Рішення

від 06.12.2024 по справі 922/3817/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2024м. ХарківСправа № 922/3817/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ДСТ", м. Київ про стягнення 236237,53 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - Данііл ТИМОШИК,

відповідача - Людмила ДАЦЕНКО,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ДСТ", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції (пеня, штраф 7%), а саме: суму штрафних санкцій 236237,53 грн за договором, з яких пеня - 220782,74 грн, штраф 7 % - 15454,79 грн. Свій позов обґрунтовує неналежним виконанням зобов`язань відповідача за договором № 48 про закупівлю деревини від 12.04.2024. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

13.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що згідно п. 14.1 договору, дія договору припиняється за згодою сторін або з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Відповідно до п. 14.3 договору, усі повідомлення, заяви та претензії, пов`язані з виконанням цього договору або такі, що випливають з нього, повинні надсилатися сторонами безпосередньо одна одній за вказаними в цьому договорі адресами, електронними адресами сторін. Згідно з п. 14.6. договору, дострокове розірвання за ініціативою однієї зі сторін можливе при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання (офіційний лист на адресу сторони згідно з розділом "17. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" цього договору) іншої сторони не менше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Зокрема відповідач вказує, що дострокове розірвання договору за ініціативою однією зі сторін оформляється у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності).

Відтак, відповідач скористався своїм правом та, у зв`язку з неможливістю виконання умов договору через підвищення рівня небезпеки для виконання поставки товарів в межах Харківської області, направив на адресу позивача листа вих.№ 15/07-24/1 від 15.07.2024р. Так, відповідачем було направлено на електронні адреси malykhin@kh.dsns.gov.ua та kharkiv@dsns.gov.ua листи-повідомлення з ініціативою ТОВ "РЕГІОН ДСТ" щодо дострокового розірвання даного договору з 30 липня 2024 року. Відповідач прохав позивача укласти додаткову угоду. На адресу позивача було направлено проект додаткової угоди щодо дострокового розірвання договору.

Відповідач вказує, що на дані листи відповіді отримано не було, що свідчить про ігнорування з боку позивача положень п.14.1 та п.14.6 договору.

Отже, зважаючи на використання ТОВ "РЕГІОН ДСТ" права на дострокове розірвання договору, та направлення у передбаченому договором порядку відповідних листів-повідомлень про дострокове розірвання, виконання поставки в серпні 2024 року за вимогою позивача вбачалось таким, що вже не відповідатиме умовам договору, який вважатиметься припиненим з 30.07.2024 року адже після припинення договору виконання на умовах договору поставки, за яку відповідачем не було отримано ані авансових платежів, ані не було здійснено інших витрат позивачем, суперечить самій суті дострокового припинення договору. Таким чином, на переконання відповідача договір від 12.04.2024 №48 вважається припиненим з 30.07.2024 року незалежно від волі позивача як замовника як такий, що достроково розірваний постачальником (відповідачем) в порядку виконання пунктів 14.1 та 14.6 договору, а нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій за невиконану поставку товарів після 30.07.2024 року є неправомірним та необґрунтованим, а, відповідно, не може бути здійсненим в межах законодавства України.

Також, відповідач зазначає, що на лист позивача від 08.08.2024 року № 65050-7668/65131 щодо поставки дров відповідач повторно інформував позивача, що ТОВ "РЕГІОН ДСТ", користуючись своїм правом, листом вих.№ 15/07-24/1 від 15.07.2024 направило на електронні адреси malykhin@kh.dsns.gov.ua та kharkiv@dsns.gov.ua листи-повідомлення з ініціативою щодо дострокового розірвання даного договору від 12.04.2024 № 48 із 30 липня 2024 року.

Відповідач інформував позивача, що поставка дров на територію Харківської області на той момент вбачалась як вкрай ризикована логістична операція внаслідок активізації бойових дій, відтак, виконання таких заходів передбачало б пряму, надмірну та непередбачувану за наслідками загрозу життю та здоров`ю співробітників відповідача та підрядників.

Також, відповідач в своїх запереченнях посилається на Велику Палату Верховного Суду з питань правомірності поведінки органу місцевого самоврядування в процесі розгляду проекту землеустрою у постанові від 29 вересня 2020 року по справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс 20) яка зазначила, що сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб. Відповідач, також, посилається на постанову об`єднаної палати КЦС ВС від 10 квітня 2019 року в земельній справі № 390/34/17: "не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці".

