Рішення

від 05.12.2024 по справі 697/242/22

КАНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 697/242/22

Провадження № 2/697/21/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Колісник Л.О.,

за участю секретарів судового засідання Десятник О.А., Румини М.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідачів ОСОБА_4 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Стеблина С.В., про визнання договорів дарування недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору дарування недійсним. У позові просив визнати недійсними договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , та договір дарування земельної ділянки, площею 0,6 га, кадастровий номер 7110300000:02:002:0338, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладені 12.10.2021 між ним, ОСОБА_1 , і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які посвідчені приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу, реєстровий №2083 та №2085 відповідно.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він зареєстрований у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав йому на підставі договору дарування, посвідченого Канівською міською державною нотаріальною конторою 05.12.1995 за реєстровим № 1-2830. У вказаному будинку позивач проживав з часу отримання його у власність разом з колишньою дружиною ОСОБА_8 та їхніми спільними дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя у позивача з дружиною не склалося, почалися сварки, погрози, до чого долучався також їхній син. Позивач вказує, що потрапив з харчовим отруєнням до лікарні, де дружина повідомила лікарям про його отруєння алкоголем невідомого походження. Таке твердження є неправдивим, оскільки він, ОСОБА_1 , алкогольні напої не вживає взагалі. Після цього у нього значно погіршився зір, самопочуття та загальний стан здоров`я. Після огляду МСЕК 30.11.2021 йому встановлено І ( першу) групу інвалідності. Вважає, що погіршення здоров`я могло відбутися внаслідок його побиття сином 12.10.2021 та посттравматичного ускладнення. Позивач зазначає, що його колишня дружина та діти, особливо син, стали застосовувати до нього фізичне насильство, користуючись його безпорадним станом, вимагаючи переоформити будинок на них коли дізналися, що він бажає розірвати шлюб із дружиною офіційно та зрозуміли, що прийнятий ним в дар будинок не буде визнаний спільним сумісним майном подружжя. Йому було соромно зізнатись комусь у цьому. Після сварок бійок і скандалів він повірив у те, що його залишать у спокої і будуть йому допомагати, адже він фактично втратив зір, потребує сторонньої допомоги, погодився залишити будинок дітям шляхом укладення договору довічного утримання. 12.10.2021 він прийшов разом зі своєю другою дружиною та дітьми до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Стеблини С.В., де було складено договір дарування житлового будинку та договір дарування присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Текст договорів нотаріус вголос не читав, як це зазначено в договорах. Перебуваючи у збудженому стані та вважаючи, що в договорах зазначено обумовлені напередодні сторонами права та обов`язки, позивач поставив свій підпис в договорах. Підписуючи договора, позивач вважав, що укладено договір довічного утримання, а після цього його не будуть бити та погрожувати позбавленням життя. Він також сподівався, що діти будуть йому допомагати, як обіцяли і оцінять його вчинок. Цього ж дня позивач прийшов додому, щоб взяти деякі речі, оскільки, не витримавши знущань, тимчасово проживав в іншому місці. Його син почав бити його, допоки не зайшли адвокати Шишка Р.І. та Васянович В.В. Відповідачі не припинили відносно нього насильницьких дій, не надавали відповідної допомоги, не доглядали його, а шляхом обману заволоділи будинком та земельною ділянкою, які належали йому на праві особистої приватної власності. Позивач зазначає, що він помилився щодо правової природи правочину, оскільки укладаючи договір дарування, вважав, що укладає договір довічного утримання. Укладаючи договора, він намагався припинити неправомірні дії стосовно себе та утримати колишніх дружину та сина від вчинення таких дій в подальшому. Договір дарування є невигідним для позивача, оскільки маючи хронічні захворювання, потребуючи сторонньої допомоги та підтримки, являючись інвалідом першої групи, він потребує постійної сторонньої допомоги. Договір дарування був укладений під впливом тяжкої обставини - хвороби та його безпорадного, безпомічного стану, потреби постійної сторонньої допомоги, додаткових матеріальних коштів на ліки та його утримання. У зв`язку з цим укладення договору дарування будинку та земельної ділянки не відповідає його внутрішній волі та життєвим обставинам.

Ухвалою судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2022 провадженя у справі відкрито, залучено третьою особою яка не заявляє самостійно вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблину С.В., справу призначено до підготовчого судового засідання.

Справа перебувала у провадженні судді Сивухіна Г.С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2022 справу передано у провадження судді Колісник Л.О. та прийнято до провадження ухвалою від 12.05.2022.

