Ухвала від 12.12.2024 по справі 529/836/24

Справа № 529/836/24

Провадження № 1-кп/529/154/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

особи щодо якої вирішується клопотання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадження № 12024170440000670 стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Михайлівка Диканського району Полтавської області, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , не одруженого, працюючого в ПАФ «Подоляка» різноробочим, в силу ст.89 КК України не судимого,

у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст.297 КК України, -

встановив:

Прокурор Диканської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12024170440000670 у зв`язку із вчиненням суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст.297КК України.

Під час розгляду клопотання встановлено, що 13.07.2024, точного часу під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_5 перебував на сільському кладовищі в с.Байрак Полтавського району Полтавської області, яке відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» є місцем поховання. В подальшому ОСОБА_5 , нехтуючи моральними засадами суспільства в частині поваги до місць поховання померлих, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують моральні устої суспільства, принципи загальнолюдської моралі, традиції та релігійні положення щодо поховання померлих підійшов до могил ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходяться на цьому кладовищі та звалив спільний пам`ятник, шляхом його перекидання на землю, внаслідок чого останній розбився, тим самим вчинив наругу над могилою.

Відразу після цього ОСОБА_5 підійщов до могил ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які знаходяться поруч на тому ж кладовищі, звалив спільний пам`ятник шляхом його перекидання на землю, внаслідок чого останній розбився, тим самим вчинив наругу над могилою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 470 від 02.09.2024, ОСОБА_5 в період часу до якого відноситься інкріміноване йому протиправне діяння виявляв ознаки хронічного психічного захворювання, а саме шизофренії параноїдної форми, афективно-параноїдний синдром з помірно вираженим дефектом по змішаному типу, яке позбавляло його усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 , за висновком експертизи, потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання ОСОБА_5 амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні. Також вказав, що дослідженими доказами підтверджується, що саме ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, що має ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.297 КК України.

Захисник ОСОБА_4 також вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру визначені експертом. Проте вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.297 КК України в ході судового розгляду не доведена.

ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечив проти застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги, але вказав, що вказаних у клопотанні злочинів він не вчиняв, шматки пам`ятника йому підкинули працівники поліції коли його не було вдома. Також вказав, що 12.07.2024 він перебував в Диканьці, під вечір повернувся в с.Байрак, потім вживав алкогольні напої із друзями і повернувся після цього додому, де був сам та ліг спати. На цвинтар він не ходив та пам?ятники не валяв. Вважає, що хтось зламав пам?ятники саме вночі з 12 на 13 липня, бо зранку 13.07.24 його знайомий ОСОБА_10 повідомив йому, що хтось на цвинтарі поваляв пам?ятники і також він сказав, що вважають, що це зробив саме він. Після цього він разом із ОСОБА_10 поїхали дивитися на цвинтар, бо він хотів дізнатися чи не зламані пам?ятники його родичів, які поховані неподалік. Також зазначає, що за день до того як проводився огляд у його будинку він розкладав диван, де знайшли фрагмент пам?ятника і під диваном нічого не було. Де взялися в його будинку два фрагменти розбитого пам?ятника йому не відомо.

Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні вказав, що в липні йому подзвонили знайомі та повідомили, що пам`ятник його родичів розбитий. Він поїхав на кладовище і побачив, що пам`ятник впав на перед і розбився повністю на шматки. Пізніше його викликали слідчі та у відділенні поліції йому показували два фрагменти пам`ятника, які він упізнав, бо там були фрагменти хреста, то були фрагменти від пам`ятника його родичів. Ці фрагменти слідчий заносив самостійно в пакеті, вони були не дуже великі, можливо перенести самостійно самому.

Потерпіла ОСОБА_12 надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.

Свідок ОСОБА_13 , яка є старостою села вказала, що 13.07.2024 до неї подзвонили жителі села та повідомили про пошкодження пам`ятників на кладовищі. За два дні до цього вона була на кладовищі і бачила, що пам`ятники ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були цілі, бо вони розташовані по центральному ряду при вході і їх видно відразу. 13.07.2024 вона їздила на кладовище після повідомлення і бачила, що спільний пам`ятник Оніпкам лежав на землі, плита була розбита на шматочки, інший спільний пам`ятник ОСОБА_15 був поряд і теж повалений на землю, і розбитий. Між цими пам`ятниками лежала велика палиця і саме з цією палицею вона бачила ОСОБА_16 коли останній приходив до старостату.

Свідок ОСОБА_17 , колишня дружина ОСОБА_5 , в судовому засіданні вказала, що розлучилася із ОСОБА_5 понад 20 років тому. Бачиться з ним іноді в селі, як приходить до магазину, де працює її дочка. До неї додому він не приходить. 13.07.2024 ОСОБА_5 до неї не приходив, в цей день вона його не бачила і їй невідомо, де перебував останній. Чула, що хтось побив пам`ятники на кладовищі, після цього ходила дивитися чи не були пошкоджені пам`ятники її родичів.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст лікар психіатр ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_5 знає давно, оскільки останній захворів у 2000 році і з того часу перебував на диспансерному обліку у лікаря психіатра Диканської лікарні. Наразі такий облік відмінили і хворий приходить до лікаря за потреби. З 2000 року ОСОБА_5 неодноразово проходив примусове лікування, як у закритому режимі так і у звичайному порядку. У 2023 році також проходив лікування, чи лікувався у 2024 році йому не відомо. Також вказує, що вживання ОСОБА_5 алкогольних напоїв негативно впливає на стан його психічного здоров`я, він стає імпульсивним, агресивним, конфліктним із оточуючими. Взагалі за станом його психічного здоров`я ОСОБА_5 заборонено вживати алкогольні напої. Проте останній їх вживає.

Також в судовому засіданні досліджені письмові докази, а саме:

- витяг з ЄРДР від 14.07.2024 відповідно до якого внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.297 КК України, а саме що невстановлена особа в період часу з 05.07.2024 по 13.07.2024 пошкодила три стели на могилах померлих на цвинтарі в с.Байрак

- протокол прийняття заяви від потерпілої

- протокол огляду місця події від 13.07.2024 з фототаблицею та диском, де зазначено, що при огляді кладовища виявлено три пошкоджені пам`ятника та дерев`яну палицю;

- протокол огляду місця події від 17.07.2024, з фототаблицею та диском, який оглянуто в судовому засіданні, відповідно до якого за згодою ОСОБА_5 проведено огляд житлового приміщення ОСОБА_5 , в ході якого під рукомийником та під диваном виявлено по одному фрагменту з пошкоджених пам`ятників, які вилучені та запаковані.

- фотокартки спільних пам`ятників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , ОСОБА_8

- постанови про визнання речовими доказами

- висновок судово-психіатричної експертизи № 470 від 02.09.2024 згідно якого ОСОБА_5 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння виявляв ознаки хронічного психічного захворювання, а саме шизофренії параноїдної форми, афективно-параноїдний синдром з помірно вираженим дефектом по змішаному типу, яке позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_5 виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги

- постанова про зміну порядку досудового розслідування від 02.09.2024

- характеризуючі матеріали щодо ОСОБА_5 , відповідно до яких останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем роботи характеризується посередньо, перебуває на обліку в лікаря психіатра з 2001 року, неодноразово проходив курси стаціонарного лікування з приводу психічного захворювання, є інвалідом 2 групи.

Частиною 1 ст.503КПК України регламентовано, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.

Статтею 513КПК України передбачено, що під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою та приходить до висновку, що суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.297 КК України вчинено ОСОБА_5 .

Доводи ОСОБА_5 про те, що він не вчиняв вказаного у клопотанні суспільно-небезпечного діяння спростовуються дослідженими доказами, а саме протоколом огляду будинку, де проживає ОСОБА_5 , в ході якого у будинку знайдено два фрагменти пошкодженого пам?ятника, показами свідка ОСОБА_13 , яка впізнала палицю, що була знайдена на місці вчинення суспільно-небезпечного діяння та вказала, що бачила, як з цією палицею ходив по селу ОСОБА_5 та показами потерпілого ОСОБА_11 , який впізнав фрагменти пам?ятника, які знайшли у будинку ОСОБА_5 та вказав, що такі фрагменти належать до спільного пам?ятника, який був пошкоджений.

Вказані докази не спростовані стороною захисту. Разом з тим, версія ОСОБА_5 про те, що йому підкинули фрагменти пам?ятника коли його не було вдома не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Між тим, суд при вирішенні питання про застосування у відношенні особи примусових заходів медичного характеру, не досліджує природу дій особи, як то умисність, зорганізованість з іншими особами тощо. Оскільки предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей. Зокрема під час розгляду цієї категорії справ не вирішуються питання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а йдеться лише про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння. При цьому, умисел, мета і мотив є елементами об`єктивної та суб`єктивної сторін саме кримінального правопорушення (кримінального проступку) та встановлюються лише щодо осудної особи.

Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, які зроблені в постанові від 26.06.2019 (справі № 202/5997/17), як такі, що є релевантними та підлягаючими застосуванню судом.

Згідно з ч. 3 ст.19КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Отже, діяння, яке інкримінується ОСОБА_5 , вчинено останнім у стані неосудності, так як на момент вчинення даного суспільно небезпечного діяння, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 470 від 02.09.2024, ОСОБА_5 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги

Відповідно до норм ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним,Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Згідно зіст.93КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом, зокрема до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Відповідно до ст.94КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру, у виді амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Розглядаючи питання виду заходів медичного характеру, які підлягають застосуванню до ОСОБА_5 суд враховує висновок судово-психіатричного експерта № 470 від 02.09.2024 в якому експертом зазначено, що ОСОБА_5 за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру, не пов`язаних з госпіталізацією до закладу з надання психіатричної допомоги

Отже, ураховуючи висновок судово-психіатричної експертизи, а також характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого суспільно-небезпеченого діяння, ступень небезпечності психічнохворого для себе або інших осіб, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_5 слід застосувати примусові заходи медичного характеру в вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності дост. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись статтями 100, 371, 372, 392-395, 503, 512, 513, 516, 532 КПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеруу кримінальному провадженні № 12024170440000670 щодо вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст.297 КК України.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру, у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Речові докази: дерев`яна палиця довжиною 99 см та два фрагменти спільного пам`ятника знищити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня її проголошення.

Головуюча ОСОБА_1