Рішення

від 04.12.2024 по справі 564/3691/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3691/24

04 грудня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Грипіч Л. А.

з участю секретаря Вознюк Ю.В.

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 - не з`явилася

представника позивача - адвоката Артерчук Л.В.

предствника відповідача - Семенюк Ж.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що вона з 01.09.2001 року працювала в Костопільській гімназії №8 Костопільської міської ради (навчальний заклад перейменовувався у 2021 році ЗОШ №8 І-ІІІ ступенів м.Костопіль на Костопільську гімназію №8 Костопільської міської ради ) на посаді вчителя початкових класів.

Наказом директора Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради №40-к її було звільнено з посади вчителя початкових класів з 30.08.2024 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скоренням чисельності або штату.

Вважає своє звільнення незаконним, оскільки, при звільненні було допущено порушення вимог чинного законодавства. Зокрема, було порушено вимоги трудового законодавства щодо порядку звільнення, безпідставність звільнення, неналежного визначення кваліфікації і продуктивності праці попереджених про звільнення працівників, не врахувано підстав для надання переваги в залишенні на роботі, невиконання обов`язку щодо працевлаштування, що є підставою для визнання наказу про звільнення незаконними та поновлення її на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.09.2024 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Ухвалою судді Костопільського районного суду від 03 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлено сторони.

Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву та до суду відзив не подав.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Артерчук Л.В. позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити та поновити позивача на попередній посаді, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 32 399,64 грн. та судові витрати по справі.

Представник відповідача - директор гімназії Семенюк Ж.С. в судовому засідання позовні вимоги визнала повністю.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд рахує за вірне прийняти визнання відповідачем пред`явленого позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Так, позивач ОСОБА_1 працювала в Костопільській ЗОШ №8 І-ІІІ ступенів з 01.09.2001 на посаді вчителя початкових класів.

21.09.2021 Костопільську ЗОШ №8 І-ІІІ ступенів було перейменовано в Костопільську гімназію №8 Костопільської міської ради.

Наказом директора Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради №28-к від 06.06.2024 "Про попередження педагогічних працівників про можливе звільнення" було попереджено про можливе звільнення з 30.08.2019 року учителів початкових класів, в тому числі і позивача.

30.08.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя початкових класів згідно наказу Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради №40-к від 30.08.2024 у зв`язку зі зміною в організації виробництва та праці, скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як зазначено в абз.1 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Аналіз вказаної правової норми дозволяє дійти до висновку, що визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівника при скороченні чисельності чи штату у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж та досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Так позивач ОСОБА_1 1985 році закінчила Дубнівський педагогічне училище, та у 1990 році - Рівненський державний педагогічний інститут ім. Д.З. Мануїльського, має повну вищу освіту за спеціальністю «педагогіка і методика початкового навчання», та здобуто кваліфікацію вчителя початкових класів.

Загальний педагогічний стаж позивача складає 38 років.

20.03.2006 ОСОБА_1 встановлено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії».

У 2011, 2016 та 2021 роках була атестована на відповідність кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

Відповідно до останнього атестаційного листа від 06.04.2021, відповідає займаній посаді та раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії».

У своїй педагогічній діяльності використовувала методи компетентнісно-орієнтованого підходу до організації освітнього процесу, володіє технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу та вікової категорії школярів, застосовую різні форми і методи організації освітнього процесу.

Дисциплінарних стягнень упродовж усієї трудової діяльності не мала.

Жодного порівняння кваліфікації та продуктивності праці попереджених про звільнення працівників зроблено не було.

Тобто відповідачем було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України при звільненні позивача.

Крім того, при визначенні обставин, визначених ст. 42 КЗпП України, відповідач не врахував наявність такої обставини у позивача, що вона є особою, якій залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних випла.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем грубо порушено вимоги п.10 ст. 42 КЗпП України.

Також частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець вважається таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі №800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Попередження про можливе звільнення вручено позивачу 07.06.2021, а пропозицію про іншу роботу, переведення на іншу посаду в цьому навчальному закладі остання не отримувала.

Водночас, як слідує із листа відповідача №01-18/20 від 17.09.2024 у період з 06.06.2024 по 01.09.2024 в Костопільській гімназії №8 Костопільської міської ради були наявні вакантні посади заступника директора з навчально-виховної роботи (вакансія заповнена 02.09.2024), асистента вчителя (вакансія заповнена 13.09.2024).

Таким чином, одночасно із попередженням про звільнення, пропозицій про переведення на наявні вакантні посади відповідачем надано не було. Більше того, в попередженні зазначено про відсутність таких посад, що не відповідає дійсності.