Відповідачі своїм правом подати відзив на позов не скористалися, відзив на позовну заяву до суду не подали.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи відкладався неодноразово у зв`язку з оскарженням ухвали суду до апеляційного суду, оголошувалися перерви у судових засіданнях у зв`язку зі зверненням позивача за отриманням правової допомоги, неявкою учасників та технічними причинами.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, суду пояснив, що у його власності перебував будинок за адресою: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований і проживав з колишньою сім`єю. Після розлучення із колишньою дружиною, з якою вже тривалий час не підтримував шлюбних стосунків, із 07.09.2021 став проживати зі своєю нареченою в АДРЕСА_2 . Його син та донька вирішили оформити будинок на себе. Донька вмовила його, позивача, підписати договір довічного утримання, пообіцявши, що вони будуть йому допомагати. Перед укладенням договору він прийшов до гранітної майстерні, де здійснював підприємницьку діяльність, і виявив відсутність своїх документів. На його запитання про документи, син та дочка почали вимагати передати їм своє майно, штовхали, син неодноразово його бив. Він, ОСОБА_1 , до поліції на той час не звертався, оскільки не хотів скаржитися на своїх дітей. Ініціаторами укладення оспорюваного договору були діти, проте він хотів укласти договір довічного утримання, щоб мати підтримку від дітей. Попередньо у присутності адвокатів Шишки Р.І. та ОСОБА_10 він з відповідачами домовився укласти саме такий договір. Проте у нотаріуса йому поклали на підпис договори, які він підписав без свідків, сподіваючись на порядність відповідачів та вважаючи, що укладає договір довічного утримання. Хоча на час укладення договору дарування інвалідність йому ще не була встановлена, проте його медичні документи були у його колишньої дружини, яка возила його в лікарні та хотіла купити йому слуховий апарат, а тому була обізнана про стан його здоров`я. Стверджує, що оскільки на час укладення оспорюваних договорів він майже не бачив і не чув, а тому при підписанні договору необхідно було залучити декілька свідків для його підтримки. Проте, його наречену до нотаріуса не впустили. При підписанні договору у нотаріуса з його сторони був присутній лише адвокат Васянович В.В., із відповідачами був їхній адвокат Шишка Р.І. Договори перед підписанням у нотаріуса він, позивач, не читав. Чи зачитував нотаріус уголос договір перед його підписанням сторонами, не пам`ятає. Фізичного тиску до нього, позивача, не застосовували, проте ввели його в оману щодо правової природи договору. Нотаріусу він не повідомляв про вади свого здоров`я, але нотаріус, бачачи його стан, повинен був роз`яснити про необхідність залучення представника. Договори уклав під впливом тяжкої обставини, а саме через свій безпорадний стан, втрату зору та інвалідність, потребу у сторонній постійній допомозі. Вважає, що оскільки у нього забрали майно та стали погано до нього ставитися, договори дарування необхідно скасувати. Маючи потребу у сторонній допомозі, зважаючи на свій стан та маючи інвалідність, він не мав наміру залишитися без майна і житла. Позивач також пояснив, що після підписання договору хотів забрати деякі речі. Коли він зі знайомими приїхав забирати речі, то частину із них не виявив. Коли хотів з`ясувати, де поділося майно, син - ОСОБА_6 , побив його та вигнав із будинку. Після цього повернувшись додому та вивчивши договір, з`ясував, що його обманули. Після вихідних звернувся в лікарню та поліцію, повідомивши про його побиття сином, проте кримінальне провадження закрили за наполяганням адвоката Шишки Р.І. Просить визнати укладені договори дарування житлового будинку та земельної ділянки недійсними, оскільки він вважав, що укладає договір довічного утримання.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Погасій С.М. приймала участь на підставі доручення для надання вторинної правовї допомоги відж 01.02.2024 № 54 під час дослідження матеріалів справи, позицію щодо предмету спору не висловила, 25.07.2024 позивач відмовився від надання безоплатної правничої допомоги адвоката, уклавши договір про правову допомогу з адвокатом Дон В.О.