В той же час, відповідач стверджує, що позивачем було допущено суперечливість власної поведінки, яка виявилась в замовленні, потім висловленні сумнівів в якості товару, який планується до поставки, потім в призупиненні поставки, а згодом - в повторному замовленні поставки товару відповідачем.

Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 № 925/642/19, у якій зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Однак, за умови припинення договірних правовідносин, невиконання зобов`язань щодо поставки товарів в межах такого договору не може вважатись його порушенням.

Також відповідач зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 927/986/17 зазначив, що "алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18)".

За таких обставин відповідач вважає, що передбачене п. 14.6. договору дострокове розірвання за ініціативою однієї зі сторін реалізується за умови настання єдиної обставини - при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання (офіційний лист на адресу сторони згідно з розділом "17. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" цього договору) іншої сторони не менше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів. А оформлення у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками сторін (за наявності) - є лише методом формалізації волевиявлення сторони-ініціатора розірвання договору.

За позицією Венеціанської Комісії, визначеність в якості ключового чинника фундаментального принципу верховенства права передбачає, що правові акти мають були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій і правовідносин, що виникають.

Таким чином, відповідач наполягає на тому, якщо умовами договору передбачено право на дострокове припинення договору шляхом направлення на певних умовах повідомлення ініціатором припинення, то принцип правової визначеності передбачає необхідність дотримання гарантій застосування такого права навіть всупереч запереченням чи ігноруванню іншою стороною договору.

Верховний Суд в постанові від 18 січня 2023 року у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу "легітимних очікувань", що, головним чином, походить від англійського терміну "legitimate expectations" як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили.

Відтак, відповідач вважає, що скориставшись правом на розірвання договору відповідно до умов п.14.6 договору, набув право "правомірного очікування" на припинення правовідносин з позивачем, натомість позивач знехтував своїм обов`язком добросовісно провести завершення договірних правовідносин шляхом укладення додаткової угоди до договору, ігноруючи звернення відповідача.

Отже, на переконання відповідача, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Крім того, 01.12.2024 позивачем до суду були надані додаткові пояснення, які зареєстровані 02.12.2024 вх.№ 30185, та які прийняті судом та розцінюються судом як відповідь на відзив, в яких позивач, зокрема, зазначає, що п. 14.6. договору не передбачає можливість відповідача розірвання спірного договору без згоди позивача та він не наділяє відповідача правом на одностороннє дострокове розірвання даного договору шляхом лише направлення додаткової угоди та повідомлення дати розірвання після чого даний договір вважатиметься розірваним, незалежно від волі та згоди Головного управління та доведеності обставин, при яких буде наявне порушення з боку Головного управління.

Також, 02.12.2024 відповідачем надані до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем було проігноровано інформацію, про те, що у зв`язку з неможливістю виконання умов договору через підвищення рівня небезпеки для виконання поставки товарів в межах Харківської області, відповідачем, користуючись своїм правом, листом вих. № 15/07-24/1 від 15.07.2024 р., було направлено на електронні адреси malykhin@kh.dsns.gov.ua та kharkiv@dsns.gov.ua листи-повідомлення з ініціативою щодо дострокового розірвання даного договору з 30 липня 2024 року та укладанням додаткової угоди, як, на думку відповідача, це передбачено п. 14.6 договору, з доданим проектом додаткової угоди дострокового розірвання.

У судовому засіданні 06.12.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

У судовому засіданні 06.12.2024 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

12.04.2024 між Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області (далі - покупець, позивач) та ТОВ "РЕГІОН ДСТ" (далі - продавець, відповідач) було укладено договір про закупівлю № 48 (далі - договір).

Даний договір укладений за результатами проведення відкритих торгів на системі прозоро, переможцем яких став відповідач.

Відповідно до п. 1.1. договору, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця ДК 021:2015 код 03410000-7 деревину (дрова листяних порід ДК 021:2015-03413000-8 паливна деревина) (далі-товар), визначений в асортименті кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до договору), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.

Відповідно до додатку № 1 загальний обсяг деревини, яку відповідач зобов`язався поставити складає 1869,00 м3 .

Відповідно до п. 3.2 договору, ціна договору становить 3644550,00 грн, в тому числі ПДВ 607425,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за поставлену партію товару здійснюється в розмірі 100% упродовж 180 банківських днів з дати поставки товару на адресу покупця на підставі наданого оригіналу видаткової накладної товару.

Відповідно до розділу 5 договору, п. 5.1 - місце поставки товару: 61000, Україна, Харківська область, м. Харків, за адресами структурних підрозділів, п. 5.2. -строк поставки товару: до 01.09.2024 року, п. 5.3. - поставка товару здійснюється за адресою покупця, яка зазначена в договорі та заявці (замовленні).

Відповідно до п. 5.4. договору, поставка здійснюється окремими партіями згідно з заявкою/замовленням покупця. Обсяг кожної партії визначається покупцем залежно від фактичної потреби. Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця.

Пункт 5.6 договору - поставка партії товару повинна здійснюватися продавцем не пізніше 2-х робочих днів з дати одержання відповідної заявки покупця.

Відповідно до розділу 6 договору, покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за поставлений товар. Приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною товару.

Відповідно до п. 6.2.1. договору, покупець має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей договір у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань продавцем шляхом направлення офіційного листа про це продавцю згідно з адресою, яка зазначена в розділі "17. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін" цього договору. Офіційний лист про розірвання цього договору надсилається продавцю за 2 дня до бажаної дати розірвання. Цей договір вважатиметься розірваним з дати, що зазначена в офіційному листі про розірвання договору.

Відповідно до п. 6.3. договору, продавець зобов`язаний забезпечити поставку товару в терміни, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору за непоставку, несвоєчасну поставку або недопоставку товару, або порушення строку строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого, несвоєчасно поставленого або недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Відповідно до п. 7.4. штрафні санкції, зазначені в пункті 7.2. та пункті 7.3. даного договору сплачуються продавцем протягом 7 (семи) робочих днів після отримання відповідної вимоги покупця.

Відповідно до п. 14.1. договору, дія договору припиняється: за згодою сторін; з інших підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 14.6. договору, дострокове розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін можливе при направленні повідомлення у письмовій формі з бажаною датою розірвання (офіційний лист на адресу сторони згідно з розділом "17. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" цього договору) іншої сторони не менше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів. Дострокове розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін оформляється у письмовій формі шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності).

Листом від 07.06.2024 № 65050-5415/65131 позивач направив на адресу відповідача заявку з адресами підпорядкованих підрозділів та об`ємом товару який необхідно поставити на виконання умов Договору.

Листом від 08.07.2024 № 65050-6381/65131 позивач подав заявку на поставку товару у кількості 250 м3 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Ізюм, провулок Алмазний,1А.

Відповідач на виконання умов договору здійснив поставку товару у кількості 42,84 м3 на загальну вартість 83538,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 98 від 08.07.2024.

Відповідно до платіжної інструкції № 3560 від 12.07.2024 позивач оплатив частину поставленого товару відповідно до умов договору відповідачу у розмірі 83538,00 грн.

Листом від 17.07.2024 № 65050-6749/65131 позивач направив заявку на поставку товару у кількості 120,00 м3 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, м. Барвінкове, вул. Першотравнева, 18.

Листом від 26.07.2024 № 65050-7196/65131 позивач направив повторно заявку на поставку товару в повному обсязі за всіма адресами підпорядкованих підрозділів.

15.07.2024 листом № 15/07-24/1 відповідач направив повідомлення про дострокове розірвання договору та проект додаткової угоди керуючись п. 14.1 та п.14.3 договору.

26.07.2024 вих. № 26-07/24 відповідач направив лист на адресу позивача в якому повідомив, що відповідно до п. 14.1 та п. 14.3 відповідач використовуючи своє право та розриває даний договір в порядку дострокового розірвання даного договору листом від 15.07.2023 № 15/07-24/1 з 30.07.2024.

08.08.2024 та 13.08.2024 листами № 65050-7668/65131 та № 65050-7783/65131 позивач повторно повідомив відповідача про необхідність поставити товар відповідно до заявки направленої листом 26.07.2024 № 65050-7196/65131.

09.08.2024 відповідач листом № 09/08-1 повідомив про те, що він вважає, що даний договір розірваний.

14.08.2024 листом № 65050-7882/65131 позивач повідомив відповідача про необхідність виконати умови договору та поставити товар.

Позивач листом 04.09.2024 № 65020-8442/65190 направило вимогу АТ "Альтбанк" про стягнення з відповідача у зв`язку з не виконанням умов договору в частині поставки товару в строк до 01.09.2024 Головному управлінню за адресами його структурних підрозділів банківську гарантію від 12.04.2024 № 117385/V-0957 у розмір 2 % від суми договору - 72891,00 грн.

