Рішення

від 06.12.2024 по справі 592/4178/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/4178/24

Провадження №2/592/1233/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі головуючого судді Костенка В.Г.,з участю секретаря судового засідання Сидоренко Ю.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська насосна техніка» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

з участю представника позивача Войцеховського М.Ю., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Сапича В.М.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 1 019 550 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що є власником Skoda Kodiaq (номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Відповідачу у зв`язку з виробничою необхідністю згідно наказу від 19.09.2018 № 222 зазначений автомобіль було закріплено за відповідачем. 30.09.2022 відповідача звільнено. 14.06.2023 звернулися до відповідача з приводу повернення транспортного засобу. Проте відповідач транспортний засіб не повернув. Позивач зазначає, що мав на меті використовувати транспортний засіб у господарській діяльності. Втім через дії відповідача позивач вважає, що зазначив збитків. Так згідно звіту № ВА 240308-001 розмір збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотримання можливих платежів за 525 днів за умови надання в прокат колісного транспортного засобу Skoda Kodiaq 2018 року або аналогічного за класом міг становити 1 019 550 грн. На думку позивача відповідач має сплатити зазначені збитки.

Відповідач подав відзив у якому просив відмовити у задоволенні позову. Визнав, що користувався зазначеним транспортним засобом. Проте користувався на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 29.12.2018. Крім того загаданим наказом від 19.09.2018 № 222 даний автомобіль було закріплено за ним. Позивач звертався до нього з вимогою про повернення транспортного засобу від 14.06.2023. На таке звернення повідомив позивача, що строк довіреності на користування автомобілем не сплив. Також пропонував врахувати вартість транспортного засобу при розрахунку його частки при виході з товариства. Товариство не отримує дохід за оренду автомобілів, а тому не можна стверджувати, що заявлені збитки могли бути отримані позивачем при звичних обставинах. Транспортний засіб постановлений на облік як засіб адміністративного призначення, а тому не був призначений для здачі в оренду.

Позивач подав відповідь на відзив у якій зазначив, що не заперечує існування довіреності, однак вважає, що це не звільніє відповідача від обов`язку повернути автомобіль. Вважає, що відсутність виду діяльності як прокат автомобілів не спростовує права товариства на здачу автомобіля в оренду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги. Не зміг надати відповідей на ряд питань. Так не пояснив чому у наказі про закріплення транспортного засобу за відповідачем не зазначено мету передачі. Не надав пояснив чому у наказі про звільнення відповідача не зазначено вимоги про повернення транспортного засобу. Не зміг пояснити зміст усної домовленості між товариством та відповідачем на підставі якої надано довіреність відповідачу на користування транспортним засобом.

Відповідач та його представник вимоги не визнали. Зокрема відповідач зазначив, що був одним з трьох учасників ТОВ «Сумська насосна техніка». Тоді між ними була домовленість придбати транспортні засоби для власного користування. Спірний транспортний засіб був куплений для нього. У товаристві був виданий наказ про закріплення транспортного засобу за ним. Також була видана довіреність строком на строком до 18.09.2023. Зазначив, що заявлений позов створений штучно, оскільки при виході з товариства йому не виплатили відповідної компенсації його частки. Наданий позивачем попередній договір є фіктивним, адже учасників товариства не приймали попереднього рішення про передачу транспортного засобу в оренду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29.03.2024 судом прийнято позовну заяву і відкрито провадження у справі. Судовий розгляд призначено у порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 26.08.2024 зобов`язано позивача надати суду копію наказу про введення у експлуатацію, копію інвентарної картки, довідку про суму амортизаційних відрахувань з часу введення у експлуатацію до подачі позову на транспортний засіб Skoda Kodiaq д.н.з. НОМЕР_2 .

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази встановив наступне.

Відповідач був учасником ТОВ «Сумська насосна техніка», що вбачається з копії статуту товариства.

Згідно до п.4.2.15. до повноважень загальних зборів віднесено надання попередньої згоди на укладення будь-яких правочинів з основними засобами.

30.09.2022 наказом ТОВ «Сумська насосна техніка» №60-ВК відповідача звільнено з посади заступника директора Товариства з 30.09.2022 за угодою сторін.

Також суд встановив, що ТОВ «Сумська насосна техніка» є власником Skoda Kodiaq (номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ). Згідно інвентарної картки транспортний засіб закріплений за адміністрацією та обліковується як основні засоби. Згідно акту приймання-передачі основних засобів від 21.09.2024 зазначений транспортний засіб переданий адміністрації.

19.09.2018 ТОВ «Сумська насосна техніка» згідно наказу №222 зазначений транспортний засіб закріплено за відповідачем, як за заступником директора Товариства.

20.03.2019 ТОВ «Сумська насосна техніка» видано відповідачу нотаріально-посвідчену довіреність на користування зазначеним транспортним засобом. Підставою видачі довіреності зазначені ст.ст. 244, 1007 ЦК України та усний договір доручення.

30.09.2022 наказом №60-ВК відповідача звільнено з посади з 30.09.2022 за угодою сторін. Питання про повернення транспортного засобу у наказі не вирішено.

14.06.2023 поштою позивач направив відповідачу вимогу про повернення транспортного засобу протягом 3 днів з дня отримання вимоги.

06.12.2023 Ковпаківським районним судом м.Суми ухвалено рішення у справі №592/10260/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська насосна техніка» до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння. Рішення набрало законної сили 04.06.2024. Цим рішенням витребувано знезаконного володіння ОСОБА_1 автомобіль Skoda Kodiaq (кузов НОМЕР_3 , номер НОМЕР_2 ) шляхом його передачі власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумська насосна техніка».

Зазначеним рішенням встановлено, що «У зв`язку із виробничою необхідністю згідно наказу від 19 вересня 2018 року №222 цей автомобіль було закріплено за ОСОБА_1 , який на той час займав посаду заступника директора Товариства. 29.12.2018 Товариством видана довіреність, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважено представляти інтереси Товариства з питань, пов`язаних експлуатацією належного Товариству автомобіля Skoda Kodiaq НОМЕР_2 , а також надано право транспортувати автомобіль (керувати ним), експлуатувати за призначенням. Дія довіреності була припинена 29.08.2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.»

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України слід вважати встановленими попереднім рішенням суду обставини, що транспортний засіб відповідачу переданий у зв`язку з виконання трудових обов`язків.

Порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду і норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

З встановлених обставин вбачається, що між сторонами існували трудові відносини у зв`язку з якими відповідач отримав майно товариства, а саме транспортний засіб.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КЗпП України працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У пункті 4 Постанови ВСУ №14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» вказано, що за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Аналізуючи наведене у сукупності слід дійти висновку, що працівник підприємства несе відповідальність тільки за пряму дійсну шкоду.

У пункті 3 Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 12 «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» вказано, що стаття 130 КЗпП містить загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.

У частині першій статті 130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Судам слід пам`ятати, що тотожні, на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.

Ураховуючи наведене слід дійти висновку, що на правовідносини між сторонам не розповсюджується положення п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України щодо відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи наведене у сукупності слід звернути увагу, що суд захищає порушене право у спосіб визначений законом. При цьому суд розглядає справу у межах заявлених вимог.

Зі змісту спірних правовідносин вбачається, що між сторонами існували трудові відносини. Відповідач після звільнення мав би повернути належний роботодавцю транспортний засіб проте, його не повернув. Тобто відповідач не виконав свій обов`язок у межах трудових відносин. Натомість позивач мав вживати заходів відновлення своїх прав шляхом витребування майна, що ним було зроблено у вказаній справі. Проте відшкодування шкоди працівником обмежується прямою дійсною шкодою. Відшкодування упущеної вигоди працівником не передбачено.

Позивач обґрунтовував свої вимоги положеннями ст. 22 ЦК України. Так у відповідності до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у ч. 2 ст. 22 ЦК України, визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте з урахуванням наведених позицій у Постановах Пленуму вбачається, щодо спірних правовідносин між сторонами у межах заявленого позову необхідно застосовувати лише положення КЗпП України.

Слід звернути увагу, що з наведеного вище рішення суду у справі №592/10260/23 вбачається, що відповідач отримував транспортний засіб у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Позивач вжив достатніх заходів по відновленню своїх прав, а саме витребував у відповідача своє майно. Вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди не передбачено положеннями ст. 130 КЗпП України.

Положеннями з ч. 4 ст. 130 КЗпП України передбачено, що відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Проте дане положення не може бути застосоване до спірних правовідносин, адже відносини обмежені лише не поверненням майна, а не реалізацією управлінських повноважень відповідачем.

Ураховуючи наведене у сукупності у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Наведених висновків суду достатньо для вирішення позову у межах заявлених вимог та заперечень й для ухвалення остаточного рішення. Через це немає необхідності в оцінці доказів сторін у межах позову з підстав відшкодування упущеного вигоди згідно з п. 2 ч. 2 ст.22 ЦК України, оскільки правовідносини між сторонами не врегульовані Цивільним Кодексом України.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід розподілити судові витрати. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 76-81, 89, 141, 229, 258-259, 263-265, 273, 274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська насосна техніка» (місцезнаходження за адресою: м. Суми, вул. Сумської тероборони, 4/1, код ЄДРПОУ 37283133) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ), про відшкодування збитків.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 16.12.2024.

Суддя В.Г. Костенко