Ухвала

від 16.12.2024 по справі 904/4771/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4771/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вх. № 8925/2024)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024

у складі колегії суддів: Чередка А.Є. - головуючого, Верхогляд Т.А., Мороза В.Ф.,

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024

у складі судді Камші Н. М.

у справі № 904/4771/23

за заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"

про банкрутство, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/4771/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс"; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 87 140,00 грн - 1 черга задоволення, на суму 20 718,55 грн - 2 черга задоволення, на суму 79 295 408,00 грн - 3 черга задоволення; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майном боржника арбітражного керуючого Зайцева Д. С.

07.12.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (за підсумками попереднього судового засідання у справі про банкрутство), зокрема, завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс". Зобов`язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" вимоги наступних кредиторів, визнаних господарським судом Дніпропетровської області:

- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області на суму 87 140,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 20 718,55 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 79 295 408,00 грн - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 37 393 753,45 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів;

- Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" на суму 5 368,00 грн - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 83 205 639,26 грн - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

19.12.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до боржника на суму 41 345 044,80 грн та судового збору у розмірі 5 368,00 грн.

04.04.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4771/23 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" на суму 5 368,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 41 344 057,57 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів; решту вимог - відхилено.

21.10.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 23.10.2024) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/4771/23 - залишено без змін.

12.11.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/4771/23 в частині відхилених вимог; ухвалити нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у повному обсязі.

25.11.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня- 2 684 грн.

Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі №904/4771/23 скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 10 736 грн (2 684 х 2 х 200 %)

Водночас у порушення зазначених вимог скаржником до касаційної скарги не додано ні документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, ні документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Таким чином, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі вказати, порушення яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд при прийнятті оскаржуваного судового рішення, а також обґрунтування того, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цього рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

За змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Всупереч наведеному Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, при цьому чітко не зазначено порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустилися суди першої та апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Частиною другою статті 292 ГПК України визначено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме:

- надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 736 грн.

- вказати підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга, та чітко зазначити порушення яких саме норм матеріального та/або норм процесуального права припустилися суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, і в чому конкретно полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Разом з цим, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Однак, скаржником не додано до касаційної скарги жодних доказів надсилання копії скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи №904/4771/23.

Верховний Суд акцентує, що неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені у частині третій статті 2 ГПК України.

Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Відтак, Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області необхідно надати Суду докази надіслання учасникам справи № 904/4771/23 копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

При цьому Верховний Суд зазначає, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, також необхідно надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2024 у справі № 904/4771/23 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Пєсков