Суд рахує, що за таких підстав адміністрацією навчального закладу було допущено порушення вимог закону при звільненні позивача щодо його працевлаштування .

Так, відповідно до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » №40-к від 30.08.2024, позивача звільнено з посади вчителя початкових класів у зв`язку із зміною в організації виробництва та праці, скорочення чисельності працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України). Підставою для видачі наказу про звільнення зазначено наказ Костопільськї гімназії №8 Костопільської міської ради №28-к від 06.06.2024 «Про попередження педагогічних працівників про можливе звільнення».

У наказі Костопільськї гімназії №8 Костопільської міської ради №28-к від 06.06.2024 «Про попередження педагогічних працівників про можливе звільнення», вказано про необхідність скорочення кількості посад учителя початкових класів.

Також, в письмовому попередженні від 07.06.2024 про скорочення штатної чисельності педагогічних працівників міститься посилання на те, що «посада вчителя початкових класів підлягає скороченню», тобто позивача було попереджено про можливе звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників.

Як слідує із наданого відповідачем листа №01-18/199 від 17.09.2024, відповідно до Типових штатних нормативів закладів загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 06.12.2010 №1205 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2010 №1308/18603 не встановлюється норма щодо визначення кількості вчителів закладу. Кількість ставок вчителів визначається, виходячи з кількості годин за навчальним планом, розробленим на основі Типової освітньої програми, поділу класів на групи при вивченні окремих предметів, кількості годин, передбачених для індивідуального навчання.

Відповідач повідомив позивач про скорочення посади вчителя початкових класів, а фактично звільнив у зв`язку із скороченням чисельності, що є різними підставами. Тому можна вважати, що відповідач не дотримався процедури вивільнення працівників та не повідомляв за 2 місяці про можливе звільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

Таким чином, суд доходить висновку про незаконність рішення про звільнення позивача, тому наказ про звільнення ОСОБА_1 № 40-к від 30.08.2024 є протиправним, суперечить вимогам законодавства про працю та підлягає скасованню, що є підставою для поновлення позивача на посаді вчителя початкових класів.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст. 43 Конституції України та ст. 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Що стосується вимог про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі - Порядок №100).

Так, з урахуванням наведених вище норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Представник позивача ОСОБА_2 на підтвердження суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу надала відповідний розрахунок, згідно якого середньоденна заробітна плата становить 469,56 грн., відповідно до довідки Костопільської гімназії №8 про середню заробітну плату(дохід) червень - липень 2024 , кількість днів вимушеного прогулу складає 69 робочих днів, а сума до відшкодування - 32399,64 грн. (469,56 грн. х 69 днів ( кількість календарних днів за період з 02.09.2024 року по 04.12.2024 року).

Суд погоджується з наданим розрахунком суми втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, та проводить стягнення втраченого заробітку за 69 робочих днів вимушеного прогулу в сумі 32 399,64 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення позивача на посаді вчителя трудового навчання та стягнення середнього заробітку за один місяць суд допускає до негайного виконання.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3633,60 грн. (по 1211,20 грн. за три позовні вимоги).

Однак враховуючи, що відповідачем було визнано позов, то суд застосовує норму ч.1 ст.142 ЦПК України та стягує з відповідача в дохід держави 50 відсотків судового зборув сумі 1 816,80 грн.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір про надання правової допомоги від 20.09.2024, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу ОСОБА_1 згідно договору про правову допомогу від 20.09.2024 на суму 5000 грн, квитанція до прибуткового касового ордера №27 від 20.09.2024 на суму 5000 грн є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,12, 76-80, 89, 133,141,206, 259, 260,430 ЦПК України, п.1 ст.40, ч.1 ст.42, ст.43, ст.49-2. ч.2 ст.235 КЗаП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради №40-к від 30.08.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради.

Стягнути з Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради (код ЄДРПОУ22585001, 35000, м. Костопіль, вул. Зелена, 3) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 19.03.1997, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 32 399,64 грн за мінусом вирахувань податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стягнути з Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради (код ЄДРПОУ22585001, 35000, м. Костопіль, вул. Зелена, 3) на користь - ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області 19.03.1997, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі в сумі 5000,00 (п`ять тисяч ) грн.

Стягнути з Костопільської гімназії №8 Костопільської міської ради в дохід держави судовий збір в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1 (жителька АДРЕСА_1 ), НОМЕР_3 .

Відповідач:

Костопільська гімназія №8 Костопільської міської ради, ( м. Костопіль, вул. Зелена, буд. 3, Рівненський, Рівненська) ЄДРПОУ22585001.

Повне рішення складено

09 грудня 2024 року.

СуддяЛ. А. Грипіч