Відповідно з виписки з рахунку позивача кошти у розмірі 72891,00 грн були перераховані Головному управлінню.

27.09.2024 листом № 65020-9166/65190 позивач направив претензію (вимогу) про сплату пені відповідно п. 7.2. договору відповідачу у розмірі 96147,32 грн в добровільному порядку.

10.10.2024 листом № 65040-9644/65190 позивач направив повторно претензію (вимогу) про сплату пені та штрафу 7 % в добровільному порядку відповідачу у розмірі: пеня - 142440,48 грн та штраф 7 % у розмірі 9970,83 грн.

22.10.2024 листом № 65130-1-995/65190 позивач, керуючись п. 6.2.1 договору, достроково в односторонньому порядку розірвав з 01.11.2024 договір з відповідачем у зв`язку з не виконанням останнім умов договору.

Отже, станом на 01.09.2024 року відповідно до п. 5.2. договору товар відповідачем не був поставлений в повному обсязі. Заборгованість відповідача за товар який залишився не поставленим становить у розмірі 3561012,00 грн в об`ємі 1826,16 м3. Враховуючи не виконання умов договору відповідачем, та відповідно до п. 7.2. договору, позивач застосовує пеню у розмірі 220782,74 грн та штраф 7% у розмірі 15454,79 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 220782,74 грн, та штрафу 7% у розмірі 15454,79 грн. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та процентів, судом встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що договір № 48 від 12.04.2024 вважається припиненим з 30.07.2024 року незалежно від волі позивача, як замовника, як такий, що достроково розірваний постачальником (відповідачем) в порядку виконання пунктів 14.1 та 14.6 договору, а нарахування та стягнення будь-яких штрафних санкцій за невиконану поставку товарів після 30.07.2024 року є неправомірним та необґрунтованим, оскільки даний пункт договору не наділяє відповідача на одностороннє дострокове розірвання договору № 48 шляхом лише направлення додаткової угоди та повідомлення дати розірвання, без згоди позивача, після чого, на думку відповідача, даний договір вважатиметься розірваним.

Слід звернути увагу, що відповідно до п. 14.6. договору дострокове розірвання договору за ініціативною однієї зі сторін оформлюється у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди, та потребує підписання обома сторонами договору. Позивач не надав згоду на розірвання даного договору, не підписав дану додаткову угоду та не скріпив її своєю печаткою.

Листами від 13.08.2024 (а.с. №46) та від 14.08.2024 (а.с. №47) позивач наполягав на дотриманні умов договору та здійсненні поставки товару відповідно до п. 5 розділу 5 договору та додатку № 2 договору та повідомив про неможливість розірвання договору та необхідність його виконання. Тому, твердження відповідача, що позивачем були проігноровані його листи з ініціативою щодо дострокового розірвання договору з 30 липня 2024 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також, відповідачем не надано доказів розірвання договору № 48 від 12.04.2024 за рішенням суду відповідно до ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Щодо неможливості виконання умов договору через підвищення рівня небезпеки для виконання поставки товарів в межах Харківської області, суд зазначає, що договір про закупівлю № 48 був укладений сторонами 12.04.2024, тобто коли вже був оголошений воєнний стан на території України. Як вбачається із заявок (замовлень) щодо поставки твердого палива, населені пункти які визначені в додатку до договору не визначені такими територіями де проводять бойові (активні) дії.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Отже, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження виникнення виняткових обставин, які унеможливлюють виконати договір, також відповідач не ініціював внесення змін в додаток та зміну адресів доставки.

Так, суд відхиляє посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного суду від 29.09.2024 у справі № 688/2908/16-ц (розгляд проекту землеустрою), постанову Об`єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2024 у земельній справі № 39/34/17, постанову Великої Палати Верховного суду від 02.02.2021 № 925/642/19 (про визнання незаконним та скасування рішення міської ради), оскільки ці справи не є подібними за предметом і підставами позову та матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН ДСТ" (03193, м. Київ, вул. Білика Івана, буд. 11, офіс 96, код ЄДРПОУ 44401058) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченко, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) суму штрафних санкцій за договором у розмірі 236237,53 грн, з яких: пеня - 220782,74 грн, штраф 7% - 15454,79 грн; та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2834,85 грн із зарахуванням зазначеної суми на розрахунковий рахунок Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (IBAN UA 288201720343190003000085721, банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 38631015, Свідоцтво ПДВ 200131273; інн 386310120316).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко