Рішення

від 16.12.2024 по справі 156/1363/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1363/24

Провадження № 2/156/396/24

Рядок статзвіту № 60

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2024 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федечко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/1363/24 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Іваничівської селищної ради, Володимирського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився;

представник позивача ОСОБА_2 не з`явилася;

представник відповідача (Іваничівська селищна рада) не з`явився,

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 не з`явилася,

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

ОСОБА_1 через свого представника звернувся в суд з позовом до Іваничівської селищної ради, Володимирського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Іваничівського районного нотаріального округу Волинської області Завішою Л. Я. 08.10.2013 року № 566.

Відповідно до заповіту спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, та земельної ділянки площею 0,7500 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в селі Путилівка, Луцького (Ківерцівського) району, Волинської області, спадкодавець заповів ОСОБА_1 . Також квартиру АДРЕСА_4 спадкодавець заповів ОСОБА_5 .

Як зазначає позивач, він здійснював догляд за батьком, забезпечував матеріальною допомогою, купував необхідні ліки, постійно відвідував його для допомоги по господарству, в останній період перед смертю проживав з спадкодавцем, здійснив поховання та вступив в користування спадковим майном.

Після смерті батька позивач повернувся до м. Київ та працевлаштувався на роботу. Графік роботи не надавав можливості відлучатись з міста в робочі дні. Позивач намагався спланувати поїздку для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та оформленням права власності на спадкове майно. Однак саме в цей період він отримав травму хрестоподібної зв`язки коліна, у зв`язку з чим був позбавлений можливості пересуватись на значні відстані.

Після одужання, а саме 24.09.2024 року, ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Володимирського нотаріального округу Волинської області, Завіши Л. Я. із заявою про прийняття спадщини i видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 . Проте, у його видачі нотаріусом було відмовлено, у зв`язку з пропущеним терміном подачі заяви та запропоновано звернутися до суду для надання додаткового терміну подачі заяви про прийняття спадщини. Строк пропуску подачі заяви про прийняття спадщини є незначний ( не більше одного місяця). Пропуск строку стався з об"єктивної поважної причини.

Інші спадкоємці, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 в період з дня смерті спадкодавця, а саме з 15.03.2024 року, не звертались. Спадкоємець за заповітом ОСОБА_5 також до нотаріуса не зверталась, вважається такою, що не прийняла спадщину.

У зв`язку з наведеним позивач просить визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 терміном два місяці з часу набрання рішення суду законної сили.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

ІІ. Позиція учасників справи

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, однак у матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_2 про здійснення розгляду справи без її участі та участі позивача та підтримання позовних вимог у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечили.

12.12.2024 року від Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача, позовні вимоги визнали у повному обсязі.

28.11.2024 року від третьої особибез самостійнихвимог настороні позивача ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила вимоги позивача задовольнити повністю.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 06.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Іваничівської ДНК Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі наявності спадкової (-их) справи (справ), - її (їх) копію (ї), також інформацію щодо всіх наявних заповітів спадкодавця (заповідача), - їх копії. Витребувано з Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинськоїобласті інформацію про осіб, які фактично проживали та були зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_5 , станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

03.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.12.2024 року.

В судове засідання 16.12.2024 учасники справи не з`явилися.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, судом встановлено наступне.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_4 що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 20.03.2024 року (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 22.06.1962 року народження (а.с. 9).

Відповідно до копії заповіту від 08.10.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Завішою Л. Я., спадкодавець ОСОБА_4 заповів своє спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, та земельної ділянки площею 0,7500 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в селі Путилівка, Луцького (Ківерцівського) району, Волинської області, ОСОБА_1 . Також квартиру АДРЕСА_4 спадкодавець заповів ОСОБА_5 (а.с. 11).

Згідно з копії витягу № 2018/01493-/10.2024 з реєстру територіальної громади за період з 01.01.1900 по 29.10.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 з 17.07.2012 по 20.03.2024 (а.с. 12).

Приватним нотаріусом Володимирського районного округу Волинської області Завішою Л.Я. було рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду з метою отримання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки останній пропустив шестимісячний термін подачі заяви (а.с. 13).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4024888 від 02.07.2024 року, копії договору купівлі-продажу квартири від 19.02.2000 року та технічного паспорту на квартиру, дана квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить спадкодавцю ОСОБА_4 , частка 1/1, приватна форма власності (а.с. 18-21);

Згідно з копією довідки № 3076/00038-/11.24 про осіб місце проживання, яке реєструвалося в період з 17.07.2012 по 20.03.2024, за адресою АДРЕСА_1 був зареєстрований тільки спадкодавець ОСОБА_4 (а.с. 25).

Відповідно до Інформаційних довідок із Спадкового реєстру № 79369721, № 793699995, спадкова справа на ім`я ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася, однак наявний заповіт спадкодавця від 08.10.2013 року, який чинний (не скасований) (а.с. 35-37).

V. Застосоване судом законодавство

В статті 55КонституціїУкраїни закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.15ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.12ЦПКУкраїни цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 12 і 81 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК).

Згідно ст.78ЦПКУкраїни суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.79ЦПКУкраїни достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80ЦПКУкраїни визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 1216 ЦК Українивизначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

У відповідності до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

У відповідності до статті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст.1270 ЦК Українидля прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК Українипередбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини у такому випадку потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

За положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 14.11.2024 року Волинського апеляційного суду у справі № 168/444/24 (22-ц/802/1069/24).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд касаційної інстанції у окремих своїх постановах керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

VI. Висновки суду

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.10.2013 року склав заповіт, який зареєстрований в реєстрі за №566. Відповідно до заповіту, ОСОБА_4 заповів своє спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 , земельної ділянки площею 0,2500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд, та земельної ділянки площею 0,7500 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в селі Путилівка, Луцького (Ківерцівського) району, Волинської області, спадкодавець заповів сину, позивачу у справі ОСОБА_1 . Також квартиру АДРЕСА_4 спадкодавець заповів ОСОБА_5 .

Станом на 02.12.2024 року, спадкова справа на ім`я ОСОБА_4 не заводилася, інші особи, які б фактично прийняли спадщину, відсутні.

Беручи до уваги вище наведене, а також те, що строк пропуску подачі заяви про прийняття спадщини є незначний, не більше одного місяця, враховуючи свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права, суд також враховує, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті його батька та вказані обставини будуть для нього занадто надмірним тягарем. Крім того відповідач Іваничівська селищна рада позов визнала, просила суд задовольнити позовні вимоги та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. .

Таким чином, з огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог і визначення позивачу додаткового строку терміном два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Іваничівської селищної ради, Володимирського району Волинської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , терміном два місяці з дня набрання чинності рішенням суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якомуповнерішення абоухваласудуне буливрученіудень його(її)проголошенняабоскладення,маєправона поновленняпропущеногострокуна апеляційнеоскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач: Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області, ЄДРПОУ 04335186, місцезнаходження: 45300, сел. Іваничі, вул. Грушевського, 13, Володимирський район Волинська область.

Третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_8 .

Повний текст рішення суду складено 16 грудня 2024 року.

Суддя М. О. Федечко