Постанова

від 10.12.2024 по справі 922/1428/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1428/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінєвровектор» (далі - ТОВ «Фінєвровектор», позивач) - Тимофіюк Г.О. (адвокат),

відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика" (далі - ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика") - не з`явився,

2) ОСОБА_1 - не з`явився,

інші відповідачі не з`явились,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шотлайн" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1", далі - ТОВ "Шотлайн", ТОВ "Будпромтех-1") - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 (головуючий - суддя Слободін М.М., судді: Склярук О.І., Шутенко І.А.)

у справі за позовом ТОВ «Фінєвровектор»

до 1) ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика», 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10 ; 11) ОСОБА_11 ; 12) ОСОБА_12 ; 13) ОСОБА_13 ; 14) ОСОБА_14 ; 15) ОСОБА_15 ; 16) ОСОБА_16 ; 17) ОСОБА_17 ; 18) ОСОБА_18 ; 19) ОСОБА_19 ; 20) ОСОБА_20 ; 21) ОСОБА_21 ; 22) ОСОБА_22 ; 23) ОСОБА_23 ; 24) ОСОБА_24 ; 25) ОСОБА_25 ; 26) ОСОБА_26 ; 27) ОСОБА_27 ; 28) ОСОБА_28 ; 29) ОСОБА_29 ; 30) ОСОБА_30 ; 31) ОСОБА_31 ; 32) ОСОБА_32 ; 33) ОСОБА_33 ; 34) ОСОБА_34 ; 35) ОСОБА_35 ; 36) ОСОБА_36 ; 37) ОСОБА_37 ; 38) ОСОБА_38 ; 39) ОСОБА_39 ; 40) ОСОБА_40 ; 41) ОСОБА_41 ; 42) ОСОБА_42 ; 43) ОСОБА_43 ; 44) ОСОБА_44 ; 45) ОСОБА_45 ; 46) ОСОБА_46 ; 47) ОСОБА_47 ; 48) ОСОБА_48 ; 49) ОСОБА_49 ; 50) ОСОБА_50 ; 51) ОСОБА_51 ; 52) ОСОБА_52 ; 53) ОСОБА_53 ; 54) ОСОБА_54 ; 55) ОСОБА_1 ; 56) ОСОБА_55 ; 57) ОСОБА_56 ; 58) ОСОБА_57 ; 59) ОСОБА_58 ; 60) ОСОБА_59 ; 61) ОСОБА_60 ; 62) ОСОБА_61 ; 63) ОСОБА_62 ; 64) ОСОБА_63 ; 65) ОСОБА_64 ; 66) ОСОБА_65 ; 67) ОСОБА_66 ; 68) ОСОБА_67 ; 69) ОСОБА_68 ; 70) ОСОБА_69 ; 71) ОСОБА_70 ; 72) ОСОБА_71 ; 73) ОСОБА_72 ; 74) ОСОБА_73 ; 75) ОСОБА_74 ; 76) ОСОБА_75 ; 77) ОСОБА_76 ; 78) ОСОБА_77 ; 79) ОСОБА_78 ; 80) ОСОБА_79 ; 81) ОСОБА_80 ; 82) ОСОБА_81 ; 83) ОСОБА_82 ; 84) ОСОБА_83 ; 85) ОСОБА_84 ; 86) ОСОБА_85 ; 87) ОСОБА_86 ; 88) ОСОБА_87 ; 89) ОСОБА_88 ; 90) ОСОБА_89 ; 91) ОСОБА_90 ; 92) ОСОБА_91 ; 93) ОСОБА_92 ; 94) ОСОБА_93 ; 95) ОСОБА_94 ; 96) ОСОБА_95 ; 97) ОСОБА_96 ; 98) ОСОБА_97 ; 99) ОСОБА_98 ; 100) ОСОБА_99 ; 101) ОСОБА_100 ; 102) ОСОБА_101 ; 103) ОСОБА_102 ; 104) ОСОБА_103 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Фонд;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «Шотлайн» (ТОВ «Будпромтех-1»),

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТУП

Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У 2016 році ПАТ «Авант-Банк» (в подальшому Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.05.2020 замінив у справі №922/1428/16 позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» його правонаступником - ТОВ «Фінєвровектор») звернулося до суду з позовом до ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

1.2. ТОВ «Фінєвровектор» 17.11.2023 подало до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним ПАТ «Авант-Банк» та ТОВ «Будпромтех-1» в сумі 89 008 673, 05 грн, в тому числі поточна заборгованість з повернення кредитних коштів - 75 576 054, 80 грн, поточна заборгованість за нарахованими процентами - 2 942 510, 33 грн, пеня - 529 954, 42 грн, звернути стягнення на об`єкти нерухомого майна, які є предметом іпотеки, а саме квартири та нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , означені у заяві про зміну предмета позову.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Харківської області ухвалою від 05.07.2024 позов ТОВ «Фінєвровектор» у справі № 922/1428/16 залишив без розгляду.

2.2. Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2024 скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.07.2024; справу №922/1428/16 направив до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Представник ОСОБА_1 - адвокат Мица Ю.В. через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №922/1428/16, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.07.2024 залишити в силі. Також скаржник зазначає, що передбачає понести судові витрати у зв`язку зі зверненням з цією касаційною скаргою та розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме: витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн та витрати з оплати професійної правничої допомоги в розмірі 80 000,00 грн. Просить Суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. З посиланням на абзац 6 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме: абзацу 2 частини сьомої статті 42, частини п`ятої статті 45, статей 118, 119, частин першої, другої статті 123, пункту 4 частини третьої статті 162, частини першої статті 164, частин першої та одинадцятої статті 176, пункту 1 частини першої статті 177, частини четвертої статті 236, частини шостої статті 242 ГПК України, а також пункту 1 частини другої статті 4, абзацу 2, частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір».

4.2. Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано:

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі №925/642/19 та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 щодо обрання способу захисту;

- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20 щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження;

- висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2023 у справі №906/1026/22, від 26.02.2019 у справі №907/9/17 та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.08.2019 у справі №907/628/17, від 14.05.2019 у справі №904/592/18, від 11.06.2020 у справі №917/1368/17 щодо того, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки носить майновий характер та оплачується судовим збором відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» як майновий позов.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Фінєвровектор» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм права.

5.2. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі абзацу 6 частини другої статті 287 ГПК України.

6.2. За розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2024 №32.2-01/2865 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відрядженням судді Бенедисюка І.М. та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 для розгляду справи №910/17633/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуюча), Ємець А.А., Жайворонок Т.Є.

6.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №922/1428/16, прийнята за наслідками перегляду ухвали Господарського суду Харківської області від 05.07.2024 про залишення позову без розгляду, якою вказана ухвала скасована, а справа направлена до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд виходить з такого.

7.3. Як убачається з матеріалів справи, у 2016 році ПАТ «Авант-Банк» (яке в подальшому змінено його правонаступником - ТОВ «Фінєвровектор») звернулося до суду з позовом до ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

7.4. Справа переглядалась судами неодноразово.

7.5. Під час нового перегляду справи Верховний Суд постановою від 03.10.2023 скасував рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №922/1428/16. Справу №922/1428/16 передав на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій не залучили співвідповідачами власників квартир, що мало своїм наслідком не з`ясування обставин, які є суттєвими для вирішення цього господарського спору, предметом якого є звернення стягнення на предмет іпотеки.

7.6. Ухвалою від 30.10.2023 суд першої інстанції призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.11.2023.

7.7. ТОВ «Фінєвровектор» 17.11.2023 надало до суду заяву про зміну предмета позову з відповідними вимогами (див. пункт 1.2. цієї постанови). На обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що є іпотекодержателем об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Велика Панасівська, 115, іпотекодавцем якого первісно було ПАТ «Обчислювальна техніка та інформатика»;. Вказаний об`єкт нерухомого майна забезпечував вимоги позивача за кредитним договором № К-Ю/13/039 від 05.12.2013. Однак на підставі неіснуючого рішення Київського районного суду міста Донецька (факт встановлено судами у справі № 922/3804/20), недобросовісні боржники й підконтрольні їм особи незаконно виключили з реєстру речових прав запис про іпотеку, здійснили неодноразовий поділ цілісного об`єкта нерухомого майна, перебудову та перепродаж. В кінцевому результаті предмет іпотеки - офісне приміщення перетворилося на багатоквартирний будинок та ряд нежитлових приміщень, власниками яких фізичні особи, відповідно до переліку. Нові власники квартир та нежитлових приміщень, які виникли в результаті поділу предмета іпотеки набули обов`язків іпотекодавця за статтею 23 Закону України «Про іпотеку». Позивач звернувся з позовом у даній справі у 2016 році, що підтверджується ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2016 про відкриття провадження у справі та іншими наявними в матеріалах справи документами. У червні 2020 року позивачу (його правонаступнику) стало відомо, що об`єкт нерухомого майна, який є предметом іпотеки було протиправно поділено та відчужено частинами на різних фізичних осіб. Сам факт поділу та відчуження нерухомого майна відбувався протягом 2019 - 2020 років, що мало місце вже після звернення до суду з цим позовом. У зв`язку із вищезазначеним та з метою належного та ефективного судового захисту порушених прав позивача існує необхідність зміни предмета позову, шляхом звернення стягнення на всі житлові та нежитлові приміщення, які виникли в результаті поділу предмета іпотеки.

7.8. Суд ухвалою від 07.12.2023 прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову від 17.11.2023 та ухвалив подальший розгляд цього спору здійснювати з урахуванням вказаної заяви. Також цією ухвалою суд продовжив строк підготовчого провадження до 01.02.2024.

7.9. Суд ухвалою від 01.02.2024 закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті на 02.02.2024 та ухвалою від 02.02.2024 повідомив учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 15.02.2024.

7.10. Суд ухвалою від 15.02.2024 задовольнив клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення медіації та зупинив провадження у цій справі строком на 90 днів.

7.11. Суд ухвалами від 15.05.2024, 29.05.2024, 05.06.2024, зокрема, поновив провадження у справі, призначав справу до розгляду справи по суті у судові засідання відповідно на 29.05.2024, 05.06.2024, 19.06.2024.

7.13. Суд ухвалою від 19.06.2024 повернувся до розгляду справи №922/1428/16 на стадію підготовчого провадження та посилаючись на положення частини першої статті 174 ГПК України, залишив позовну заяву ТОВ «Фінєвровектор» без руху та встановив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання вказаної ухвали суду. Визначив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до господарського суду:

- належних доказів на підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів, заяви про зміну предмета позову з додатками на адресу кожного з відповідачів листом з описом вкладення;

- доказів сплати судового збору у відповідному порядку та розмірі;

- змісту позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

7.13.1. У вказаній ухвалі суд першої інстанції попередив позивача про те, що частиною четвертою статті 174 ГПК України визначено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

7.14. Позивач 05.07.2024 подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

7.15. Суд ухвалою від 05.07.2024 позов ТОВ «Фінєвровектор» у справі № 922/1428/16 залишив без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176 ГПК України.

7.15.1. Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- у строк, визначений ухвалою суду від 19.06.2024, а саме до 01.07.2024, позивач не надав до суду доказів усунення недоліків позовної заяви, про які було зазначено у відповідній ухвалі, при цьому, з клопотанням про поновлення процесуального строку для надання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, на виконання ухвали суду від 19.06.2024 та долучення до матеріалів справи даних доказів позивач в порядку статті 119 ГПК України до суду не звертався;

- залишаючи ухвалою від 19.06.2024 позовну заяву без руху, суд зобов`язав позивача надати до суду докази на підтвердження відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів, заяви про зміну предмета позову з додатками на адресу кожного з відповідачів, листом з описом вкладення, а з наданих до суду описів вкладення від 03.07.2024 вбачається, що позивачем не надано до суду доказів направлення позовної заяви з додатками та заяви про зміну предмета позову з додатками на адресу ТОВ «Шотлайн»;

- відповідно до описів вкладення від 03.07.2024, наданих позивачем до заяви про усунення недоліків, копії позовної заяви з додатками та копії заяви про зміну предмета позову, на виконання ухвали суду від 19.06.2024, були направлені позивачем за неналежною адресою відповідачів: ОСОБА_21 ; ОСОБА_1 , ОСОБА_104 ; ОСОБА_105 , ОСОБА_6 ; ОСОБА_106 ; ОСОБА_107 ; ОСОБА_108 ; ОСОБА_109 ; ОСОБА_110 ; ОСОБА_111 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_112 ; ОСОБА_113 ; ОСОБА_20 , що свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 19.06.2024 стосовно зазначених відповідачів;

- подаючи 17.11.2023 до суду заяву про зміну предмета позову, у якій містилися нові позовні вимоги до інших відповідачів, аніж вимоги, заявлені у позові, поданому у травні 2016 року, позивач мав доплатити судовий збір в сумі 732 700 гривень (350 * 2684 - 206 700), однак таку доплату судового збору на порушення приписів абз. 2 частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на дату подання позивачем заяви про зміну предмета позову) позивач не здійснив, через що недоліки, визначені в ухвалі суду від 19.06.2024 щодо сплати судового збору, не можуть вважатися такими, що усунені;

- враховуючи, що у строк, встановлений судом, позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 19.06.2024 у справі №922/1428/16, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 13 статті 176 ГПК України.

