Рішення

від 12.12.2024 по справі 587/2197/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2197/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді ЧернихО.М.,з участюсекретаря судовогозасідання Овчаренко М.В.,представника позивачки адвокатаСтегній А.М.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Суми,в режимівідеоконференції зпредставником позивача,справу запозовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )до Нижньосироватськоїсільської радиСумського районуСумської області(с.Нижня Сироватка,вул..Сумська,167,Сумського районуСумської області), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), Садівниче товариство «Об`єднаний садівничий кооператив «Красносільський» ( с. Нижня Сироватка) про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 та після його смерті спадщину прийняли його дружина та діти ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , після його смерті вона є спадкоємицею за заповітом. Позивачка вчасно звернулася до нотаріальної контори та прийняла спадкове майно згідно заповіту. Однак, на даний час стало відомо про існування земельної ділянки розташованої на території Нижньосироватської сільської ради, Сумського району Сумської області, яка на праві приватної власності належала померлому в 1999 році ОСОБА_4 та якою фактично користувався ОСОБА_6 , однак не оформив спадкових прав. Позивачка просить визнати за нею право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0490 га, яка розташована на території Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , але документально її за життя не оформив.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Стегній А.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовільнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявні у справі докази вважає, що позов ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть. (а.с.12).

Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли його дружина та діти, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (а.с. 105-110).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 , після її смерті прийняли спадщину її діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що стверджується копією спадкової справи ( а.с.112-116).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с.44).

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Каблучко О.М., яким все своє майно заповідав ОСОБА_1 (а.с.45).

ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , що стверджується матеріалами спадкової справи №488/2023 заведеної після смерті ОСОБА_6 (а.с. 42-94).

Відповідно до архівного витягу з рішення виконавчого комітету Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області № 117 від 22.12.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок території сільської ради» ОСОБА_4 було передана у приватну власність земельна ділянка площею 500 кв.м за №700 (а.с.21)

Відповідно до довідки Садівського товариства «Об`єднаний садівничий кооператив «Красносільський» №9 від 01.06.2024 року вказана земельна ділянка за № НОМЕР_1 має уточнену площу 0,0490 га. В даній довідці зазначено, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначена земельна ділянка знаходилась в користуванні його сина ОСОБА_6 (а.с.28).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухоме майно в порядку спадкування - нотаріальний порядок.

Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах, або займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із п. 3 Глави 13 цього Порядку нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

В поданому позові позивач не наводить посилань на наявність постанови органу нотаріату про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Зокрема, відсутні висновки нотаріуса (викладені у постанові).

Свою позицію з цього приводу висловив в інформаційному листі від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, увагу суддів звернуто на те, що слід звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, третьої статті 5ЦКУкраїни акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих таперехіднихположеньЦивільний кодексУкраїни2004року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як частина друга статті 1220 ЦК України, так і стаття 525ЦКУкраїнськоїРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною п`ятою Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої ЦивільногокодексуУкраїни застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.

Статтею 548 ЦК Української РСР 1963 року. Передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття 549 ЦК Української РСР 1963 року, передбачає, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.1268ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1296ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297ЦКУкраїни спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.328ЦКУкраїни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст.1225ЦКУкраїни право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст.126ЗКУкраїни право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до пункту 3.1. Листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (згідно із статтею 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі на земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Як зазначено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного СУДУ України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

До складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстроване в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Принцип диспозитивності визначений у ст. 13 ЦПК України та передбачає право суду розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

ОСОБА_6 , який був спадкодавцем у даних правовідносинах, за своє життя не провів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та не розпочав процедуру її приватизації відповідно до чинного законодавства України, а тому його права стосовно неї не могли перейти до спадкоємиці, яким є позивачка у справі.

Разом з цим, судом не встановлено обставин, які б перешкоджали спадкодавцю (за життя) реалізувати своє право на землю та зареєструвати у встановленому порядку право власності.

Жодних правовстановлюючих документів на право власності чи користування спірною земельною ділянкою позивачем не надано, а витяг з рішення Нижньосироватської сільської ради про підтвердження права власності за ОСОБА_4 та довідка сільської ради від 01.06.2024 року №9 не є підтвердженням права власності чи права користування нею.

Таким чином, спірна ділянка не є об`єктом спадкування і не увійшла до спадкової маси, що свідчить про відсутність порушеного права у позивача стосовно неї.

Аналогічні висновки зроблено у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15, постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 183/4638/16, від 22 листопада 2018 року у справі № 647/1580/16-ц та ін..

А тому, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 80, 212,215, ЦПК України, ст.ст. 25, 1218, 392, ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області ( с. Нижня Сироватка, вул.. Сумська, 167, Сумського району Сумської області), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), Садівниче товариство «Об`єднаний садівничий кооператив «Красносільський» ( с. Нижня Сироватка) про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.12.2024 року

Суддя О.М. Черних