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що позивач уклав оспорювані договори дарування під впливом тяжких обставин та помилився щодо правової природи правочину. Позивач у червні 2021 року, за півроку до укладення договору, фактично втратив зір, має інвалідність першої групи по зору, потребує постійної сторонньої допомоги. Свідкам відповідачів не відомі обставини укладення оспорюваних договорів, проте їм добре відомо, що позивач лікувався та втратив зір. Нотаріус не зачитував повністю договори, а лише фрагментарно. Щодо помилки у правовій природі договорів свідчить той факт, що через невеликий проміжок часу позивач звернувся до суду з позовом про визнання договорів недійсними, оскільки бажав укласти договір довічного утримання та розраховував на підтримку та допомогу дітей. Також після укладення договору у сторін виник конфлікт і позивач вже не зміг проживати у будинку, який подарував дітям. Ознайомлення сторін із текстом договору при його посвідченні нотаріусом та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови у позові, оскільки існувала помилка у правовій природі правочину. Про помилку у волевиявленні позивача свідчить вік позивача, стан його здоров`я, потреба у постійному сторонньому догляді та допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного. також сам по собі факт власноручного підписання позивачем договору дарування та роз`яснення його змісту нотаріусом не є підставою для відмови у позові про визнання договору дарування недійсним. У зв`язку з цими обставинами представник позивача просить врахувати правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 19.05.2021 у справі № 718/955/20. Такі ж позиція правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 161/17523/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 546/1177/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 369/11060/16-ц, від 12.06.2029 у справі №320/11632/14-ц, від 13.05.2020 у справі № 638/4764/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 591/7117/17, від 27.05.2020 у справі № 709/1547/17, від 02.11.2020 у справі № 351/1178/15, від 09.11.2020 у справі № 2-22/84/09, від 16.06.2020 у справі № 165/1368/17, від 20.06.2019 у справі № 357/12125/16, від 20.03.2019 у справі № 758/458/15, від 12.06.2029 у справі № 456/3341/16, від 19.06.2019 у справі № 583/753/16. Враховуючи вказані обставини та правові висновки Верховного Суду, представник позивача просить позов задовольнити та визнати договора дарування недійсними, надати час для подання доказів щодо витрат на правову допомогу у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_7 у судовому засідані позов не визнала, пояснила, що її батько ОСОБА_1 завжди стверджував і їм і знайомим, що будинок він хоче залишити дітям. Відповідач ОСОБА_7 також пояснила, що її батько зловживав алкогольними напоями, міг залишити відчиненими двері до майстерні на довгий час, тому будь-хто міг звідти винести інструменти. Коли їх батько отруївся невідомою речовиною, вони його відвезли в тяжкому стані до лікарні, довго лікували та хвилювалися за нього. Після того, як він зустрів іншу жінку, і бачачи їхні переживання, заспокоїв їх та повідомив, що будинок переоформить на них та ініціював укладення договорів дарування. В день підписання договорів, у нотаріуса всім сторонам дали договори у кількох примірниках для ознайомлення. Зі сторони її батька був присутній адвокат Васянович В.В. Також перед підписанням нотаріус прочитав договори дарування будинку і земельної ділянки та кілька разів перепитував у їх батька ОСОБА_1 чи розуміє він, що він дарує дітям будинок і земельну ділянку. Якщо батько щось не дочував та перепитував, нотаріус повторював, тому в нотаріуса спікувалися з такою гучністю, яка була зручна для ОСОБА_1 . Її батько мав проблеми із зором, тому нотаріус запитував у батька чи потрібна довірена особа для підписання договору. ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що може сам підписувати документи. Договори сторони підписували добровільно в присутності адвокатів. На момент укладення договору дарування батько проживав зі своєю нареченою, а тому на нього ніхто не міг впливати, ображати чи бити, навпаки його побоювалися. Вони між собою мали нормальні стосунки, часто спілкувалися, тому вони не можуть зрозуміти, чому батько наразі передумав. Укладення договору дарування було його виваженим, добровільним рішенням.

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, пояснив, що батько завжди обіцяв, що будинок подарує їм, своїм дітям, та це неодноразово обговорювалося. У них із батьком завжди були нормальні стосунки. Він, відповідач, ніколи не піднімав на батька руки. При підписанні договорів у нотаріуса зі сторони батька був адвокат Васянович В.В. Також у нотаріуса була батькова наречена. Договори були укладені добровільно. Перед підписанням договори були надані для ознайомлення сторонам, також нотаріус прочитав договори вголос і з`ясував чи розуміє батько, що укладає договір дарування, на що він повідомив, що це розуміє. ОСОБА_1 чув зміст договорів, оскільки нотаріус задавав питання, а ОСОБА_1 відповідав на них. Про договір довічного утримання ніхто не говорив, мова йшла лише про договори дарування будинку і земельної ділянки.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивач перед укладенням договорів прийшов для отримання консультації до ОСОБА_10 , а до нього прийшли відповідачі. Перед підписанням договорів, нотаріус надав копії договорів, з якими окремо знайомилися сторона позивача та сторона відповідачів. Сторони ознайомлювалися з текстом договорів у кабінеті помічників нотаріуса. Із ОСОБА_1 під час ознайомлення з текстом договорів була його наречена та адвокат Васянович В.В., зі сторони відповідачів вони самі і адвокат Шишка Р.І. Нотаріус запитав у ОСОБА_1 чи йому необхідно запросити повірену особу для підписання договору, на що він відповів, що достатньо бачить та може самостійно підписати договори, крім того має адвоката. Нотаріус запросив сторони договору і їх адвокатів до свого кабінету. Перед підписанням договорів нотаріус також зачитав вголос два договору дарування будинку і земельної ділянки та перепитав чи ознайомилися сторони з текстом договору, чи розуміє і усвідомлює позивач, що дарує майно свої дітям, що ОСОБА_1 підтвердив. Після роз`яснення умов договор, їх наслідків та отримання погодження дарувальника на укладення договору дарування, нотаріус виготовив примірники договорів на нотаріальних бланках і подав на підписання. Перед підписанням нотаріус зачитав договір дарування повністю, другий договір був тотожний і частина положень другого договору була зачитана під час зачитування першого договору, про що свідчить відеозапис наданий нотаріусом, який зберігся частково. Після цього позивач поїхав забирати свої речі, деякі забрав, деякі - не знайшов. Ніхто позивача не бив, не тиснув, наявність інвалідності не перешкоджало позивачу подарувати своє майно дітям. Доводи позивача про те, що він не чув стростовуються тим, що діагноз про це встановлено вже через 8 місяців після підписання договорів. Позивач на час укладення договорів проживав із своєю другою дружиною у іншому житлі. Деяким свідкам позивач повідомляв про намір залишити свій будинок дітям, іншим свідкам після укладення договору повідомляв, що подарував будинок своїм дітям. Просить відмовити у задоволенні позову, надати можливість подати докази про витрати відповідачів на правову допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що до нього звернувся позивач за консультацією щодо укладення договору дарування, і він роз`яснив йому щодо переліку документів, які необхідно подати для його укладення. Через деякий час сторони подали документи для укладення договорів дарування на перевірку. Він, нотаріус, перевіривши документи, передав їх своїм секретарям для підготовки договорів дарування. Після цього сторонам надали для ознайомлення чорнові варіанти договорів, де сторонами були виявлені технічні помилки, та внесені виправлення. Після цього сторонам були надані договора на бланках для їх прочитання. ОСОБА_1 повідомив, що прочитати не зможе, оскільки погано бачить. На запитання нотаріуса про необхідність залучення повіреної особи, ОСОБА_1 відповів, що він сам може підписати договори. Також сторони договорів виявили бажання щодо присутності їхніх представників при підписанні договорів дарування. Перед підписанням договору він, нотаріус, вголос прочитав сторонам договори дарування житлового будинку і земельної ділянки. Оскільки сторони погодилися з його умовами, надав їм для підписання вказані договори. Свідки не залучалися, оскільки про їх присутність ніхто зі сторін не заявляв. Присутність свідків передбачена при складенні заповіту, якщо особа сама не може через фізичні вади прочитати договір, а також повірена особа, якщо заповідач не може підписати особисто заповіт. Оскільки ОСОБА_1 запевнив, що сам буде підписувати договір, який був прочитаний йому вголос нотаріусом, необхідності у залученні повіреної особи не було. Про договір довічного утримання позивач взагалі не говорив, він прийшов дізнатися, які документи необхідні для укладення договору дарування. Перелік документів для укладення договору довічного утримання та договору дарування відрізняється. У даному випадку сторони цікавилися лише договором дарування і попередньо подавали документи, які необхідні для укладення саме цього договору. Перед укладенням договору сторони самі повідомляють, який договір хочуть укласти. Якщо у нотаріуса сторони вагаються чи не визначилися, підписання договору відкладається до вирішення питань, які виникають. У даному випадку не виникало жодних сумнівів, що сторони хочуть укласти саме договір дарування.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , пояснила, що познайомилася зі своїм чоловіком ОСОБА_1 у березні 2021 коли робила у нього замовлення у гранітній майстерні. Він їй тоді повідомив, що хоче розлучитися, сказав, що дітей він усім забезпечив та хоче влаштувати власне життя. Через кілька місяців він зателефонув їй, свідку, та повідомив, що перебував у комі після отруєння дружиною, діти йому допомоги не надали. Також повідомив, що дружина возить його по лікарях, щоб оформити його непрацездатність, вимагає передати їй все майно. На його прохання вона, свідок, стала йому допомагати і вони стали проживати разом, з якого часу не пам`ятає. В цей період його син возив до лікарів, психіатра. Наразі вона є дружиною ОСОБА_1 . Зі слів свого чоловіка дізналася, що він підтримував гарні та теплі стосунки зі своїми дітьми після розірвання шлюбу з колишньою дружиною. За його словами, дочка домовилася з ним укласти договір довічного утримання. Після цього вона, свідок, та її чоловік ОСОБА_1 звернулися до адвоката Васяновича В.В., за консультацією щодо укладення вказаного договору. Також був присутній адвокат Шишка Р.І. В день підписання договору вона, свідок, привела свого чоловіка до нотаріуса. При підписанні договору вона не була присутня, а перебувала поза кабінетом нотаріуса, де була також і колишня дружина ОСОБА_1 . Їй, свідку, ніхто договору читати не давав. Після підписання договору 12.10.2021 її чоловік та вона, свідок, найняли автомобіль та поїхали забрати речі чоловіка з будинку, де проживала колишня сім`я ОСОБА_1 . До будинку зайшли її чоловік, його колишня дружина, їхні діти та адвокати Шишка Р.І. та ОСОБА_10 . Її до будинку ніхто не впустив, вона стояла за парканом, неподалік були і сусіди. Згодом адвокати вийшли, і вона почула крик чоловіка та слова його сина : «я тебе уб`ю». Вона, свідок, почала просити адвокатів допомогти чоловіку та втрутитися. Коли ж її чоловік ОСОБА_1 вийшов із будинку, побачила, що він був побитий. Після цього він лікувався вдома під крапельницями. Вони з чоловіком звернулися до поліції щодо цього факту, а до лікарні - 15.10.2021 коли приявилися синці. У лікарні виявили тілесні ушкодження та встановили діагноз. Їй відомо також про дзвінки до її чоловіка брата колишної дружини та сусіда на прізвище ОСОБА_12 , які сказали, що разом із сином ОСОБА_1 всі речі вивезли із гранітної майстерні, і йому ніхто нічого не поверне. Щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вона із чоловіком зверталася в поліцію та до адвокатів, однак їм стало відомо, що кримінальне провадження закрито на прохання адвоката ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що свідка ОСОБА_11 знає вісім років, має дружні стосунки із нею, позивача ОСОБА_1 знає з весни 2021, коли він став проживати із ОСОБА_11 . Близько півтора місяця вона лікувала ОСОБА_1 в нього вдома за призначенням лікаря-нервопатолога. Одного разу в жовтні 2021 коли вона прийшла ставити йому чергову крапельницю, то побачила як ОСОБА_1 його дружина ОСОБА_11 втягнула до квартири, оскільки він майже сам не міг іти. Позивач повідомив, що побився із сином і вона, свідок, побачила, що в нього синці. У зв`язку з цим ОСОБА_11 та ОСОБА_1 звернулися до лікаря через кілька днів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_8 та її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , знає їх та їхніх дітей близько 20 років. Пам`ятає розмови сусідів, що після вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 потрапив у лікарню. Зі слів його дружини ОСОБА_8 дізналась, що він перебував після цього в тяжкому стані, в реанімації, осліп. Після виписки з лікарні почули, що він вирішив розірвати шлюб і піти до іншої жінки. Коли він приїхав забирати речі, сусіди запитували, чому він так вчинив. Він пояснив, що дітям щойно подарував хату, а жити з колишньою дружиною не хоче.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що є сусідом сім`ї ОСОБА_1 , знає позивача близько 15 років, кілька разів спільно відпочивали, в ході особистого спілкування із ОСОБА_1 , дізнався, що позивач хоче подарувати дітям будинок. Він разом зі своїм сином займалися підприємницькою діяльністю, у них були нормальні стосунки. Йому відомо, що ОСОБА_1 хворів та знаходився на лікуванні. ОСОБА_1 періодами взагалі не вживав алкоголю або ж місяцями пив кожного дня. В сім`ї ОСОБА_1 останнє слово було за позивачем. Йому не відомо обставини укладення договору Від сусідів почули, що ОСОБА_1 подарував своїм дітям будинок.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що є сусідкою сім`ї Загорульків. ОСОБА_1 завжди був гарним батьком, вони жили в достатку. Коли він захворів, його рідні докладали всіх сил, щоб вилікувати його. Тому коли він пішов жити до іншої жінки, і вона почула від колишньої дружини ОСОБА_1 , що він подарував дітям хату, вони не здивувалися, бо він дітей дуже любив. Після цього ОСОБА_1 приїхав із новою дружиною на автомобілі забирати речі, а вона із іншими сусідами підійшли до нього і запитала, чому він покинув сім`ю, позивач їй грубо відповів. Більше свідку нічого не відомо.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , пояснив, що є хрещеним батьком ОСОБА_7 , знає сім`ю Загорульків близько 40 років. Із ОСОБА_1 колись раніше працював. Йому відомо, що ОСОБА_1 , вживаючи алкоголь з іншими особами, отруїлися, втративши здоров`я. ОСОБА_1 втратив через отруєння зір. Від ОСОБА_6 і ОСОБА_7 йому стало відомо, що їхній батько подарував їм будинок. ОСОБА_1 має сильний характер, його не можна нічого змусити робити насильно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що є сусідом сім`ї ОСОБА_19 . В особистій розмові, вживаючи разом спиртні напої із ОСОБА_1 , останній скаржився на дружину, що живуть як сестра і брат, тому хоче піти від неї, а хату залишить своїй дочці. Йому, свідку, також відомо, що ОСОБА_1 отруївся алкоголем, а його діти та дружина врятували його, возили до лікарні. Щодо обставин укладення договорів він, свідок, повідомити нічого не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що знає сім`ю ОСОБА_19 вже давно. Чув від позивача ОСОБА_1 , що він хату та бізнес хоче залишити дітям. В них колись була дуже дружня сім`я, діти дуже добре ставилися до батька. При укладенні договору дарування він, свідок, не був присутній, обставин його укладення не знає.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи, свідків, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступних висновків.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що відповідно до Договору дарування житлового будинку від 12.10.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. за реєр. № 2083, Дарувальник ОСОБА_1 безоплатно та без жодних умов передає у власність по 1/2 частці в праві власності кожному (дарує) своїм дітям - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а Обдаровані приймають у власність (приймають в дар) житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 .

У вказаному договорі сторони підтвердили, що попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог законів, усвідомлюючи природу правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи вільно за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психічного уклали вищевказаний договір.

Зі змісту п.13 Договору від 12.10.2021, реєр. № 2083, сторони підтвердили, що їм роз`яснено нотаріусом положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів дарування, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст статей 203, 235, 377, 717-730 ЦК України та інші положення чинного законодавства.

Згідно п.15 вказаного Договору сторони підтверджують, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними відповідно до справжньої їхньої волі, на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, бажають настання саме тих правоих наслідків, що створюються даним договором.

Відповідно до п.16 Договору Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей щодо умов даного договору.

Відповідно до п.18 Договору вбачається, що текст договору прочитано вголос для Дарувальника (а.с. 9-12).

Також відповідно до Договору дарування земельної ділянки від 12.10.2021 який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Стеблиною С.В. за реєр. № 2085, Дарувальник ОСОБА_1 безоплатно та без жодних умов передає у власність по 1/2 частці в праві власності кожному (дарує) своїм дітям - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а Обдаровані приймають у власність (приймають в дар) земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер 7110300000:02:002:0338, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному договорі сторони підтвердили, що попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог законів, усвідомлюючи природу правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи вільно за відсутності будь-якого примусу як фізичного так і психічного уклали вищевказані договори.

Відповідно до п.6.3 Договору від 12.10.2021, реєстр. № 2085, сторони підтвердили, що їм роз`яснено нотаріусом зміст ст. 81, 90, 91, 120, 121, 125, 126 ЗК України, ст. 203, 235, 377, 717-730 ЦК України, ст. 56, 57,65 СК України та інші положення чинного законодавства.

Згідно п.6.4. вказаного Договору сторони підтверджують, що цей договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними відповідно до справжньої їхньої волі, на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, бажають настання саме тих правоих наслідків, що створюються даним договором.

Відповідно до п.6.8 Договору вбачається, що текст договору прочитано вголос для Дарувальника. ( а.с 13-16).

Згідно з копіями медичної картки від 15.10.2021 у ОСОБА_1 під час огляду були виявлені травма м`яза та сухожилка з задньої групи м`язів у ділянці стегна , інші поверхневі травми ділянки кульшового суглоба та стегна ( а.с. 17)

Відповідно до копії огляду ортопеда травматолога від 18.10.2021 у ОСОБА_1 встановлено діагноз остеохондроз хребта у дорослої особи поперековий відділ травматичний загострення остеохондроз ПВХ з лівобічною люмбалгією та забій лівого стегна, післятравматичні гематоми лівого стегна (а.с.18).

Відповідно до копії огляду лікаря офтальмолога від 18.10.2021 ОСОБА_1 обстежений, встановлено анамнез щодо гостроти зору, об`єктивні дані ( а.с. 19).

Відповідно до копії довідки від 27.10.2021 ОСОБА_1 звертався 13.10.2021 до поліції щодо викрадення інструментів та як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування від 16.10.2021 звертався 15.10.2021 до правоохоронних органів із заявою про спричинення йому 12.10.2021 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (а.с.20,21).

В постанові про закриття кримінального провадження від 29.11.2021 дізнавачем зазначено, що опитаний ОСОБА_6 , пояснив 12.10.2021 до їх будинку приїхав його батько ОСОБА_1 з двома невідомими чоловіками і мав намір забрати свої особисті речі з будинку. Він ОСОБА_6 , допомагав також вантажити речі, наодинці із батьком не був, тілесні ушкодження йому не наносив, пояснив, що батько погано бачить, можливо він міг сам собі завдати тілесних ушкоджень після цього (а.с.22-23).

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12 ААВ № 355463 від 30.11.2021 ОСОБА_1 встановлено інвалідність І групи загальне захворювання по зору. УТОС, потребує постійної сторонньої допомоги ( а.с.8).

Вказані обставини, які підтверджуються цими доказами сторонами не оспорюються та приймаються судом у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Копії виписок та висновків лікарів, надані представником відповідача щодо діагнозів ОСОБА_1 , позивачем не визнається, оригінали цих доказів суду не надані, тому суд при встановленні обставин справи до уваги їх не приймає.

Оцінюючи аргументи сторін щодо предмету спору, суд зазначає наступне.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч.1ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 564/1067/22 викладено висновок про те, що "обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним".

Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 у справі № 523/13811/21 виклав висновок про те, що "під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу). Помилка, яка істотним чином впливає на формування волі сторони правочину, повинна існувати на момент його вчинення. Схематично вплив обставин, які мають істотне значення можливо відобразити таким чином: "немає істотної помилки - відсутнє вчинення правочину". Незнання закону не включено до переліку помилок, яким надається істотне значення. Це по суті є відображенням ще римського принципу ignorantia juris nocet (з лат. - незнання закону шкодить). Поза віднесенням до обставин, які можуть бути розцінені як такі, що мають істотне значення, знаходиться мотив правочину. Мотив правочину - це стимул його вчинення і дозволяє встановити, чому саме особа вчинює правочин. Тому мотив, за яким вчинено правочин, правового значення не має. Хоча й законодавець і вказує на допустимість надання мотиву правочину значення істотної помилки у випадках, встановлених у законі. Проте таких випадків на рівні норми закону законодавець не передбачив".

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За ст. 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на помилку, неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Лише з`ясування таких обставин, як вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження дарувальником проживання у подарованому житлі після укладення договору дарування самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника, як помилка під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 715/2513/19, від 26.10.2022 у справі № 947/32485/20, від 15.03. 2023 у справі № 288/1366/21.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено сторонами, що на час укладенням оспорюваних договорів позивач був зареєстрований в будинку, який є предметом договору дарування від 12.10.2021, реєстр №2083, та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте в ньому не проживав, оскільки фактично проживав зі свою нареченою за адресою: АДРЕСА_2 .

Також в судовому засіданні на підставі доказів, наданих учасниками, зокрема самих оспорюваних договорів, відеозапису, наданого третьою особою приватним нотаріусом, вбачається, що перед підписанням оспорюваних договорів сторони договору ознайомлені з їх змістом, а нотаріусом роз`яснювалось, що ОСОБА_1 , який є дарувальником згідно з цими договорами, дарує обдарованим - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 будинок та земельну ділянку. Сторони погодились на підписання договорів дарування зазначеного майна та добровільно, без примусу поставили свої підписи.

Також в судовому засіданні сторони визнали, що позивач після підписання оспорюваних договорів приїзджав у будинок, який був об`єктом договорів дарування забрати із нього свої речі, одяг, книги.

Таким чином, доводи позивача про те, що він не мав наміру та бажання укласти саме договір дарування, спростовуються обставинами справи.

Так позивач перед укладенням договору дарування будинку та земельної ділянки, залишив оспорюваний будинок, змінивши місце свого проживання, після укладення договору мав намір забрати зі спірного будинку свої речі, під час роз`яснення йому нотаріусом змісту договорів, заперечення проти передання своїм дітям безоплатно у власність житлового будинку і земельної ділянки заперечень не висловлював, добровільно підписав договори.

Доводи позивача про те, що він, маючи проблеми зі слухом та зі здоров`ям взагалі, не чув, що читав нотаріус та не зрозумів, який договір укладає, спростовується відеозаписом, з якого вбачається, що позивач, підтримує розмову, задає запитання та відповідає на запитання присутніх, незгоди щодо дарування відповідачам свого майна не висловлює.

Відповідно до положень частини другої статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування». Показання свідків в частині їх висновків чи попередніх розмов позивача укласти конкретний договір щодо свого майна не є належними доказами для встановлення волі позивача під час укладення оспорюваних договорів, оскільки воля сторони на укладення конкретного договору доводиться у сукупності іншими доказами у справі та поведінкою сторін договорів.

Доводи позивача щодо вчинення морального та фізичного тиску на нього з боку рідних з метою примушування до укладення договору не підтверджується жодними доказами. Конфлікти, які виникли між сторонами після підписання оспорюваних договорів, не можуть свідчити про вплив на волю сторони під час їх укладення.

Натомість суд вважає ґрунтовними доводи сторони відповідачів про те, до ОСОБА_1 підписав оспорювані договори без будь-якого примусу та погроз з боку відповідачів та без примушування до їх укладення, оскільки позивач із відповідачами останнім часом не проживав, а змінив місце свого проживання, проживав зі своєю нареченою, до якої добровільно переїхав за кілька місяців до укладення оспорюваних договорів.

Мотиви ж укладення оспорюваних договорів для з`ясування волі сторони договору значення не мають. Наступна зміна свого рішення або ставлення до його наслідків у результаті переусвідомлення його значення для себе, погіршення стосунків з обдарованими, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не можуть свідчити про наявність помилки станом на час укладення оспорюваних правочинів, так як підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення. Усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладених правочинів, що виникли після їх укладення, не впливають на дійсність таких правочинів.

Доказів існування обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин було укладено позивачем внаслідок помилки, що має істотне значення, та є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, суду не надано.

Медичні документи, які надані суду, свідчать про те, що на час укладення оспорюваних договорів позивач мав проблеми зі здоров`ям, що сторонами також не оспорюється, проте не доведено, що стан здоров`я позивача перешкоджав йому укласти такі договори чи міг вплинути на його волю чи усвідомлення щодо правової природи договорів.

Вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного нерухомого майна як єдиного, потреба у сторонньому догляді, самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника як помилки під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним.

Оскільки врахування лише стану здоров`я та майнового становища сторони договору як підстави для визнання договору недійсним, без врахування її внутрішньої волі суперечитите принципу свободи договору, передбаченому ст. 627 ЦК України та буде складати порушення Конституційних прав та прав, які захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема свідчитиме про дискримінацію за фізичними ознаками та матеріальним становищем.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2022 у справі № 947/32485/20 зазначив, що наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, - суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі (іншому житлі) після укладення договору дарування. Виключно у разі встановлення цих обставин правила частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Проте, Верховний Суд наголошує, що лише з`ясування таких обставин, як вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження дарувальником проживання у подарованому житлі після укладення договору дарування самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника як помилки під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним. Наведені обставини можуть бути лише опосередкованими доказами наявності такої помилки. В іншому випадку усі правочини, укладені особами відповідного віку, стан здоров`я яких є поганим та які продовжили проживати у подарованому житлі, підлягали б визнанню недійсними, що призвело б до обмеження правочиноздатності такої категорії осіб, що, у свою чергу, порушувало б гарантії, проголошені в статті 21 Конституції України щодо рівності осіб у їх правах.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача на правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 19.05.2021 у справі № 718/955/20, від 27.11.2019 у справі № 161/17523/16-ц, від 27.03.2019 у справі № 546/1177/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 369/11060/16-ц, від 12.06.2029 у справі №320/11632/14-ц, від 13.05.2020 у справі № 638/4764/16-ц, від 20.05.2020 у справі № 591/7117/17, від 27.05.2020 у справі № 709/1547/17, від 02.11.2020 у справі № 351/1178/15, від 09.11.2020 у справі № 2-22/84/09, від 16.06.2020 у справі № 165/1368/17, від 20.06.2019 у справі № 357/12125/16, від 20.03.2019 у справі № 758/458/15, від 12.06.2029 у справі № 456/3341/16, від 19.06.2019 у справі № 583/753/16 як преюдицію для визнання судом оспорюваних договорів дарування недійсними, не є цілком вірною, оскільки у вказаних справах обставини справи є нерелевантиними тим, які встановлені судом при розгляді даної справи. Зокрема у зазначених представником позивача справах, розглянутих Верховним Судом, було встановлено, що оспорювані договори дарування укладали особи, які, крім незадовільного стану здоров`я, потреби у постійному сторонньому догляді, похилого віку, мали єдине житло, в якому продовжували проживати і після укладення договорів дарування, несли самостійно витрати на утримання цього житла. Тобто, було встановлено, що фактичної передачі після укладення договору дарування спірного будинку чи квартири не відбулося. Крім того, у вказаних справах було встановлено, що особи, укладаючи договора дарування, фактично відчужували будинок, який був їхнім єдиним житлом, стороннім особам, в деяких випадках, навіть малознайомим. Оцінивши вказані обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про те, що позивачі дійсно помилялися під час укладення договорів дарування щодо правової природи правочину, вважаючи, що укладають саме договір довічного утримання.

Натомість у справі, що розглядається, суд встановив, що позивач попри незадовільний стан свого здоров`я, потребу у сторонній допомозі, відчужив будинок та земельну ділянку, які йому належали, своїм дітям. При цьому на момент укладення договорів дарування позивач проживав вже тривалий час в іншому житлі зі своєю дружиною, що сторони підтвердили у судовому засіданні. Про фактичну передачу оспорюваного майна та волю позивача на укладення саме договорів дарування свідчить також та обставина, що ОСОБА_1 після підписання договорів дарування вирішив забрати свої особисті речі із будинку, який відчужив. Вказану обставину сторони не оспорюють.

Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 року у справі № 336/6427/20 зазначив, що "зміна рішення дарувальника або ставлення до його наслідків після укладення таких правочинів, зміна стосунків з обдарованим не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваного правочину. Підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент їх укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладених правочинів, що виникли після моменту укладення, не впливають на їх дійсність, а можуть бути підставами для їх розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації".

Отже, конфлікт позивача з обдарованими, переусвідомлення укладеного договору, стан здоров`я позивача, не свідчить про наявність помилки чи вади волі зі сторони дарувальника під час укладення ним оспорюваних правочинів.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Згідно зі ст. 45 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).

При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України "Про нотаріат".

Відповідно до п. 5 -8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/55 якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка володіє технікою спілкування з глухою, німою або глухонімою особою і може підтвердити своїм підписом, що зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту документа.

Підпис особи або її представника у разі необхідності свідка(ів) або перекладача на нотаріальному документі виконується власноручно.

Оскільки позивачем не доведено, і судом не встановлено, що позивач внаслідок вад зору не міг самостійно підписати документ, доводи позивача про те, що при укладенні договору мав бути свідок не відповідає вимогам закону. Крім того сторонами не оспорюється, що при укладенні договору був присутній представник позивача, що позивач підтвердив. Суд також констатує, що на початкових стадіях розгляду справи ОСОБА_1 не мав представника, особисто підписував та подавав позов, засвідчував докази власним підписом, подавав письмові клопотання з процесуальних питань підписані ним особисто, не висловлював будь-яких заяв про свою неспроможність підписати документи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представники сторін у судовому засіданні до закінчення судових дебатів заявили клопотання про надання часу для подання доказів понесення позивачем та відповідачем витрат на правничу допомогу, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, сторанам та їх преставникам необхідно подати докази щодо розміру понесених сторонами судових витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,4,12,76-83,141,258, 259, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Стеблина С.В., про визнання договорів дарування недійсними, - відмовити.

Встановити сторонам строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу (правову) допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання таких доказів заява про вирішення питання про судові витрати на правничу допомогу залишиться без розгляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач1: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач2: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Стеблина Сергій Вячеславович, адреса: вул. О.Кошового, 2, м.Канів, Черкаський район Черкаська область.

Повний текст рішення складений 13.12.2024.

Головуючий Л . О . Колісник