7.16. Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.09.2024 скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.07.2024; справу №922/1428/16 направив до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

7.16.1. Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив таке:

- зазначені в ухвалі місцевого господарського суду від 05.07.2024 недоліки позовної заяви щодо надання позивачем доказів сплати судового збору, надсилання відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також заяви про зміну предмета позову, на думку колегії суддів, не є виключними та вагомими підставами для повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження;

- направлення копій документів відповідачам не представляє ані процесуальної, ані реальної проблеми, і могло бути здійснено на стадії вирішення спору по суті, до винесення судового рішення у спорі;

- колегія суддів не вбачає жодних перешкод у залишенні заяви про зміну позовних вимог без руху або у стягненні судом недоплаченої суми судового збору (в разі наявності такої, оскільки розмір такої суми судом не визначався і в оскарженій ухвалі не обґрунтовувався) при винесенні рішення по суті;

- колегія суддів звернула увагу на ту обставину, що виключність підстав повернення суду до стадії підготовчого засідання визначається у кожній справі індивідуально із урахуванням обставин такої справи. В цій справі вільне тлумачення судом виключності підстав повернення на стадію підготовчого провадження призвело до припинення розгляду справи, який тягнувся з 2016 року, що саме по собі є свідченням хибності обраного судом підходу;

- місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про невиконання позивачем вимог ухвали від 05.07.2024 щодо усунення недоліків позовної заяви, що потягло безпідставне застосування пункту 13 статті 176 ГПК України та залишенню позову без розгляду;

- місцевий господарський суд, залишаючи без руху позовну заяву, на порушення вимог частини другої статті 174 ГПК України, не зазначив точної суми, яку мав сплатити (доплатити) позивач;

- враховуючи, що визначення дійсної вартості спірного майна є спірним питанням та зважаючи на положення частини другої статті 163 ГПК України, суд першої інстанції повинен був розглянути справу по суті та в процесі такого розгляду встановити ціну позову, а потім розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України, а не залишати з цієї підстави позовну заяву без руху, та згодом - без розгляду;

- посилаючись на частину другу статті 174 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції ухвалою від 19.06.2024 надав позивачу лише 5 з можливих 10-ти днів для усунення недоліків позовної заяви, не врахувавши складність справи та кількість учасників процесу, яка складає понад сто осіб, що значною мірою ускладнює складання документів, їх друк, виготовлення описів, конвертів та відправку кореспонденції у такій значній кількості. Отже встановлений судом першої інстанції п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) не може вважатися розумним та не відповідає принципу доступності правосуддя;

- викладений в оскаржуваній ухвалі висновок суду першої інстанції про направлення копії позову на неправильні адреси частини відповідачів, тоді як позивачем з цими ж відповідачами укладено мирові угоди та надано їх до суду на затвердження, свідчить про надмірний формалізм, що суттєво завадило праву позивача на доступ до суду;

- здійснене судом першої інстанції повернення без вагомих підстав до стадії підготовчого провадження, залишення без руху позовної заяви, яка була подана ще у 2016 році, а також подальше залишення позову без розгляду з причини неусунення зазначених судом у 2024 році недоліків, порушує право позивача на розгляд справи у розумні строки. Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для повернення на стадію підготовчого провадження та залишення позову без розгляду.

7.17. Верховний Суд зазначає, що право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, форма та зміст якої визначаються статтею 162 ГПК України.

7.18. Згідно з частиною першою статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

7.19. За змістом пункту 4 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

7.20. Частиною першою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

7.21. Відповідно до частини першої статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

7.22. За приписами пункту 1 частини першої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

7.23. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

7.24. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).

7.25. Згідно з частиною першою статті 176 ГПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

7.26. Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частини одинадцята - тринадцята статті 176 ГПК України).

7.27. Верховний Суд звертає увагу на те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

7.28. Відповідно до положень статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

7.29. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 цього ж Кодексу).

7.30. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц такого змісту:

« 53. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

54. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, провадження №14-473цс18).

55. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

59. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

60. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

61. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

62. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами».

7.30.1. Отже, Верховний Суд виходить з того, що позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову, і в разі надходження до суду такої заяви суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

7.31. Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

7.32. Отже, за правилами цієї статті позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

7.33. Верховний Суд зазначає, що позивач на стадії підготовчого провадження подав заяву про зміну предмета позову з відповідними вимогами, тобто скористався наданим статтею 46 ГПК України правом для подачі такої заяви. Суд першої інстанції ухвалою від 07.12.2023, (1) оцінивши її як зміну предмету позову, (2) прийняв цю заяву до розгляду та (3) ухвалив подальший розгляд цього спору здійснювати з урахуванням цієї заяви. Ухвалою від 01.02.2024 суд першої інстанції (4) закрив підготовче провадження та (5) призначив справу до судового розгляду по суті. Водночас, ухвалою від 19.06.2024 суд першої інстанції повернувся до розгляду справи на стадію підготовчого провадження та залишив позовну заявну ТОВ «Фінєвровектор» без руху, встановивши позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

7.34. Верховний Суд погоджується, що однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України).

7.35. За статтями 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

7.36. У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв`язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

7.37. Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України).

7.38. Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

7.39. Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.

7.40. Верховний Суд підкреслює, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

7.41. Верховний Суд акцентує, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18 (у тому числі на які посилається скаржник), від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.

7.42. Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.

7.43. У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

7.44. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, повертаючись до розгляду справи на стадію підготовчого провадження, виходив з обставин, викладених у пункті 7.13. цієї постанови.

7.45. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу на стадії апеляційного провадження, дійшов висновку, що зазначені в ухвалі місцевого господарського суду від 19.06.2024 недоліки позовної заяви не є виключними та вагомими підставами для повернення справи на стадію підготовчого провадження, з наведеними міркуваннями (див. пункти 7.16, 7.16.1 цієї постанови).

7.46. Верховний Суд виходить з того, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, подано у 2016 році, заява про зміну предмета позову, подана в листопаді 2023 року, мають спільне: (1) предмет позову - стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна, яке знаходить за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 115; (2) спосіб захисту - звернення стягнення на предмет іпотеки; (3) конкретизований предмет спору, ураховуючи фактичний стан об`єкта нерухомості за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 115.

7.47. Суд першої інстанції з однієї сторони, приймаючи ухвалу від 07.12.2023, оцінивши заяву позивача як зміну предмета позову, ухвалою від 05.07.2024 вчинивши дії щодо цієї заяви, застосував їх у цілому до позову, адже, суд першої інстанції фактично позовну заяву, подану у 2016 році, та заяву про зміну предмета позову, подану у 2023 році, залишив без розгляду на підставі частини тринадцятої статті 176 ГПК України.

7.48. Верховний Суд зазначає, що у Рішенні від 17.03.2020 № 5-р/2020 Конституційний Суд України закріпив ідею неодмінності дотримання конституційного права на судовий захист. Так, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що право на апеляційний перегляд справи, визначене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Водночас цей конституційний припис не позбавив законодавця повноваження передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд під час розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті. Встановлені обмеження або заборона на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті, не можуть бути свавільними, а мають застосовуватися з легітимною метою, бути домірними (пропорційними) та обґрунтованими, не повинні порушувати сутність конституційного права особи на судовий захист.

7.49. Верховний Суд, оцінюючи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, означених у пункті 4.1. цієї постанови, перез призму конституційного права особи на судовий захист та верховенства права, з урахуванням висновків Конституційного Суду України щодо застосування норм процесуального права щодо права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції, який послідовно сформулював підхід, за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню, в основу підходу якого покладена ідея неодмінності дотримання конституційного права особи на судовий захист, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу від 05.07.2024, якою суд першої інстанції фактично залишив без розгляду позов, який перебував у провадженні з 2016 року та заяву про зміну предмета позову, діяв у відповідності до частини другої статті 2, пункту 1 частини третьої статті 2, статті 11 ГПК України, забезпечивши право особи на судовий захист.

7.50. Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, доводи фактично зводяться до переоцінки обставин, якими мотивована оскаржувана постанова.

