Рішення

від 16.12.2024 по справі 922/3608/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3608/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 137А) до Старостіної Наталії Владиславівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 2782,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до відповідача - Старостіної Наталії Владиславівни про стягнення суму коштів виплачених як допомога по частковому безробіттю за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2782,00 грн. та судові витрати.

Відповідно до частини 6 статті 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Керуючись частиною 6 статті 176 ГПК України, з огляду на те, що відповідачем у позовній заяві вказано фізичну особу, що не є підприємцем, суд зробив запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою отримання інформації про офіційне місце реєстрації (проживання) Старостіної Наталії Владиславівни та отримав відповідь №841089 від 11.10.2024, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

16.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву разом із доданими до неї документами (вх. №25678), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 21.10.2024, яку було надіслано на належну адресу відповідача, яка підтверджена відомостями, що отримані на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру та повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 21.10.2024 по справі №922/3608/24 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи свідчать, що відповідач звернувся до позивача з заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (вх. №3362 від 08.12.2020), в якій у зв`язку з зупиненням діяльності з 01.11.2020 з метою запобігання виникненню та поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 та на підставі статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" просив надати допомогу по частковому безробіттю на період карантину.

До вище вказаної заяви додано засвідчену копію наказу від 30.10.2020 про зупинення діяльності з 01.11.2020, відомості про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою щодо якого виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" за період з 01.11.2020 по 30.11.2020; довідку про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 01.06.2020 по 31.10.2020 у повному обсязі.

На підставі вище вказаних документів, позивачем було оформлено наказ "Про надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до ст. 47-1 Закону України "Про зайнятість населення" №2226 від 09.12.2020, відповідно до якого вирішено надати, зокрема, відповідачу допомогу по частковому безробіттю.

З огляду на вище вказане, відповідно до наданих відповідачем відомостей від 08.12.2020 за період з 01.11.2020 по 30.11.2020, позивачем було сплачено на рахунок відповідача допомогу по частковому безробіттю згідно платіжного доручення №24158 від 16.12.2020 у розмірі 2782,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що з метою здійснення перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, позивачем направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області №26045/5/20-40-24-14-26 від 06.10.2021.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області №26045/5/20-40-24-14-26 від 06.10.2021 встановлено, що відповідачем на дату звернення до позивача 08.12.2020 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме в доданій до заяви довідці про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наданих на підставі звітних відомостей за період з 01.06.2020 по 31.10.2020, значиться інформація про сплату ЄСВ в повному обсязі, проте відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області за вказаний період ЄСВ було сплачено не у повному обсязі станом на 08.12.2020, про що складено акт №10452 від 20.01.2022.

На підставі вище вказаних обставин позивачем було прийнято наказ "Про повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину ФОП Старостіна Наталя Владиславівна" з метою вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених як допомога по безробіттю на період карантину відповідачем за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2782,00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що внаслідок подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у довідці, доданої до заяви про надання допомоги по частковому безробіттю від 08.12.2020, відповідачем незаконно отримано допомогу по частковому безробіттю на період карантину у розмірі 2782,00 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем було оформлено претензію про повернення коштів вих. №ХМЦЗ-02-635 від 21.01.2022, в якій позивач з викладенням правових та фактичних підстав звернення просив відповідача у встановлений законодавством місячний строк розглянути претензію та перерахувати в добровільному порядку кошти у розмірі 2782,00 грн., яка залишилася відповідачем без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України "Про зайнятість населення".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 540-ІХ від 30.03.2020 доповнено Закон України "Про зайнятість населення" статтею 47-1 "Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", яка набула чинності 02.04.2020.

Згідно з частиною 1 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення", допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричинені коронавірусом SARS-СоV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв`язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або ФОП, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або ФОП.

Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі ФОП, які є застрахованими особами, із числа суб`єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.

Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.

Пунктом 23 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 передбачено, що Центр зайнятості має право перевіряти відомості, подані роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування роботодавцю коштів Фонду для виплати працівникам/фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою, допомоги по частковому безробіттю на період карантину в разі відмови або перешкоджання роботодавцем/фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, у проведенні перевірки, виявлення фактів подання Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Центр зайнятості контролює цільове використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю на період карантину, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 90 календарних днів після останньої виплати такої допомоги працівникам та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, у тому числі в письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі поданої відповідачем заяви від 08.12.2020 та доданих до неї документів, а саме: засвідченої копії наказу від 30.10.2020 про зупинення діяльності з 01.11.2020, відомостей про фізичну особу-підприємця, який є застрахованою особою щодо якого виконуються вимоги частини 3 статті 47-1 Закону України "Про зайнятість населення"; довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період з 01.06.2020 по 31.10.2020 у повному обсязі, позивачем було прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину оформлене наказом №2226 від 09.12.2020.

З огляду на вище вказане, відповідно до наданих відповідачем відомостей від 08.12.2020 за період з 01.11.2020 по 30.11.2020, позивачем було сплачено на рахунок відповідача допомогу по частковому безробіттю згідно платіжного доручення №24158 від 16.12.2020 у розмірі 2782,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що з метою здійснення перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, позивачем направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області №26045/5/20-40-24-14-26 від 06.10.2021.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області №26045/5/20-40-24-14-26 від 06.10.2021 встановлено, що відповідачем на дату звернення до позивача 08.12.2020 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме в доданій до заяви довідці про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наданих на підставі звітних відомостей за період з 01.06.2020 по 31.10.2020, значиться інформація про сплату ЄСВ в повному обсязі, проте відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області за вказаний період ЄСВ було сплачено не у повному обсязі станом на 08.12.2020, про що складено акт №10452 від 20.01.2022.

Із обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів також убачається, що позивачем на підставі вище вказаних обставин було прийнято наказ "Про повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину ФОП Старостіна Наталя Владиславівна" з метою вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених як допомога по безробіттю на період карантину відповідачем за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2782,00 грн. та здійснено заходи досудового врегулювання спору.

Згідно пункту 19 Порядку передбачено, що фізична особа-підприємець, який є застрахованою особою, несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту подання фізичною-особою підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, повертаються до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.

Отже, матеріали справи свідчать, що у відповідача станом на дату звернення до позивача з заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було відсутнє право на отримання відповідної допомоги у зв`язку із поданням недостовірних даних щодо сплати ЄСВ у повному обсязі.

Разом з тим, статтею 42 Конституції України передбачено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, що також передбачено у статті 50 ЦК України. При цьому, частиною 2 статті 50 ЦК України унормовано, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.

Відповідно до статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1 статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою отримання відомостей про відповідача та встановлено, що державну реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 30.05.2018. Номер запису: 24800000000209066. Разом з тим, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця проведено 29.01.2021. Підстава: власне рішення, про що свідчить номер запису: 2004800060001209066.

За приписами частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.

Встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позовні вимоги стосуються спору, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідача як фізичної особи-підприємця, яким на дату подання позовної заяви припинено підприємницьку діяльність.

Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду відповідач втратив статус фізичної особи-підприємця, однак в силу наведених законодавчих положень та усталеної судової практики, зобов`язання з повернення відповідачем безпідставно отриманих коштів як допомога по частковому безробіттю не припинилися та залишаються за відповідачем як за фізичною особою.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано та матеріали справи не містять доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог та вказували б на відсутність перед позивачем підтвердженої матеріалами справи заборгованості.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Старостіної Наталії Владиславівни ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А, код ЄДРПОУ 03491277) суму коштів виплачених як допомога по частковому безробіттю за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 у розмірі 2782,00 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" грудня 2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова