Ухвала

від 11.12.2024 по справі 369/20291/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/20291/24

Провадження №1-кс/369/3547/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

за участі заявника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за №42023112200000048 від 24.03.2023 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2024 року на адресу суду надійшло вищевказане клопотання. Своє клопотання мотивував тим, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0148 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:02:011:5034, яка належить на праві власності заявнику. Також даною ухвалою було заборонено державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, застановою або іншим видом зміни власників вищевказаного нерухомого майна, будівництва на них об`єктів, а також заборонено відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільської ради Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або іншої дозвільної документації, заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки чи введення експлуатації, тощо.

Вважає, що арешт майна у кримінальному провадженні має бути скасований, оскільки не є спів мірним обмеженням його права власності та порушує право на володіння, користування і розпорядження його власністю.

Просив суд скасувати арешт на земельну ділянку загальною площею 0,0148 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:02:011:5034, а також скасувати відповідні заборони.

У судовому засіданні заявник клопотання підтримав, просив суд задовольнити клопотання.

У судовому засіданні прокурор щодо задоволення клопотання заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні клопотання. Також прокурором було надано матеріали кримінального провадження №42023112200000048 від 24.03.2023 року.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, дослідивши матеріали кримінального провадження №42023112200000048 вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення,пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння,що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Слідчим суддею встановлено, що СВ Бучанським РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112200000048, від 24.03.2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 367 КК України.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року у справі №369/14785/24 клопотання прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023112200000048 від 24.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 367 КК України - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, належне на праві приватної власності ОСОБА_4 (код платника податків - НОМЕР_1 ) із забороною його відчуження та розпорядження, а саме накладено арешт на наступне нерухоме майно: земельну ділянку загальною площею 0,0148 га., що за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:02:011:5034, яка належить ОСОБА_4 на підставі витягу з ДЗК про земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 3073065, на підставі витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер №11617058.

Заборонено державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншим видом зміни власників вищевказаного нерухомого майна, будівництво на них об`єктів нерухомості, а також заборонено відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільської ради Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або іншої дозвільної документації, заборонено Державній інспекції архітектури та містобудування України вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки чи введення в експлуатацію, тощо.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, який не був присутній при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Обов`язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, передбачених ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого (прокурора), який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю, який розглядає клопотання.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

З матеріалів справи вбачається, що з 25.10.2013 року у праві приватної ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:011:5034, що підтверджується свідоцтвом про право власності №11616914.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.12.2024 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:011:5034 відноситься до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03) ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 24.03.2023 року, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст.174 КПК України, жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності заявника.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Однією з основних засад кримінального провадження є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Цій засаді кореспондує самостійність слідчого у своїй процесуальній діяльності при здійсненні повноважень та заборона втручання в неї осіб, що не мають на те законних повноважень, передбачені ч.5 ст. 40 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності власника земельної ділянки, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на вільне користування, розпорядження власником земельної ділянки, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати накладений арешт з земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:011:5034 з відповідними заборонами, які вжиті на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність задовольнити клопотання.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 р. у справі 369/14785/24 у кримінальному провадженні 42023112200000048 від 24.03.2023 арешт із забороною відчуження та розпорядження, а саме з земельної ділянки загальною площею 0,0148 га., що за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:02:011:5034, яка належить ОСОБА_4 .

Скасувати накладену ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 р. у справі 369/14785/24 у кримінальному провадженні 42023112200000048 від 24.03.2023 заборону державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншим видом зміни власників вищевказаного нерухомого майна, будівництва на ній об`єктів нерухомості, а також заборону відділу містобудування, архітектури та будівництва Білогородської сільської ради Київської області вчиняти дії по видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або іншої дозвільної документації, заборону Державній інспекції архітектури та містобудування України вчиняти дії по реєстрації дозвільних документів на забудову земельної ділянки чи введення в експлуатацію, тощо, щодо земельної ділянки загальною площею 0,0148 га., що за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с. Святопетрівське, кадастровий номер 3222485800:02:011:5034, яка належить ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1