7.51. Верховний Суд виходить з того, повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій є правом суду, водночас, суд має враховувати обставини конкретної справи, а підстави для повернення до стадії підготовчого провадження мають оцінюватись через призму чи можуть відповідні процесуальні дії реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і чи є ці обставини вагомими.

7.52. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

7.53. Аналогічні вимоги містить і частина друга статті 163 ГПК України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

7.54. Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі №910/15316/21, від 19.10.2021 у справі №918/188/21.

7.55. Отже, з огляду на положення частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 163 ГПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, мав, ураховуючи, що судовий збір вже був сплачений під час звернення до суду з позовом у 2016 році, в подальшому встановити остаточну ціну позову при розгляді справи по суті і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 ГПК України.

7.56. Верховний Суд виходить з того, що, на порушення вимог ГПК України суд першої інстанції не врахував, що якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі має зазначити суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 174 ГПК України) або навести алгоритм обрахунку, за якими можна обрахувати розмір судового збору, необхідного для сплати, чого судом першої інстанції зроблено не було під час залишення позовної заяви ТОВ «Фінєвровектор» без руху.

7.57. З приводу доводів касаційної скарги щодо неправильного обрання позивачем способу захисту, то Верховний Суд виходить з того, що питання застосування способу захисту вирішується судом під час розгляду справи по суті.

7.58. Щодо покликань скаржника на повідомлення учасників справи щодо наявності поданої заяви про зміну предмета позову, то Верховний Суд виходить з матеріалів конкретно цієї справи, кількість учасників справи, їх обізнаність/не обізнаність щодо перебування цієї справи у провадженні суду з 07.12.2023 по 05.07.2024, а також вчинення/не вчинення ними певних процесуальних дій.

7.59. Ураховуючи залишення судом першої інстанції заяви ТОВ «Фінєвровектор» про зміну предмета позову без руху на підставі частини першої статті 174 ГПК України та надаючи п`ятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а також зміст ухвали від 05.07.2024, Верховний Суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.12.2018 у справі №904/5995/16, у якій зазначено таке:

« 22. Відповідно до частини другої статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

23. Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

24. При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.

25. Разом з тим, в аспекті зазначеного Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених вище відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій».

7.60. Суд враховує, що особа вчинила дії для усунення недоліків позовної заяви, наданий судом першої інстанції; позов перебував у провадженні суду з 2016 року; постановою Верховного Суду від 03.10.2023 скасовано судові рішення у цій справі та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку із незалученням співвідповідачами власників квартир; зміст ухвали від 07.12.2023; період часу з 2016 року до 07.12.2023, а також між 07.12.2023 та 19.06.2024, та з огляду на сутність доступу до правосуддя та права особи на судових захист, доцільність та обґрунтованість під час застосування норм процесуального права.

7.61. Колегія суддів зазначає, що вказані вище дії суду першої інстанції не відповідають приписам частини другої статті 2 та пункту 1 частини третьої статті 2 ГПК України.

7.62. Касаційна інстанція також відхиляє покликання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, викладених у зазначених скаржником у касаційній скарзі постановах, оскільки наведені висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.

7.63. Таким чином, враховуючи обставини справи №922/1428/16, що розглядається, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність вагомих підстав для повернення справи на стадію підготовчого провадження через призму того, що вчинення тих чи інших процесуальних дій можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і обставини для повернення на стадію підготовчого провадження мають бути вагомими, а також враховуючи, що справа перебуває у провадження з 2016 року за відповідною позовною заявою. Отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 05.07.2024, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.

7.64. За таких обставин, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

7.65. Доводи ТОВ «Фінєвровектор», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.66. Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.67. Враховуючи процесуальний характер правовідносин застосування статей 46, 162, 174, 177, 236, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи. Інші доводи касаційної скарги, ураховуючи предмет оскарження, питання, які суд вирішує у разі оскарження постанови, прийнятої за результатами перегляду ухвали від 05.07.2024 з огляду на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України, не є підставами касаційного оскарження та не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин з точки зору дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови.

7.68. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

7.69. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.70. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із дотриманням норм права.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

9.2. З урахуванням того, що розподіл витрат понесених на професійну правничу допомогу здійснюється судом під час розгляду справи по суті, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду клопотання скаржника про розподіл судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №922/1428/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 у справі №922/1428/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок