Рішення

від 03.12.2024 по справі 276/1887/24

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1887/24

Провадження по справі №2/276/665/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Чумак О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служби у справах дітей Іршанської селищної ради, -

в с т а н о в и в:

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та ОСОБА_3 перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.07.2016 року. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2016 року у справі 279/2649/16-ц з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . Протягом останніх років ОСОБА_3 не надає допомоги на дитину та має заборгованість по сплаті аліментів. Відповідач взагалі не займається вихованям сина, не цікавиться його життям та здоров`ям, не надає будь-якої матеріальної допомоги. Позивач 06.09.2017 року вийшла заміж за ОСОБА_5 , з яким проживає та виховує сина ОСОБА_4 . Згідно вироку Богунського районного суду м. Житомира від 19.03.2018 у справі №295/15150/17, гр. ОСОБА_3 був визнаний винуватим та був притягнутий до кримінальної відповідальності згідно ст. 187 ч.2 КК України. Виходячи з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не створює умов для його розвитку, причому це робить свідомо, без поважних причин, тому, на переконання позивача, є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 23.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 15.10.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, зазначених в заяві та просили врахувати, що відповідач не цікавиться життям сина, не виховує його, не утримує належним чином. Відповідач востаннє бачив сина в 2022 році. Батько не дарував подарунки своєму синові на свята. Коли дитина хворіла, не провідував, не цікавився станом його здоров`я та не надавав матеріальної допомоги на лікування. Її теперішній чоловік ОСОБА_5 бажає усиновити дитину.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що він з позивачем перебував в шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4 . Сімейне життя з позивачем погіршилося, вони розірвали шлюб в 2016 році. В зв`язку з тим, що він має труднощі з влаштуванням на роботу, тому виникла заборгованість по аліментам. На даний час він працює, має дохід 5000-8000 гривень та сплачує аліменти в розмірі 1,600 грн. і планує збільшити доплату. Коли він телефонує дитині, щоб привітати сина зі святами, ніхто на дзвінки не відповідає. Знає про стан здоров`я сина, але йому не повідомляють про життя дитини. Перешкод у спілкуванні з дитиною позивач не чинить.

Представник третьої особи просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважає їх обгрунтованими та доведеними. Також підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази, приходить до наступного висновку.

Матеріали справи свідчать, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.сп.6).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 19.07.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.сп.9).

Відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.10.2016 року у справі 279/2649/16-ц з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2016 року і до повноліття сина ( а.сп.10).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 06 вересня 2017 року у Коростенському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирської області, актовий запис №348. Після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » ( а.сп.5).

Згідно копії довідок Меленівської сільської ради про реєстрацію місця проживання особи №732, №733 від 07 серпня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.7).

Довідкою виконкому Іршанської селищної ради №99/05-24 від 25.03.2024 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.сп.8).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів виданою Коростенським ВДВС у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ ( м.Київ), ОСОБА_3 станом на 30.06.2024 року має заборгованість в розмірі 171250,34 грн.

( а.сп.11).

Як слідує із довідки Коростенського міського ліцею №5 від 08.02.2024 року за №57, ОСОБА_4 , навчається в 6-Б класі в Коростенському міському ліцеї №5. Тато, ОСОБА_3 , не бере участі у вихованні дитини ( а.сп.12).

Рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради №111 від 24.04.2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Іршанської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 24.04.2024 року №111, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_3 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. У свою чергу, у висновку зазначено, що під час бесіди з ОСОБА_3 останній розповів, що не міг бути присутнім у житті сина через своє перебування в місцях позбавлення волі ( а.сп. 13-14).

Як слідує із заяви ОСОБА_3 , посвідченої приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчук С.С. від 11 липня 2024 року, ОСОБА_3 відмовився від батьківських прав відносно свого малолітного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а.сп.16).

Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 19.03.2018 у справі №295/15150/17, гр. ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, та був притягнутий до кримінальної відповідальності у виді 7 (семи) років позбавлення волі, з конфіскацією майна ( а.сп.17-21).

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 липня 2018 року, вирок Богунського районного суду м. Житомира від 19.03.2018 щодо ОСОБА_3 залишено без змін ( а.сп.22-27).

Як слідує із довідки про розмір сплачених аліментів Коростенського ВДВС у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ ( м.Київ) від 14.10.2024 №23.9-20/78531, ОСОБА_3 сплачував аліменти ОСОБА_1 у період з 01.01.2024 року по 30.09.2024 року ( а.сп.46).

Відповідно до копій медичних документів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звертався до лікарів за медичною допомогою через захворювання та проходив відповідне лікування.

Листом Коростенського районного управління поліції проінформовано, що під час перевірки з гр. ОСОБА_3 було проведено профілактично-роз`яснювальну бесіду та наголошено на адміністративній відповідальності згідно ст. 184 КУпАП .

Крім того, судом в присутності психолога заслухано думку дитини ОСОБА_4 щодо відносин, які склались з його батьком. Останній повідомив, що він проживає разом з мамою та вітчимом. Він навчається в 7-му класі. Останні два роки батько не спілкується з ним, не відвідує його, не дзвонить йому, до ліцею не приходив. Мама не перешкоджає спілкуванню з батьком. ОСОБА_4 повідомив, що не бажає у подальшому підтримувати батьківські відносини з ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання щодо предмету спору, суд враховує наступне.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 4 статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З аналізу вказаної статті, суд вважає, що зазначені підстави є вичерпними та позбавлення батьківських прав є правом, а не обов`язком суду.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (мати) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні справ про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд вважає, що висновок виконавчого комітету Іршанської селищної ради, як органу опіки і піклування, щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не містить достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина.

Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, у ньому не наведено беззаперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, а також, він не містить висновку про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дитини та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей.

Тобто, зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Крім того, вищевказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Також, суд зважає на те, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, бажає проводити час з сином та приймати участь в його вихованні, з`являється на судові засідання у даній справі, що свідчить про його намір виправитись.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

Крім того, матеріали справи не містять доказів притягнення відповідача до відповідальності за невиконання батьківських прав відносно малолітного сина, або жорстокого поводження з дитиною, ведення аморального способу життя, що негативно впливає на інтереси дитини, чи те, що ОСОБА_3 засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Стосовно висловленої в судовому засіданні думки дитини суд зазначає наступне.

У контексті віку дитини при її опитуванні ВС у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

В продовження наведеного, у постанові ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Висловлена в суді позиція малолітнього ОСОБА_4 є важливою при вирішенні даного спору, зокрема в тому аспекті, що ОСОБА_4 в силу свого малолітнього віку може піддаватися певному впливу з боку сторони позивача. У свою чергу, всі докази суд оцінює в сукупності.

Згідно практики Європейського суду, який зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Вирішуючи питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, суд враховує, що ОСОБА_3 наразі намагається виправити свою поведінку та бажає зберегти батьківський зв`язок з ОСОБА_4 , частково сплачує аліменти на його утримання та запевнив суд, що збільшить ці витрати.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, враховуючи, що відповідач належним чином не виконував своїх батьківських обов`язків, суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина.

Керуючись статтями 4,11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий 04.02.2010 Володарсько-Волинським РВ УМВС України в Житомирській області.

Третя особа: Служби у справах дітей Іршанської селищної ради, адреса місцезнаходження: вул. Гулія, 7, смт Іршанськ, Коростенського району Житомирської області.

Повний текст рішення складено 16.12.2024.

Суддя А.М. Збаражський