Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3663/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3663/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля", м.Гайсин до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоком», м.Харків (адреса: 61166, м.Харків, вул. Серпова, буд. 4, офіс №305) про стягнення 117840,00 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоком» про стягнення заборгованості за договором підряду №№Z1.1.4.5.00005 від 07.04.2022 в розмірі 117840,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2024 року відкрито провадження у справі №922/3663/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

17.10.2024 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, а саме: 61166, м.Харків, вул. Серпова, буд. 4, офіс №305.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

28.10.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду без вручення відповідачу, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Під час розгляду справи судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка на час прийняття рішення залишилася незмінною.

Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.

Крім того, ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлені на адреси засновників відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також були повернуті до суду без вручення, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Тобто, неотримання поштової кореспонденції в точці видачі є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо належного отримання листа, тобто є його власною волею.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт не отримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та, яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Слід враховувати, що організація власної господарської діяльності забезпечується самим товариством, зокрема щодо призначення відповідальної особи на отримання поштової кореспонденції та подальшим її одержанням. Товариство несе ризики та наслідки, пов`язані з неналежним отримання поштової кореспонденції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Відзив на позов відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.04.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоком» (відповідач, підрядник) укладено Договір на виконання робіт (підряду) №Z1.1.4.5.00005 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Підрядник бере на себе зобов`язання своїми силами і засобам, на власний ризик виконати роботи (далі за текстом - «Роботи») відповідно до завдання Замовника (проектна, або технічна документація, або технічна характеристика об`єкту підряду) та в обумовлений цим Договором термін, а Замовник зобов`язується прийняти готовий (закінчений) результат роботи Підрядника і сплатити вартість виконаних робіт.

Склад, вартість (ціна) та обсяги робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі завдання Замовника та вказуються в Кошторисі, складеному Підрядником, який набуває чинності та стає невід`ємною частиною Договору з моменту затвердження його Замовником (п. 1.2 Договору).

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що роботи виконуються на об`єкті замовника (далі - об`єкт), назва, опис та характеристики якого, місцезнаходження вказуються в кошторисі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Підрядник зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору і забезпечує їх завершення в термін до 31.08.2022р.

Кошторисом, який є Додатком №1 до Договору, визначено основні параметри (характеристики, показники) щодо готового (закінченого) результату Роботи: перевід газогенераторів на спалювання соломи.

Роботи виконуються на об`єкті Замовника - Жомосушильне відділення (далі - Об`єкт), що знаходиться в м. Гайсин.

Всього вартість робіт згідно Договору складає 932 800 грн. (дев`ятсот тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Відповідно до п.6.1 Договору договірна ціна виконання робіт за договором визначається у кошторисі та складає 932800,00 грн у тому числі ПДВ.

Пунктом 6.6 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату Робіт наступним чином:

- 30% від Договірної ціни, що складає 279 840,00 грн., - протягом 10 десяти банківських днів з моменту підписання Договору;

- остаточний розрахунок, що складає 70% від Договірної ціни, що складає 652960,00 грн. - протягом 10 банківських днів після приймання готового (закінченого) результату Роботи Замовником, що підтверджується шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні готового (закінченого) результату Роботи, до їх усунення.

Як стверджує позивач, на виконання вимог Договору позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 279 840,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжною інструкцією №Z20419042 від 20.04.2022 (а.с.12).

Відповідно до п. 9.1 Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами за актом прийому-передачі виконаних робіт.

19.05.2022 року Позивач та Відповідач підписали акт надання послуг з розробки документації по встановленню твердопаливних теплогенераторів та вузла приймання та подачі палива. Вартість виконаних робіт (послуг) згідно підписаного акту становить 162 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 27 000,00 грн.

Акт надання послуг від 19.05.2022 року підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

У позовній заяві позивач зазначав, що інших актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом строку дії Договору позивач та відповідач не підписували.

Таким чином, за твердженнями позивача, станом на дату подання позову різниця вартістю оплачених Позивачем робіт (279840,00 грн) і вартістю робіт, які виконав Відповідач (162000,00 грн) становить 117840,00 грн.

Оскільки сума у розмірі 279840,00 грн була перерахована ТОВ «ПК «Зоря Поділля» як оплата за виконання робіт за Договором, то різниця між цією сумою та вартістю виконаних ТОВ «НВП «ЕКОЕНЕРГОКОМ» робіт (162000,00 грн) у розмірі 117840,00 грн. відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України повинна бути повернута ТОВ «ПК «Зоря Поділля».

19.07.2024 року позивач направив відповідачу претензією про повернення коштів від 17.07.2024 вих. №1329 з вимогою протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання вказаної претензії перерахувати ТОВ «ПК «Зоря Поділля» кошти в сумі 117 840,00 грн. за реквізитами, вказаними в претензії.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти у встановлений строк не повернув.

Оскільки відповідач станом на 15.10.2024 грошові кошти у розмірі 117840,00грн не повернув, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з чч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов п. 6.6 Договору здійснив оплату Робіт 30% від Договірної ціни, що складає 279840,00 грн, - протягом 10 десяти банківських днів з моменту підписання Договору, що підтверджується що підтверджується платіжною інструкцією №Z20419042 від 20.04.2022 на суму 279840,00 грн (а.с.12).

Водночас, сторони п.2.1 договору встановили строк виконання робіт за Договором до 31.08.2022 року.

Матеріали справи містять докази виконання відповідачем лише частини робіт на суму 162000,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом наданих послуг від 19.05.2022 року.

Доказів виконання відповідачем робіт на суму 117840,00 грн (279840,00 грн вартість оплачених позивачем робіт - 162000,00 грн виконаних робіт) у встановлені Договором строки матеріали справи не містять.

Отже обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором є такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

В матеріалах справи міститься претензія позивача до відповідача про повернення коштів від 17.07.2024 вих. №1329 з вимогою протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання вказаної претензії перерахувати ТОВ «ПК «Зоря Поділля» кошти в сумі 117 840,00 грн. за реквізитами, вказаними в претензії.

Як вбачається із вказаної претензії позивача від 17.07.2024 вих. №1329, останній посилався на ч.4 ст.849 ЦК України та ст.1212 ЦК України.

Частиною 4 статті 849 ЦК України визначено, що Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення Глави 83 Цивільного кодексу України, в тому числі ст.1212, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1)повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Що стосується правового характеру заявлених позивачем до стягнення коштів сплаченого авансу, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 4 ст. 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20 зазначено, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 279840,00 грн, проте відсутні будь-які належні докази у розумінні п. 9.1. Договору докази на підтвердження виконання відповідачем робіт на вказану суму коштів, враховуючи посилання позивача на ч.4 ст.849 у претензії, яка була надіслана відповідачу, та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів у розмірі 117840,00 грн, сплачену позивачем за Договором.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Екоенергоком» (адреса: 61166, м.Харків, вул. Серпова, буд. 4, офіс №305; код ЄДРПОУ 37458100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" (адреса: 23700, Вінницька обл., Гайсинський район, м.Гайсин, вул. Заводська, буд.150; код ЄДРПОУ 34009446) кошти у розмірі 117840,00 грн, а також 2422,40 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

Суддя К.В. Аріт