді на відзив, збір необхідної інформації, вивчення нормативно-правової бази, аналіз судової практики, підготовка та складання заперечень - 2500,00 грн.

Складання письмових пояснень, та інших процесуальних документів - 2000,00 - 4000,00 грн (в залежності від обсягу).

Підготовка та участь у кожному судовому засіданні - 2500,00 грн за кожне судове засідання (якщо судове засідання не відбулося не з вини адвоката, оплата здійснюється в повному обсязі).

На виконання умов договору та додаткової угоди №3 між сторонами підписано акти, відповідно до яких адвокат Мудраченко І.В. надав, а ТОВ "Формула комфорта-4" прийняв надані юридичні послуги, загальний обсяг яких складає 34500,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до чч.1,2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та в надання інших видів правової допомоги клієнту.

Судова практика свідчить, що українські суди, здійснюючи розподіл витрат на послуги адвоката, керуються практикою Європейського суду з прав людини. У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 5 цієї ж статті встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з процесуальним законодавством розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірний із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: "Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони".

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з наведеного суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 34500,00 грн не є співмірним предметом позову у даній справі, а отже стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 34500,00грн є необґрунтованим.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, у вирішенні питання щодо витрат позивача на правничу допомогу, за відсутності заперечень відповідача щодо зменшення суми таких витрат, суд, керуючись правилами, встановленими у частині п`ятій статті 129 ГПК України, дійшов висновку не покладати всі витрати позивача на правничу допомогу в заявленій сумі.

Зокрема, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.

Наявні матеріали позову для кваліфікованого юриста не потребують багато часу для їх дослідження.

Також, суд звертає увагу, що договір який визнавався недійсним у справі №922/4507, був досліджений у інших справах, тому адвокату не потребувало багато часу для вивчення всіх матеріалів справи.

Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Розгляд справи за цим позовом не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання суду, час витрачений представником відповідача на пiдготовку відзиву та інших заперечень та пояснень не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

З огляду на зазначене, стягнення повної вартості послуг, заявлених представником відповідача, на загальну суму 34500,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені відповідачем (справедлива сатисфакція).

У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує конкретні обставини справи, зокрема, суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, висновки Верховного Суду щодо застосування положень частин п`ятої - сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України та критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже у даному випадку, за відсутності клопотання позивача про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд керуючись, зокрема, такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що заявлені до стягнення.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають лише частковому покладенню на позивача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 20000,00 грн.

Щодо заперечень позивача, суд зазначає, що представником відповідача надані акти, в яких визначено, що послуги надавались саме у справі №922/4507/23.

Щодо відсутності у платіжних інструкціях призначення платежу, суд зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 року по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє заперечення позивача, що з платіжних документів, а саме з призначень платежів, неможливо встановити які послуги і за якими саме актами оплачувались, оскільки це не підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.5 ст.244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Німецький проект" (адреса: 61022, м.Харків, вул.Клочківська, 93; код ЄДРПОУ 43456290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула Комфорта-4" (адреса: 61022, м.Харків, вул.Клочківська,93; код ЄДРПОУ 44505782) 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 16.12.2024

Суддя К.В. Аріт