Ухвала

від 12.12.2024 по справі 357/5261/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5261/24

1-кп/357/712/24

У Х В А Л А

12 грудня 2024 року м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у об`єднаному кримінальному провадженні № 42023112030000343 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2023, № 12023111030005920 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2023, № 12023111030006019, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, чч. 2, 3, 4 ст. 191 КК України,

клопотання Управління освітиі наукиБілоцерківської міськоїради проарешт майна,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачена ОСОБА_3 , захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 , представник потерпілого ОСОБА_6 ,

УХВАЛИВ:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває об`єднане кримінальне провадження № 42023112030000343 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2023, № 12023111030005920 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2023, № 12023111030006019, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358, чч. 2, 3, 4 ст. 191 КК України.

Потерпілим у кримінальному провадженні визнано Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області.

Під час досудового розслідування потерпілим у кримінальному провадженні пред`явлено цивільні позови на суму 73673.80 грн, 462275.90 грн 218809.56 грн.

Під час судового розгляду, на стадії підготовчих дій, представник потерпілого звернувся до суду із заявою про арешт майна з метою відшкодування на користь держави в особі Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради Київської області завдану кримінальним правопорушенням шкоду на загальну суму 754759.26 грн.

Зазначає, що докази факту завдання шкоди і розміру такої шкоди зібрані в ході досудового розслідування та містяться в матеріалах кримінальних проваджень № 42023112030000343, № 12023111030005920, № 12023111030006019.

Просить накласти арешт на нерухоме майно, яке відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності обвинуваченій ОСОБА_3 , а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Зазначає, що жодних негативних наслідків у питаннях обмеження життєдіяльності для ОСОБА_3 не настане, а також не призведе до невиправданого обмеження майнових прав останньої і такий захід забезпечення позову буде гарантувати ефективний спосіб захисту і виконання можливо позитивного рішення суду в майбутньому.

Невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Відповідача може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, створить перешкоди у поновленні прав позивачки, зробить неможливим ефективний захист прав через судову тяганину та значні витрати.

Процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направленні на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричиненню завдання значної шкоди заявнику.

Представник потерпілого (цивільного позивача) у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачена ОСОБА_3 просила у задоволенні клопотання відмовити посилаючись на те, що вартість її квартири становить біля 2 млн гривень, що є неспівмірним із сумою заявлених цивільних позовів.

Захисник обвинуваченої підтримав позицію своєї підзахисної.

Прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити. Зазначила, що посилання обвинуваченої на те, що вартість її квартири є 2 млн грн є припущенням, оскільки її оцінка не проводилася.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та додані до нього матеріалами, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню за наступних підстав.

В силу положеньстатті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Також суд враховує положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод за якими, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тож, з огляду на викладене, право власності не є абсолютним і може зазнавати втручання держави, в тому числі шляхом позбавлення особи такого права, але тільки в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд враховує, що положеннями частини 1статті 16 КПК Українипередбачено, що на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку передбаченому цим кодексом, під час кримінального провадження допускається позбавлення або обмеження права власності. А згідно з положеннями частини 1статті 317 Цивільного кодексу Україниу зміст права власності, яке може бути обмежено або якого може бути позбавлено під час кримінального провадження, входять всі три правомочності: володіння, користування і розпорядження майном.

В силу положень частини 1 статті 16, з урахуванням норм статті131та частини 1 статті170 КПК України, під час кримінального провадження, з метою досягнення його дієвості, позбавлення або обмеження права власності будь-якої особи може мати місце при застосуванні арешту, як одного із заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому стаття 170 КПК України уточнює, що: арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, серед іншого, й для забезпечення цивільногопозову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскаціїмайна (частина1); завданням арешту майна є, серед іншого, запобігання можливості його відчуження (частина1); арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) (п.4 частина 2); у випадку, передбаченому п.4 арешт накладається на майно обвинуваченого, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (частина 6); вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові (частина 8); арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно (частина 10); заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування, серед іншого, призведе до передачі майна (частина 11).

Суд відзначає, що: потерпілий Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради через свого представника, під час досудового розслідування, подав цивільні позови до обвинуваченої про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на загальну суму 754759, 26 грн, з обгрунтуванням розміру заявленої шкоди та наданням доказів цього розміру, оцінку яким, звичайно, суд надасть пізніше (а.с.57-61, 170-174, 255- 258 т.1); також, він подав клопотання про арешт майна обвинуваченої, зокрема, квартири, що належить обвинуваченій на праві власності, саме з метою забезпечення цих позовів; потерпілий надав суду докази того, що саме обвинувачена є власником зазначеного майна; потерпілий просить накласти арешт на вказане майно, виключно в частині заборони розпорядження ним з метою запобігання можливості його відчуження обвинуваченою; вартість майна, яке належить арештувати, вочевидь, є співмірною розміру шкоди, зазначеної у цивільних позовах (доказів протилежного стороною захисту суду не надано); і оскільки потерпілий довів, що саме обвинувачена є власником вказаного вище майна, вона дійсно може у будь-який момент здійснити відчуження цього майна, тож незастосування заборони розпорядження ним, серед іншого, може призвести до його передачі у власність іншій особі, тобто може бути передане іншій особі.

Положення ч.1ст.173 КПК Українипередбачають, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу. Але вказані вище обставини прямо вказують на те, що потерпілий довів наявність обох умов, з якими закон пов`язує можливість задоволення заявленого ним клопотання.

Положення ч.2ст.173 КПК Українивимагають, аби суддя врахував, зважаючи на те, з якої підстави особа просить накласти арешт на майно, серед іншого: 1) правову підставу для арешту майна; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч.2 ст.170); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для обвинуваченого, третіх осіб.

Наявність у матеріалах провадження цивільних позовів про стягнення з цивільного відповідача ОСОБА_3 шкоди на суму 754759,26 грн підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Суд відзначає, що: правові підстави для накладення арешту, вказані судом вище; зважаючи на те, що суд вже прийняв до провадження обвинувальні акти (але суд ще не досліджував докази і не стверджує що обвинувачена вчинила інкриміновані їй злочини); розмір матеріальної шкоди заявленої до відшкодування відповідає розміру вказаному в обвинувальному акті; одним із завдань кримінального провадження, в силустатті 2 КПК Україниє захист особи від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а тому заборона обвинуваченій відчуження вказаного вище майна, з метою забезпечення позову про відшкодування нею збитків, є розумним, пропорційним і співмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету;межі арештумайна обвинуваченоїмають адекватніправові наслідкидля обвинуваченої,оскільки потерпілийпросить арештуватиквартиру виключно шляхомзаборони розпорядження,без позбавленняїї правакористування,володіння нею;за своєюсуттю,спосіб арешту,який проситьзастосувати потерпілийє дійснонайменш обтяжливимдля обвинуваченої, атакож не призведе до надмірного тягаря для обвинуваченої. Таке втручання у права та інтереси власника квартири з метою забезпечення кримінального провадження не порушує справедливий баланс між інтересами власника майна гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Суд вважає доведеним, що належне обвинуваченій майно майно може бути нею відчужене, оскільки до неї пред`явлений цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, тобто вона є особою, заінтересованою у результатах кримінального провадження та вирішення цивільного позову. Відчуження обвинуваченою належного їй майна може ускладнити чи зробити неможливим відшкодування шкоди у разі доведеності у подальшому її обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та завданні збитків.

Таким чином, на підставі усього вище викладеного, суд вважає, що потерпілий довів перед судом наявність усіх підстав, з наявністю яких закон дозволяє втручання у право власності обвинуваченої тією мірою, тим способом і для тієї мети, для яких це просить потерпілий.

Отже, з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільного позову) слід накласти арешт шляхом заборони розпорядження на належне обвинуваченій майно, а саме саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58.4 кв.м.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт судом не встановлено.

Суд наголошує,що накладенняарешту намайно неє припиненнямправа власностіна ньогоабо невідворотнимпозбавленням такогоправа.Хоча власникі обмежуєтьсяу реалізаціївсіх правомочностейщодо відповідногомайна,проте такеобмеження маєтимчасовий характер, обумовлений метою кримінального провадження.

Оскільки стороною захисту не було надано звіту про оцінку вартості квартири, то суд вважає голослівними та не приймає до уваги доводи обвинуваченої і її захисника щодо неспівмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, на підставі наведеного та керуючись статтями 131-132,170-175, 318, 372, 376, 532 КПК Українисуд

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити клопотання Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27.11.2023, на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58.4 кв.м, із забороною розпорядження вказаним майном.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 13:45 год 16.12.2024.

Суддя ОСОБА_7