Рішення

від 02.12.2024 по справі 159/4771/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4771/23

Провадження № 2/159/66/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

присекретарі ШокотС.Т.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Зуб В.В.

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів м.Ковельв порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спільне виконання договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та за набувальною давністю, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Публічне акціонерне товариство «Ковельський м`ясокомбінат», Ковельська міська рада,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з первісним позовом до ОСОБА_3 про спільневиконання договорукупівлі-продажуквартири,визнання прававласності начастину квартирив порядкуспадкування таза набувальноюдавністю,внесення зміндо свідоцтвапро правона спадщинуза законом,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруПАТ «Ковельськийм`ясокомбінат»,Ковельська міськарадавказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона стала проживати в цивільному шлюбі з жовтня 1999 року, набувши в той час речового права на нерухоме майно, а з 14.07.2001 року у зареєстрованому шлюбі. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина за законом, на квартиру та автомобіль, на яку є двоє спадкоємців: вона його дружина, яка проживала з ним на час смерті у спадковій квартирі, та його повнолітня донька від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , яка подала заяву нотаріусупро прийняттяспадщини.Приватним нотаріусомКовельського міськрайонногонотаріального округуКозоріз Н.С.заведена спадковасправа №61/2022від 29.07.2022 року. Предметом спадкування є: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 27.02.2001 року та автомобіль RenaultScenic,універсал В,д.р. НОМЕР_1 ,набутий підчас їхпроживання узареєстрованому шлюбі. Квартира була придбана в кредит за 3566 грн., як незавершене будівництво, загальна вартість якого становила на той час 74948 грн. на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.1998 року, укладеного ОСОБА_4 з ВАТ «Ковельський м`ясокомбінат» та затвердженого рішенням загальних зборів товариства від 08.04.1998 року з розстрочкою платежу на 20 років (п.п.3-5 договору). Готовність об`єкта до експлуатації становила лише 7,8 %. Відповідно до п.5 договору купівлі-продажу квартири, покупець зобов`язується внести в касу продавця перший внесок в розмірі 10 % вартості квартири, решту сплачує з відстроченням платежу на три роки і починаючи з 2000-го року сплачує рівними частинами поквартально з розстрочкою платежу на протязі 20 років. За час спільного проживання вони завершили своїми спільними коштами будівництво квартири, яка була прийнята в експлуатацію відповідним актом державної приймальної комісії затвердженої рішенням виконкому Ковельської міської ради від 15.01.2001 року №28 від 18.01.2001 року. Більшість коштів у будівництво квартири було сплачено нею, оскільки на той час чоловік не працював і інших доходів не мав. Повну вартість квартири вони виплатили, вже перебуваючи у зареєстрованому шлюбі. Відповідно доекспертної оцінкимайна вартістьквартири станомна 25.04.2023 року становить 895762 грн. Вважає, що вона набула права власності на 3/4 спадкової квартири вартістю 671 82 грн. Посилається на ст.ст.182, 331, 344 ЦК України, ст.65 СК України, ст.25 Кодексу про шлюб та сім`ю, ст.16 ЗУ «Про власність», ст.156 ЖК України. Строк повної виплати вартості квартири закінчувався в 2018 році,в той час вони вже з 14.07.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Додаткове значення її спадкових прав має її участь у створенні спадкового майна разом з ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу з жовтня 1999 року та протягом перебування у зареєстрованому шлюбі і володінні ним цим майном за набувальною давністю, починаючи з 01.01.2021 року. Спірна квартира, як незавершене будівництво придбана ОСОБА_4 08.02.1998 року. З жовтня 1999 року вони з ОСОБА_4 стали проживати однією сім`єю у цивільно-правових відносинах. 07.03.2000 року вона розірвала попередній шлюб, після чого вони з ОСОБА_4 обвінчалися вцеркві. 14.07.2001 року зареєстрували шлюб. 10.08.2001 року за згодою ОСОБА_4 вона зареєструвала своє місце проживання за адресою квартири, вступивши у фактичне володіння та користування нею як спільно створеним ними нерухомим майном. Від вирішення спору в порядку досудового врегулювання ОСОБА_3 відмовилась. Як до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , так і після його реєстрації вона з 1999 року брала участь у спільному створенні нерухомого майна шляхом участі своєю працею та коштами у виконанні договору купівлі-продажу спадкової квартири, що була придбаної чоловіком у кредит як незавершене будівництво з розстрочкою виплати її вартості на 20 років та була спільно створена і використана в інтересах сім`ї. Квартира протягом 20 років перебувала у фактичній заставі у продавця, а її вартість вони з чоловіком сплачували разом як до шлюбу, так і перебуваючи в зареєстрованому шлюбі. Незавершене будівництво не є нерухомим майном до його завершення. Вартість їх з чоловіком витрат на добудову квартири значно перевищує вартість придбання її як незавершеного будівництва. Вважає, з цих підстав квартира набула статусу подружнього майна, набутого внаслідок спільного проживання однією сім`є як до так під час реєстрації шлюбу. За часспільного з ОСОБА_4 проживання,як дошлюбу такі післяреєстрації шлюбу,вони спільнобрали участьу створенніквартири,придбаної ОСОБА_6 в кредитяк незавершеногобудівництва івиплачували їївартість продавцевіпротягом 20років заумовами договору. Вона володіла цим майном як своїм власним більше 10 років, вважає що набула речового права на цю квартиру за набувальною давністю до якої приєднується час володіння квартирою спадкодавцем ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 27.02.2001 року. З цього часу квартира стала об`єктом нерухомого майна як незавершене будівництво, строк виплати якої закінчувався у 2018 році, квартира використана в інтересах їх сім`ї. Повне право власності на квартиру, як об`єкт нерухомого майна було набуто ним спільно з ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі внаслідок виплати її повної вартості. Вважає, що вона набула права власності на 1\2 частину квартири за життя чоловіка, як спільно нажите майно та на 1\4 в порядку спадкування за законом та набувальною давністю, яку слід обраховувати з 01.01.2001 року. Відповідач діючи недобросовісно отримала 04.09.2023 року свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\2 частку автомобіля та 1\2 частку спірної квартири. Просить визнати квартиру АДРЕСА_2 спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які перебували у шлюбі з 14.07.2001 року, шляхом спільного виконання договору від 08.02.1998 року, визнати за нею право власності на 3\4 квартири в порядку спадкування за законом та набувальною давністю з 01.01.2001 року, стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 7791 грн. 60 коп. Згідно уточненого позовної заяви просить визнати спільну участь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які перебували у шлюбі, у виконанні ними договору від 08.02.1998 року з Ковельським м`ясокомбінатом про купівлю-продаж квартири у незавершеному будівництвом будинку АДРЕСА_1 шляхом виплати її вартості, завершення будівництва та безперервного володіння і користування разом з спадкодавцем, починаючи з 01.01.2001 року, визнати за нею право власності на 3\4 квартири в порядку спадкування за законом та набувальною давністю з 01.01.2001 року, стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 7791 грн. 60 коп. Згідно уточненню просить визнати її особою, що з 01.01.2001 року добросовісно заволоділа і протягом більше 10 років відкрито і безперервно продовжувала володіти разом з спадкодавцем ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 спірною квартирою в період реєстрації шлюбу 14.07.2001 року та після реєстрації шлюбу до смерті спадкодавця, внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року виданого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу на ім`я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 шляхом зменшення розміру частки з 1\2 на 1\4 всього спадкового майна., іншу вимогу залишає без змін.

В судовому засіданні позивач позов підтримала в усіх редакціях, просить його задовольнити, показала, що з спадкодавцем мешкали спочатку у цивільному шлюбі, вона тоді перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання без реєстрації та після укладення шлюбу, вона разом з Кучарою виплачували вартість квартири, яку разом будували, так як чоловіку був наданий незавершений об`єкт, вони перші в цю квартиру в`їхали, вартість квартири сплачували за її гроші, так як вона працювала, в спірній квартирі після завершення будівництва вона мешкає і після смерті чоловіка, сплачує комунальні послуги. Донька померлого участі в будівництві квартири та виплати її вартості не брала.

Представник позивача позов підтримав в усіх викладених редакціях з підстав викладених в них, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить в первісному та уточнених позовних вимогах відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві, вказуючи на те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 батько та чоловік позивача ОСОБА_4 одноосібно набув у свою приватну власність спірну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Посилання позивача на ту обставину, що вона брала участь у спільному створенні вказаного нерухомого майна шляхом участі працею та коштами у виконанні договору купівлі-продажу цієї квартири не заслуговує на увагу, оскільки є голослівним, доданими до позову матеріалами не стверджується, посилання на покази свідків, які ніби можуть ствердити ці обставини не співвідноситься з предметом доказування цих обставин, з огляду на те, що показанням свідків щодо обставин такого роду є неналежним доказом, судом не приймається. Позивач не надала до суду доказів своєї безпосередньої участі у створенні вказаного нерухомого майна, додані до позову матеріали відомостей про участь позивача працею чи коштами у створенні вказаного нерухомого майна не містять, позов є надуманим. Зауважує, що якщо б позивач вважала, що має право на частку квартири то за 21 рік подружнього життя з померлим, знаючи про наявність у нього дитини від попереднього шлюбу потенційної спадкоємиці, взагалі право особи скласти заповіт на іншу особу, чи взагалі відчужити квартиру за життя будь-кому, то спірне питання було б якщо і доцільно вирішувати то за життя спадкодавця, заявлений позов вважає намаганням позивача зменшити частку відповідача на вказане спадкове майно. Набуття нею права власності у відповідній 3/4 спадкового майна спадкодавця за набувальною давністю в порядку спадкування не співвідноситься з способами захисту цивільних прав та інтересів встановлених цивільним законодавством. Позивач та відповідач по справі є спадкоємицями в рівних частинах по 1/2 частки після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Спадщина після смерті ОСОБА_4 складається, зокрема, з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . 04.09.2023 ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину на своє ім`я на відповідну частку квартири. Вказана квартира складається з 2 - житлових кімнат та ОСОБА_3 має намір проживати у вказаній квартирі. Усно неодноразово, згодом письмово у вересні 2023 року, було повідомлено ОСОБА_1 про необхідність передачі їй ключів від квартири та інших підсобних приміщень - підвалу та гаража, що знаходиться за будинком так, як буде вселятися у житло, та просила повідомити її яку їй займати кімнату ту, що площею 18.1 кв.м. чи 12.0 кв.м. На вказаний лист вона отримала відповідь, з якої слідує про фактичну відмову у добровільному вселенні. Вважають, що ОСОБА_1 порушує право позивача, користуватись своєю власністю часткою квартири, шляхом самовільного захоплення у володіння всієї вказаної квартири. Перешкоджання з боку ОСОБА_1 здійснюється шляхом прямої безпідставної відмови добровільно надати доступ до квартири, ключів від квартири та інших підсобних приміщень, перешкоджанні у доступі до квартири ОСОБА_3 як законному співвласнику. Внаслідок відмови ОСОБА_1 в забезпеченні вільного доступу ОСОБА_3 до квартири, остання, несе не передбачені законом обмеження в праві користування власним житловим приміщенням. ОСОБА_3 , як співвласник квартири, має право на вселення до неї, оскільки ОСОБА_1 не забезпечено їй можливості вільного доступу до спірної квартири, а тому порушене право позивача підлягає захисту, зокрема, усуненню перешкод в користуванні квартирою шляхом її вселення у дану квартиру, про що ОСОБА_3 наразі звернулася до суду з відповідним позовом. Також спадщина після смерті ОСОБА_4 складається, зокрема, з автомобіля марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , 2009 р.в. Вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 добровільно не бажає поділити, ОСОБА_3 не передає, та протиправно утримує у себе, ОСОБА_3 в свою чергу бажає користуватися даним автомобілем, має відповідне право на керування, висловила пропозицію ОСОБА_1 щодо сплати коштів за її частку з відповідним переходом права на автомобіль у повній частці, ОСОБА_1 для вирішення цієї пропозиції самоусунулась, хоча враховуючи її вік (особа пенсійного віку має 75 років, наскільки відомо ОСОБА_3 , право на керування транспортними засобами ОСОБА_1 не має) саме доцільно ОСОБА_3 користуватися даним рухомим майном автомобілем. Позивач всіляко не вирішує спірні питання не визнаючи законних прав відповідача, чим чинить перешкоди, що зокрема виразилось і цією справою. ОСОБА_4 на момент смерті був особою пенсійного віку, отримував пенсію, отримував додаткові кошти за групу інвалідності, постійно працював з 11.03.1980 по 5.12.2005 на Ковельському м`ясокомбінаті, потім до 2017 року був охоронцем автостоянки готелю «Лісова Пісня», що у м. Ковель, з 12.09.2017 по день смерті 06.04.2022 працював у ліцеї №10 м.Ковель робітником. Фактично ОСОБА_4 постійно працював, отримував доходи, у 2020 році придбав автомобіль, тобто мав статки та майно. В свою чергу, наскільки це відомо відповідачу, з 2017 по 2022 рік позивач ніде не працювала, доходів не отримувала. Навіть придбаний автомобіль ОСОБА_4 придбав за свій власний кошт, здійснював його експлуатацію теж за свої кошти. Також за кошти ОСОБА_7 був здійснений ремонт спірної квартири, були придбані меблі та інші предмети побутового вжитку. Зазначає, що згідно п.2 договору купівлі-продажу квартири в незавершеному будівництвом будинку по АДРЕСА_3 , укладеного 08.02.1998 між ВАТ Ковельський м`ясокомбінат продавець та ОСОБА_4 покупець, значиться, що право власності на недобудовану квартиру переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення даного договору. В цей же день - 08.02.1998 вказаний договір був нотаріально посвідчений. Згідно виданого на ім`я ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на квартиру від 23.02.2001 №86, 27.02.2001 було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру. Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 одружилися 14.07.2001. Відтак з даних документів є очевидним, що ОСОБА_4 одноосібно набув право власності на квартиру, оскільки його право виникло раніше від одруження з ОСОБА_8 . Вважає, що позивачем не доведено та не надано докази на підтвердження позовних вимог.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показали, що позивач разом з померлим ОСОБА_12 будували квартиру в незавершеному будівництвом будинку по АДРЕСА_3 , яку придбали за договором купівлі-продажу шляхом розстрочки сплати її вартості м`ясокомбінату, вони перші завершили ремонт квартири та стали мешкати в ній, позивач продовжує мешкати в квартирі і після смерті чоловіка.

Вислухавши сторони, опитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спільне виконання договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування та за набувальною давністю, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Ковельський м`ясокомбінат», Ковельська міська рада, не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом з доданих до позову доказів та наданої спадкової справи встановлено, позивач, як дружина та відповідач, як донька є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої вийшло спадкове майно: квартира АДРЕСА_4 та автомобіль марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 . Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року відповідач ОСОБА_3 успадкувала 1\2 частку вказаних автомобіля та квартири. Спірна квартири, згідно свідоцтва про право власності від 27.02.2001 року виданого Ковельською міською радою Волинської області, на підставі рішення Ковельської міської ради Волинської області від 23.02.2001 року №6 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 . Права власності зареєстроване 27.02.2001 року. Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_1 одружились 14.07.2001 року, згідно відміткам в паспорті позивача та свідоцтва про розірвання шлюбу, попередній шлюб ОСОБА_1 розірвала 07.03.2000 року. Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку по АДРЕСА_3 від 08.02.1998 року, між ВАТ «Ковельський м`ясокомбінат» та ОСОБА_4 , укладено договір продажу незавершеної будівництвом квартиру в будинку по АДРЕСА_3 , шляхом внесення першого внеску в розмірі 10 % вартості квартири та відстрочки платежу на протязі 20 років. Згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, квартира прийнята в експлуатацію 15.01.2001 року. В спірній квартирі позивач зареєстрована з 10.08.2001 року.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договоромабо закономпередбачено прийняттянерухомого майнадо експлуатації,право власностівиникає змоменту йогоприйняття доексплуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Твердження позивача про застосування до спірної квартири інституту спільного майна подружжя помилкове, оскільки станом як на час укладення договору купівлі-продажу квартири так і на час реєстрації права власності квартири за ОСОБА_4 , шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований не був, позивач знаходилась в іншому зареєстрованому шлюбі.

Спільне виконання умов договору купівлі-продажу квартири в незавершеному будівництвом житловому будинку разом з стороною договору та власником квартири ОСОБА_4 шляхом оплати вартості квартири позивачем належними та допустимими доказами не доведено, показання свідків не можуть бути джерелом доказів в даному випадку без підтвердження письмовими доказами.

Набуття позивачем права власності на частку квартири за набувальною давністю також не грунтується на вимогах закону.

Згідно з положеннями ч.ч.1,4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст. 344 ЦК України.

Враховуючи викладене, правові підстави викладені позивачем в обгрунтування позову не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Належність позивачу 1\2 частки в спадковому майні відповідачем не заперечувалось та встановлено наявними доказами, в зв`язку з чим вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину також не обгрунтовані, позивач правом офоормлення своєї частки в спадковому майні не скористувалась.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у позові, сплачений позивачем судовий збір стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст.15, 182, 328, 331, 344 ЦК України, ст.ст.10, 12, 81, 82, 89, 141, 197-198,200, 263, 264, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про спільневиконання договорукупівлі-продажуквартири,визнання прававласності начастину квартирив порядкуспадкування таза набувальноюдавністю,внесення зміндо свідоцтвапро правона спадщинуза законом,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруПублічне акціонернетовариство «Ковельськийм`ясокомбінат»,Ковельська міськарада відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повна частина рішення виготовлена 16.12.2024 року.

Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті.

Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА