Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3686/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3686/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради, Кіровоградська обл., м. Світловодськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", м. Харків про стягнення 382348,13 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "Гріг", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі вартості майна в сумі 174123,00 грн, яке було передано на зберігання за договором № 76 від 20.12.2021, неустойку (штраф) 160193,16 грн, три проценти річних 12110,68 грн, інфляційні втрати 35921,29 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

18.10.2024 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 18.10.2024 судом направлено ухвалу про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, судова кореспонденція повернута 28.10.2024 року Укрпоштою на адресу суду із відміткою від 26.10.2024 року - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, днем вручення ухвали про відкриття провадження у справі згідно п.5 ч. 6 ст.242 ГПК України, є день проставлення відмітки Укрпошти про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тобто, 26.10.2024 року.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/3686/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, у справі "Осіпов проти України", Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сплив процесуального строку встановленого для розгляду справи, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.12.2021 року між Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (постачальник) укладений договір №238/21 про закупівлю.

Відповідно до п. 1.1. договору №238/21 постачальник зобов`язується у 2021 році поставити покупцю товар згідно закупівлі "Придбання спортивно-ігрового дитячого майданчика, вул. Комарова, 110, м. Світловодськ", (код ДК 021:2015-37530000-2 - Вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор), зазначений в додатку №1 до даного договору - "Специфікації", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 3.1. договору № №238/21 ціна цього договору 174123,00 грн в тому числі ПДВ 29020,50 грн.

У відповідності до договору від 20.12.2021 №238/21 ТОВ "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" 21.12.2021 поставлено Управлінню житлово-комунального господарства Світловодської міської ради товар спортивно ігровий дитячий майданчик, вул. Комарова 110, м. Світловодськ в комплекті (10 предметів) згідно специфікації, на загальну суму 174123,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 21.12.2021 №1012/76, яку 22.12.2021 зареєстровано та взято на облік Світловодським управлінням державної казначейської служби Кіровоградської області, та актом приймання-передачі товару №1 від 20.12.2021 до договору №238/21.

Позивачем, було здійснено оплату за поставлений по договору від 20.12.2021 №238/21 товар, в сумі 174123,00 грн, що визнається сторонами по справі.

20.12.2021 між Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (далі також Управління, позивач, поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (далі також ТОВ "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ", відповідач, зберігач), було укладено договір зберігання № 76.

Відповідно до п. 1.1 договору № 76 в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами (видаткова накладна), яка є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору дитяче ігрове обладнання, детальний перелік якого наведений у акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору. Дитяче ігрове майно надалі іменується "майно по адресі: вул. Комарова, 110".

Відповідно до п.1.2 договору № 76, загальна вартість майна прийнятого на зберігання 174123,00 грн в т.ч. ПДВ 29020,50 грн.

Відповідно до п. 2.1.4 договору №76, зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

За приписами п. 3.2 договору, поклажодавець має право у будь який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частина).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі), або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Також, п. 4.3 договору закріплює, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки.

Додатковою угодою №1 від 01.06.2022, п. 6.2 договору №76 від 20.12.2021, викладено в новій редакції та визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами скріплення печатками та діє до 23 серпня 2022 року (відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №2102-ІХ, Указу Президента України "Про продовження дії воєнного стану в Україні" №341 від 17.05.2022 року). У разі продовження строку воєнного стану, термін дії договору продовжується до закінчення воєнного стану в Україні.

20.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (зберігач) та Управлінням житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (поклажодавець) підписаний акт передачі-приймання на відповідальне зберігання № 76 від 20.12.2021, відповідно до якого поклажодавцем було передано, а зберігачем прийнято на відповідальне зберігання дитяче ігрове обладнання на суму 174123,00 грн.

Відповідно до п. 3 акту № 1 від 20.12.2012, зберігач зобов`язаний повернути отриманий за цим актом дитячий ігровий майданчик поклажодавцю за першою вимогою й невідкладно.

17.05.2022 листом № 475/2 позивач просив відповідача повернути серед іншого і спортивно ігровий майданчик, переданий на зберігання по договору № 76 від 20.12.2021.

Листом від 07.06.2022 № 536/2, направленим відповідачу 08.06.2022, позивач просив повернути майно або повернути грошові кошти, в тому числі і за договором зберігання № 76 від 20.12.2021.

Аналогічні вимоги були пред`явлені і листами від 30.11.2022 №1121/3, від 08.02.2023 №108/2.

Відповідач, у відповідь на лист позивача від 08.02.2023 №108/2 (вхід.№144 від 09 лютого 2023) повідомив, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та потраплянням м. Харкова у зону бойових дій, керівництво ТОВ "ЗДІСО ГРІГ" вимушено було зупинити роботу підприємства. Більшість працівників виїхало в безпечні райони України та закордон. Наразі розглядається питання щодо поновлення роботи підприємства навесні 2023 року, що надасть можливість виконання своїх договірних зобов`язань. Про початок роботи підприємства буде повідомлено додатково.

Листом від 01.12.2023 №1394/3 позивач просив відповідача повернути серед іншого і спортивно ігровий майданчик, переданий на зберігання по договору № 76 від 20.12.2021, або відповідно сплатити грошові кошти.

У зв`язку із невиконанням вимог позивача, останнім направлено відповідачу вимогу про повернення майна від 08.08.2023 №850/2.

Станом на дату подання даної позовної заяви, майно передане позивачем на зберігання відповідачу останнім не було повернуто, вартість майна не сплачено.

Відповідачем не виконуються зобов`язання за договором зберігання, передане майно не повернуто, а збитки за втрачене майно вартістю 174123,00 грн не відшкодовано з 18.06.2022 (лист вимога №536/2 направлено Позивачем 08.06.2022),тому позивачем нараховані у відповідності до приписів п. 4.3 та приписів чинного законодавства штрафні санкції у розмірі 160193,16 грн, 35921,29 грн інфляційні втрати та 12110,68 грн 3% річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка рахунка-фактури) тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За ч.1 та 2 ст.949 ЦК України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 950 ЦК України закріплено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

За приписами ч. 1 ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Станом на момент розгляду справи, відповідач передане на зберігання майно не повернув, вартість майна у розмірі 174123,00 грн відповідачем не відшкодовано. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Стаття 549 визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище по тексту рішення, згідно п. 4.3. договору зберігання, у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві штраф у розмірі 0,5 % від вартості майна за кожен день затримки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договорів, є обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу, процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 160193,16 грн штрафу, 35921,29 грн інфляційних втрат та 12110,68 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод дитячого ігрового та спортивного обладнання "ГРІГ" (код ЄДРПОУ 41973349, вул. Мала Панасівська, 1, м. Харків, Харківська обл., 61052) на користь Управління житлово-комунального господарства Світловодської міської ради (код ЄДРПОУ 26240718, вул. Героїв України, 4, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська обл., 27501) збитки у розмірі вартості майна в сумі 174123,00 грн, яке було передано на зберігання за договором № 76 від 20.12.2021, неустойку (штраф) у сумі 160193,16 грн, три проценти річних у сумі 12110,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 35921,29 грн, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 5735,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко