Рішення

від 16.12.2024 по справі 760/21621/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/21621/23 2/760/3665/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Прищепи С.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця № 905 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач), третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця № 905 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (надалі за текстом - третя особа) про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 є третя особа.

ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з приміщення якої протягом тривалого періоду часу здійснюється періодично залиття водою квартири Позивача.

11.07.2023 року, на вимогу позивача, комісією ЖЕД № 905 було проведене комісійне обстеження квартири Позивача, за результатами чого 14.07.2023 року було складено відповідний акт.

Відповідно до акта від 14.07.2023 року комісією ЖЕД № 905 було встановлено, що у квартирі позивача у приміщенні ванної кімнати в межах каналізаційного стояка на водоемульсійному покритті стелі спостерігаються сліди залиття та відшарування штукатурки площею до 0,5 кв.м; залиття квартири Позивача відбувається періодично з вище розташованої квартири відповідача; обстежити більш детально інженерні комунікації та сантехнічне обладнання немає можливості у зв`язку з ненаданням доступу мешканцями квартири відповідача.

30.08.2023 року позивачем рекомендованим поштовим відправленням № 0411108119101 АТ «Украпошта», було направлено на адресу відповідача письмову «Претензію № 1/2023 від 29.08.2023 року про відшкодування реальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири» на суму: 27 060 (двадцять сім тисяч шістдесят), з яких: відшкодування реальних збитків: 7060 (сім тисяч шістдесят) гривень; відшкодування моральної шкоди: 20000 грн. (двадцять тисяч) гривень, яку було вручено Відповідачу особисто 31.08.2023 року у відділенні поштового зв`язку «Київ-03126», про що міститься відповідна інформація на офіційному веб-ресурсі АТ «Украпошта» в мережі інтернет (режим електронного доступу: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).

Проте, станом на день подання позову позивачем не отримано будь-якої відповіді від відповідача на зазначену вище претензію № 1/2023, отже остання була вимушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року справу передано на розгляд судді Верещінської І.В.

Ухвалою суду від 20.09.2023 року вищевказана позовна заява залишена без руху, надано строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та ухвалою суду від 04 березня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно серії СЕІ № 786400 (а.с. 22).

ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , з якої протягом тривалого періоду часу здійснюється періодично залиття водою квартири позивача. Право власності відповідача на квартиру підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 341785197 від 07.08.2023 року(а.с. 23-24).

11.07.2023 року, на вимогу позивача, комісією ЖЕД № 905 було проведене комісійне обстеження квартири позивача, за результатами якого 14.07.2023 року було складено відповідний акт. Відповідно до акта від 14.07.2023 року комісією ЖЕД № 905 було встановлено, що у квартирі позивача у приміщенні ванної кімнати в межах каналізаційного стояка на водоемульсійному покритті стелі спостерігаються сліди залиття та відшарування штукатурки площею до 0,5 кв.м; залиття квартири Позивача відбувається періодично з вище розташованої квартири відповідача; обстежити більш детально інженерні комунікації та сантехнічне обладнання немає можливості у зв`язку з ненаданням доступу мешканцями квартири відповідача (а.с. 25).

Відповідно до звіту «Про незалежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості» складеним приватним підприємством «Експертзабезпечення» ринкова вартість матеріального збитку становить 7 060 грн. (а.с. 30-38).

30.08.2023 року позивачкою, рекомендованим поштовим відправленням № 0411108119101 АТ «Украпошта» було направлено на адресу відповідача письмову «Претензію № 1/2023 від 29.08.2023 року про відшкодування реальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок залиття квартири» на суму: 27 060 (двадцять сім тисяч шістдесят), з яких: відшкодування реальних збитків: 7060 (сім тисяч шістдесят) гривень; відшкодування моральної шкоди: 20000 грн. (двадцять тисяч) гривень, яку було вручено Відповідачу особисто 31.08.2023 року у відділенні поштового зв`язку «Київ-03126», про що міститься відповідна інформація на офіційному веб-ресурсі АТ «Украпошта» в мережі інтернет (режим електронного доступу: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) (а.с. 62).

З матеріалів справи також вбачається, що за проведення послуги з належної оцінки позивачем було сплачено 3000 грн., що підтверджується копією Договору №1426 від 25.07.2023 року та Акта № 1426 здавання-прийняття виконаних робіт від 31.07.2023 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Положеннями ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Частиною 1 ст. 177 ЖК України встановлено обов`язок громадян забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 179 ЖК України користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (із змінами та доповненнями), власник квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Право на відшкодування матеріальних збитків серед способів захисту цивільних прав передбачене ст. 22 ЦК України.

Так, статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи шкода, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З системного аналізу норм чинного цивільного законодавства України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З наведеного вбачається, що обов`язок доказування розподіляється згідно із перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач, у свою чергу, відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії чи залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій встановлено форму згаданого акта. Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної особи не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту.

Відтак, з урахуванням вищенаведених доказів судом встановлено, що відповідач, як власник квартири АДРЕСА_2 , допустив залиття квартири, яка належить позивачу.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких грунтуються його позовні вимоги.

Під час судового розгляду, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у залитті квартири позивача, не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, беручи до уваги вищенаведені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири саме внаслідок неправомірних дій відповідача, як власника квартири, враховуючи, що вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень, які утворились унаслідок залиття квартири підтверджена Звітом про незалежну оцінку майнових прав та становить 7 060 грн., суд вбачає необхідним стягнути вказані грошові кошти з відповідача на користь позивача.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на проведення оцінки матеріального збитку в сумі 3000 тисяч гривень, що підтверджується копією Договору №1426 від 25.07.2023 року та Акта № 1426 здавання-прийняття виконаних робіт від 31.07.2023 року, оскільки Звіт про оцінку матеріального збитку враховано судом при прийнятті рішення та враховуючи, що спір у даній справі виник через неправильні дії відповідача (ч. 9 ст. 141 ЦПК України).

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок залиття належної йому квартири, у якій вона проживає, вона зазнала душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, перенесла емоційне напруження, що тягне за собою в своїй сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили її звичний спосіб життя, призвели до порушення душевної рівноваги, що вимагає від неї додаткових витрат часу, залучення душевних та матеріальних зусиль.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних страждань, які остання зазнала в результаті залиття квартири, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Однак, виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 20 000,00 грн. є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у загальному розмірі 7 000 грн.

Що стосується вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано: договір № 23082301 від 23.08.2023 року, атом приймання-передачі наданих послуг № 23082301 до договору про надання юридичних послуг/правової допомоги № 23082301 від 15.09.2023 року.

При цьому, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін у справі.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 12 000 грн., який є завищеним. Разом з тим, з урахуванням ухвалення рішення по справі на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу в сумі 8 000 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 206, 265-267, 352-355 ЦПК України, суд

В И РІ ШИ В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Житлово-експлуатаційна дільниця № 905 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 7 060 (сім тисяч шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок та витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 (шість тисяч) гривень.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомий);

третя особа - Житлово-експлуатаційна дільниця № 905 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (адреса: 03126, м. Київ, вул. Донця Михайла, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 39825980).

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська